Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №154/3416/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3416/26

2/154/1851/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Мушкета О.О.,

з участю секретаря судового засідання – Тивонюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року в провадження Володимирського міського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 255653, відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» надало відповідачці кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн, строком на 90 днів, шляхом перерахування на картковий рахунок, а відповідачка отримала в кредит вказані грошові кошти на споживчі цілі, але свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним належним чином не виконала, у зв`язку з чим за вказаним договором утворилась заборгованість.

Відповідно до договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 року, ТОВ «Клай Інвест» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно з вказаним договором про відступлення права вимоги, заборгованість відповідача за кредитним договором № 255653 від 15.04.2024 року становить в загальній сумі 17636,8 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 4636,8 грн.; заборгованість за комісіями становить 1000 грн.; заборгованість за пенею становить 8000 грн.

Таким чином, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 18.08.2026 року відкрито провадження у справі розгляд її постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання, визначено строки для подання заяв по суті справи, задоволено клопотання позивача про витребування доказу, призначено судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду письмову заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за її відсутності та відзив не подала, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду на направляла.

Ухвалою суду від 05.10.2026 року ухвалено провести заочний розгляд справи вказаної справи, оскільки відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала, в той же час представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що 15.04.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 255653, відповідно до умов якого відповідачці надано грошові кошти у розмірі 4 000 грн.; строком користуванням кредитом 90 днів, з кінцевою датою повернення кредиту до 13.07.2024 року. Строк дії договору 90 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору, за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 803 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.7 Договору, невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua.

Відповідно до п. 1.5 Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

ТОВ «ПрофітГід» підтверджує, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 , дата/час здійснення переказу: 15.04.2024 16:44, сума переказу- 4000.00 грн., призначення переказу: видача кредиту #255653.

Відтак вказані обставини є достатнім доказом виконання ТОВ «Клай Інвест» зобов`язаннь за кредитним договором № 255653 від 15.04.2024 року.

Згідно витребуваної судом інформації, на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Згідно виписку по рахунку, 15.04.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зараховано кошти у розмірі 4000,00 грн.

Пунктом першим ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

23.12.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу №23122024/1.

Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 255653 від 15.04.2024 року.

14.09.2023 року первісний кредитор змінив найменування із ТОВ «Займер» на ТОВ «Клай Інвест», що підтверджується витягом із ЄДР.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») становить 17636,8 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 4636,8 грн.; заборгованість за комісіями становить 1000 грн.; заборгованість за пенею становить 8000 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, зміст наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №255653 від 15.04.2024 року з описом фінансових операцій підтверджує обсяг фактично отриманої позичальником суми та автоматичне списання банком суми простроченої заборгованості, а також списання нарахованих ним відсотків за користування кредитом.

Відповідачем суду не надано будь-яких доказів на спростування достовірності наданого банком розрахунку або помилковості обрахованої заборгованості за тілом кредиту та простроченими процентами, яка підтверджується наданими позивачем доказами.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 255653 від 15.04.2024 року, сума боргу відповідача перед позивачем за договором становить 17636,8 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 4636,8 грн.; заборгованість за комісіями становить 1000 грн.; заборгованість за пенею становить 8000 грн.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредит у встановленому договором розмірі, а також знайшов підтвердження факт невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідачка не оспорює заявлені проти неї позовні вимоги і протягом дії договору не сплачує кредит вчасно та у повному обсязі.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за пенею у сумі 8000 грн. є безпідставними, оскільки в силу вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, з цього дня в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на час нарахування неустойки діяв та діє на час розгляду справи згідно Указу Президента від 20.10.2025 №793/2025, затвердженого Законом України від 21.10.2025 №4643-IX.

Твердження позивача про можливість нарахування суми штрафу у зв`язку з внесенням відповідних змін до Закону України "Про споживче кредитування", є безпідставними, оскільки п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено заборону банкам нараховувати суми за ст. 625 ЦК України у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, у тому числі за кредитним договором. Відсутність таких застережень у спеціальному Законі, не суперечить нормам ЦК України.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов частково в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 4636,80 грн., заборгованість за комісіями в розмірі 1000,00 грн., а всього - заборгованість в розмірі 9636,80 грн.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім цього, суд зазначає, що внаслідок запровадження з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, які наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 5 ст.137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.09.2021 року при розгляді справи № 160/12268/19.

Разом з тим, відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, попри ту обставину, що про наявність судового провадження останнього було повідомлено своєчасно, а тому він мав можливість в належний спосіб розпорядитися своїми процесуальними правами.

Крім того, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1454,73 грн. виходячи з розрахунку: 9636,80 грн (загальна сума задоволених вимог) х 100% : 17636,80 грн (загальна сума заявлених вимог) =54,64 %, 54,64 % х 2662,40 грн. : 100 % = 1454,73 грн.

Із наведеного слідує, що понесені позивачем та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з даним позовом в розмірі 1454,73 грн., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., у зв`язку із частковим задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.

Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, на підставі ст.610, ст.611, ст.625, ст.1050 ЦК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_5 , відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за Кредитним договором №255653 від 15.04.2024 року, у розмірі 9636 (дев`ять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 80 коп., з яких: заборгованості по тілу кредиту - 4000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 4636,80 грн., заборгованість за комісіями - 1000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_5 , відкритий в АТ «ПУМБ»), судовий збір у розмірі 1454 (одна тисяча чотириста п`ятдесят чотири) грн. 73 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_5 , відкритий в АТ «ПУМБ») витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_5 , відкритий в АТ «ПУМБ».

Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Олександр МУШКЕТ