Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №560/7571/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7571/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

05 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу у сумі 3973,1 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення форми "МПЗФ" від 28.07.2023 №516365-24/22-17 контролюючим органом безпідставно нараховані відповідачу податкові зобов`язання, у зв`язку із несплатою яких виник податковий борг щодо стягнення якого подано вказаний позов. Так, вказаним рішенням нараховано податкові зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання (МПЗ) за земельні ділянки з кадастровими номерами 6824781300:03:010:0066 та 6824781300:03:010:0067, які перебувають у приватній власності ОСОБА_1 , а у 2022-2024 роках перебували в оренді ТОВ «Україна 2001» та по них відповідні податки вже сплачені цим товариством.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 3973,10 грн, наявність якого відповідачем не оскаржувалась та доказів сплати якого також надано не було. Разом з цим, представник відповідача намагається довести протиправність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення форми "МПЗФ" від 28.07.2023 №516365-24/22-17, на підставі якого виник податковий борг. Однак, такі обставини не входять до предмету доказування у цій справі.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на момент звернення до суду за ОСОБА_1 рахується податковий борг в сумі 3973,10 грн, який виник у зв`язку із несплатою податку на доходи фізичних осіб у вигляді МПЗ на підставі податкового повідомлення-рішення форми "МПЗФ" №516365-24/22-17 від 28.07.2023 в сумі 3973,10 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано на податкову адресу позивача 22.12.2023 та вручено 24.01.2024, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення.

Позивачем надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 09.04.2024 №0006154-1303-2201, яка вручена відповідачу 17.04.2024, що підтверджується трекінгом з сайту АТ "Укрпошта".

У зв`язку із несплатою вказаного боргу, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем рахується податковий борг у сумі 3973,10 грн, доказів погашення такого боргу до суду не подано, а тому наявні підстави для ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача кошті у рахунок погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 54.5. статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як передбачено пунктом 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно із пунктом 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням форми "МПЗФ" №516365-24/22-17 від 28.07.2023 нараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік в сумі 3973,10 грн на підставі податкового повідомлення-рішення форми "МПЗФ" №516365-24/22-17 від 28.07.2023.

Податкове повідомленням-рішенням форми "МПЗФ" №516365-24/22-17 від 28.07.2023 належним чином вручене відповідачу та не оскаржене.

Таким чином, податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання в сумі 3973,10 грн вважається узгодженим, а його несплата у встановлений строк зумовила виникнення у відповідача податкового боргу в сумі 3973,10 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо протиправності нарахування вказаного податкового зобов`язання фактично свідчать про незгоду відповідача із податковим повідомленням-рішенням форми "МПЗФ" №516365-24/22-17 від 28.07.2023, а тому безпосередньо не стосуються предмету доказування у цій справі.

Так, у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20, від 15.06.2023 у справі №160/13436/22, від 16.01.2024 у справі № 640/17763/21, вказано, що у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів доказів протиправності нарахування вказаного податкового зобов`язання, а обставини справи беззаперечно не свідчать про протиправність податкового повідомлення-рішення форми "МПЗФ" №516365-24/22-17 від 28.07.2023.

Так, згідно з пп.170.14.1, 170.14.3 п.170.14 ст.170 Податкового кодексу України для платників податку власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

Визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів є частиною зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб.

Сума податку на доходи фізичних осіб у частині позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги площі кожної із земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, та сплачується (перераховується) до місцевих бюджетів за місцезнаходженням таких земельних ділянок.

Відповідач стверджує, що відповідно до податкового повідомлення-рішення форми "МПЗФ" від 28.07.2023 №516365-24/22-17 контролюючим органом безпідставно нараховані відповідачу податкові зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки з кадастровими номерами 6824781300:03:010:0066 та 6824781300:03:010:0067, які перебувають у приватній власності ОСОБА_1 , а у 2022-2024 роках перебували в оренді ТОВ «Україна 2001» та по них відповідні податки вже сплачені цим товариством.

Водночас, наявні матеріали справи свідчать, що у 2022 році земельні ділянки з кадастровими номерами 6824781300:03:010:0066 та 6824781300:03:010:0067 перебували у приватній власності ОСОБА_1 та не були передані в оренду ТОВ «Україна 2001».

Представник відповідача подав до суду договір оренди землі від 04.12.2020 за змістом якого вказані земельні ділянки ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «Україна 2001».

Однак, відсутні відомості про реєстрацію ТОВ «Україна 2001» прав оренди на вказані земельні ділянки до 2022 року, що є обов`язковою умовою для набуття ТОВ «Україна 2001» майнового права оренди на вказані земельні ділянки.

Також представник відповідача подав до суду розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання ТОВ «Україна 2001» за 2022 рік, у якому містяться відомості про нарахування мінімального податкового зобов`язання земельні ділянки з кадастровими номерами 6824781300:03:010:0066 та 6824781300:03:010:0067.

Водночас, представник відповідача не подав до суду сплати мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік за земельні ділянки з кадастровими номерами 6824781300:03:010:0066 та 6824781300:03:010:0067.

Побічно, колегія суддів враховує, що представником відповідача у даній справі є адвокат Бровчук М.В., який за змістом матеріалів справи також є представником ТОВ «Україна 2001», відповідно немає об`єктивних підстав вважати, що у представника відповідача не було можливості надати вказані докази сплати вказаного податкового зобов`язання саме ТОВ «Україна 2001».

Відповідач у добровільному порядку не сплатила відповідні суми узгоджених зобов`язань, у зв`язку із чим за нею правомірно обліковується вказаний податковий борг.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, з метою погашення податкового боргу, відповідно до статті 59 ПК України, як встановлено судом, контролюючим органом сформовано та надіслано на зареєстровану адресу відповідача, податкову вимогу про сплату податкового боргу від 09.04.2024 №0006154-1303-2201, яка вручена відповідачу 17.04.2024, що підтверджується трекінгом з сайту АТ "Укрпошта".

Податкова вимога залишена відповідачем без виконання.

Матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем заходів щодо погашення вказаного податкового боргу в добровільному порядку.

За приписами статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що відповідач має податковий борг, який самостійно не сплачує, наявні підстави для задоволення позову та стягнення даного боргу з відповідача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЗалімський І. Г.

СуддіСушко О.О. Мацький Є.М.