Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №161/18164/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18164/26

Провадження № 1-кп/161/1500/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030580001167 від 10 липня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Чаруків Луцького району Волинської області, жительки та зареєстрованої в АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, з професійно-технічною освітою, розлученої, не працює, не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень (кримінального проступку та злочину), передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачена ОСОБА_3 , у невстановлену досудовим розслідуванням дату та час, однак, не пізніше 22 равня 2026 року, перебуваючи на території міста Луцька (точне місце досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою незаконного заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 (який є особою з інвалідністю І групи), які зберігались на його карткових рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих в АТ КБ «Приватбанк», використовуючи належний їй мобільний телефон марки «MOTOROLA G06», imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 з підключенням до мережі Інтернет, попередньо знаючи логін та пароль входу, увійшла в обліковий запис потерпілого в автоматизованій системі віддаленого доступу «приват24», з прив`язкою до банківських карток № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (програмний засіб, розміщений в апаратно-програмному середовищі електронного платіжного засобу, за допомогою якого здійснюються платіжні та інші операції, передбачені договором), що відповідно до ЗУ «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, без дозволу та відома ОСОБА_5 , чим здійснила несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається та обробляється в автоматизованій системі, а саме у період з 22.05.2026 по 31.05.2026 здійснила одинадцять операцій із онлайн-перерахунку грошових коштів із належної потерпілому ОСОБА_5 банківської картки № НОМЕР_1 , відкритої в АТ КБ «Приватбанк», з яких 22.05.2026 здійснила дві операції із перерахунку грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_5 , емітовану АТ «Кредобанк» на ім`я ОСОБА_8 на загальну суму 980 грн., упродовж 27.05.2026 по 30.05.2026 п`ять операції із перерахунку грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_6 , емітовану АТ «Універсалбанк» на ім`я тієї ж особи, на загальну суму 11 700 грн., упродовж 28.05.2026 по 29.05.2026 здійснила дві операції із перерахунку грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_7 , емітовану АТ «Універсалбанк» на ім`я ОСОБА_9 на загальну суму 8000 грн., упродовж 29.05.2026 по 31.05.2026 дві операції із перерахунку грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_8 , емітовану АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_10 на загальну суму 3400 грн., а також 04.06.2026 одну операцію із онлайн-перерахунку грошових коштів із належної потерпілому ОСОБА_5 банківської картки № НОМЕР_2 , відкритої в АТ КБ «Приватбанк», на банківську картку № НОМЕР_6 , емітовану АТ «Універсалбанк» на ім`я ОСОБА_8 на суму 5000 грн, які, кожен зокрема не були обізнані із злочинними намірами ОСОБА_3 на заволодіння грошовими коштами потерпілого, чим здійснила несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем віддаленого доступу «приват 24».

У подальшому, ОСОБА_3 , в період часу з 22.05.2026 по 04.06.2026, діючи з єдиним умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, в подальшому неодноразово продовженого, востаннє згідно Указу Президента України № 342/2026 від 27.04.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 4857-ІХ від 28.04.2026 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, без відома та дозволу власника карткових рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_5 (який є особою з інвалідністю І групи), використовуючи належний їй мобільний телефон марки «MOTOROLA G06», imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 з підключенням до мережі Інтернет, попередньо знаючи логін та пароль входу до облікового запису потерпілого у системі «приват24», увійшовши в обліковий запис без дозволу та відома ОСОБА_5 , здійснила одинадцять операцій із онлайн-перерахунку грошових коштів із належної останньому банківської картки № НОМЕР_1 , а саме: 22.05.2026 - дві операції із перерахунку грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_5 , емітовану АТ «Кредобанк» на ім`я ОСОБА_8 на загальну суму 980 грн., упродовж 27.05.2026 по 30.05.2026 - п`ять операції із перерахунку грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_6 , емітовану АТ «Універсалбанк» на ім`я ОСОБА_8 на загальну суму 11700 грн., упродовж 28.05.2026 по 29.05.2026 - дві операції із перерахунку грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_7 , емітовану АТ «Універсалбанк» на ім`я ОСОБА_9 на загальну суму 8000 грн., упродовж 29.05.2026 по 31.05.2026 - дві операції із перерахунку грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_8 , емітовану АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_10 на загальну суму 3400 грн., а також 04.06.2026 одну операцію із онлайн-перерахунку грошових коштів із належної потерпілому ОСОБА_5 банківської картки № НОМЕР_2 , відкритої в АТ КБ «Приватбанк», на банківську картку № НОМЕР_6 , емітовану АТ «Універсалбанк» на ім`я ОСОБА_8 , на суму 5000 грн, які, кожен зокрема, не були обізнані із злочинними намірами ОСОБА_3 на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 , внаслідок чого останньому заподіяно майнової шкоди на загальну суму 29080 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що своїми умисними діями, які виразились у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачене ч. 1 ст. 361 КК України.

Крім того, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України визнала повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця, часу та сум переказаних грошових коштів, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред`явленого їй обвинувачення показала, що вона дійсно, в травні-червні 2026 року, знаючи логін та пароль потерпілого ОСОБА_5 , увійшла до додатку «Приватбанк», та здійснила одинадцять операцій з переказу грошових коштів на загальну суму 29080 грн. Просила суд суворо не карати, у вчиненому щиро розкаювалась, зазначаючи про часткове добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілому.

Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії кримінального проступку та тяжкого злочину, дані про її особу та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та авктивне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує конкретні обставини кримінальних правопорушень, інформацію про стан її здоров`я, яка на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, разом з тим, перебувала на стаціонарному лікуванні у Центрі терапії залежностей КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» з 05 травня 2025 року по 09 травня 2025 року, та з 11 червня 2026 року по 18 червня 2026 року з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності», відомості про вперше притягнення до кримінальної відповідальності, її відношення до вчиненого, часткове відшкодування шкоди, думку самого потерпілого, який в судовому засіданні вказав, що шкода не відшкодована в повному обсязі, а щодо міри покарання обвинуваченої покладався на розсуд суду, не наполягаючи на суворому покранні.

З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, в межах санкцій частин статтей, за вчинений кримінальний проступок та злочин, за якими вона засуджується, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до відбуття визначає їй остаточне покарання, у виді позбавлення волі, при цьому, на підставі ст. 75 КК України звільняє її від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши обвинуваченій однорічний іспитовий строк, із покладенням на неї обов`язків, згідно ст. 76 КК України.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

До початку судового розгляду потерпілий ОСОБА_5 подав цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн та матеріальної шкоди в сумі 29080 грн.

Вподальшому, до суду надійшли розписки, в яких потерпілий вказав, що станом на 14 вересня 2026 року йому відшкодовано обвинуваченою 15000 грн., із загальної суми, завданої матеріальної шкоди, а станом на дату розгляду ще – 5000 грн.

В судовому засіданні обвинувачена та її захисник заявлений до неї цивільний позов визнали повністю, з врахуванням частково відшкодованих сум.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, оглянувши та дослідивши подані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цивільного позову.

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, передбачені ст. 1167 ЦК України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Беручи до уваги вищевказані вимоги Закону, визначаючи розмір грошового відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5 , на підставі вимог ст. 1167 ЦК України, суд враховує тяжкість вчинених щодо нього кримінальних правопорушень, глибину фізичних і душевних страждань, інші обставини справи, вимоги розумності і справедливості, відповідно оцінює їх в розмірі 50000 грн., які слід стягнути з обвинуваченої в користь потерпілого, а тому цивільний позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

При цьому, суд враховує висновок ВП ВС від 16 грудня 2020 року №752/17832/14-ц (14-538цс19), що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

На переконання суду, вищевказаний розмір моральної шкоди, з урахування глибини страждань, а також того, що негативні наслідки вчиненого обвинуваченим злочину мають незворотній характер, не може вважатися завищеним або надмірним.

Поряд з цим, суд приходить до висновку, що з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь цивільного позивача слід стягнути майнову шкоду в сумі 9080 грн, з врахуванням сум відшкодованих коштів, а тому цивільний позов до обвинуваченої в частині відшкодування матеріальної шкоди, слід задовольнити частково.

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

Відповідно до вимог ст.ст. 96-1, 96-2 КК України судом застосовується також спеціальна конфіскація до предметів та речових доказів злочину.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 128, 368, 370 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (кримінального проступку та злочину), передбачених ч. 1 ст. 361, ч.4 ст. 185 КК України і призначити їй покарання:

за ч. 1 ст. 361 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень;

за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона, протягом іспитового строку, тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 9080 (дев`ять тисяч вісімдесят) грн, а також моральну шкоду в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Речові докази: мобільний телефон марки «Motorola G06», із наявною сім карткою: НОМЕР_9 , Imeil: НОМЕР_3 , Imei2: НОМЕР_4 – конфіскувати в дохід держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1