Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №202/2062/26 — Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 202/2062/26

Провадження № 2/931/448/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання – Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

11 березня 2026 року від позивача через систему «Електронний суд» до Індустріального районного суду міста Дніпра надійшов позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 99335476, який підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону позичальника. 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» уклали договір факторингу № 01092025/1, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 99335476 від 09.09.2021 року, за яким заборгованість становить 15265 грн, з яких 4300 грн заборгованість за тілом кредиту, 10965 грн заборгованість за відсотками.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором №99335476 від 09 вересня 2021 року в розмірі 15265 грн, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

13 березня 2026 року ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпра прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Індустрального районного суду м. Дніпра від 22 квітня 2026 року справу передано за підсудністю до Володимирського міського суду Волинської області.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 10 червня 2026 року справу передано за підсудністю до Локачинського районного суду Волинської області згідно ст. 31 ЦПК України, оскільки відповідач не зареєстрована у встановленому законом порядку на території Володимирського району, на яку поширюється юрисдикція Володимирського міського суду Волинської області.

02 липня 2026 року дана справа надійшла з Володимирського міського суду Волинської області до Локачинського районного суду Волинської області за підсудністю.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 06 липня 2026 року справу прийнято до свого провадження, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16 липня 2026 року від представника відповідача – Гуревича Р.Г. через систему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому звертає увагу, що позивачем у позові прізвище відповідачки визначено як « ОСОБА_3 », однак її прізвище згідно до паспортних даних « ОСОБА_4 », в той же час у позові вказано правильний ідентифікаційний номер та адресу. Також у відзиві зазначає, що відповідачкою позовні вимоги не визнаються повністю, а позивачем не надано доказів на підтвердження існування у відповідачки кредитної заборгованості у заявлених до стягнення розмірах. Долучені до позовної заяви розрахунки заборгованості такими доказами не є, адже не містять детального розрахунку розміру боргу, зокрема за нарахованими відсотками. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання ТОВ «Універсальні платіжні рішення» кредитних коштів відповідачу в сумі 4300 грн. Також вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами після 09.10.2021 року задоволенню не підлягають, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 30 днів з дня отримання коштів, а також беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування. Вважає, що не підлягають до задоволення і витрати на правничу допомогу. Повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідача, які вона понесла та планує понести складає 10000,00 грн та в обґрунтування яких докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення по справі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 69-77).

20 липня 2026 року від представника позивача – Виссала В.В. через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що позивач надав до суду всі наявні у нього докази у спосіб та формі, що відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема електронний доказ – договір про надання фінансового кредиту № 99335476 від 09.09.2021 року разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором. Звертає увагу, що договір про надання фінансового кредиту № 99335476 від 09.09.2021 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором, не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку, встановленому законом, відтак, презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована відповідачем. Зазначає, що долучений лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» є належним та допустимим доказом перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених договором. Крім того, незважаючи на наявність у матеріалах справи належних та допустимих доказів перерахування кредитних коштів, представник позивача 20.07.2026 року подав клопотання про витребування доказів перерахування коштів, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи та підтвердження того, що заборгованість підлягає стягненню саме з особи, яка фактично отримала та використовувала кредитні кошти. Поряд із цим, представник відповідача, заперечуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, не позбавлений можливості надати у встановленому законом порядку належні та допустимі докази того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 не належить відповідачу або, якщо належить, що на вказаний рахунок не надходили кредитні кошти у сумі 4300,00 грн. Щодо нарахування відсотків, та таке здійснювалося виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування та повністю відповідає умовам укладеного договору, є таким, що ґрунтується на законних та договірних підставах, а відтак, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. Враховуючи вказане, вважає, що заявлений відповідачем розмір правової допомоги відшкодуванню не підлягає. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 82-88)

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 30 липня 2026 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5 та замінено первісного відповідача – ОСОБА_2 на належного відповідача – ОСОБА_1 .

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 31 липня 2026 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ «Державний ощадний банк України» інформацію щодо рахунку ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 01.10.2026, явку представника позивача визнано обов`язковою.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 147 на звороті). Про причини неявки не повідомив, заяв, клопотань до суду не надійшло. У поданому відзиві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності (а.с. 88 на зв).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася також, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 148 на звороті).

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Представник відповідача Гуревич Р.Г. у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві. Крім того зазначив, що згідно відповіді АТ «Ощадбанк» на вимогу суду, не підтверджується факт перерахування коштів на рахунок відповідача на умовах, передбачених договором.

У судовому засіданні 01.10.2026 року на підставі ч.1 ст.244 ЦПК України судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 16:00 год 05.10.2026 року, в яке сторони не з`явились.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 09 вересня 2021 року ОСОБА_1 уклала договір про надання фінансового кредиту № 99335476 із ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» в електронній формі, який було підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 248450 (а.с. 106-111).

Пропозиція набирає чинності з 09.09.2021 року та діє до 23 години 59 хвилин 08.12.2021 року (п.1.2)

Крім того, 09 вересня 2021 року ОСОБА_1 в електронній формі підписала додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту № 99335476 від 09.09.2021 року – графік погашення боргу (а.с. 111 на звороті).

Згідно умов кредитного договору № 99335476 від 09 вересня 2021 року товариство надає клієнту кредит у розмірі 4300 грн із сплатою процентів за стандартною процентною ставкою у розмірі 3%, пільговою процентною ставкою– 2,5% (п.3.1, 3.2 Договору)

Відповідно до п. 2.4 договору пільговий період – це період, який обирає клієнт на сайті товариства. При цьому, строк пільгового періоду починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем, обраного клієнтом строку пільгового періоду. Пільговий період не може перевищувати 30 календарних днів.

Згідно п. 2.9 договору стандартний період – це період , який починається з наступного дня після закінчення строку пільгового періоду та/або нового пільгового періоду і діє до закінчення строку кредитування, якщо інше не визначено договором.

Згідно графіку погашення боргу, який є додатком №1 до кредитного договору, протягом перших 30 днів кредитування відповідачу належить сплатити 3225 грн процентів за користування кредитом (пільговий період), за наступні 60 днів належить сплатити 12040 грн, з яких 4300 грн сума погашення кредиту, 7740 грн проценти за користування кредитом (стандартна ставка), що разом становить 15265 грн (а.с. 111 на звороті).

Аналізуючи вище наведені розрахунки, у яких повністю відображено механізм нарахування боргу, судом встановлено порядок утворення розміру заборгованості у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 99335476 від 09 вересня 2021 року, яка складається із тіла кредиту та відсотків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції на момент підписання договору»), якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Згідно довідки про ідентифікацію клієнта виданої 01 вересня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» вбачається, що ОСОБА_1 підписала 09 вересня 2021 року договір № 99335476 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 248450, надісланим на номер телефону НОМЕР_2 , номер картки НОМЕР_1 .

Отже, договір про надання фінансового кредиту № 99335476 від 09 вересня 2021 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача– Гуревич Р.Г. не заперечує факт укладення кредитного договору, однак посилається на відсутність належних та допустимих доказів надання кредитних коштів ОСОБА_1 .

На виконання умов договору, 09 вересня 2021 року на платіжну картку НОМЕР_1 було перераховано кошти у сумі 4300 грн за допомогою системи iPay.ua, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3152_251023163843 від 23.10.2025 року (а.с. 112).

Крім того, із відповіді АТ «Державний ощадний банк України» від 20 серпня 2026 року № 46/12-11/1156881/2026/БТ, з додатками, наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що в установі АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_3 , за платіжною карткою наявний фінансовий номер НОМЕР_4 , на яку 11.09.2021 року було зараховано платіж у сумі 4300 грн (а.с. 129-138).

Частиною 7 статті 47 ЗУ «Про платіжні послуги» передбачено, що надавачі платіжних послуг та користувачі мають право визначити в договорі про надання платіжних послуг інші строки виконання платіжних операцій та/або умови доступності коштів, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно ч. 8 ст. 47 ЗУ «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг, що не обслуговує рахунки платника та отримувача, але надає їм фінансові платіжні послуги, передбачені цим Законом, забезпечує виконання платіжної операції платника, ініційованої на користь отримувача, у визначений договором строк, який не повинен перевищувати три робочих дні з дня надходження коштів до цього надавача платіжних послуг.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору № 99335476 від 09 вересня 2021 року видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті та яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.

Відповідно до пункту 17.5.3. Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ощадбанк», що був чинний на момент укладення договору, електронні розрахункові документи клієнта банк виконує протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту їх надходження до банку, або в інші строки, визначені законодавством.

Відповідно до пункту 3.2 ДКБО АТ «Ощадбанк» електронні розрахункові документи клієнта, що відповідають вимогам законодавства, договору та які надійшли до банку засобами системи ДБО, банк виконує відповідно до вимог законодавства та внутрішніх процедур банку щодо проведення відповідних розрахункових операцій за допомогою системи ДБО, протягом 3 (трьох) банківських днів змоменту їх надходження до банку.

Згідно ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача або виплату отримувачу суми платіжної операції в готівковій формі протягом операційного дня надходження коштів на рахунок надавача платіжних послуг отримувача.

З огляду на викладене, рух коштів з 09 вересня 2021 року по 11 вересня 2021 року відбувався у межах нормативно встановленого триденного операційного строку, що підтверджує належне фінансове виконання укладеного 09 вересня 2021 року кредитного договору.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених кредитним договором та у строк, визначений чинним законодавством України.

Однак, як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не виконала своїх обов`язків та не повернула у повному обсязі надані їй кpeдитні кошти в строки, передбачені договором.

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 99335476, сформованого ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс», сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 08.12.2021 року становить 15265 грн, з яких залишок основного боргу – 4300 грн, залишок відсотків за кредитом – 10965 грн. Крім того, з поданого розрахунку вбачається, що нарахування процентів за період з 09.09.2021 по 09.10.2021 здійснено за пільговою процентною ставкою у розмірі 107,50 грн (2,5%) на день, та за період з 10.10.2021 по 08.12.2021 – за стандартною процентною ставкою 129 грн (3%) в день (а.с. 150).

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01 (до введення в дію Закону України «Про факторинг» від 03.06.2025 року №4466-IX), відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Позика» набуло за плату право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

Згідно акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 01 вересня 2025 року за договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року, ТОВ «ФК «Ірбіс» передало, а ТОВ «ФК «Позика» прийняло реєстр прав вимоги.

Згідно витягу із додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 15265 грн, з яких 4300 грн сума виданого кредиту, 10965 грн залишок по відсотках.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 99335476 від 09 вересня 2021 року, і вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів, оскільки заборгованість за кредитним договором так і не була сплачена відповідачем.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторона відповідача не погоджується із розміром нарахованих відсотків за кредитним договором, посилаючись на строк кредитування – 30 днів.

Умовами договору передбачено два різних періоди користування кредитом: пільговий – 30 календарних днів з 09.09.2021 року по 09.10.2021 року та стандартний – 60 календарних днів з 10.10.2021 року по 08.12.2021 року.

Крім того, згідно п. 4.2 договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 08.12.2021 року (далі за текстом – «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Таким чином, проценти були нараховані за період правомірного користування відповідачем кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного договором та графіком погашення боргу, а тому підстави вважати, що їх нарахування здійснено поза межами строку дії кредитного зобов`язання, відсутні.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства, враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт утворення заборгованості та невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання, а також порушує права та законні інтереси кредитодавця у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, а відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 99335476 від 09.09.2021 року у розмірі 15265 грн, що складається із 4300 грн заборгованості за тілом кредиту, 10965 грн заборгованості за відсотками.

Всі інші доводи відповідача не спростовують висновків суду. Відповідач не надала жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позовної заяви та підтвердження своїх заперечень.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві представник відповідача заперечував щодо стягнення витрат на професійну допомогу, оскільки з детального опису робіт неможливо встановити, які саме конкретно процесуальні документи було складено саме щодо цієї справи, відсутні і відповідні чеки або квитанції про сплату наданих юридичних послуг. Звертає увагу суду на ту обставину, що вказаний договір про надання правової допомоги укладений позивачем із ФОП Горобей Р.Г., тобто в даному договорі ОСОБА_6 виступає не як адвокат, а саме в якості фізичної особи-підприємця, яка діє на підставі виписки та як платник податків перебуває на обліку на 3 групі.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги представником позивача до матеріалів справи долучено договір № 39493634/03 про надання правової допомоги 02 січня 2026 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та ФОП ОСОБА_6 .

Згідно п.1.1 вказаного Договору, клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору, загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.8 даного договору, а також додаткову оплату, яка зазначена у п.4.9 даного договору.

Згідно п.4.4 вказаного Договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт надання послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої виконавцем юридичної допомоги і її вартість. Акт надається клієнту особисто або надсилається виконавцем факсимільним зв`язком, поштою або на електронну пошту, вказану в договорі.

16 лютого 2026 року між клієнтом ТОВ «ФК «Позика» та виконавцем ФОП Горобей Р.Г. укладено Додаткову угоду № 99335476 до договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02 січня 2026 року.

Відповідно до п.1 зазначеної Додаткової угоди, вирішено розширити розділ «1. Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту: «1.2 Виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з гр. ОСОБА_1 ».

16 лютого 2026 року виконавцем Горобей Р. складено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Горобей Р.Г., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості, з яких вбачаються види виконаних робіт (наданих послуг), кількість годин та вартість, а саме: письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин, 0,5 год., 500 грн, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика», 1 год., 1500 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, 2 год., 3000 грн, формування додатків до позовної заяви (письмові докази), 0,5 год. 500 грн, усього 5500 грн.

16 лютого 2026 року виконавцем ФОП Горобей Р.Г. та клієнтом ТОВ «ФК «Позика», відповідно до договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02 січня 2026 року, додаткової угоди, на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем, необхідних для надання правової допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» про стягнення кредитної заборгованості, склали Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги.

Згідно п.1 вказаного Акту, сторони підтверджують, що виконавцем надано, а клієнт прийняв правову допомогу загальною вартістю 5500 гривень.

Відповідно до п.2 зазначеного Акту, клієнт претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Згідно п.3 вказаного Акту, послуги надані в повному обсязі та із дотриманням інших умов основного договору.

Відповідно до п.4 зазначеного Акту, оплата юридичних послуг виконавця здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10 та копія посвідчення адвоката України № 11628/10 виданих 29.07.2024 року Горобей Руслані Геннадіївні.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 740/1004/22, провадження № 61-2675св23).

Відповідно до сталої судової практики, зокрема Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 910/10935/20, укладення адвокатом договору про надання правничої допомоги як ФОП не позбавляє його адвокатського статусу та не впливає на правильність розподілу судових витрат.

Заперечення представника відповідача щодо укладення договору про надання правової допомоги із суб`єктом господарювання – ФОП судом відхиляються враховуючи ту обставину, що обмежень щодо надання правничих послуг у формі ФОП чинним законодавством не встановлено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, подання позивачем заяви про розгляд справи без участі представника позивача та незабезпечення явки представника у жодне із судових засідань, заперечення відповідача та вважає за необхідне зменшити розмір витрат до 2500 грн.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,4 грн.

На підставі ст. ст. 526, 614, 626, 628, 639, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 99335476 від 09 вересня 2021 року в розмірі 15265 (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», адреса місцезнаходження:07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київська область, код ЄДРПОУ 39493634;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 05.10.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко