Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №240/17001/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17001/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

05 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ГУ ДПС у Житомирській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Коростишівземінвест» щодо декларування ПДВ за грудень 2023 року. За результатами перевірки складено акт від 07.03.2024 №4077/06-30-07-03/35904775, яким встановлено завищення від`ємного значення ПДВ на 497 213 грн та відсутність права на бюджетне відшкодування 6 887 грн.

На підставі акта 27.03.2024 контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №00064060703 про зменшення від`ємного значення ПДВ на 497 213 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Податок на додану вартість – непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування – відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту – Закон України №996-ХІV).

Згідно зі статтею 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтями 1 та 3 названого Закону передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону України №996-ХІV).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У спорах щодо правомірності формування податкового обліку обов`язок доведення правомірності рішення покладається на контролюючий орган (ч. 2 ст. 77 КАС України). Водночас, якщо податкова надає докази недостовірності первинних документів чи нереальності господарських операцій, платник податків має спростувати такі доводи та довести обґрунтованість своїх вимог.

Контролюючий орган зазначив, що сума зменшення від`ємного значення ПДВ у розмірі 497 213 грн складається з 5 593 грн витрат, не пов`язаних із господарською діяльністю, та 491 620 грн, не врахованих підприємством за результатами попередньої перевірки.

Зокрема, податкова вказала на списання у листопаді–грудні 2023 року 727 л дизельного пального вартістю 27 966,95 грн на два зернозбиральні комбайни CASE AF-2388. Водночас, згідно з реєстраційними документами, зазначені комбайни залишалися зареєстрованими за ТОВ «Горинь Агро», а не за ТОВ «Коростишівземінвест».

На цій підставі контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у підприємства належного права на використання цієї техніки у господарській діяльності та, відповідно, необґрунтованість списання пального.

Податкова вважала, що підприємство безпідставно списало 727 л дизельного пального на комбайни, які на той час не були зареєстровані за ТОВ «Коростишівземінвест», у зв`язку з чим мало нарахувати 5 593 грн ПДВ за п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Позивач заперечив, зазначивши, що комбайни були придбані у ТОВ «Горинь Агро», передані йому за актами приймання-передачі, перебували на балансі підприємства та використовувалися у його господарській діяльності. Факт їх експлуатації та заправки підтверджується подорожніми листами.

Слід не погодитись з доводами податкового органу, врахувавши основний вид діяльності підприємства — вирощування зернових та олійних культур, а також те, що у листопаді 2023 року ТОВ «Коростишівземінвест» здійснювало збирання врожаю. Подорожні листи підтверджують заправку та використання комбайнів під час виконання сільськогосподарських робіт.

Разом з цим, що використання дизельного пального з метою заправки власного комбайна з метою здійснення основного виду господарської діяльності, спростовує твердження відповідача про використання такого у операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Надаючи правову оцінку твердженню відповідача про те, що за відсутності реєстрації права власності позивача на придбані комбайни, останній не має право на формування податкового кредиту за наслідками виконання договору купівлі – продажу, слід зазначити таке.

Зі змісту наведених вище норм ПК України, за наявності належним чином оформлених первинних документів, при реальному виконання господарської операції, за умови настання першої події та складання і реєстрації постачальником податкової накладної, покупець має право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту такого податку.

При цьому, відповідно до приписів Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2009 року №694, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, він визначає процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації (далі – реєстрація) та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів (далі – машини), здійснення інших заходів, пов`язаних з реєстрацією та веденням обліку машин, та застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про адміністративну процедуру».

Згідно з пунктом 3 названого Порядку власники, крім суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 5 пункту 8 цього Порядку, зобов`язані зареєструвати в територіальному органі Держпродспоживслужби машину протягом 10 діб від дня придбання, митного оформлення або виникнення інших обставин, що є підставою для реєстрації. Строк реєстрації може бути продовжений територіальним органом Держпродспоживслужби у разі неможливості власника своєчасно її провести у зв`язку з хворобою, відрядженням чи з інших причин.

Пунктом 4 зазначеного Порядку закріплено, що машина реєструється протягом семи днів на підставі зареєстрованої в установленому порядку державним інспектором заяви власника або уповноваженої ним особи у разі, коли документи, що додаються до заяви, подані у повному обсязі.

При цьому, одним з документів, що додаються до заяви, документ, що підтверджують право власності або правомірність використання машини.

Аналізуючи наведені положення, що державній реєстрації підлягає не право власності на рухомий об`єкт, а сам транспортний засіб, який саме його власник повинен подати (представити) на державну реєстрацію.

З огляду на те, що положення податкового законодавства не ставлять у залежність виникнення у платника податків права на податковий кредит з виконанням таким платником покладеного на нього обов`язку по реєстрації належних йому машин, слід вважати помилковим висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на 5 593 грн.

Стосовно висновку контролюючого органу про незазначення 491 620 грн в декларації з ПДВ за грудень 2023 року у р.16.3 суму зменшення залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу по акту документальної перевірки бюджетного відшкодування за липень 2023 року №17314/06-30-07- 10/35904775 від 18.10.2023, ППР №000225270710 від 28.11.2023 суд зазначає про таке.

Положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

ГУ ДПС в Житомирській області зазначає, що податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 28.11.2023 №000225270710 в сумі 491 620 грн є узгодженим 12.12.2023, тому ТОВ "Коростишівземінвест" неправомірно в декларації з ПДВ за грудень 2023 у р. 16.3 не зазначено суму зменшення залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на 491 620 грн по акту документальної перевірки бюджетного відшкодування за липень 2023 року №17314/06-30-07-10/35904775 від 18.10.2023.

ТОВ «Коростишівземінвест» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 28.11.2023 №000225270710, яким було зменшено від`ємне значення ПДВ на 491 620 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №240/7064/24 ППР визнано протиправним та скасовано. 17.10.2024 Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив це рішення без змін, у зв`язку з чим воно набрало законної сили.

Отже, висновки контролюючого органу щодо зменшення від`ємного значення ПДВ на 491 620 грн були спростовані судовим рішенням, яке є обов`язковим до виконання відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 14 КАС України та ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Так дійсно, на момент проведення перевірки позивача з 26.02.2024 до 01.03.2023 ГУ ДПС у Житомирській області з питань дотримання ТОВ "Коростишівземінвест" законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2023 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, у відповідача не було інформації про оскарження податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 28.11.2023 №000225270710 до контролюючого органу в адміністративному порядку чи до суду.

Однак станом на момент розгляду даної справи вказане податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 28.11.2023 №000225270710 рішенням суду, яке набрало законної сили 17.10.2024 визнано протиправним та скасоване, а отже сума 491 620 грн, якою зменшено ТОВ "Коростишівземінвест" суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2023 року і ввійшла до спірного податкового повідомлення рішення від 27.03.2024 №00064060703 є неправомірною.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСушко О.О.

СуддіЗалімський І. Г. Мацький Є.М.