Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №295/5917/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5917/26

Категорія 12

2-о/295/139/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Єригіної І.М.,

секретаря судового засідання Барашивець Т.С.,

за участю :

заявника: ОСОБА_1 ,

представника заявника: адвоката Корзун С.В.,

свідків: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту постійного проживання,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026 року до Богунського районного суду м. Житомира надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа – ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту постійного проживання.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . Відповідно до зазначеного свідоцтва, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 3 моменту народження та до 13 липня 2002 року проживав разом із батьками за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , долученою до матеріалів справи. У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 . У період часу з дати народження заявника та до 2002 року, обов?язок щодо рестрації місця проживання громадян України не був належним чином врегульований, у зв?язку з чим він фактично проживав за вказаною адресою без реєстрації, оскільки не був зареєстрований у встановленому порядку.

На даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. У зв?язку з тим, що він є військовослужбовцем та перебуває на квартирному обліку за місцем служби, під час перевірки підстав перебування на такому обліку виникла необхідність у наданні довідки, яка підтверджує його проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період з 1992 року по 13 липня 2002 року.

Відповідно до довідки, виданої Управлінням ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, інформація щодо його зареєстрованого місця проживання у місті Житомирі за період з 1992 року по 13 липня 2002 року відсутня. Водночас, згідно з іншою довідкою цього ж органу встановлено, що місце проживання його батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було зареєстроване у АДРЕСА_1 , де вони проживали до дня своєї смерті.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що він є їх рідним сином, існують обґрунтовані підстави вважати, що він фактично проживав разом із батьками за вказаною адресою з моменту народження і до моменту реєстрації його місця проживання за іншою адресою (тобто до 13 січня 2002 року). Крім того, зазначений факт підтверджується актом про підтвердження фактичного місця проживання. Враховуючи викладене, встановлення факту його проживання разом із батьками за адресою: АДРЕСА_1 , у період з дня його народження по ІНФОРМАЦІЯ_4 є необхідним для підтвердження обставин його фактичного місця проживання з метою реалізації мого права на перебування на квартирному обліку за місцем проходження військової служби та забезпечення житлом відповідно до вимог чинного законодавства України.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в заяві та просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій не заперечував проти задоволення вимог, просив судове засідання проводити у його відсутність.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила, що вона є сусідкою заявника. Повідомила, що заявник в період з 1992 року по 2002 рік проживав за адресою АДРЕСА_1 .

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали по справі, та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України)

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Житомирі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , видане 22.04.1986 року, актовий запис №1532. В графі батько вказано « ОСОБА_3 », в графі мати « ОСОБА_4 ».

Відповідно до відповіді Управління ведення реєстру територіальної громади ЖМР №10-10/1199/2026 від 03.03.2026 місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 з 13.07.2002 року по 06.05.2015 року, та за адресою АДРЕСА_2 з 17.05.2017 року по теперішній час.

Відповідно до відповіді Управління ведення реєстру територіальної громади ЖМР №10-10/1401/2026 від 13.03.2026 місце проживання ОСОБА_3 було зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 з 11.03.1988 року по 12.06.2015 року, та ОСОБА_4 з 07.06.1979 року по 15.12.1997 року.

З довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.03.2026 року №1/47/3-360 вбачається, що ОСОБА_1 , проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

У довідці військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 31.03.2026 року №1/47/9/3-05 вказано, що ОСОБА_1 , 1986 року народження, дійсно перебуває на квартирному обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст.17 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), яким було врегульовано цивільні відносини до 01.01.2004 року, місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.

Аналогічно, у відповідності до ст.29 діючого Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом. Відповідно до вимог п.15 Постанови ПВСУ №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя наявність чи відсутність прописки не є визначальною обставиною.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України 22.11.2012 №1077 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), в адресно-довідковому підрозділі територіального органу ДМС картотека складається з талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні та відомостей про реєстрацію місця проживання особи.

Відомості про реєстрацію місця проживання осіб зберігаються в картотеці до надходження талонів зняття з реєстрації місця проживання в Україні стосовно цих осіб, після чого вилучаються і знищуються. Талони зняття з реєстрації місця проживання в Україні зберігаються в картотеці до надходження відомостей про реєстрацію місця проживання осіб за новим місцем проживання або протягом шести років, після чого вилучаються і знищуються.

Талони зняття з реєстрації місця проживання в Україні, що складені стосовно громадян у зв`язку зі зміною прізвища, імені, по батькові, зберігаються протягом двадцяти років, після чого вилучаються і знищуються.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг», з 04.04.2016 року повноваження у сфері реєстрації/зняття з реєстраційного обліку місця проживання/перебування фізичних осіб делеговано виконавчим органам сільських, селищних, міських рад. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 затверджені Правила реєстрації місця проживання, згідно яких видача довідки про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання здійснюється органом реєстрації, яким підприємствами по обслуговуванню житлового фонду передані реєстраційні картки (форма 16) та поквартирні картки.

Відповідно до ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 року №265, визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Однак, дані про проживання та реєстрацію місця проживання у період з 10.04.1986 року по 13.07.2002 року відносно заявника відсутні.

До того ж, заявник є військовослужбовцем і перебуває на квартирному обліку за місцем служби, а тому виникла необхідність у наданні довідки про підтвердження його проживання в за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьками у період з 10.04.1986 року по 13.07.2002 року

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (в редакції від 03.11.2006 року) визначене гарантоване державою право щодо реалізації конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до абз.1 п.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (в редакції від 07.11.2017 року) передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до абз.4 п.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (в редакції від 18.09.2018 року), військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За нормами ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На переконання суду, заявник належними та допустимими доказами підтвердив факт його постійного проживання в період з 10.04.1986 року по 13.07.2002 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що іншим шляхом, крім судового, даний факт встановити неможливо, встановлення цього факту для заявника буде мати суттєве значення, від якого залежить виникнення особистого немайнового права на внесення та отримання даних Єдиного державного демографічного реєстру, а тому суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За змістом ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення факту постійного проживання, задовольнити.

Встановити факту постійного проживання ОСОБА_1 з 10.04.1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьками.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , ВЧ НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Заінтересована особа: ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ;

Суддя І.М. Єригіна