Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №560/12828/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/12828/26

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

05 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українивизнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Мігдальського Павла Павловича від 29.06.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП № 80163575. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області відновити виконавче провадження ВП № 80163575 з виконання виконавчого листа № 560/9827/25, виданого 02.02.2026 Хмельницьким окружним адміністративним судом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року в задоволені позовних вимог відмолено.

Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 560/9827/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 09.12.2024 та з 01.03.2025 індексацію та перерахунок моєї пенсії із застосуванням належних коефіцієнтів та здійснити виплату з врахуванням виплачених сум. Рішення суду набрало законної сили 14.01.2026 року.

Позивач звернувся до відповідача з виконавчим листом по справі №560/9827/25.

На виконання вказаного рішення Хмельницьким окружним адміністративним судом 02.02.2026 видано виконавчий лист № 560/9827/25.

На підставі ст. 3, 4, 24, 25, 26, Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80163575 та направлено сторонам виконавчого провадження для виконання та відома.

23.02.2026 на адресу відділу примусового виконання рішень від стягувача надійшло клопотання про накладення штрафу на боржника у зв`язку із невиконанням рішення суду.

03.03.2026 в порядку ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем направлено вимогу боржнику, якою зобов`язано: 1.Повідомити до 09.03.2026 державного виконавця про причини не виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2026 за №80163575. 2.Виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі№560/9827/25 виданий 02.02.2026 в порядок та в спосіб визначений виконавчим документом. 3. В разі наявності заборгованості в результаті виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі 560/9827/25 виданий 02.02.2026 повідомити щодо включення рішення суду, стягувачем за яким являється ОСОБА_1 , у чергу для виплати заборгованості за даним рішенням, та дати даної виплати.

Згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, від 09.03.2026 встановлено те що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2025. яке набрало законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 (отримана 15.01.2026), головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 29.01.2026 здійснено з 09.12.2024 індексацію пенсій ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (7763,17 грн.), у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, та проведено перерахунок пенсії, починаючи 3- 09.12.2024, з врахуванням виплачених сум та здійснено з 01.03.2025 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (7763,17 гри), у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та проведено перерахунок пенсії, починаючи з 01.03.2025, з врахуванням виплачених сум. Розмір пенсії після перерахунку станом на 09.12.2024 склав 8591,53 грн., 01.03.2025 9563,26 грн. Сума доплати за період з 09.12.2024 по 13.01.2026 становить 44702,85 грн, з 13.01.2026 по 28.02.2026-5513,89 грн. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №560/9827/25 включено в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, станом на 06.03.2026 реєстраційний номер рішення в Реєстрі 821-75178.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2025 y справі №560/9827/25 згідно Порядку №1165 обліковано в переліку доплату пенсії за період з 09.12.2024 по 13.01.2026 в сумі 44702,85 грн.

Відповідачем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу від 12.03.2026 ВП №80163575 якою за невиконання рішення суду без поважним причин накласти на боржника: Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. Пунктом 2 постанови про накладення штрафу від 12.03.2026 за №80163575 зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі 560/9827/26 протягом 10 робочих днів, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

27.03.2026 на адресу відділу примусового виконання рішень надійшла заява стягувача згідно якої повідомлено про те, що рішення суду у справі за №560/9827/25 свідомо не виконується боржником а саме: проводиться нарахування пенсії в розмірі 9577,30 грн., а виплачується 6088,92 грн.

Станом на 06.04.2026 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду за №560/9827/25 залишається не виконаним, будь-яких документів які б свідчили про повне фактичне виконання рішення до відділу примусового виконання рішень від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не надходило про, що складено Акт.

Оскільки станом на 06.04.2026 рішення суду не виконано, підстав для зупинення проведення виконавчих дій або закінчення виконавчого провадження – відсутні, державним виконавцем відділу, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу від 06.04.2026 ВП №80163575, якою за невиконання рішення суду без поважним причин накласти на боржника: Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн.

23.04.2026 державним виконавцем за вих.№7683 направлено до Хмельницького ВП ГУНП повідомлення про вчинення посадовими особами ГУ ПФУ у Хмельницькій області кримінального правопорушення за ст. 382 КК України

29 червня 2026 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 80163575 на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404).

Відповідно до статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону №1404).

Згідно пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404 передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404).

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, визначена положеннями статті 75 Закону №1404.

Отже, чинним законодавством визначено порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як встановлено судом першої інстанції, спір у вказаних спірних правовідносинах стосується повноти заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію.

З аналізу наведених вищеправових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404 можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас, невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття усіх достатніх заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 18 Закону № 1404 визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

Вчинення державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину), є неналежними і недостатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічна правова позиція моститься в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020, 08 грудня 2022 року справа №457/359/21, від 26 жовтня 2023 року справа №420/1511/23, від 02 листопада 2023 року справа №580/4398/22.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до доводів позивача зазначене рішення виконано не у повному обсязі, отже відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про протиправність та передчасність постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження. Відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо її скасування.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Мігдальського Павла Павловича від 29.06.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП № 80163575.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області відновити виконавче провадження ВП № 80163575 з виконання виконавчого листа № 560/9827/25, виданого 02.02.2026 Хмельницьким окружним адміністративним судом.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМацький Є.М.

СуддіЗалімський І. Г. Сушко О.О.