Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №600/2015/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2015/24-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

05 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП ОЙЛ" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП ОЙЛ" до Енергетичної митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПП ОЙЛ» звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Енергетичної митниці, у якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо взяття проб товару, ввезеного за митною декларацією типу ІМ40ДТ від 24 лютого 2023 року №23UA903200003791U9, а також визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 січня 2024 року №UA903200/2024/000017.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року за заявою позивача позов у частині вимоги про визнання протиправними дій щодо взяття проб товару залишено без розгляду.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив із того, що висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 15 березня 2023 року №142000-3101-0271 є чинним та не скасованим у встановленому законом порядку. Оскільки позивач не оскаржував у встановлений строк дії щодо взяття проб, а позовну вимогу в цій частині залишено без розгляду, суд першої інстанції не надавав оцінки доводам щодо дотримання відповідачем процедури взяття проб.

З огляду на встановлену за результатами лабораторного дослідження масову частку кисню 4,09 відсотка при допустимому показнику не більше 3,7 відсотка суд першої інстанції погодився з висновками митного органу про порушення позивачем вимог статті 257 та частини третьої статті 335 Митного кодексу України та визнав оскаржувану картку відмови правомірною.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновок Спеціалізованої лабораторії є визначальним доказом, на якому ґрунтуються як картка відмови, так і оскаржуване рішення суду першої інстанції, а та обставина, що позивач не оскаржував окремо дії щодо взяття проб, не свідчить про законність процедури, за якою цей доказ отримано.

На думку апелянта, взяття проб, проведення їх дослідження та прийняття за результатами такого дослідження картки відмови становлять послідовні стадії реалізації митним органом владних повноважень, а тому порушення процедури, що передувала прийняттю рішення, може бути підставою для висновку про протиправність такого рішення.

Апелянт посилається, зокрема, на частину другу статті 356 Митного кодексу України та практику Верховного Суду, відповідно до якої взяття проб (зразків) товарів здійснюється на підставі вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника, а резолюція на службовому документі інспектора не відповідає вимогам цієї норми.

Крім того, апелянт зазначає про неповноту проведеного Спеціалізованою лабораторією дослідження, невизначення у висновку конкретного виду товару та його коду згідно з УКТ ЗЕД, а також про те, що задекларовані ним відомості відповідали сертифікату якості №BB-189-B від 21 лютого 2023 року та іншим товаросупровідним документам.

Енергетична митниця подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Відповідач зазначає, що позивач не оскаржував процедуру взяття проб ні в адміністративному, ні в судовому порядку та не оскаржував висновок Спеціалізованої лабораторії. Посилаючись на принцип диспозитивності, відповідач вважає, що суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав оцінювати правомірність взяття проб є правильним.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність відзиву відповідач пояснив, що відзив на позовну заяву у цій справі було направлено до суду першої інстанції у паперовій формі, а помилково поданий 03 грудня 2024 року відзив, який стосувався іншої справи, відповідач просив виключити з матеріалів цієї справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, оскільки оскаржуване рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 серпня 2022 року між «Інса Ойл» (Болгарія) як продавцем та ТОВ «ПП ОЙЛ» як покупцем укладено договір №357 купівлі-продажу нафтопродуктів.

На виконання цього договору до митного контролю та митного оформлення позивачем подано митну декларацію типу ІМ40ДТ від 24 лютого 2023 року №23UA903200003791U9 на товар «Легкі дистиляти, бензин моторний автомобільний EURO 5, A95H, з вмістом кисню 3,68% мас., октанове число визначене за дослідним методом 95,8, вміст метанолу 0,17% мас., вміст етанолу 6,8% мас., показник ETBE 0,2%, вміст свинцю менше ніж 2,5 мг/л, масова частка сірки 0,00062%» масою 15406 кг.

Разом із митною декларацією подано товаросупровідні документи, серед яких інвойс від 22 лютого 2023 року №0000311494, сертифікат якості №BB-189-B, експедиційна накладна від 22 лютого 2023 року №284473, CMR від 22 лютого 2023 року та декларація країни відправлення від 22 лютого 2023 року №23BG003009AB440550.

24 лютого 2023 року старшим державним інспектором відділу митного оформлення «Чернівці» митного поста «Західний» Енергетичної митниці Єрмолаєм Р.В. у присутності уповноваженої особи позивача Лукач О.О. складено акт №UA903200/2023/10 про взяття проб (зразків) товару «Легкі дистиляти, бензин моторний автомобільний EURO 5, A95H» з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД.

15 березня 2023 року Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби складено висновок №142000-3101-0271.

У висновку зазначено, що підставою для направлення запиту від 24 лютого 2023 року №7.6-28-02-01-25/115 стало спрацювання системи управління ризиками, форма контролю 905-3.

За результатами дослідження встановлено, зокрема, що масова частка кисню в пробі становить 4,09 відсотка та не відповідає вимогам і нормам відповідного показника, наведеного у додатку 2 до Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року №927.

Підставою для взяття проб відповідач зазначив лист-звернення старшого державного інспектора відділу митного оформлення «Чернівці» митного поста «Західний» Єрмолая Р.В. від 24 лютого 2023 року «для отримання дозволу на відбір проб (зразків) товарів».

У цьому листі зазначено про спрацювання системи управління ризиками за кодом 905-3 «Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД» та запропоновано відібрати зразки товару для проведення дослідження.

На зазначеному листі проставлено рукописну резолюцію «Дозволено за умови дотримання вимог ст. 356 МКУ» з підписом та датою 24 лютого 2023 року.

05 січня 2024 року відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903200/2024/000017.

Підставою відмови з посиланням на висновок Спеціалізованої лабораторії від 15 березня 2023 року №142000-3101-0271 зазначено порушення вимог статті 257 Митного кодексу України в частині незаявлення точних відомостей про товар, а саме перевищення показником масової частки кисню вимог додатку 2 до Технічного регламенту, а також порушення вимог частини третьої статті 335 Митного кодексу України в частині подання документів, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено критерії, за якими адміністративні суди перевіряють рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, зокрема їх прийняття на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також їх обґрунтованість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що залишення без розгляду позовної вимоги щодо визнання протиправними дій з взяття проб та відсутність окремого оскарження висновку Спеціалізованої лабораторії виключають можливість оцінки дотримання процедури отримання доказів, покладених в основу оскаржуваної картки відмови.

Предметом судового розгляду, який залишився після постановлення ухвали від 16 травня 2024 року, є правомірність картки відмови від 05 січня 2024 року №UA903200/2024/000017.

Водночас доводи про порушення встановленої законом процедури взяття проб, результати дослідження яких покладено в основу цієї картки, становлять правове та фактичне обґрунтування вимоги про її скасування.

Ухвала від 16 травня 2024 року, якою позов у частині самостійної вимоги про визнання протиправними дій щодо взяття проб залишено без розгляду, не містить висновку щодо правомірності таких дій по суті та не має преюдиційного значення для оцінки допустимості доказів, отриманих за результатами дослідження відібраних проб.

При цьому колегія суддів не вирішує залишену без розгляду позовну вимогу про визнання дій відповідача щодо взяття проб протиправними та не застосовує щодо таких дій окремого способу судового захисту. Дотримання процедури взяття проб перевіряється виключно в аспекті законності картки відмови та допустимості доказової основи, на якій ґрунтується це рішення суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин перевірка зазначених доводів не є виходом суду за межі позовних вимог та не суперечить принципу диспозитивності адміністративного судочинства.

Так само помилковим є висновок суду першої інстанції про необхідність врахування висновку Спеціалізованої лабораторії лише з тієї підстави, що він не був предметом самостійного судового оскарження.

Сам по собі факт того, що висновок Спеціалізованої лабораторії від 15 березня 2023 року №142000-3101-0271 не був предметом самостійного судового оскарження, не надає йому наперед установленої доказової сили та не звільняє суд від обов`язку перевірити належність і допустимість його використання як доказової підстави оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, при цьому жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до частини першої статті 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних, зокрема, для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Частиною другою статті 356 Митного кодексу України імперативно встановлено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Як установлено з матеріалів справи, окремого вмотивованого письмового рішення про взяття проб (зразків) товару, ввезеного позивачем за митною декларацією від 24 лютого 2023 року №23UA903200003791U9, відповідачем не надано.

Єдиним документом, на який відповідач посилається на підтвердження наявності рішення про взяття проб, є лист-звернення старшого державного інспектора від 24 лютого 2023 року, на якому проставлено резолюцію «Дозволено за умови дотримання вимог ст. 356 МКУ».

Верховний Суд у постанові від 25 березня 2024 року у справі №260/585/22, узагальнивши раніше сформовану практику застосування частини другої статті 356 Митного кодексу України, зокрема викладену у постановах від 28 липня 2021 року у справі №815/3903/17, від 28 травня 2020 року у справі №818/1205/16, від 14 серпня 2018 року у справі №818/3408/15, від 12 листопада 2020 року у справі №808/1697/15, від 29 липня 2021 року у справі №160/11199/19, від 13 квітня 2021 року у справі №818/294/17, від 27 травня 2021 року у справі №820/6482/16 та від 25 лютого 2021 року у справі №815/1557/17, виходив із того, що передбачене частиною другою статті 356 Митного кодексу України письмове вмотивоване рішення не може бути прийняте у формі резолюції керівника на службовій записці інспектора митного органу.

Обставини цієї справи у зазначеній частині є подібними до обставин справи №260/585/22, оскільки самостійного вмотивованого письмового рішення про взяття проб відповідачем не надано, а волевиявлення щодо їх взяття оформлено резолюцією на службовому документі інспектора, який ініціював проведення відповідного дослідження.

Зміст резолюції «Дозволено за умови дотримання вимог ст. 356 МКУ» не дає підстав для іншого висновку.

Така резолюція не містить самостійного мотивування необхідності взяття проб конкретного товару, а лише відсилає до норми закону, дотримання вимог якої є обов`язковою передумовою правомірності самого взяття проб.

Посилання відповідача на спрацювання системи управління ризиками за кодом 905-3 також не усуває необхідності дотримання вимог частини другої статті 356 Митного кодексу України.

Спрацювання системи управління ризиками визначає необхідність застосування відповідної форми митного контролю, тоді як порядок реалізації цієї форми контролю повинен відповідати вимогам Митного кодексу України.

Колегія суддів також враховує, що нормативне регулювання порядку взаємодії митних органів із Спеціалізованою лабораторією було істотно оновлено наказом Міністерства фінансів України від 01 вересня 2023 року №480, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2023 року за №1831/40887, тобто вже після взяття проб у спірних правовідносинах 24 лютого 2023 року.

Тому оцінка правомірності процедури їх взяття повинна здійснюватися відповідно до нормативного регулювання, чинного саме на момент вчинення відповідної дії, а подальша зміна підзаконного нормативного регулювання не може бути застосована до спірних правовідносин.

Отже, відповідач не довів дотримання передбаченої частиною другою статті 356 Митного кодексу України обов`язкової процедури взяття проб товару, результати дослідження яких стали визначальною підставою для прийняття оскаржуваної картки відмови.

Не змінює цього висновку й та обставина, що уповноважена особа позивача була присутня під час взяття проб та підписала відповідний акт без зауважень.

Присутність декларанта або його уповноваженої особи під час взяття проб є окремою процедурною гарантією і не замінює встановленої частиною другою статті 356 Митного кодексу України обов`язкової передумови їх взяття.

Крім того, підписання акта про взяття проб без зауважень об`єктивно не може свідчити про згоду позивача з результатами лабораторного дослідження, оскільки відповідний висновок був складений лише 15 березня 2023 року.

У постанові від 28 травня 2020 року у справі №818/1205/16 Верховний Суд підтримав висновки судів про те, що порушення встановленого статтею 356 Митного кодексу України порядку взяття проб впливає на допустимість отриманих унаслідок такого дослідження доказів та можливість використання результатів відповідної експертизи як достатньої підстави для прийняття рішення митного органу.

За таких обставин результати дослідження проб, щодо яких відповідач не довів дотримання імперативних вимог частини другої статті 356 Митного кодексу України при їх взятті, не можуть становити достатню та допустиму доказову підставу для прийняття оскаржуваної картки відмови.

При цьому саме встановлений Спеціалізованою лабораторією показник масової частки кисню 4,09 відсотка покладено в основу обох зазначених у картці відмови порушень: незаявлення точних відомостей про товар та недотримання заходів нетарифного регулювання.

Інших належних та допустимих доказів, які б самостійно підтверджували наявність зазначених у картці відмови підстав для відмови в митному оформленні, відповідач суду не надав.

Таким чином, Енергетична митниця не виконала покладеного на неї частиною другою статті 77 КАС України обов`язку щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення, а картка відмови від 05 січня 2024 року №UA903200/2024/000017 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, установленим частиною другою статті 2 КАС України.

Встановлене порушення процедури отримання доказової основи оскаржуваної картки відмови є достатнім для вирішення цього спору.

У зв`язку з цим колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам апеляційної скарги щодо повноти проведеного Спеціалізованою лабораторією дослідження, меж її акредитації, відповідності задекларованих позивачем відомостей сертифікату якості, а також фактичної відповідності товару вимогам Технічного регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року №927, оскільки вирішення цих питань не впливає на результат розгляду цієї справи.

Щодо доводу апелянта про відсутність в електронній справі відзиву відповідача колегія суддів зазначає, що відзив на позовну заяву від 26 червня 2024 року №142/ПР/7.6-10 з додатками було подано відповідачем у паперовій формі та він наявний у матеріалах справи, а його зміст відображено в оскаржуваному рішенні.

Помилково поданий 03 грудня 2024 року відзив, який стосувався іншої справи, не був покладений судом першої інстанції в основу вирішення цього спору, тому наведена обставина не є самостійною підставою для скасування судового рішення.

Отже, суд першої інстанції, відмовившись від оцінки дотримання процедури взяття проб, результати дослідження яких становили доказову основу оскаржуваної картки відмови, та фактично надавши висновку Спеціалізованої лабораторії наперед установленого значення у зв`язку з відсутністю його окремого оскарження, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наведених обставин апеляційна скарга ТОВ «ПП ОЙЛ» підлягає задоволенню, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року — скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині вимоги, яка була предметом розгляду суду першої інстанції по суті.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, ухвалить нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції сплатив судовий збір у сумі 6056,00 грн за дві вимоги немайнового характеру згідно з платіжною інструкцією від 07 травня 2024 року №3147.

Оскільки позовну вимогу про визнання протиправними дій щодо взяття проб ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року залишено без розгляду, а за результатами апеляційного перегляду задоволенню підлягає вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови, відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір за одну вимогу немайнового характеру в сумі 3028,00 грн.

За подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у сумі 3633,60 грн згідно з платіжною інструкцією від 03 листопада 2025 року.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці на користь ТОВ «ПП ОЙЛ» підлягає стягненню судовий збір у загальній сумі 6661,60 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП ОЙЛ" задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП ОЙЛ» до Енергетичної митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 січня 2024 року №UA903200/2024/000017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП ОЙЛ» судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 6661 (шість тисяч шістсот шістдесят одна) гривня 60 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

ГоловуючийВатаманюк Р.В.

СуддіКурко О. П. Боровицький О. А.