Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №154/2793/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2793/26

2/154/1604/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Волинської обласної ради, до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Володимирська окружна прокуратура Волинської області звернулась до суду в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Волинської обласної ради з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , у загальному розмірі 200 832,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у кримінальному провадженні № 12023030510001012 від 28.09.2023 ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України.

З обвинувального акта також вбачається, що 09.08.2023 до акушерсько-гінекологічного відділення КП «Володимирське територіальне медичне об`єднання» надійшла ОСОБА_3 . Під час ведення пологів виникли ускладнення, у зв`язку з чим було проведено кесарів розтин. 09.08.2023 о 23 год 45 хв новонароджену ОСОБА_2 у вкрай тяжкому стані було доставлено до відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання материнства та дитинства». У дитини діагностовано, зокрема, важку асфіксію при народженні, дихальну недостатність, судомний синдром, затримку внутрішньоутробного розвитку. Внаслідок важкої асфіксії розвинулось ураження центральної нервової системи у вигляді тотальної церебральної лейкомаляції, що ускладнилася двобічною полісегментарною пневмонією та поліорганною недостатністю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

За змістом обвинувального акта між неналежним виконанням ОСОБА_1 професійних обов`язків, розвитком тяжкого дистресу плода та подальшим настанням смерті новонародженої ОСОБА_2 встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 10.09.2025 у справі №154/510/25, яка набрала законної сили 24 лютого 2026, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, а кримінальне провадження щодо неї закрито.

При цьому питання про відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування ОСОБА_2 , під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження вирішено не було, що, зокрема, підтверджується листом Володимирської окружної прокуратури від 05.06.2026 №50/1-1239вих-26.

На стаціонарному лікуванні у КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання материнства та дитинства» ОСОБА_2 перебувала у період з 09.08.2023 по 05.10.2023, тобто протягом 57 ліжко-днів.

Загальна сума витрат на її стаціонарне лікування становила 200 832,78 грн.

Зазначені обставини підтверджуються також листом Національної служби здоров`я України від 27.05.2026 №12983/2-17-26, відповідно до якого ОСОБА_2 перебувала на лікуванні у зазначеному закладі з 09.08.2023 до 05.10.2023, а загальна сума витрат на її лікування склала 200 832,78 грн.

Із загального розміру витрат 194 637,57 грн профінансовано за рахунок коштів Державного бюджету України через програму медичних гарантій, а 6 195,21 грн — за рахунок коштів обласного бюджету.

Національна служба здоров`я України у листі від 27.05.2026 №12983/2-17-26 повідомила, що між НСЗУ та КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання материнства та дитинства» у 2023 було укладено договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1795-E123-P000 від 03.02.2023, а також додаткові угоди до нього. За умовами договору медичний заклад зобов`язувався надавати медичні послуги, а НСЗУ — оплачувати їх за встановленим тарифом та відповідними коригувальними коефіцієнтами.

НСЗУ підтвердила, що медичні послуги, надані КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання материнства та дитинства» у межах програми медичних гарантій, були оплачені за рахунок коштів Державного бюджету України.

З метою вирішення питання щодо захисту інтересів держави Володимирська окружна прокуратура листом від 12.05.2026 №50/1-1018вих-26 звернулася до Національної служби здоров`я України щодо вжитих або запланованих заходів претензійно-позовного характеру для стягнення витрат на лікування ОСОБА_2 .

НСЗУ листом від 27.05.2026 №12983/2-17-26 повідомила, що не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування таких коштів, відповідних претензійно-позовних заходів не вживала і не вживатиме та не заперечує проти звернення органів прокуратури до суду в інтересах держави.

Прокуратурою також вживалися заходи щодо встановлення позиції Волинської обласної ради стосовно самостійного стягнення частини витрат, понесених за рахунок обласного бюджету.

Прокурор Левчук О.П. заявлені позовні вимоги підтримала з викладених підстав та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала у повному обсязі та зазначила, що не заперечує проти ухвалення судом рішення про їх задоволення.

Враховуючи, що визнання позову відбулося на стадії підготовчого провадження, суд вирішує справу у підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За змістом чч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про його задоволення. Якщо визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не приймає такого визнання.

Отже, визнання позову відповідачем не має для суду безумовно обов`язкового характеру, а суд повинен перевірити наявність законних матеріально-правових підстав для задоволення вимог.

У даній справі суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що повне визнання ОСОБА_1 позову суперечить закону, порушує права, свободи чи інтереси інших осіб або є наслідком помилки, примусу чи іншого дефекту волевиявлення. Заявлені прокурором вимоги, крім їх визнання відповідачкою, підтверджуються дослідженими письмовими доказами.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено таке судове рішення, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвала Володимирського міського суду Волинської області від 10.09.2025 у справі №154/510/25 про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КК України на підставі ст. 47 КК України набрала законної сили 24.02.2026.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України належить до нереабілітуючих підстав та саме по собі не усуває цивільно-правових наслідків вчиненого нею кримінального правопорушення.

З матеріалів справи встановлено, що питання відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої при закритті кримінального провадження судом не вирішувалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Порядок визначення розміру таких витрат урегульований постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 №545, якою затверджено Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки.

Саме цей порядок визначення витрат наведений і НСЗУ в листі від 27.05.2026 №12983/2-17-26.

Відповідно до п. 3 Порядку №545 сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Якщо при вирішенні кримінального провадження питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування не було вирішено, таке стягнення може бути проведене у порядку цивільного судочинства.

Найбільш релевантною до обставин цієї справи є постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі №712/5139/20, провадження №51-4203км24, де Верховний Суд указав, що вимога про відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілого, регулюється спеціальною нормою ст. 1206 ЦК України. Таке відшкодування покладається не на юридичну особу-роботодавця лікаря, а безпосередньо на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Таким чином, наведена правова позиція безпосередньо підтверджує належність ОСОБА_1 як відповідачки у цьому спорі та наявність правової підстави для покладення на неї обов`язку відшкодувати кошти, витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_2 .

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні протягом 57 ліжко-днів — з 09.08.2023 по 05.10.2023, а сума фактичних витрат на її лікування становила 200 832,78 грн. Із цієї суми:194 637,57 грн — витрати, профінансовані за рахунок коштів Державного бюджету України в межах програми медичних гарантій; 6 195 ,21грн — витрати, профінансовані за рахунок коштів обласного бюджету.

Оскільки медичний заклад отримував за відповідні медичні послуги кошти згідно з договором із НСЗУ за програмою медичних гарантій, частина витрат у розмірі 194 637,57 грн відповідно до ч. 3 ст. 1206 ЦК України підлягає зарахуванню до Державного бюджету України.

Сума 6 195,21 грн, профінансована за рахунок обласного бюджету, відповідно підлягає зарахуванню до обласного бюджету.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, провадження №12-194гс19, вказала, що прокурор, звертаючись до компетентного органу до подання позову, фактично надає йому можливість самостійно відреагувати на порушення інтересів держави. Якщо після такого повідомлення компетентний орган протягом розумного строку самостійно не звернувся до суду, це є достатньою підставою для підтвердження повноважень прокурора на представництво.

У цій справі прокурором до звернення до суду було вжито заходів для встановлення позиції компетентних органів.

Зокрема, НСЗУ листом від 27.05.2026 №12983/2-17-26 повідомила про невжиття та відсутність наміру вживати самостійно претензійно-позовних заходів і водночас не заперечувала проти представництва прокурором інтересів держави.

Отже, прокурор дотримався вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а підстави для представництва інтересів держави суд вважає підтвердженими.

Враховуючи встановлені обставини, норми матеріального права, досліджені докази, правові висновки Верховного Суду, а також повне й безумовне визнання відповідачкою заявлених до неї вимог, суд доходить висновку про наявність законних підстав для прийняття визнання позову та його задоволення у повному обсязі.

З платіжної інструкції № 1701 від 29.06.2026 вбачається, що Волинською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у сумі 5 324,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки ОСОБА_1 визнала позов на стадії підготовчого провадження, Волинській обласній прокуратурі підлягає поверненню з Державного бюджету України 2 662,40 грн.

Решта понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачки на користь Волинської обласної прокуратури.

Керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 11, 1166, 1191, 1206 ЦК України, постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 №545, ст.ст. 4, 12, 13, 53, 76–82, 89, 133, 141, 142, 200, 206, 258–259, 263–265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Володимирської окружної прокуратури Волинської області, поданий в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Волинської обласної ради, до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення, — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , у сумі 194 637 (сто дев`яносто чотири тисячі шістсот тридцять сім)57 грн, які перерахувати в дохід Державного бюджету України (рахунок:UA978999980313080115000026011,отримувач — ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, код отримувача ЄДРПОУ — 37993783, банк отримувача — Казначейство України, код класифікації доходів бюджету — 24060300).

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Волинської обласної ради кошти, витрачені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , у сумі 6 195 (шість тисяч сто дев`яносто п`ять),21 грн, які перерахувати в дохід обласного бюджету (рахунок:UA518999980314010544000003001, код бюджетної класифікації — 24060300, отримувач — ГУ Державної казначейської служби України у Волинській області, код ЄДРПОУ — 38009371).

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Волинської обласної прокуратури, ЄДРПОУ 02909915, судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві)40 грн.

Повернути Волинській обласній прокуратурі, код ЄДРПОУ 02909915, з Державного бюджету України судовий збір, сплачений відповідно до платіжної інструкції №1701 від 29.06.2026, у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві)40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тетяна Пустовойт