Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №164/911/26 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа: 164/911/26

п/с 2/164/1066/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року. Сел. Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Токарської І.С.,

за участю секретаря Власюка С.В.,

прокурора Дуднік М.М.,

представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Маневицької селищної ради Вершкової Л.В.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Маневичі цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області в інтересах малололітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся орган опіки та піклування виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , мотивуючи позов тим, що сім`я ОСОБА_5 перебуває на обліку у відділі «Служба у справах дітей» виконавчого комітету Маневицької селищної ради з 19 лютого 2026 року як така, що опинилася в складних життєвих обставинах. Подружжя ОСОБА_5 спільно не проживає вже близько двох років і відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, про дітей не піклується, матеріально не допомагає. Відповідачка також ніде не працевлаштована, мешкала разом із дітьми в житлі, яке через борги від`єднали від електропостачання. Під час неодноразових відвідувань сім`ї ОСОБА_5 працівниками відділу «Служби у справах дітей» та фахівцями відділення соціальної роботи ТЦСО (надання соціальних послуг), поліцейськими офіцерами громади встановлено відсутність належних умов для проживання та розвитку дітей, що підтверджується відповідними складеними актами. ОСОБА_2 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за невиконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх дітей, а ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та за невиконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх дітей. Із інформації класних керівників дітей від 9 лютого 2026 року відомо, що батьки ніякої участі у вихованні синів не беруть, належний контроль за навчанням і поведінкою дітей відсутній. Згідно з рішенням Маневицької селищної ради від 12 листопада 2025 року №20 сім`я Нігаюків перебуває під соціальним супроводом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маневицької селищної ради і з метою забезпечення безпеки, життя і здоров`я дітей, враховуючи акти проведення рівня безпеки дітей, було прийняте рішення про негайне направлення малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_1 – психологічної реабілітації дітей в м.Ковель. На момент звернення до суду з позовом ситуація не змінилася: житлово – побутові умови не покращилися, електропостачання відсутнє, пічне опалення не справне, батьки не працюють та зловживають алкогольними напоями, що свідчить про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків. У зв`язку з цим звернулися до суду та просили також стягнути із відповідачів аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви і до повноліття дітей на користь законного представника дітей.

У судовому засіданні представник органу опіки та піклування позов підтримала із наведених у ньому підстав, доповнила, що діти з 31 березня 2026 року були вилучені із сім`ї, оскільки матір зловживає алкогольними напоями разом із співмешканцем, батько відмовився забрати синів, пояснивши це своїм безробіттям і відсутністю умов для проживання в одній кімнаті гуртожитку, а старші повнолітні сестри та бабуся теж відмовилися забрати до себе ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . З часу, коли діти перебувають у Волинському обласному центрі соціально – психологічної реабілітації, відповідач жодного разу не цікавився їх життям, відповідачка відвідувала дітей двічі, однак про повернення їй дітей не клопотала.

Прокурор не заперечувала щодо задоволення позову, оскільки вважає, що позбавлення відповідачів батьківських прав та стягнення аліментів відповідатиме найкращим інтересам їх дітей.

Відповідачка позов заперечила, оскільки вважає, що нею створені всі умови для проживання дітей, зокрема вже завезені дрова для опалювального сезону.

Відповідач позов визнав частково, просив не позбавляти відповідачку батьківських прав.

Заслухавши пояснення сторін у справі, проаналізувавши матеріали провадження, суд приходить наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Судом установлено, що відповідачі є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с.18, 23).

Згідно з наказами № 16/07-03 та 17/07-03 від 19 лютого 2026 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (а.с.30,31).

Актами обстеження умов проживання дітей від 11 березня 2026 року, 18 березня 2026 року, 31 березня 2026 року, 20 квітня 2026 року було зафіксовано відсутність належних умов для проживання та розвитку дітей (а.с.45 – 49).

Відповідно до актів проведення оцінки рівня безпеки дітей задля їх безпеки та належного догляду, 31 березня 2026 комісією у складі начальника відділу «ССД», заступника начальника ВП№1 (сел. Маневичі) Камінь – Каширського РВП ГУНП у Волинській області, фахівця із соціальної роботи та головного спеціаліста відділу СДД було вирішено направити клопотання до «СДД» Волинської ОДА про тимчасове влаштування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Волинського обласного центру соціально – психологічної реабілітації дітей (а.с.32 – 41).

Рішенням виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області від 29 квітня 2026 року №105 було затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно їх малолітніх синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.54 – 58).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що відповідачі у порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконують обов`язки щодо виховання та розвитку дітей, суд приходить висновку про наявність правових підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить висновку, що оскільки відповідачі ухиляються від виконання обов`язків по вихованню своїх синів, що обумовлено їх винною поведінкою та свідомим нехтуванням батьківських обов`язків, а тому, захищаючи права та інтереси малолітніх, на підставі ст. 150, частини 2 ст. 166 Сімейного кодексу України, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог й у частині стягнення із відповідачів аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Із позовною заявою орган опіки та піклування в інтересах дітей звернувся 30 квітня 2026 року, отже саме із цієї дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.

На підставі ст. 51 Конституції України, ст. ст. 7, 150, 164, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 263-265 ЦПК України

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , жителів селища Маневичі Камінь – Каширського району Волинської області відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який передати органу опіки та піклування Маневицької селищної ради Волинської області для їх подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь установи або особи, під опікою якої будуть перебувати діти, аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви – 30 квітня 2026 року і до повноліття старшої дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1 331 гривню 20 копійок судового збору з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: орган опіки та піклування виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області, сел. Маневичі Волинської області, вул. Незалежності, будинок 30, код ЄДРПОУ 44622349.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 5 жовтня 2026 року.

Суддя

Маневицького районного суду

Волинської області І.С. Токарська