Суд: Ратнівський районний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 04 жовтня 2026 р.
Справа: №166/1516/26
Суддя: Фазан О. З.
Справа № 166/1516/26
Провадження № 2/166/942/26
категорія: 38
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
05 жовтня 2026 року сел. Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Фазан О. З.,
за участі секретаря судового засідання Приймачук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Представник Ушакевич Марина Петрівна звернулася в суд із позовом в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі ТОВ «ФК «Профіт Капітал») до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2489725 від 16.06.2020 (далі – кредитним договором) у розмірі 31289,45 грн.
Позов мотивує тим, що 16 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ "Мілоан") та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2489725, згідно з умовами якого відповідачка отримала 5000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених даним договором.
Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму. Відповідачка зі свого боку не виконала умов Кредитного договору.
23 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено Договір відступлення права вимоги № 24.02/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан» в тому числі і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2489725 від 16 червня 2020 року.
Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором виконує не належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 31289,45 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту - 4648 грн, заборгованість за відсотками – 25691,45 грн, заборгованість за комісією 950 грн.
Просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 31289,45 грн та судові витрати у виді судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві просить розгляд справи проводити у його відсутності. У разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання не з`явилася, відзиву на позовну заяву не подала, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Ухвалою суду від 05.10.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Суд установив, що 16 червня 2020 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2489725, за умовами якого відповідачка отримала у кредит грошові кошти у розмірі 5000 грн. зі строком кредитування 15 днів. Комісія за надання кредиту 950 грн. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та нараховується у випадку продовження строку кредитування.
Згідно з п. 2.2.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартно (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним в п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватися кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору (за умови акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинене товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до мементу повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до мементу припинення нарахування процентів за рішенням товариства.
Пунктом 2.3.1. Договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Строк кредитування можливо продовжити на наступних умовах: на 3 дні - 3% від поточного залишку кредиту; 7 днів - 5% від поточного залишку кредиту; 15 днів - 10% від поточного залишку кредиту. За наявності між сторонами відповідної домовленості, а також на підставі п. 3.2.7 Договору, пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж передбачено цим пунктом
У п. 6.1 вищевказаного Договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через вебсайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток.
Додатком № 1 до Кредитного договору № 102421074 від 21 грудня 2020 року є графік розрахунків, згідно з яким дата платежу - 01 липня 2020 року, сума кредиту за договором - 5000 грн, проценти за користування кредитом - 1875 грн, комісія – за надання кредиту – 950 грн, разом 7825 грн.
Кредитний договір підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором S95300, що підтверджено довідкою про ідентифікацію (а.с. 37).
Відповідачка ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 5000 грн відповідно до кредитного договору, що підтверджено платіжним дорученням № 21585723 від 16.06.2020 ТОВ «Мілоан» (а.с. 31).
23 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 24.02/1, згідно з умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за Кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (Портфель заборгованості).
Внаслідок передачі (відступлсння) Портфеля заборгованості за цим Договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за Кредитними договорами.
Відповідно до Додатка № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 24.02/1 від 23 лютого 2021 року від ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2489725 від 16 червня 2020 року в розмірі 31289,45 грн, з яких: 4648 грн тіло кредиту, 25691,45 грн відсотки та 950 грн комісія.
Усупереч умовам Кредитного договору відповідачка не виконала своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором.
Установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі – Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки наданим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору та наявність заборгованості за ним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за сумою кредиту у розмірі 4648 грн та сумою заборгованості за комісією у розмірі 950.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Судом встановлено, що погодженим строком кредитування є строк 15 днів (п. 1.3 кредитного договору), тобто до 01.07.2020.
У Кредитному договорі чітко зазначено термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 01.07.2020.
З наданого представником позивача розрахунку встановлено, що за Кредитним договором ТОВ "Мілоан" відсотки нараховані за період поза межами строку кредитування, будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.
Так, необхідно умовою для пролонгації строк кредитування за п. 2.3.1 Кредитного договору є сплата комісії за надання кредиту. Однак відповідачем не здійснено жодного платежу в рахунок погашення кредитної заборгованості до 01.07.2020, у зв`язку з чим ним не виконано умов для продовження строку кредитування на підставі п. 2.3.1 Кредитного договору.
Також суд зазначає, що неповернення кредиту в погоджений стронами у Кредитному договорі строк, не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідок продовження строку дії договру, а є порушенням грошового зобов`язання за укладеним договором, за що настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.
За наведених обставин, нарахування відповідачу після 01 липня 2020 року процентів по своїй суті є реалізацією положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка захищає інтереси кредитодавця в разі прострочення позичальником грошового зобов`язання.
Позивач у позовній заяві не заявляв до стягнення з відповідачки неустойки в порядку, установленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, як наслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом за стандатртною процентною ставкою в порядку, встановленому ст. 1048 ЦК України, що не відповідає Анкеті-заявці на кредит № 2489725, підписаної відповідачем 14 червня 2020 року.
За наведених обставин, нараховані відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, у даному випадку після 01 липня 2020 року, є безпідставним.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (зокрема, акцептованих додаткових угод, доказів сплати комісій за пролонгацію тощо), які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку дії договору. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.
Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), нарахування процентів за період після 01.07.2020 є безпідставним.
Виходячи з наведеного, суд дослідивши обставини справи і давши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення відсотків поза межами строку кредитування.
Право кредитодавця ТОВ "Мілоан" нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 01 липня 2020 року, у зв`язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця та його правонаступників забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати відсотків протягом строку дії договору з 16 червня 2020 року до 01 липня 2020 року за погодженою сторонами процентною ставкою 2,5%, який складає: 5000 грн (тіло кредиту) х 2,5 % : 100 % х 15 (днів) = 1875 грн. Відповідачем сплачено 2143 грн у рахунок погашення боргу за кредитом , з яких 03.08.2020 року 1107 грн, 12.11.2020 року - 1036 грн .
Таким чином, сума заборгованості за Кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5682 грн, яка складається із заборгованості за: тілом кредиту – 4648 ( 5000 - 352 = 4648 грн . Ця сума тіла кредиту, виходячи із наступного 1107+ 1036= 2143 ( загальна сума сплачена відповідачкою ) - 1791 грн ( зараховано в рахунок відсотків) = 352 грн (погашена тіло кредиту)) грн. , відсотками – 84( 1875 ( сума нарахованих відсотків) - 1791 ( сплачена сума відповідачкою 1107 ( 03.08.2020 )+ 1036 ( 12.11.2020) - 1791 ) = 84 ) грн, комісією – 950 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, на підтвердження заявлених вимог на правову допомогу представник позивача надав суду наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги від 01.07.2024 № 02-24; акт прийому-передачі наданої правової допомоги №76 від 20.07.2026, відповідно до яких сума наданих послуг складає 7000 грн.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України стягує із відповідачки на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 483,48 (5682:31289,45х2662,4=483,48) грн, враховуючи часткове задоволення позову та його надходження до суду через систему "Електронний суд".
За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача 2000 грн понесених витрат на правничу допомогу, а також 483,48 грн судового збору.
На підставі ст.ст. 526, 549, 551, 554, 610, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 274, 280-283 ЦПК України,
у х в а л и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2489725 від 16.06.2020 року в розмірі 5682 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят два) гривні , з яких тіло кредиту – 4648 гривень, відсотки за користування кредитом – 84 гривень, комісія за надання кредиту – 950 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» судові витрати по справі, а саме: 483 (чотириста вісімдесяи три ) гривень 48 коп. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8;
Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О. З. Фазан
Оригінал: reyestr.court.gov.ua