Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №274/4556/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/4556/25

Провадження № 2/0274/467/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б. за участю секретаря судового засідання Гориніної Ю. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 про стягнення коштів та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти у розмірі 4000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 4000,00 грн.

Вимоги позову мотивує тим, що 01.04.2025 вона з чоловіком ОСОБА_5 зробили замовлення в ресторані «Виноградар», що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Замовлення було зроблено на 17 чоловік, однак працівник ресторану «Виноградар», що приймав замовлення, остаточну суму замовлення не визначив, та повідомив про те, що остаточна сума замовлення буде повідомлена їй згодом.

У подальшому, працівник ресторану «Виноградар», що приймав замовлення, на її вимогу отримав від неї грошові кошти у вигляді авансу у розмірі 4000,00 грн., однак на вимогу видати якесь підтвердження отримання коштів у сумі 4000,00 грн. ( чек або інший письмовий документ), їй в цьому відмовив. Через одну годину до неї зателефонував невідомий працівник ресторану «Виноградар» та повідомив про те, що остаточна сума замовлення буде складати 28 900,00 грн. Вказана сума виявилася завеликою, тому вона вимушена була відмовитися від замовлення, про що одразу повідомила працівника ресторану «Виноградар», що їй телефонував та попросила повернути сплачений аванс у розмірі 4000,00 грн. Працівник ресторану «Виноградар» у її вимозі щодо повернення коштів відмовив та повідомив про те, що для повернення коштів нам необхідно звернутися до власника закладу ОСОБА_2 . Враховуючи вказане, наступного дня, 02.04.2025 для врегулювання вказаної конфліктної ситуації вона звернулася до Відповідача з вимогою повернення сплаченого нею авансу у розмірі 4000,00 грн. Відповідач у поверненні їй сплачених 4000,00 грн, відмовив, посилаючись на ту обставину, що для повернення коштів вони повинні оплатити послуги «музикантів», які мали б грати аж 05.04.2025, оскільки святкування мало відбутися 05.04.2025, і якщо вони відмовляються це зробити, то кошти їм не повертаються.

Зазначила, що послуги «музикантів» вони не замовляли, та, про те, що їм необхідно буде оплачувати їх додатково, їх ніхто не повідомляв, про що може свідчити і відсутність будь-якого згадування про це у замовленні від 01.04.2025.

За вказаним фактом вона звернулася із відповідною заявою до Бердичівського районного відділу поліції. Листом Бердичівського РВП від 24.04.2025 її було повідомлено про те, що відносини між нею та відповідачем носять цивільно-правовий характер, вказане звернення не підлягає реєстрації в ЄРДР, вирішення якого відноситься до компетенції суду.

Вважає, що є підстави для повернення їй авансу у розмірі 4000 грн у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, а саме одностороннім збільшенням попередньо погодженої суми замовлення та відмовою у поверненні їй сплачених у вигляді авансу грошових коштів.

Також зазначає, внаслідок вищезазначеного їй було завдано моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 4000,00 грн. Певний період часу, а саме з 01.04.2025 по сьогоднішній день, внаслідок дій відповідача вона перебуває у стані постійного стресу, у неї порушено нормальний спосіб її життя. Вона змушена була звертатись до поліції та суду для встановлення справедливості.

Указані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 07.08.2025 позовну заяву залишено без руху, на виконання вимог ухвали, позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву повторно залишено без руху, надано позивачці строк для усунення недоліків, які були нею усунені 19.09.2025.

Ухвалою суду від 24.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10.02.2026 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Головного управління ДПС у Житомирській області копію відповідного рішення/інший документ за зверненням ОСОБА_3 від 02.04.2025 щодо результатів проведеної фактичної перевірки відділу за адресою: АДРЕСА_1 та копії відповідних документів щодо проведеної перевірки.

Ухвалою суду від 19.05.2026 клопотання представника позивача про залучення співвідповідача - задоволено. Залучено до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди, як співвідповідача ФОП ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 у судових засіданнях позовні вимоги не визнав. Зазначив, що він є власником приміщення з вивіскою кафе "Виноргад", кафе не зареєстровано як юридична особа. Також вказав, що пропонував віддати позивачці 2500 грн, вона відмовилась. На запитання чи належать йому пояснення, які надавались за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 , відповів ствердно, що йому вони належать. Окрім того, підтвердив, що інформація, викладена, зокрема в абзаці 4 довідки за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 відповідає дійсності.

Відповідач ФОП ОСОБА_4 в судовому засіданні 29.06.2026 повідомила, що не є власником кафе, а здійснює реалізацію за адресою кафе "Виноград" алкогольної продукції. Їй відомо, що позивач давала завдаток.

ФОП ОСОБА_4 у судове засідання 21.09.2026 не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного пристрою на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у письмовій формі, він вважається укладеним з моменту підписання тексту договору всіма сторонами. Утім, слід враховувати, що відповідно до ст. 207 ЦК правочин (в тому числі договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У статті 207 ЦК не міститься вичерпного переліку таких документів, тому поряд з листами і телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад, факсимільний чи електронний, визначальним фактором при цьому слід визнати можливість достовірно встановити той факт, що даний документ надійшов саме від сторони за договором.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 ЦК України). Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Діяльність закладу ресторанного господарства з обслуговування споживачів має ознаки публічного договору (стаття 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Стаття 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад 70% загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03 лютого 2021 року по справі № 511/126/17 зроблено висновок про те, що згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами. Тобто завдаток передається після того, як був підписаний договір або одночасно з підписанням цього документа.

Таким чином, за змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Частина 2 ст. 570 ЦК України передбачає, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

На відміну від завдатку, аванс виступає в ролі доказу наміру придбання та є способом платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання. Тобто, покупець сплачує ціну товару декількома частинами: перша частина (аванс) сплачується до отримання ним товару, інша частина - після. Аванс зараховується в рахунок кінцевого платежу.

Аванс це попередня оплата, яку одна сторона договору перераховує іншій у рахунок майбутніх платежів за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги. Це не є заставою або фінансовою гарантією, а лише частковою передоплатою, яка використовується як елемент планування грошових потоків.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі №308/5527/22 зазначено, що аванс не є фінансовою гарантією виконання зобов`язань. Рішення було прийняте на основі аналізу суті авансових платежів у господарській практиці.

Верховний Суд підкреслив, що аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання договору, незалежно від того, чи було невиконання викликане виною однієї зі сторін. Якщо договір не виконується, сума авансу повертається на вимогу платника. Це означає, що отримувач авансу не має права утримувати кошти як компенсацію чи штраф за порушення умов договору.

Ч. 2 ст. 570 ЦК України визначає презумпцію авансу, який не виконує забезпечувальної функції, а є лише способом платежу і фактично попередньої оплати, а також підлягає поверненню у всіх випадках у разі не виконання або неналежного виконання договору, або його не укладення.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків внаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом частини другої статті 22 Закону «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Таким чином, статті 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК і статей 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що Бердичівським РВП ГУНП в Житомирській області 02.04.2025 зареєстровано заяву ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_2 (ЄО № 9347 від 02.04.2025) за фактом виникнення конфлікту із працівниками ресторану ВИНОГРАД за адресою: АДРЕСА_1 , які не надали послуги та не повертають кошти в сумі 4000 грн.

Із заяви ОСОБА_3 від 02.04.2025 про кримінальне правопорушення та іншу подію вбачається, що 01.04.2025 працівники закладу ВИНОГРАД за адресою: АДРЕСА_1 , взяли кошти - аванс у сумі 4000 грн за замовлення банкету та відмовляються їх повертати.

З письмових пояснень ОСОБА_3 працівником поліції від 02.04.2025 вбачається, що 01.04.2025 о 19 год. 50 хв. вона з чоловіком зробила замовлення в ресторані ВИНОГРАД в с. Хажин Бердичівського району на 17 чоловік, загальну суму їм одразу не сказали, зазначили, що суму повідомлять по телефону. У подальшому сказали, що необхідно заплатити аванс 4 000 грн, на вимогу надати чек, повідомили, що документи не надають.

Через годину з ними зв`язалася дівчина та повідомила суму замовлення на суму 28 900 грн, вказана сума виявилася для них завищена, тому вони одразу відмовилися, попросили повернути кошти. У подальшому звернулися до власника закладу з проханням повернути кошти, останній повідомив, що вони повинні сплатити за послуги музикантів, які мають грати 05.04.2025 в його закладі. Про те, що необхідно платити за музику, ніхто не повідомив завчасно.

До матеріалів справи долучено письмові пояснення (витяг), без анкетних даних особи, у якої вони відбиралися. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що вказані письмові пояснення відбиралися працівником поліції у нього.

З вказаних письмових пояснень вбачається наступне. Приблизно 01.04.2025 до нього звернувся громадянин на ім`я ОСОБА_6 , який захотів замовити день народження у закладі Виноград за адресою: АДРЕСА_1 . По телефону вони домовилися, що 01.04.2025 о 16 год. у залі мав би проходити захід на 20 чоловік із послугою музикантів (вартість 3 тис. грн), яку вони мали розділити навпіл. У подальшому дали аванс 4 000 грн. Через деякий час йому написали на вайбер, щоб зменшити суму з однієї особи з 1400 грн до 1000 грн, на що він повідомив, що на цю суму послуга буде неналежно оформлена. У зв`язку із заброньованою музикою було запропоновано віддати 2 500 грн. Останні категорично були проти.

Згідно з довідкою ПОГ ВП Бердичівського РВП Дениса Сидорка від 24.04.2025, ОСОБА_2 пояснив, що дійсно є власником закладу Виноград за адресою: АДРЕСА_1 . Останній не спростовує факт замовлення заявницею та отримання грошових коштів у розмірі 4 000 грн. Зауважив, що під час оформлення замовлення проводилося обговорення щодо участі музикантів, вартість якої розділили порівну. У подальшому вони відмовилися від замовлення, попросили забрати аванс 4 000 грн, ОСОБА_7 погодився на повернення 2 500 грн, що не влаштували ОСОБА_3 та стало причиною звернення до поліції. Повідомлено про те, що відносини між нею та відповідачем мають цивільно-правовий характер, вказане звернення не підлягає реєстрації в ЄРДР, а його вирішення належить до компетенції суду.

З наданого позивачем скріншота з месенджера Instagram вбачається наступне: vinograd_restaurant, ресторан VinoGrad/ бенкети/ лазні, італійська кухня з українською гостинністю, графік роботи (з 12 год по 22/23 год), бронювання +380982724170, АДРЕСА_1

З офіційного акаунта закладу «VinoGrad» позивачці надіслано повідомлення про те, що «орієнтовна сума вашого замовлення становить 28 900 тис грн». У відповідь позивачка о 21:24 повідомила, що ця сума є завеликою, просила сформувати замовлення з розрахунку 1000,00 грн на особу та надіслати прорахунок або чек із сумами. Одержавши відмову в наданні розрахункового документа («На жаль ми не надаємо такі чеки, лише те ваше меню що ви сфотографували») та пропозицію орієнтуватися на 1350,00 грн з особи, позивачка о 21:32 повідомила: «Тоді ми відмовляємось», а о 21:33 — «Завдаток я заберу, або на карту киньте, як буде зручно». О 22:00 заклад запропонував зменшити вартість до 1000,00 грн з особи, проте о 22:04 позивачка остаточно відмовилася від замовлення.

Наведене листування є електронним доказом у розумінні статті 100 ЦПК України, подане до суду в паперових копіях, засвідчених позивачкою, і відповідачем не оспорене.

Зміст замовлення зафіксовано в письмовому документі від 01.04.2025, у якому зазначено дату та час обслуговування («05.04.25, 16:00 приїдуть»), перелік страв із зазначенням їх кількості та ваги, а внизу документа - запис «Аванс: 4000». Загальної вартості замовлення цей документ не містить. Не містить він і жодної згадки про замовлення, участь чи оплату послуг музикантів.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 28.01.2026, ОСОБА_8 , Види діяльності: 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (основний), 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів.

Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, підстава внесення: 23.03.2018, № 23040060004014358, Підстава: власне рішення.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 30.07.2026, Кособуцька Анастасія Андріївна, Види діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 56.30 Обслуговування напоями.

Згідно з матеріалами перевірки ГУ ДПС у Житомирській області від 24.04.2025, 24.04.2025 головним державним інспектором управління складено акт фактичної перевірки ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 , платника податку ФОП ОСОБА_4 , встановлено порушення реалізації маркованих алкогольних напоїв.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2025 до ОСОБА_4 застосовано штрафні санкції у розмірі 5400 грн за платежем: за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі.

Позивач, допитана як свідок, пояснила, що 1.04.2025 зробила замовлення для святкування дня народження сина. ЇЇ чоловік телефонував ОСОБА_2 , як до власника кафе, з приводу замовлення. Вони внесли аванс 4000 грн, дали їм копію меню, а в подальшому повідомили, що вартість замовлення буде становити 28900 грн. Вказана ціна не влаштувала, і вона попросила повернути аванс. На наступний день, у зв`язку із відмовою повертати аванс, вона викликала поліцію.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що є чоловіком позивачки, та підтвердив факт передання коштів у розмірі 4000 грн в якості авансу за замовлення банкету та відмову відповідача ОСОБА_2 їх повертати після відмови від замовлення. Також повідомив, що телефонував ОСОБА_2 повідомляв, що треба заплатити за музикантів з коштів авансу.

Судом установлено, що станом на момент передання авансу остаточна вартість обслуговування сторонами погоджена не була, а орієнтовну суму 28 900,00 грн повідомлено позивачці лише ввечері того ж дня, після одержання відповідачем коштів. Позивачка з такою ціною не погодилася і невідкладно, того ж вечора повідомила про відмову від замовлення. Отже, сторони не досягли згоди щодо ціни, умови, яка є необхідною для оплатного договору про надання послуг і щодо якої за заявою позивачки мала бути досягнута згода, а тому підстав уважати договір укладеним у розумінні частини першої статті 638 ЦК України немає.

Водночас суд зазначає, що навіть за умови кваліфікації відносин сторін як таких, що виникли з укладеного договору про надання послуг, правових підстав для утримання відповідачем авансу не вбачається. Згідно зі статтею 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, у порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін; порядок і наслідки розірвання такого договору визначаються домовленістю сторін або законом. Право споживача на відмову від договору за наведених вище обставин прямо передбачене частиною шостою статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

У разі правомірної відмови замовника від договору виконавцеві можуть бути відшкодовані лише фактично понесені ним витрати. Проте жодних доказів понесення таких витрат, а саме закупівлі продуктів, оплати послуг третіх осіб, зокрема музикантів, або інших витрат, пов`язаних із підготовкою до обслуговування, відповідач суду не надав, хоча згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України саме на нього покладено обов`язок доказування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Суд ураховує й те, що відмова позивачки надійшла за чотири доби до запланованої дати обслуговування, тобто за обставин, які об`єктивно не свідчать про понесення виконавцем невідворотних витрат.

Посилання відповідача, наведені ним під час перевірки органом поліції, на обов`язок позивачки оплатити послуги музикантів суд відхиляє. Замовлення від 01.04.2025 жодної згадки про музикантів не містить; доказів погодження сторонами такої умови відповідач не надав.

Таким чином, факт одержання відповідачем від позивачки 01.04.2025 грошових коштів у сумі 4000,00 грн суд вважає доведеним. Цей факт підтверджується сукупністю доказів: письмовим замовленням від 01.04.2025 із записом «Аванс: 4000»; листуванням сторін, у якому вимога позивачки про повернення завдатку не була заперечена закладом по суті; довідкою органу поліції від 24.04.2025, у якій зафіксовано готовність відповідача повернути частину одержаних коштів - 2,5 тис. грн, що за своїм змістом є визнанням факту їх одержання.

Доказів повернення позивачці 4000,00 грн повністю або частково матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів не надано.

З огляду на викладене позовна вимога про стягнення 4000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд також на твердження відповідача, що вказані кошти можуть бути завдатком, звертає увагу, що письмового правочину про завдаток сторони не вчиняли; документ від 01.04.2025 містить запис саме про аванс. Ужите позивачкою в листуванні слово «завдаток» само по собі правової природи сплаченої суми не змінює. Відтак одержані відповідачем 4000,00 грн є авансом, який виконує виключно платіжну функцію і забезпечувальних властивостей не має.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд ураховує усталений підхід, згідно з яким у зобов`язальних правовідносинах моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, прямо передбачених договором або законом.

Судом установлено, що внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачка була позбавлена можливості вільно розпоряджатися належними їй коштами протягом тривалого часу: з 01.04.2025 і до цього часу; була вимушена витрачати особистий час і зусилля на відновлення порушеного права, зокрема звертатися із заявою до органу Національної поліції, очікувати результатів її розгляду, а згодом ініціювати судовий розгляд. Зазначені обставини об`єктивно спричинили позивачці душевний дискомфорт та порушили звичайний уклад її життя, що є достатнім для висновку про завдання їй моральної шкоди.

Разом з тим суд не може погодитися із заявленим розміром відшкодування у сумі 4000,00 грн, який дорівнює всій сумі майнових втрат позивачки. Визначаючи розмір відшкодування, суд ураховує, що сума безпідставно утриманих коштів є незначною; правопорушення не потягло за собою тяжких чи незворотних наслідків, погіршення стану здоров`я позивачки, втрати нею заробітку або інших істотних негативних наслідків; позивачка не була позбавлена можливості організувати святкування в інший спосіб; доказів, які підтверджували б глибину душевних страждань понад ту, що з очевидністю випливає з установлених обставин, позивачкою не надано.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням характеру та обсягу порушеного права, суд дійшов висновку, що адекватним завданим стражданням є відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн. У задоволенні решти цієї вимоги належить відмовити.

Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 .

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець, одним із видів її господарської діяльності є обслуговування напоями (КВЕД 56.30). Разом із тим, сам по собі факт здійснення нею підприємницької діяльності за вказаним видом діяльності та наявність матеріалів перевірки щодо реалізації алкогольних напоїв не свідчать про те, що саме вона є власником кафе «Виноград» або здійснювала організацію та прийняття замовлення позивачки на проведення банкету.

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 є власником закладу «Виноград», здійснює господарську діяльність у цьому закладі саме як надавач послуг, приймала від позивачки замовлення чи отримувала спірні грошові кошти, матеріали справи не містять.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 слід відмовити у зв`язку з недоведеністю того, що саме вона є особою, яка здійснювала діяльність у закладі «Виноград», приймала замовлення позивачки та отримувала спірні грошові кошти.

V. Розподіл судових витрат

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є інвалідом 2 групи і він звільнений від сплати судового збору відповідно до п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому позивачу слід компенсувати сплачений нею при зверненні до суду судовий збір за рахунок держави шляхом списання з рахунку Державного казначейства України, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 908,40 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 про стягнення коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти (аванс) у розмірі 4000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 908,40 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

ФОП ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 28.09.2026

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА