Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №161/11094/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11094/25

Провадження № 2/161/1546/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання - Денис О.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Стасюка О.В.

представника відповідача - адвоката Матвіїва В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у місті Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно- паперова фабрика» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

06.06.2025 року позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача в користь ОСОБА_1 1 500 000,00 гривень моральної шкоди.

В обґрунтування вимог позовної заяви посилається на те, що 19.02.2025 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області по кримінальному провадженню №12024030580003684 (справа №161/833/25), ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах з ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика» було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172 КК України.

Відповідно до даного вироку встановлено, що 29 жовтня 2024 року об 11 год. 26 хв. ОСОБА_3 , виконуючи роботи на території ТОВ «ЛКПФ» за адресою: м . Луцьк, вул. Корсака Івана, 3, перебуваючи на риштуванні висотою 2 м 31 см без засобів індивідуального захисту, допустив падіння на бетон, внаслідок якого отримав тілесні ушкодження у вигляді масивного садна чола, перелому лобної кістки та кісток основи черепа, забою головного мозку із крововиливами під його оболонки субдурального та субарахноїдального характеру, дрібнокрапкових крововиливів в тканину головного мозку апікальної частини правої лобної долі. Дані тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичного експерта № 589 від 06 грудня 2024 року, відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення і як ставшими безпосередньою причиною смерті.

ОСОБА_2 , будучи на посаді начальника ремонтно-будівельної дільниці ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика», достовірно знаючи про необхідність здійснення контрою за використанням працівником засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці, всупереч своїм обов`язкам, з якими був ознайомлений, не проконтролював використання ОСОБА_3 засобів індивідуального захисту, належним чином не виконав свої посадові обов`язки, передбачені пунктами 2.5, 2.11, 2.13, 2.15, 2.19, 2.20, 4.4 Посадової інструкції начальника РБД, затвердженої наказом директора підприємства від 20.06.2020 року. За таких умов, проявлена ОСОБА_2 бездіяльність перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням події нещасного випадку з ОСОБА_3 , від чого настала смерть останнього.

Вирок набрав законної сили 24 березня 2025 року. Позивач ОСОБА_1 є потерпілою від даного кримінального провадження.

Так, позивач зазначає про те, що вона є дочкою загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, проживала разом із своїм батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де і зареєстрована по теперішній час, що підтверджується Витягом з реєстру Луцької територіальної громади.

Відповідно до наказу № 108/02к від 21 липня 2022 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду муляра 5-го розряду ремонтно-будівельної дільниці ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика», що по вул. Корсака Івана, 3 в м. Луцьку, тобто перебував з даним товариством в трудових відносинах.

09.06.2020 року наказом №15/10к ОСОБА_2 прийнято на посаду начальника ремонтно-будівельної дільниці ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика» (далі за текстом ТОВ «ЛКПФ»). Згідно посадової інструкції від 09.06.2020 року, затвердженої генеральним директором ТОВ «ЛКПФ», начальник РБД ОСОБА_2,, будучи 10.06.2020 року ознайомлений з нею, зобов`язаний:

2.5 виконувати обов`язки по охороні праці згідно вимог чинного законодавства, проводити роботу по профілактиці травматизму, захворюваності і протипожежного захисту об`єкту;

2.7 систематично проводити інструктаж підпорядкованим йому робітникам з питань організації праці, дотримання виробничої і технологічної дисципліни та освоєння нових технологічних процесів;

2.11 вимагати від підлеглих йому працівників суворого дотримання трудової і виробничої дисципліни, високої продуктивності праці, порядку на кожному робочому місці;

2.13 Дотримуватися самому і вимагати від підлеглих йому працівників дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежної безпеки;

2.15 Забезпечувати усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

2.17 Здійснювати контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуваннями та іншими засобами виробництва, використанням засобів індивідуального та колективного захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

2.19 Дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території ТОВ «ЛКПФ»;

2.20 Знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуваннями та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

В той же час, начальник РБД ОСОБА_2 , відповідно до п. 4.3. посадової інструкції від 09.06.2020 року, затвердженої генеральним директором ТОВ «ЛКПФ», несе відповідальність за порушення вимог законодавства України про охорону праці, інших нормативних актів про охорону праці - притягується до адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності згідно із законодавством України.

Так, посилається на те, що відповідно до наказу № 108/02к від 22.07.2022 року ОСОБА_3 прийнято на посаду муляра 5-го розряду ремонтно-будівельної дільниці ТОВ «ЛКПФ», тобто останній був підлеглий ОСОБА_2 .

Згідно посадової інструкції муляра 5-го розряду РБД:

1.3 Муляр 5-го розряду підпорядковується начальнику РБД, заступнику начальника РБД та майстру дільниці.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року, близько 08 год. 15 хвилин, на плануванні робочого дня, ОСОБА_3 спільно з муляром 5-го розряду - ОСОБА_4 , отримали від начальника РБД ОСОБА_2 завдання по виконанню фасадних робіт (шліфування швів стиків листків пінопласту) підсобного приміщення ТОВ «ЛКПФ» за адресою: м. Луцьк, вул. Івана Корсака, буд. 3.

Даний вид робіт затверджений нарядом-допуском № 4 від 23.10.2024 року, керівником робіт визначено начальника РБД ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року, муляри 5-го розряду РБД ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , виконували фасадні роботи на висоті 2 м 3 см, що відповідно до наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 62 від 27.03.2007 року відносяться до робіт на висоті та основним засобом індивідуального захисту під час виконання даних робіт є запобіжний пояс ПЛ або БП.

Згідно п. 54 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці № 15 від 26.01.2005 року, роботи на висоті відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

Отже, того ж самого дня, об 11:26 год., ОСОБА_3 , виконуючи вказані вище роботи, перебуваючи на риштуванні висотою 2 м 31 см, без засобів індивідуального захисту, допустив падіння на бетон, внаслідок якого отримав тілесні ушкодження у вигляді масивного садна чола, перелому лобної кістки та кісток основи черепа, забою головного мозку із крововиливами під його оболонки субдурального та субарахноїдального характеру, дрібнокрапкових крововиливів в тканину головного мозку апікальної частини правої лобної долі. Дані тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичного експерта № 589 від 06 грудня 2024 року, відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення і як ставшими безпосередньою причиною смерті.

При цьому, ОСОБА_2 , будучи на посаді начальника РБД ТОВ «ЛКПФ», достовірно знаючи про необхідність здійснення контролю за використанням працівником засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт, відповідно до вимог з охорони праці, всупереч своїм обов`язками, з якими був ознайомлений, неп проконтролював використання ОСОБА_3 засобів індивідуального захисту, належним чином не виконав свої посадові обов`язки, передбачені пунктами 2.5, 2.11, 2.13, 2.15, 2.19, 2.20, 4.4 посадової інструкції начальника РБД ТОВ «ЛКПФ», затвердженої наказом генерального директора підприємства від 20.06.2020 року.

За таких умов посилається на те, що проявлена ОСОБА_2 бездіяльність перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням події нещасного випадку із ОСОБА_3 , від чого настала смерть останнього.

Окрім цього, посилається на те, що допитаний під час судового розгляду кримінального провадження засуджений ОСОБА_2 , повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого правопорушення, та не оспорював фактичних обставин, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення.

ОСОБА_2 , не оспорюючи час, місце вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, суду дав показання, що дійсно, він, будучи на посаді начальника РБД ТОВ «ЛКПФ», достовірно знаючи ро необхідність здійснення контролю за використанням працівником засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці, всупереч своїм обов`язкам, з якими був ознайомлений, не проконтролював використання ОСОБА_3 засобів індивідуального захисту, належним чином не виконав свої посадові обов`язки, передбачені пунктами 2.5, 2.11, 2.13, 2.15, 2.19, 2.20, 4.4 посадової інструкції начальника РБД ТОВ «ЛКПФ», та проявив бездіяльність, яка перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням події нещасного випадку із ОСОБА_3 , від чого настала смерть останнього.

Як з часу настання смерті ОСОБА_3 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати набрання вироком суду законної сили і по теперішній час, збитки і моральні відшкодування потерпілим не відшкодовано, та жодних дій і спроб здійснити таке відшкодування ні ОСОБА_2 , ні підприємством, на якому він був працевлаштований - ТОВ «ЛКПФ», не здійснювалося.

Посилається на те, що моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством. Отже, наявність у позивача ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди, завданої їй у зв`язку із смертю батька, ОСОБА_3 , є доведеним та підтверджується відповідним свідоцтвом про народження.

Таким чином, оскільки вина ТОВ «ЛКПФ» при виконанні вимог ст. ст. 141, 153 КЗпП України, є доведеною, відповідним наслідком є відшкодування позивачці моральної шкоди на підставі ст. ст. 23, 1167, 168 ЦК України.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач зазначає наступне: загиблий ОСОБА_3 був батьком позивача, з яким вона проживала все життя, вела спільне господарство та мали тісні родинні стосунки. Звістка про загибель батька мала суттєвий вплив на неї; мало наслідком позбавлення її можливості щоденного спілкування із близькою людиною - батьком, який для неї мав великий авторитет, був наставником, захистом, прикладом добропорядності та чесності. Наведене, на думку позивача, є безумовним підтвердженням наявності в ОСОБА_1 моральних страждань.

Крім цього, позивач переконана, що дана трагедія трапилася з вини відповідача, який не забезпечив її батька, ОСОБА_3 , ні спецодягом, ні спецзасобами, ні належними ритуваннями із відповідними засобами страхування, про що свідчить протокол допиту в якості свідка напарника загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який повідомив, що ніяких іспитів на рівень знань із заходів безпеки він не складав, в ході роботи інструктажі з техніки безпеки не проводилися, як і тестувань та усного опитування.

При виконанні робіт на підприємстві не видавали спеціального одягу та взуття, протягом робочого часу використовувався власний одяг, не пристосований для виконання робіт на висоті. При прийнятті на роботу обіцяли видати в майбутньому одяг та взуття.

Виконання робіт 28.10.2024 року проводилося у власному одязі та взутті, без спеціального обладнання, спорядження та касок.

Риштування, на яких проводилися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 роботи, не були закріплені згідно правил охорони праці під час робіт на висоті, та взагалі неп були придатні для вказаних робіт.

Так, посилається на те, що дані риштування не були взагалі закріплені до надійних конструкцій, елементів конструкцій будови, споруди по вертикалі та по горизонталі, не містили огородження з бортовими елементами, відсутні драбини або трапи.

Отже, визначаючи розмір моральної шкоди, позивач підкреслює те, що вона дійсно зазнала значних душевних страждань у зв`язку із смертю її батька, у свою чергу, втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, позивач позбавлена можливості матеріальної та моральної підтримки батька в майбутньому своєму житті, відновити попередній стан життя позивача неможливо, її життя було повністю порушено. Через передчасну смерть батька вона пережила надзвичайно сильний стрес та потрясіння, до теперішнього часу вона перебуває у сильній депресії.

Таким чином, визначений нею розмір моральної шкоди найбільш об`єктивно відповідає характеру та глибині моральних страждань, які спричинені відповідачем, тому вважає, що на її користь підлягає стягненню судом моральна шкода в розмірі 1 500 000,00 грн., що відповідає принципам розумності та справедливості. Просила задовольнити позовні вимоги в повному розмірі.

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 75 Том 1).

03 липня 2025 року на адресу суду від представника відповідача - Матвіїва Вадима Миколайовича надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» не визнає позовних вимог, з підстав викладених у відзиві. Так, повідомляють, що ТОВ «ЛКПФ» визнає такі обставини: 1) Викладені в Акті спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11 год. 30 хв на ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛУЦЬКА КАРТОННО-ПАПЕРОВА ФАБРИКА», зокрема: перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах з ТОВ «ЛКПФ» на момент нещасного випадку ІНФОРМАЦІЯ_1; факт нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 біля дільниці з виробництва виробів з плоских картонів за адресою: м. Луцьк, вул. Івана Корсака, 3 ;- ОСОБА_3 , для виконання робіт, було видано захисні засоби (рукавиці, каску захисну, пояс монтажника); ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повинні були ужити таких засобів безпеки: змонтувати риштування, прослідкувати надійність закріплення дощок на риштуванні, встановити захисне огородження; було проведено позаплановий інструктаж з охорони праці за інструкціями з охорони праці: №9 при виконанні робіт на висоті, №С-4 при виконанні робіт із застосуванням засобів підмощення і №21 пі час роботи з ручним інструментом; ІНФОРМАЦІЯ_1 роботи повинні були проводитися на землі, конкретно види робіт по об`єкту розподілив майстер РБД ОСОБА_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 11:20 год. начальник РБД ОСОБА_2. сказав ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повертатися на дільницю щоб отримати подальші розпорядження та пішов;- ОСОБА_3 не виконав вказівки начальник РБД ОСОБА_2 (не повернувся на дільницю) а самовільно, після одержаної вказівки від начальника, заліз на риштування та почав різати арматуру за допомогою електроінструменту (болгарки);- потерпілий (померлий) ОСОБА_3 допустив порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці, а саме п.п. 2.3, 2.9, 2.10, 2.11, 4.1, 4.5, 4.6 Робочої інструкції муляра 5 розряду ремонтно-будівельної дільниці, затвердженої наказом директора підприємства 01.03.2023; ОСОБА_3 отримав ІНФОРМАЦІЯ_1 тілесні ушкодження внаслідок нещасного випадку, які стали безпосередньою причиною смерті; у потерпілого (померлого) ОСОБА_3 відсутні члени сім`ї, які перебували на його утриманні. 2) Позивачка ОСОБА_1 приходиться донькою потерпілому (померлому) ОСОБА_3 . 3) Обвинувальний вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2025 у справі №161/833/25 (кримінальне провадження №12024030580003684), яким начальника ремонтно-будівельної дільниці ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, набрав законної сили 24.03.2025.

Разом із тим, ТОВ «ЛКПФ» не визнає позовних вимог у заявленому розмірі та заперечує наведені позивачкою обставини щодо обґрунтування розміру моральної шкоди. Зокрема, не визнає (вважає не доведеним): 1) Що моральна шкода заподіяна в розмірі 1 500 000,00 грн.; 2) Що позивачка проживала із загиблим ОСОБА_3 (цитата з позову): «усе життя, вела спільне господарство та мала тісні родинні стосунки»; 3) Що позивачка щоденно спілкувалася з батьком; 4) Що загиблий ОСОБА_3 (цитата з позову): «мав великий авторитет, був наставником, захистом, прикладом добропорядності та чесності»; 5) Що трагедія трапилася з вини відповідача ТОВ «ЛКПФ»; 6) Що загиблий ОСОБА_3 не був забезпечений спецодягом, спецзасобами і належним риштуванням; 7) Що не проводилися перевірки «знань із заходів безпеки» та відповідні інструктажі; 8) Що нещасний випадок перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з неналежними риштуваннями чи відсутністю їх кріплення до надійних конструкцій; 9) Що риштування не мали жорсткої конструкції, хиталися, не мали розпірок або інших необхідних конструктивних елементів; 10) Що закінчення гарантійного терміну є підставою для припинення експлуатації та використання риштування; 11) Що позивачка мала матеріальну та моральну підтримку від батька; 12) Що позивачка зазнала значних душевних страждань і перебуває в депресії. Депресія - це афективний психічний розлад, що характеризується певними клінічними проявами (зниженням настрою, активності та волі). У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) депресивні розлади, включаючи різні форми депресії, кодуються в розділі F30-F39, що відповідає «Розладам настрою (афективним розладам)». Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України такий стан особи має підтверджуватися належними доказами, наприклад: випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого; випискою з історії хвороби; випискою з карти хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома тощо). Таких доказів позивачкою не надано.

Враховуючи викладене, зазначає про відсутність організаційних недоліків у роботі ТОВ «ЛКПФ» чи недоліків у системі охорони праці. Свої обов`язки роботодавця товариство виконувало належно та вчасно. Запобігти нещасному випадку ІНФОРМАЦІЯ_1 можна було єдиним способом - якби начальник, бригадир РБД або директор товариства постійно знаходилися біля мулярів під час виконання ними роботи і здійснювали безпосередній візуальний контроль. Але очевидно, що такий варіант об`єктивно неможливий, оскільки кожен має ряд інших посадових обов`язків. Таким чином, просили врахувати викладені у відзиві пояснення та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Окрім цього, до відзиву включив письмове опитування позивача згідно ст. 93 ЦПК України. Зазначив, що для відповідача, даний відзив є першою заявою по суті справи, що дозволяє поставити до ОСОБА_1 запитання про обставини, що мають значення для справи (ст. 93 ЦПК України), зокрема, для перевірки наведеного у позові обґрунтування заподіяння моральної шкоди і її розміру. Запитання:

1. З якого часу ви проживаєте за адресою: АДРЕСА_3 ? 2. Де ви перебували ІНФОРМАЦІЯ_1 у період часу з «близько 15:00 години» до «близько 17:00 години»?

3. З якого часу та по який ви працювали у ФОП ОСОБА_6 (перукарня «Для Вас» по АДРЕСА_4 )?

4. Я якого часу ви зареєстровані як ФОП та/або працюєте самостійно (індивідуально)?

5. Чи готові надати до суду відомості від оператора стільникового зв`язку Vodafone Україна з роздруківкою ваших вхідних і вихідних телефонних дзвінків по номеру НОМЕР_1 за останній рік, який передував нещасному випадку ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, заявлено клопотання про проведення врегулювання спору за участю судді у формі спільних нарад. В обґрунтування зазначив, що сторона відповідача переконана, що найбільш ефективним способом вирішення справи буде врегулювання спору за участю судді, що дозволить сторонам врегулювати спір. Тим паче, коли відповідач налаштований на конструктивний діалог і врегулювання (а.с.82-88 Том 1).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про врегулювання спору за участю судді відмовлено (а.с.178 Том 1).

02 жовтня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначено про те, що відповідачем не спростовано доводів позивача, викладених у позовній заяві, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі. Відповіді на запитання сторони відповідача в порядку ст.93 ЦПК України будуть викладені у відповідній заяві окремо від відповіді на відзив (а.с.182-184 Том 1).

09.10.2025 року на адресу суді від представника позивача надійшла заява в порядку ст.93 ЦПК України, відповідно до змісту якої, фактично позивачем не надано відповідей за питання відповідача із посиланням, зокрема, на те, що такі питання не стосуються предмету спору; є нерелевантними, виходить за предмет доказування, або ж певних відповідей щодо себе особисто просто не бажає давати (а.с.207-210 Том 1).

11.11.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме, сторона позивача просила долучити копію адвокатського запиту, копію супровідного листа та копії матеріалів спецрозслідування нещасного випадку, що стався 29 жовтня 2024 року із муляром ремонтно-будівельної дільники ОСОБА_3 (а.с.1-217 Том 2).

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно- паперова фабрика» про відшкодування моральної шкоди, до судового розгляду по суті (а.с. 238 Том 2).

В судовому засіданні позивач та її представник - Стасюк О.В. підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просили його задовольнити в повному обсязі.

Під час судового розгляду справи представник відповідача - адвокат Матвіїв В.М. фактично визнав позовні вимоги частково, а саме вважав розумним та справедливим розмір моральної шкоди 150 000,00 грн., який відповідач готовий відшкодувати позивачеві. В іншій частині позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, зокрема, відтворивши відеодиск з зафіксованим моментом падіння ОСОБА_1 з риштувань ІНФОРМАЦІЯ_1 року, суд приходить до наступних висновків.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3,4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст виниклих правовідносин.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області по кримінальному провадженню №12024030580003684 (справа №161/833/25), ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах з ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика» було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172 КК України.

Відповідно до даного вироку встановлено, що 29 жовтня 2024 року об 11 год. 26 хв. ОСОБА_3 , виконуючи роботи на території ТОВ «ЛКПФ» за адресою: м . Луцьк, вул. Корсака Івана, 3, перебуваючи на риштуванні висотою 2 м 31 см без засобів індивідуального захисту, допустив падіння на бетон, внаслідок якого отримав тілесні ушкодження у вигляді масивного садна чола, перелому лобної кістки та кісток основи черепа, забою головного мозку із крововиливами під його оболонки субдурального та субарахноїдального характеру, дрібнокрапкових крововиливів в тканину головного мозку апікальної частини правої лобної долі. Дані тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичного експерта № 589 від 06 грудня 2024 року, відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення і як ставшими безпосередньою причиною смерті.

ОСОБА_2 , будучи на посаді начальника ремонтно-будівельної дільниці ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика», достовірно знаючи про необхідність здійснення контрою за використанням працівником засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці, всупереч своїм обов`язкам, з якими був ознайомлений, не проконтролював використання ОСОБА_3 засобів індивідуального захисту, належним чином не виконав свої посадові обов`язки, передбачені пунктами 2.5, 2.11, 2.13, 2.15, 2.19, 2.20, 4.4 Посадової інструкції начальника РБД, затвердженої наказом директора підприємства від 20.06.2020 року. За таких умов, проявлена ОСОБА_2 бездіяльність перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням події нещасного випадку з ОСОБА_3 , від чого настала смерть останнього.

Вирок набрав законної сили 24 березня 2025 року. Позивач ОСОБА_1 є потерпілою від даного кримінального провадження (а.с. 10-12 Том 1).

ОСОБА_1 є дочкою загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 16 Том 1).

Була зареєстрована з 04.12.2010 року разом із своїм батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де і зареєстрована по теперішній час, що підтверджується Витягом з реєстру Луцької територіальної громади №2025/004038982 від 26.03.2025 року (а.с 13 Том 1).

Згідно з постановою слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції Єфимчук С.С. від 13.11.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано потерпілою у кримінальному провадженню № 12024030580003684 від 29 жовтня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України (а.с. 21-22 Том 1).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 було прийнято на посаду муляра 5-го розряду ремонтно-будівельної дільниці ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика», що по вул. Корсака Івана, 3 в м. Луцьку, що підтверджується копією наказу № 108/02к від 21 липня 2022 року (а.с. 8-9 Том 1).

Як вбачається з Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 29 жовтня 2024 року об 11 год. 30 хв. на ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика» від 11 грудня 2024 року, розділ 4. «Обставини, за яких стався (сталося/сталася) нещасний випадок, гостре професійне захворювання (отруєння), аварія» встановлено, що «… ОСОБА_7 пройшов спеціальне навчання та перевірку знань, а також усі види інструктажів з охорони праці у порядку, встановленому Типовим положенням про навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

17.06.2022 року пройшов попередній медичний огляд, а також попередній психіатричний огляд, протипоказань для виконання робіт на висоті не виявлено.

Згідно з робочою інструкцією, затвердженою генеральним директором ТОВ «ЛКПФ» 01.03.2023 року, муляр 5 розряду ремонтно-будівельної дільниці має завдання та обов`язки (розділ 2), зокрема:

-Виконує складні роботи під час кладки та ремонту кам`яних конструкцій будов, промислових споруд;

-Виконує кладку складних стін під штукатурку із розшиванням швів, з одночасним облицюванням декоративною цеглою, кладку колон прямокутного перерізу, фігурне тесання цегли;

-Виконує відповідні підготовчі та завершальні роботи на початку і в кінці робочого дня (зміни);№

-Раціонально й ефективно організовує працю на робочому місці;

-Дотримується норм технологічного процесу;

-Дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, норм, методів та прийомів безпечного виконання робіт;

-Дбає про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території ТОВ «ЛКПФ»;

-Знає і виконує вимоги нормативно-правових актів з охорони праці та навколишнього середовища, пожежної безпеки, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуваннями та іншими засобами виробництва, користується засобами індивідуального і колективного захисту.

А також несе відповідальність (розділ 4), зокрема, за:

-Неналежне виконання або невиконання своїх робочих обов`язків, що передбачені цією інструкцією, - в межах, визначених чинним трудовим законодавством України;

-За правопорушення, скоєнні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України;

-За недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «ЛКПФ», вимог з охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту;

-За невиконання або неналежне виконання вимог внутрішніх нормативних документів ТОВ «ЛКПФ» та законних розпоряджень керівництва» (а.с. 43-56 Том 1).

Розділом № 8 Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 29 жовтня 2024 року об 11 год. 30 хв. на ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика» від 11 грудня 2024 року: «Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування (у разі складення тимчасового акту за формою Н-1» встановлено наступне: «Особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці, є:

ОСОБА_3 , муляр 5-го розряду ремонтно- будівельної дільниці ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика», який порушив вимоги п.п. 2.3, 2.9., 2.10, 2.11, 4.1, 4.5, 4.6 Робочої інструкції муляра 5-го розряду ремонтно-будівельної дільниці, затвердженої наказом генерального директора підприємства 01.03.2023:

«2. Завдання та обов`язки

Муляр 5-го розряду:

2.3. Виконує відповідні підготовчі та завершальні роботи на початку і в кінці робочого дня (зміни).

2.9. Дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, норм, методів та прийомів безпечного виконання робіт;

2.10. Дбає про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території ТОВ «ЛКПФ».

2.11. Знає і виконує вимоги нормативно-правових актів з охорони праці та навколишнього середовища, пожежної безпеки, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуваннями та іншими засобами виробництва, користується засобами індивідуального і колективного захисту.

4. Відповідальність

Муляр 5-го розряду несе відповідальність:

4.1 За неналежне виконання або невиконання своїх робочих обов`язків, що передбачені цією інструкцією, - в межах, визначених чинним трудовим законодавством України.

4.5. За недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «ЛКПФ», вимог з охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту;

4.6. За невиконання або неналежне виконання вимог внутрішніх нормативних документів ТОВ «ЛКПФ» та законних розпоряджень керівництва».

А також вимоги Інструкції № 9 з охорони праці під час виконання робіт на висоті, затвердженої наказом директора підприємства № 320 від 08.05.2023 з охорони праці:

«2.4. Роботи на висоті можна проводити:

- з підмостя і риштувань, які мають огородження;

- з неогородженої поверхні при обов`язковому застосуванні перевірених і випробуваних запобіжних поясів.

2.6. Виробничий персонал, який виконує роботи на висоті, зобов`язаний:

- вміти користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- дотримуватися зобов`язань з охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором), та правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

2.7. Під час організації робіт на висоті слід урахувати, що основним небезпечним виробничим чинником під час виконання цих робіт є падіння працівника з висоти».

ОСОБА_2 , начальник РБД ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика», який неналежним чином виконав свої посадові обов`язки, передбачені пунктами 2.5, 2.11, 2.13, 2.15, 2.19, 2.20, 4.4 Посадової інструкції начальника Ремонтно-будівельної дільниці, затвердженої наказом директора підприємства 20.06.2020:

«2. Завдання та обов`язки:

Начальник РБД зобов`язаний:

2.5. Виконувати обов`язки по охороні праці згідно вимог чинного законодавства, проводити роботу по профілактиці травматизму, захворюваності і протипожежного захисту об`єкту;

2.11 Вимагати від підлеглих йому працівників суворого дотримання трудової і виробничої дисципліни , високої продуктивності праці, порядку на кожному робочому місці;

2.13 Дотримуватися самому і вимагати від підлеглих йому працівників дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежної безпеки;

2.15 Забезпечувати усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

2.19 Дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території ТОВ «ЛКПФ»;

2.20 Знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуваннями та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

4. Відповідальність

Начальник РБД несе відповідальність за:

4.4. Невиконання обов`язків, покладених на нього даної посадовою інструкцією» (а.с. 43-56 Том 1).

Окрім цього, ці обставини підтверджуються матеріалами спеціального розслідування нещасного випадку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року з ОСОБА_3 (а.с. 3-217 Том 2).

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або на уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Частиною 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно зі статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

У цій справі встановлено, що нещасний випадок із смертельним наслідком, в результаті якого загинув ОСОБА_3 , стався в робочий час, при виконанні ним трудових обов`язків у ТОВ «ЛКПФ», що підтверджено вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2025 року, який набрав законної сили24.03.2025 року, та визнавалось стороною відповідача.

Таким чином враховуючи що смерть потерпілого настала у зв`язку з виконанням ним трудових обов`язків, суд приходить до висновку, що виконувані ОСОБА_3 трудові обов`язки були пов`язані з роботою з підвищеною небезпекою.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішення питання про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України. Такого висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У відповідності до частини третьої, п`ятої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22.

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року в справі №?686/10520/15-ц зауважував, що розв`язуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зважає на тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину його душевних та психічних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачу майном). Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст.1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Так, при розгляді даної справи, суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача, у зв`язку із смертю рідної людини - батька, істотність вимушених змін в її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 250 000,00 гривень на користь позивача.

При цьому, суд відхиляє доводи сторони позивача щодо незабезпечення загиблого ОСОБА_3 спеціальним одягом та засобами індивідуального захисту; щодо невідповідності якості риштувань, на яких ОСОБА_3 виконувались роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 року; щодо відсутності з боку загиблого ОСОБА_3 порушень вимог п.п. 2.3, 2.9., 2.10, 2.11, 4.1, 4.5, 4.6 Робочої інструкції муляра 5-го розряду ремонтно-будівельної дільниці, затвердженої наказом генерального директора підприємства 01.03.2023, та вимог Інструкції № 9 з охорони праці під час виконання робіт на висоті, затвердженої наказом директора підприємства № 320 від 08.05.2023 з охорони праці, з огляду на спростування цих доводив висновками Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 29 жовтня 2024 року об 11 год. 30 хв. на ТОВ «Луцька картонно-паперова фабрика» від 11 грудня 2024 року, з якими була ознайомлена потерпіла, позивача по справі ОСОБА_1 , даний Акт не був оскаржений та не був скасований, є чинним.

Вищезазначені доводи сторони позивача ґрунтуються на власному трактуванні обставин подій нещасного випадку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року з ОСОБА_3 , є суб`єктивним сприйняттям цих трагічних подій та не підтверджено жодним доказом по справі.

Окрім цього, суд критично оцінює посилання сторони позивача на підтвердження заявленого розміру моральної шкоди - 1 500 000,00 грн., як на суттєве погіршення стану здоров`я позивача, з огляду на відсутність жодного належного і допустимого доказу на підтвердження таких тверджень (медичні висновки щодо стану здоров`я; рекомендації лікарів; медичні довідки щодо перебування на лікуванні; записи про відвідування лікарів; призначене лікування та медичні препарати; тощо).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша та друга статті 141 ЦПК України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону № 3674-VI, у редакції, що була чинною на час подання позову).

За подання позовної заяви майнового характеру позивач мав би сплатити 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VIу редакції, що була чинною на час подання позову).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року, у якому позивач подав цивільний позов, становив 3 028,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).

З огляду на вказані приписи мінімальний розмір судового збору становив 1211,20 грн (3 028,00 грн х 0,4 = 1 211,20 грн), а максимальний - 15 140,00 грн (3 028,00 грн х 5 = 15 140,00 грн).

Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.

Так як розмір заявлених вимог 1 500 000,00 грн, тому розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом, становить 15 000,00 грн (1500000*1%).

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави в наступному розмірі.

Отже, з 15 000,00 грн. судового збору за подання позову, у разі його повного задоволення, максимально можливий розмір, який мав би сплатити до Державного бюджету відповідач, становив 15 000,00 грн.

Відповідно до розміру задоволених позовних вимог (250 000,00 грн.), зазначеного судом вище, співвідношення між судовими витратами, які слід покласти на відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика», за подання позовної заяви, з відповідача слід стягнути до Державного бюджету України 2500,00 гривень (250 000,00 гривень х 15 000,00 гривень/ 1 500 000,00 гривень) пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 250 000,00 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно- паперова фабрика» у дохід держави судовий збір у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Повний текст рішення складений 02 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика», 43023, м. Луцьк, вул. Корсака Івана, 3, ЄДРПОУ 38272943.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Т.А. Антіпова