Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №169/971/26 — Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/971/26

Провадження № 3/169/706/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року селище Турійськ

Суддя Турійського районного суду Волинської області Тітівалов Р. К.,

з участю

потерпілого ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли від Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є пенсіонеркою,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До Турійського районного суду Волинської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , будучи особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за частиною першою статті 173-2 КУпАП, 10 серпня 2026 року близько 09 години 00 хвилин по АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та економічного характеру щодо свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 , а саме: ображала нецензурною лайкою та не впускала в будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , чим завдала шкоду психічному здоров`ю потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що з 01 серпня 2026 року фактично проживає по АДРЕСА_2 . 10 серпня 2026 року близько 09 години прийшов за попередньою адресою свого проживання з колишньою дружиною по АДРЕСА_1 для того, щоб помитися та взяти деякі речі. Зазначений будинок належить їм на праві спільної сумісної власності. Під час його перебування в будинку колишня дружина знімала все на телефон та ображала його. Просив притягнути її до відповідальності.

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується телефонограмою (а. с. 25), про причини неявки суд не повідомляла, клопотань не подавала.

Враховуючи, що відповідно до положень частини другої статті 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, ОСОБА_2 обізнана про наявність щодо неї судового провадження, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, однак до суду не з`явилася, то за таких обставин суддя вважає за можливе розглядати справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за відсутності останньої.

Заслухавши потерпілого, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суддя дійшов до такого висновку.

За змістом положень статей 252, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності і з`ясувати, чи було вчинено правопорушення та чи винна в цьому особа, яка притягається до відповідальності.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.

Частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Частиною третьою статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою чи другою цієї статті.

Об`єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Аналіз положень зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що за частиною третьою вказаної статті може бути притягнута до відповідальності особа, яка протягом року піддавалась адміністративному стягненню за дії, передбачені в частині першій чи другій цієї статті.

Встановлення факту заподіяння шкоди в контексті диспозиції частини третьої статті 173-2 КУпАП є обов`язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за зазначеною статтею.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 736779 від 02 вересня 2026 року ОСОБА_2 будучи особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за частиною першою статті 173-2 КУпАП, 10 серпня 2026 року близько 09 години 00 хвилин по АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та економічного характеру щодо свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 , а саме: ображала нецензурною лайкою та не впускала в будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , чим завдала шкоду психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон) домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (пункт 4 частини першої Закону).

Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Конфлікт – особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні його колишня дружина ОСОБА_2 ображала його, проте, не чинила на нього психологічного тиску, мала місце лише тимчасова суперечка щодо користування житлом.

Зазначені вище пояснення є власною позицією потерпілого щодо конфлікту, який виник, та дій кожного із учасників цього конфлікту, а тому не можуть бути беззаперечним доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні домашнього насильства

З відеозапису, який здійснювала ОСОБА_2 на власний телефон, видно, що під час перебування сторін у будинку між ними постійно триває розмова, в ході якої кожен із них висловлює своє незадоволення поведінкою і вчинками іншого.

Аналіз наведених вище обставин та доказів в їх сукупності дає підстави для висновку, що в розглядуваному випадку доведеним є лише факт того, що між колишнім подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мав місце побутовий конфлікт (непорозуміння), що ґрунтується на непогодженні з діями один одного, однак, такий конфлікт не є домашнім насильством у розумінні норм Закону.

Будь-які належні та достатні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні домашнього насильства психологічного та економічного характеру за викладених у протоколі обставин у контексті положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заподіяння шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частини перша, друга статті 7 КУпАП).

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вказане, враховуючи, що у ході розгляду справи не встановлено достатніх і об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_2 вчинила у розумінні Закону домашнє насильство, яке завдало шкоди психічному здоров`ю потерпілому ОСОБА_1 , то суддя дійшов висновку, що пред`явлене органом поліції обвинувачення ОСОБА_2 за частиною третьою статті 173-2 КУпАП не знайшло свого підтвердження і провадження у цій справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення закрити.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя