Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №163/1931/26 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1931/26

Провадження № 1-кп/163/224/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження № 12026030560000224 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Адамчуки Ковельського (колишнього Шацького) району Волинської області, що зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1971 КК України,

в с т а н о в и в :

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він навесні 2026 року в порушення вимог ст.14 Конституції України, ч.1 ст.81, ст.116, ст.125 Земельного кодексу України, ст.ст.88, 89 Водного кодексу України, за відсутністю законних підстав, достовірно знаючи, що земельна ділянка у встановленому порядку у володіння і користування йому не надавалась та не передавалась у власність або оренду умисно здійснив самовільне зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером 0723385900:05:002:1450, загальною площею 4,1539 га, розташованої в межах охоронної зони – прибережної захисної смуги річки «Прип`ять», яка перебуває в комунальній власності Рівненської сільської ради Ковельського району Волинської області, шляхом оброблення цієї ділянки сільськогосподарською технікою та насадженням динь і сої.

Внаслідок таких дій ОСОБА_4 , які виразились у самовільному використанні земельної ділянки водоохоронної та прибережної захисної смуги річки «Прип’ять», було завдано шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 31 252 гривень.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.1971 КК України.

У суд обвинувальний акт надійшов з угодою між обвинуваченим та начальником Любомльського відділу Ковельської окружної прокуратури про визнання винуватості.

Згідно із цією угодою ОСОБА_4 повністю визнає вчинення інкримінованого йому злочину за фактичними обставинами в межах оголошеної підозри та зобов`язується добровільно відшкодувати завдані збитки.

Сторони уклали угоду на умовах визнання пом`якшуючими обставинами щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначене покарання за ч.2 ст.1971 КК України на підставі ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

В угоді сторони підтверджують, що ознайомлені з наслідками її укладення та невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з такого.

За інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_4 в підготовчому засіданні визнав себе винуватим повністю.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим віднесений до категорії нетяжких злочинів.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, більш м`якого виду, ніж передбачено санкцією ч.2 ст.1971 КК України, однак достатньо обґрунтована наявністю підстав для застосування ст.69 КК України, в тому числі, з огляду на фактичні обставини інкримінованого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, а також на особу обвинуваченого, який є особою похилого віку, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, в тому числі, щодо права на судовий розгляд та щодо обмежень у правах, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди відповідно до ст.476 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним. Про це заявили в судовому засіданні обвинувачений та його захисник. Скарги стороною захисту під час досудового розслідування не подавались.

Передбачених ч.7 ст.474 КПК України обставин, що перешкоджали б затвердженню угоди, суд не виявив.

Таким чином, судом встановлено, що умови угоди відповідають положенням ст.472 КПК України, не суперечать іншим вимогам КПК України та КК України, зокрема, ст.ст.65, 69 КК України, а також інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

В підготовчому засіданні прокурор вважав за необхідне затвердити угоду, обвинувачений та його захисник проти цього не заперечили і погодились на призначення узгодженого покарання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди.

Судові витрати та речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався, клопотання про застосування такого заходу не заявлено.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 474, 475,ч.15 ст.615 КПК України, суд

у х в а л и в :

Угоду про визнання винуватості від 31 липня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026030560000224, укладену начальником Любомльського відділу Ковельської окружної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_4 , затвердити.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1971 КК України, і на підставі ч.1 ст.69 КК України призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий : суддя ОСОБА_1