Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №156/598/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/598/26

Провадження № 2/156/496/26

Рядок статзвіту № 38

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/598/26 за позовом

ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ"

до ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Лукомська Вікторія Василівна,

про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено два Договори про надання фінансового кредиту: № 39102-03/2025 та № 39185-03/2025.

Відповідно до умов Договору про надання фінансового кредиту № 39102-03/2025 від 18.03.2025 року, Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 грн. строком на 120 днів, із процентною ставкою, що становить 0,90% в день на залишок заборгованості та одноразовою комісією за видачу кредиту в сумі 1 000,00 грн. Відповідно до умов Договору про надання фінансового кредиту № 39185-03/2025 від 18.03.2025 року, Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 7 000,00 грн. строком на 120 днів, із процентною ставкою, що становить 0,90% в день на залишок заборгованості та одноразової комісії за видачу кредиту в сумі 700,00 грн.

Товариство свої зобов`язання за вказаними кредитними договорами виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договорів. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов договорів. Термін повернення кредитів у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитними договорами у встановлений строк не була погашена. У зв`язку з цим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитними договорами.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою (на дату закінчення строку кредитування - 15.07.2025 року) загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 48 430,00 грн., яка складається з наступного:

1) за договором про надання фінансового кредиту № 39102-03/2025 від 18.03.2025 року - 26 800,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 10 800,00 грн., заборгованість за комісією - 1 000,00 грн., заборгованість за штрафом - 5 000,00 грн.;

2) за договором про надання фінансового кредиту № 39185-03/2025 від 18.03.2025 року - 21 630,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 7 560,00 грн., заборгованість за комісією - 700,00 грн., заборгованість за штрафом - 6 370,00 грн.

19.06.2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 19062025. Згідно з вищевказаним Договором та відповідно до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 39102-03/2025 та № 39185-03/2025 від 18.03.2025 року.

У зв`язку із невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення кредитів позивач, як правонаступник, змушений звернутися до суду з цією позовною заявою та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у сумарному розмірі 48 430,00 грн. та судові витрати по справі: на оплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16 000,00 грн. (по 8 000,00 грн. за кожну кредитну справу).

З відзиву на позовну заяву слідує, що відповідач ОСОБА_1 визнає позовні вимоги лише частково: тіло кредиту та відсотки визнає повністю за обома кредитними договорами № 39102-03/2025 та № 39185-03/2025, вимоги про стягнення комісії у сумі 1 000,00 грн та 700,00 грн за надання обох кредитів не визнає вказуючи, що відповідні умови договорів є нікчемними, оскільки в них не зазначено конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, за які вона встановлена, а самі дії вчинялися кредитодавцем на власну користь; відповідач заперечує проти стягнення штрафів у сумі 5 000,00 грн та 6 370,00 грн, посилаючись на норми ЦК України та ЗУ «Про споживче кредитування» щодо звільнення позичальників від сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії воєнного стану. Представник відповідача просить зменшити заявлені позивачем витрати на адвоката з 16 000,00 грн до 1 000,00 грн, вказуючи на відсутність доказів їх фактичної сплати (квитанцій), а також на неспівмірність заявленого розміру зі складністю справи та шаблонний характер позову. Отже, відповідач вважає обґрунтованим стягнення заборгованості за двома договорами на загальну суму 35 360,00 грн: 20 800,00 грн за першим та 14 560,00 грн за другим.

У письмових поясненнях на відзив представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наполягає на задоволенні позову в повному обсязі та вважає виимогу про стягнення одноразової комісії законною та свідомо узгодженою сторонами під час підписання договорів електронним підписом, а також зазначає, що ЗУ «Про споживче кредитування» не забороняє її включення до загальної вартості кредиту. Стягнення штрафів вважає правомірним, оскільки нова редакція п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (діюча з 24.12.2023 року) передбачає звільнення від відповідальності лише за договорами, укладеними до 23 січня 2024 року. Оскільки спірні договори укладено у березні 2025 року, така пільга на них не поширюється. Представник позивача також наполягає на стягненні 16 000,00 грн у повному обсязі, посилаючись на те, що гонорар визначено у фіксованій сумі договором, обсяг наданих послуг підтверджено деталізованим описом (загалом 6 годин 30 хвилин роботи адвоката на справу), а підготовка позову вимагала індивідуального вивчення матеріалів.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 03.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачці встановлено п`ятиденний строк на подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам за місцем знаходження та реєстрації. Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі на ім`я ОСОБА_1 повернувся на адресу суду у зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

Ухвалою від 02.10.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву - відмовлено.

Відповідач у встановлений судом строк надав до суду відзив на позовну заяву, зміст якого викладено у Розділі І цього рішення.

Представник позивача надав відповідь на відзив, зміст якого викладено у Розділі І цього рішення.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 18.03.2025 року відповідач ОСОБА_1 заповнив ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заявку-анкету клієнта на отримання кредиту, відповідно до якої просив надати йому кредит, вказав свої анкетні дані, паспортні дані серії НОМЕР_1 та номер платіжної картки № НОМЕР_2 (повний номер № НОМЕР_2).

18.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 39102-03/2025. Відповідно до умов цього договору Товариство надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 10 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за видачу кредиту в розмірі 1 000,00 грн. та проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит наданий строком на 120 днів; дата надання кредиту - 18.03.2025 року; кінцева дата погашення кредиту згідно з графіком платежів - 15.07.2025 року; процентна ставка становить 0,90% в день та застосовується на залишок заборгованості у межах строку кредитування, вказаного в Договорі. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

Також 18.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 39185-03/2025. Відповідно до умов цього договору Товариство надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 7 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за видачу кредиту в розмірі 700,00 грн. та проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит наданий строком на 120 днів; дата надання кредиту - 18.03.2025 року; кінцева дата погашення кредиту згідно з графіком платежів - 15.07.2025 року; процентна ставка становить 0,90% в день та застосовується на залишок заборгованості у межах строку кредитування, вказаного в Договорі. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

Вказані договори та паспорти споживчого кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів. Відповідач ознайомлений та згідний з умовами договорів, що підтверджується його електронними підписами, створеними за допомогою одноразових персональних ідентифікаторів.

На підтвердження укладення договорів в електронному вигляді позивачем надано довідки ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» про ідентифікацію, відповідно до яких відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , ідентифікований.

Для Договору № 39102-03/2025: акцепт підписаний одноразовим ідентифікатором Y992; час відправки ідентифікатора: 18.03.2025 року о 13:11:16; номер телефону: НОМЕР_5 .

Для Договору № 39185-03/2025: акцепт підписаний одноразовим ідентифікатором Y144; час відправки ідентифікатора: 18.03.2025 року о 13:38:26; номер телефону: НОМЕР_5 .

На підтвердження виконання зобов`язань щодо перерахування кредитних коштів суду надано листи-повідомлення платіжного провайдера iPay.ua (ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ»):

1) Вих. № 3426_260217120812 від 17.02.2026 року, згідно з яким 18.03.2025 року о 13:20:04 на рахунок платіжної картки відповідача № НОМЕР_2 було успішно перераховано суму 10 000,00 грн. (номер транзакції - 683973085, код авторизації банку - 323532);

2) Вих. № 3426_260217120813 від 17.02.2026 року, згідно з яким 18.03.2025 року о 13:40:07 на рахунок платіжної картки відповідача № НОМЕР_2 було успішно перераховано суму 7 000,00 грн. (номер транзакції - 683987481, код авторизації банку - 246533).

Факт зарахування коштів у сумах 10 000,00 грн. та 7 000,00 грн. на рахунок відповідача підтверджується відповіддю банківської установи АТ «ТАСКОМБАНК», наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів.

19.06.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений Договір факторингу № 19062025, відповідно до якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 39102-03/2025 та № 39185-03/2025 від 18.03.2025 року перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Згідно з Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу, право вимоги передано на наступні суми заборгованості:

1) За договором № 39102-03/2025 - на суму 24 460,00 грн. (тіло - 10 000,00 грн., відсотки - 8 460,00 грн., комісія - 1 000,00 грн., штраф - 5 000,00 грн.);

2) За договором № 39185-03/2025 - на суму 19 992,00 грн. (тіло - 7 000,00 грн., відсотки - 5 922,00 грн., комісія - 700,00 грн., штраф - 6 370,00 грн.).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 11 травня 2026 року направило на адресу відповідача ОСОБА_1 досудові вимоги про погашення кредитної заборгованості, в яких повідомило його про відступлення права вимоги, та вимагало сплати заборгованості за кредитними договорами.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування відсотків за кредитними договорами здійснювалося до закінчення встановленого строку кредитування (15.07.2025 року) за ставкою 0,90% в день. Оскільки договір факторингу укладено 19.06.2025 року (тобто до закінчення строку кредитування), новий кредитор відповідно до ст. 514 ЦК України продовжив нарахування відсотків за первісною ставкою до планового завершення дії договорів:

- за договором № 39102-03/2025 відсотки зросли з 8 460,00 грн. (на момент факторингу) до 10 800,00 грн. (на кінець строку кредитування);

- за договором № 39185-03/2025 відсотки зросли з 5 922,00 грн. (на момент факторингу) до 7 560,00 грн. (на кінець строку кредитування).

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату закінчення строку кредитування за обома договорами сумарно становить 48 430,00 грн., що підтверджується розрахунками заборгованості, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_1 визнає позовні вимоги лише частково: тіло кредиту та відсотки визнає повністю за обома кредитними договорами № 39102-03/2025 та № 39185-03/2025, вимоги про стягнення комісії у сумі 1 000,00 грн та 700,00 грн за надання обох кредитів не визнає вказуючи, що відповідні умови договорів є нікчемними, оскільки в них не зазначено конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, за які вона встановлена, а самі дії вчинялися кредитодавцем на власну користь; відповідач заперечує проти стягнення штрафів у сумі 5 000,00 грн та 6 370,00 грн, посилаючись на норми ЦК України та ЗУ «Про споживче кредитування» щодо звільнення позичальників від сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії воєнного стану.

ІV. Застосоване законодавство

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, разміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грового зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачка не надала суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання нею умов договору, наявність заборгованості за цим договором, а також її розмір.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно з ст. 514, ч.1 ст.516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

V. Висновки суду

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання 18.03.2025 року за допомогою електронних підписів (одноразових ідентифікаторів Y992 та Y144) укладено кредитні договори № 39102-03/2025 та № 39185-03/2025. Дані правочини відповідають усім вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Відповідачем грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. та 7 000,00 грн. отримано, але в порядку та на умовах договорів не повернуто, внаслідок чого утворилася заборгованість. Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув право вимоги за Договором факторингу № 19062025 від 19.06.2025 року.

Зважаючи на те, що позивачем належними доказами доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів, які ним не сплачені, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги в частині стягнення тіла кредитів у повному обсязі: 10 000,00 грн. за договором № 39102-03/2025 та 7 000,00 грн. за договором № 39185-03/2025. Відповідач визнає позовні вимоги у цій частині.

Щодо вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами за період з 18.03.2025 року по 15.07.2025 року за ставкою 0,90% в день, суд зазначає таке. Розрахунок відсотків здійснювався відповідно до умов договорів за повний строк кредитування (120 днів) і розподіляється на два етапи:

1) За договором № 39102-03/2025: до моменту факторингу (за 94 дні) нараховано відсотки у розмірі 8 460,00 грн. (94 дні ? 90,00 грн./день), після факторингу до кінця строку (за 26 днів) нараховано відсотки у розмірі 2 340,00 грн. (26 днів ? 90,00 грн./день). Загальна сума відсотків становить 10 800,00 грн., яка підлягає стягненню у повному обсязі;

2) За договором № 39185-03/2025: до моменту факторингу (за 94 дні) нараховано відсотки у розмірі 5 922,00 грн. (94 дні ? 63,00 грн./день), після факторингу до кінця строку (за 26 днів) нараховано відсотки у розмірі 1 638,00 грн. (26 днів ? 63,00 грн./день). Загальна сума відсотків становить 7 560,00 грн., яка підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідач визнає позовні вимоги у частині стягнення з нього відсотків за користування кредитними коштами за кредитними договорами № 39102-03/2025 та № 39185-03/2025 у загальній сумі 18 360,00 гривень.

Пунктом 1.4 кредитних договорів № 39102-03/2025 та № 39185-03/2025 передбачає:

- за Договором № 39102-03/2025 - комісію за видачу кредиту в сумі 1 000,00 грн (10,00% від суми кредиту);

- за Договором № 39185-03/2025 - комісію за видачу кредиту в сумі 700,00 грн (10,00% від суми кредиту).

Цей же пункт в обох кредитних договорах закріплює, що комісія є одноразовою, нараховується в дату видачі кредиту, визначає її сутність як плату за надання кредиту та зазначає про її включення до складу загальної вартості кредиту.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що умови кредитних договорів про стягнення комісії у сумі 1 000,00 грн та 700,00 грн за надання обох кредитів є нікчемними через незазначення конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, за які вона встановлена, а самі дії вчинялися кредитодавцем на власну користь, з таких мотивів. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено правовий висновок, що оскільки 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування», отже положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Отже, суми комісії за надання кредиту за кредитними договорами № 39102-03/2025 та № 39185-03/2025 в розмірі 1 000,00 грн та 700,00 грн відповідно, згідно з умовами підписаних сторонами договорів є обґрунтованими, законними, оскільки вказані комісії передбачені умовами правочинів, з якими відповідач погодився при підписанні договорів та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а доводи сторони відповідача щодо їхньої незаконності не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Щодо вимог про стягнення штрафу у сумах 5 000,00 грн. (за договором № 39102-03/2025) та 6 370,00 грн. (за договором № 39185-03/2025), суд погоджується з позицією представника відповідача та зазначає, що вказані штрафи стягненню не підлягають відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. На всій території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який безперервно триває. У період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьму слід зазначити, що дійсно, як вказує представник позивача, 24 грудня 2023 року вступив в силу Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Разом із тим, виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Таким чином, ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а тому відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Отже, нарахування штрафів є безпідставним, а позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Відтак, загальна сума заборгованості за кредитними договорами, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , становить 37 060,00 грн. та складається з:

- за договором № 39102-03/2025: тіло кредиту - 10 000,00 грн., відсотки - 10 800,00 грн., комісія - 1 000,00 грн. (всього 21 800,00 грн.);

- за договором № 39185-03/2025: тіло кредиту - 7 000,00 грн., відсотки - 7 560,00 грн., комісія - 700,00 грн. (всього 15 260,00 грн.).

Отже позовні вимоги слід задовольнити частково.

VІ. Судові витрати

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 37 060,00 грн. із заявлених 48 430,00 грн., що становить 76,52%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2 037,34 грн. (37 060,00 ? 2 662,40 / 48 430,00 = 2 037,34).

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частинами 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 16 000,00 грн. на підставі Договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року та Актів наданих послуг № 146 та № 147 від 11.05.2026 року.

Згідно з частинами 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) міститься висновок, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Аналогічний висновок (обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами) наведений: у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Відповідач просив зменшити заявлені позивачем витрати на адвоката з 16 000,00 грн до 1 000,00 грн, вказуючи на відсутність доказів їх фактичної сплати (квитанцій), а також на неспівмірність заявленого розміру зі складністю справи та шаблонний характер позову.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем лише заявлено про неспівмірність витрат. Разом із тим, не виконано покладеного процесуальним законом обов`язку доведення неспівмірності таких витрат та не конкретизовано, які надані послуги є неспівмірними.

Щодо розумності витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи. Враховуючи характер спору, складність справи та співмірність витрат, те, що спір є малозначним та не становить складності для позивача, оскільки стягнення заборгованості із позичальників є одним із видів діяльності позивача, судова практика у даній категорії справ є сталою, а суд розглянув справу у спрощеному провадженні без виклику сторін, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі у сумі 4 000,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (76,52%), з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 3 060,80 грн. (4000 ? 76,52 / 100 = 3 060,80).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 37 060 (тридцять сім тисяч шістдесят) гривень 00 копійок, яка складається із:

- заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 39102-03/2025 від 18.03.2025 року у сумі 21 800 (двадцять одна тисяча вісімсот) гривень 00 коп., яка складається із: 10 000,00 грн - тіло кредиту, 10 800,00 грн - відсотки за користування кредитом, 1 000,00 грн - комісія за видачу кредиту;

- за Договором про надання фінансового кредиту № 39185-03/2025 від 18.03.2025 року у розмірі 15 260 (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят) гривень 00 грн, яка складається із: 7 000,00 грн - тіло кредиту, 7 560,00 грн - відсотки за користування кредитом, 700,00 грн - комісія за видачу кредиту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення штрафів у розмірі 11 370,00 грн - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236) - 2 037 (дві тисячі тридцять сім) гривень 34 копійки понесених судових витрат на сплату судового збору та 3 060 (три тисячі шістдесят) гривень 80 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог про стягнення судових витрат - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи та їх місцезнаходження:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ"», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх, м. Львів, 79029; НОМЕР_8, банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»;

Представник позивача: Адвокатське об`єднання «Апологет», код ЄДРПОУ 41557199, місцезнаходження: 79015, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, в особі керівника Усенка Михайла Ігоровича, РНОКПП: НОМЕР_6 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012 р.;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя І. Є. Малюшевська