Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №161/16439/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16439/26

Провадження № 2/161/7821/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої– судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» через свого представника звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 червня 2024 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №7234224, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. зі сплатою процентів за користування ним, який не повернув. Вказує, що 26 листопада 2024 року за договором відступлення прав вимоги позивач набув право вимоги за кредитним договором. Заборгованість відповідача за кредитом становить 34031, 40 грн., з яких: 5000 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 22331, 40 грн. – прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1100 грн. – комісія з надання кредиту; 5600 грн. – неустойка. На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №7234224 від 28 червня 2024 року в розмірі 34031, 40 грн., а також понесені судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28 червня 2024 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №7234224. Сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн. Кредит надається загальним строком на 345 днів з 28 червня 2024 (дата надання кредиту). Комісія за надання кредиту: 1150 грн., яка нараховується за ставкою 23.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Денна процентна ставка 1, 19 %. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, параховуються за ставкою 511.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

ТзОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит на умовах та у розмірі, встановленому договором, що підтверджується платіжним дорученням від 28 червня 2024 року та інформацією АТ «ОТП Банк» витребуваною ухвалою суду від 07 серпня 2026 року.

26 листопада 2024 року ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №112- МЛ, на підставі якого до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №7234224 від 28 червня 2024 року до ОСОБА_1 .

За розрахунком ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість відповідача за кредитним договором становить 34031, 40 грн., з яких: 5000 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 22331, 40 грн. – прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1100 грн. – комісія з надання кредиту; 5600 грн. – неустойка.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

28 червня 2024 року ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали в електронному вигляді договір про споживчий кредит №7234224.

У подальшому право вимоги за кредитним договором на підставі договору відступлення прав вимоги перейшло від ТзОВ «Мілоан» до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 34031, 40 грн., з яких: 5000 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 22331, 40 грн. – прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1100 грн. – комісія з надання кредиту; 5600 грн. – неустойка.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 5000 грн., які ним не сплачені, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5000 грн. тіла кредиту.

Також, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню комісія за надання кредиту у розмірі 1100 грн., яка передбачена п.1.5.1 договору.

Разом з тим, щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом суд зазначає наступне.

Так, позивач просить стягнути з відповідачки відсотки в розмірі 22331, 40 грн., які нараховані первісним кредитором та позивачем за 345 днів за період з 29 червня 2024 року по 08 червня 2025 року.

При цьому відсотки за період з 29 червня 2024 року по 26 листопада 2024 року нараховані первісним кредитором, а за період з 27 листопада 2024 року по 08 червня 2025 року - позивачем.

Разом з тим із розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» вбачається, що первісним кредитором у різні періоди застосовувалися різні денні ставки нарахування відсотків, зокрема 1, 176 %, 1, 40 %, 1, 316 %, 1, 344 % та 1, 372 %.

Водночас позивач, здійснюючи розрахунок заборгованості, визначив розмір відсотків виходячи із застосування ставки 1,40 % на день протягом відповідного періоду.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5% поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, укладаючи 28 червня 2024 року кредитний договір, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, позивач не мав права визначати проценту ставку, яка перевищує 1% на день.

У зв`язку з цим суд здійснив перерахунок відсотків з врахуванням відсоткової ставки 1% в день та строком користування коштами з 28 червня 2024 року по 08 червня 2025 року -- 345 днів, тобто за період, вказаний у розрахунках заборгованості.

В такому випадку розмір відсотків за користування кредитом становить 17250 грн.:

5000 грн. х 1% х 345 днів =17250 грн.

Разом з тим із матеріалів справи та розрахунку заборгованості вбачається, що позичальником було здійснено часткову оплату в сумі 1050 грн., яка врахована у розрахунку первісного кредитора.

Відтак зазначена сума підлягає врахуванню при визначенні фактичного розміру заборгованості та підлягає відрахуванню із суми, визначеної судом за результатами перерахунку.

Таким чином, до стягнення підлягає заборгованість за процентами у розмірі 16200 грн (17250 грн. - 1050 грн.).

Щодо нарахування неустойки.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який узгоджується з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено неустойку за порушення відповідачем грошового зобов?язання за кредитним договором в розмірі 5600 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7234224 від 28 червня 2024 року підлягають задоволенню частково у розмірі 22300 грн., яка складається з: 5000 прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16200 грн. – прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1100 грн. – комісія.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 8000 грн.

У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи наступні документи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року; копію ордеру на надання правничої допомоги; копію акта наданих послуг № Д/29195 від 15 липня 2026 року; копію детального опису наданих послуг від 15 липня 2026 року.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із відповідачки на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Крім того, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1744, 61 грн. судового збору (22300 грн. х 2662, 40 грн. / 34031, 40 грн.).

На підставі ст.ст. 526, 536, 610, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 77,81,247,259,263-265, 280, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №7234224 від 28 червня 2024 року у розмірі 22300 (двадцять дві тисячі триста) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) грн. 61 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Рішення у повному обсязі складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій