Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №161/17523/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17523/26

Провадження № 2/161/8266/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Мазура Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» через свого представника Паладич А.О. звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 липня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2428934 за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх і сплатити проценти за користування ними.

24 лютого 2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-6/26, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за договором позики №2428934 від 11 липня 2025 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з нього заборгованість у загальному розмірі 52349,99 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

02 вересня 2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він частково не погоджується з позовними вимогами ТОВ «СВЕА ФІНАНС». Зокрема, просить відмовити у стягненні неустойки у розмірі 7 500,00 грн, а нараховані відсотки у розмірі 29 850,00 грн зменшити як несправедливі та непропорційні. Також відповідач просить врахувати його інвалідність І групи, майновий і соціальний стан, звільнити його від сплати судового збору та відповідно розподілити судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, у відзиві на позов просить розгляд справи проводити без його участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 липня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2428934.

За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 15000,00 грн строком на 360 днів. Процентна ставка за користування кредитом становить 1,00 % на день.

24 лютого 2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-6/26, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за договором позики №2428934 від 11 липня 2025 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2428934 від 11 липня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 52349,99 грн., з яких 14999,99 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 29850,00 грн. – заборгованість по процентах, 7500,00 грн. – заборгованість за неустойкою.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і у встановлений строк.

Згідно зі ст.ст. 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти у порядку та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань, повернення кредитних коштів або сплати нарахованих процентів матеріали справи не містять.

Щодо заперечень відповідача стосовно розміру нарахованих відсотків, суд зазначає, що їх сплата прямо передбачена умовами укладеного між сторонами договору, з якими відповідач був ознайомлений та погодився, підписавши договір. При цьому у поданому відзиві відповідач не заперечує факту укладення зазначеного договору, а відтак його доводи щодо несправедливості та непропорційності передбаченого договором розміру відсотків самі по собі не спростовують обов`язку щодо їх сплати.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 14999,99 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 29850,00 грн заборгованості за процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення нецстойки у розмірі 7500,00 грн суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, законодавцем на період дії воєнного стану встановлено спеціальне правило щодо наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами, відповідно до якого позичальник звільняється від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню), нараховану саме у зв`язку з таким простроченням.

Аналогічний підхід щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до кредитних правовідносин викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №2428934 від 11 липня 2025 року, тобто після введення в Україні воєнного стану. Згідно з наданим позивачем розрахунком до складу заявленої до стягнення заборгованості включено неустойку у розмірі 7500,00 грн, нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за цим договором.

Таким чином, оскільки зазначена неустойка нарахована за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період, на який поширюється дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку її сплати, а відповідні нарахування підлягають списанню кредитодавцем.

За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 7500,00 грн відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, за результатами розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2428934 від 11 липня 2025 року в загальному розмірі 44849,99 грн, з яких: 14999,99 грн — заборгованість за основною сумою кредиту та 29850,00 грн — заборгованість за процентами. У задоволенні позовних вимог про стягнення 7500,00 грн неустойки слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2662,40 грн).

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 849 від 07.08.2026 про сплату судового збору в сумі 2 662,40 грн.

У відповідності до пункту 19 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн. Відповідач є інвалідом 1 групи (посвідчення № НОМЕР_1 ), а тому відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, позивачу підлягає компенсації судовий збір за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України пропорційно до задоволених вимог в сумі 2280,97 грн (2662,40 ? 44849,99 / 52349,99).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263–265, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №2428934 від 11 липня 2025 року у розмірі 44849 (сорок чотири тисячі вісімсот сорок дев`ять) гривень 99 копійок, з яких: 14999 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок — заборгованість за основною сумою кредиту; 29850 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок — заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2280 (дві тисячі двісті вісімдесят) гривень 97 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, б.8; код в ЄДРПОУ 376166221.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного тексту рішення 05 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур