Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №161/20212/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/20212/26

Провадження № 2-о/161/618/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого – судді Мазура Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шляхтур Н.В. звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її племінник ОСОБА_2 на території Автономної Республіки Крим. На підтвердження факту смерті на тимчасово окупованій території була видана довідка про смерть від 29 липня 2026, серія НОМЕР_1 .

Зазначене місце смерті є тимчасово окупованою територією України, тому отримати документ, що підтверджує факт смерті, за зразками законодавства України та який може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті неможливо.

У зв`язку з вищевикладеним заявник і звернулася до суду, вказує, що встановлення факту необхідне для оформлення відповідного свідоцтва про смерть та подальшого оформлення спадщини.

Враховуючи вищевикладене, просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Автономної Республіки Крим.

21 вересня 2026 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Заявник в судове засідання не з`явилася, на адресу суду від представника заявника адвоката Шляхтур Н.В. надійшла заява про розгляд справи без участі заявника, заявлені вимоги підтримує, просить задовольнити, також просить долучити надані документи до матеріалів справи.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився. На адресу суду від представника Луцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява розгляд справи без його участі, при вирішенні питання покладається на думку суду.

Враховуючи, що розгляд даної справи відповідно до вимог частини другої статті 317 ЦПК України, здійснюється невідкладно, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності заявника, представника заінтересованої особи на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд доходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що громадянин України, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Харків, при цьому у графі «батько» зазначено ОСОБА_3 , а у графі «мати» ОСОБА_4 (а.с.9).

З витягу про державну реєстрацію шлюбу від 29 вересня 2026, судом встановлено, що 17 квітня 1982 укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну народження від 24 вересня 2026, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 при цьому у графі «батько» зазначено ОСОБА_7 , а у графі «мати» ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 05 червня 1965 року ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , при цьому у графі «батько» зазначено ОСОБА_7 , а у графі «мати» ОСОБА_8 (а.с. 8).

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу підтверджується, що ОСОБА_9 , одружилася із ОСОБА_10 25 листопада 1989 року, у зв`язку з чим після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».

Таким чином, зі змісту вищевказаних свідоцтв про народження, свідоцтв про шлюб та інших досліджених судом документів у їх сукупності простежується послідовний родинний зв`язок між відповідними особами. Зазначені документи узгоджуються між собою щодо відомостей про батьків, прізвища та їх зміну у зв`язку з укладенням шлюбу, що дає суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_1 є рідною тіткою ОСОБА_2 ..

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 19 серпня 1997 року (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 09 серпня 1994 року (а.с. 11).

Відповідно до Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2018 року шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 було розірвано.

Враховуючи, що батьки ОСОБА_2 померли, його шлюб розірвано, а відомостей про інших близьких родичів, які б могли б звернутися до суду із відповідною заявою, матеріали справи не містять, ОСОБА_1 , яка є рідною тіткою померлого, має право на звернення до суду із заявою про вставлення факту його смерті.

Факт смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується довідкою про смерть № С-00838 від 29 липня 2026, в якій вказано, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: отруєння етиловим спиртом (а.с.19).

Окрім того, на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявником надано фотоматеріали із зображенням могили та хреста з відповідними відомостями про померлого.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 8 частини 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Таким чином, Автономна республіка Крим, є тимчасово окупованою територією України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження у відповідності до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у зв?язку з чим заявниця позбавлена можливості зареєструвати факт смерті племінника та отримати в органах РАЦС України свідоцтво про його смерть.

Водночас судом встановлено, що у довідці про смерть ОСОБА_2 місцем його смерті зазначено місто Красноперекопськ, Республіка Крим. Разом із тим, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 травня 2016 року № 1352-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» місто Красноперекопськ перейменовано на місто Яни Капу. З огляду на наведене, з метою зазначення актуальної відповідно до законодавства України назви населеного пункту, суд вважає за необхідне вважати місцем смерті ОСОБА_2 місто ОСОБА_13 , зазначивши, що у свідоцтві про смерть воно зазначене як місто Красноперекопськ.

Оскільки факт смерті ОСОБА_2 на території міста Яни Капу, Автономної Республіки Крим підтверджується матеріалами заяви, і на даний час законом не передбачено іншого порядку, ніж встановлення цього факту в судовому порядку, то саме задоволення такої заяви надасть можливість заявнику отримати свідоцтво про смерть племінника.

Докази, які б спростовували даний факт в матеріалах справи відсутні.

Статтею 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Стаття 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

За приписами ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом МОЗ України 08.08.2006 № 545 (далі - Інструкція).

Відповідно до положень Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації та результатів розтину.

Розділом 1 п. 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 передбачено, що за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника.

За приписами розділу 5 п.1 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024.

Згідно ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Крім того відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту цивільного стану орган державної реєстрації актів цивільного стану проводить відповідний запис на підставі рішення суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що встановлення факту, що має юридичне значення необхідно заявнику для оформлення відповідного свідоцтва про смерть.

Судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Харків, Харківської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Яни Капу, Автономна республіка Крим про, що було видано лікарське свідоцтво про смерть.

Згідно до листа Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 № 985/0/208-21 судам надано роз`яснення, що відмова у вчиненні реєстраційної дії органами державної реєстрації актів цивільного стану не є обов`язковою для встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до статті 317 Цивільного процесуального кодексу України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника. Рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні норм процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.

Оскільки, заявник ОСОБА_1 є громадянкою України, її племінник ОСОБА_2 , помер на території, яка є тимчасово окупованою, після його смерті, заявник не може отримати свідоцтво про смерть відповідного зразку, з метою захисту його законних прав та інтересів, суд приходить до висновку про задоволення заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення у даній категорії справ підлягає негайному виконанню.

Частиною другою статті 319 ЦПК України встановлено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 263-265, 315-317 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України– задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Харків, Харківської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Яни Капу, Автономна республіка Крим, на тимчасово окупованій території.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту рішення 30 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур