Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №240/9993/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9993/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

05 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини справи.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач якому 02.05.2022 було встановлено І групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причинний зв`язок захворювання та смерті з виконанням обов`язків військової служби підтверджено висновком військово-лікарської комісії від 28.04.2023.

Після смерті чоловіка ОСОБА_1 у серпні 2023 року звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Комісія Міністерства оборони України протоколом від 19.12.2023 №23/в відмовила у її призначенні, посилаючись на те, що смерть ОСОБА_2 настала понад один рік після його звільнення з військової служби.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон - №2232-XII) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

За правилами статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Частиною 9 статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, 25 грудня 2013 року Постановою Кабінету Міністрів України №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 3 Постанови №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Проаналізувавши викладені норми, суд констатує, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі безпосередньо пов`язане з датою смерті, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Пунктом 4 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Системний аналіз наведених правових норм в редакціях, чинних на момент виникнення спірних відносин, дає підстави для висновку про наявність права у членів сім`ї, батьків та утриманців на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті особи, звільненої з військової служби, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, але умови отримання одноразової грошової допомоги з цих підстав законодавцем обмежено певним часом - якщо смерть настала протягом року після звільнення її з військової служби.

Під час судового розгляду справи, з пояснень учасників справи встановлено, що чоловік позивачки – ОСОБА_2 звільнений з військової служби 19.04.2002. Втім, відповідно до свідоцтва про смерть, яке наявне в матеріалах справи він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто у понад річний термін після звільнення.

З огляду на вказане, з моменту звільнення з військової служби і до моменту смерті чоловіка позивачки пройшло більше одного року, що свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка.

При цьому слід відмітити, що до спірних правовідносинах слід застосовувати положення Закону №2011-XII та Порядку №975 у редакціях, чинних станом на дату смерті ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У той час, підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченою статтею 16 Закону №2011-XII є факт того, що смерть ОСОБА_2 настала понад річний термін після звільнення його з військової служби.

При цьому, не підлягає врахуванню у даних спірних правовідносинах судова практика Верховного Суду на яку звертає увагу позивачка. За твердженнями позивачки допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби. Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження.

Слід зауважити, що правові висновки Верховного Суду на які посилається позивачка стосується застосування пунктів 1, 2 частини другої статті 16 Закону №2011-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців" від 06.09.2018 № 2522-VIII (далі по тексту також - Закон №2522-VIII, який набрав чинності 13.10.2018), яким норми, зокрема, пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII істотно змінено, внаслідок чого вони набули такого змісту: "одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби".

Разом з тим, що юридичним фактом, що є підставою виникнення у членів сім`ї, батьків та утриманців померлого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є подія смерті військовослужбовця, а днем виникнення права - дата смерті. Тому правила щодо призначення та виплати допомоги регулюються положеннями законодавства, яке було чинним саме на той момент.

У той час, як встановлено під час судового розгляду справи, настання смерті чоловіка позивачки відбулося після спливу одного року після звільнення, а тому обов`язкова умова (щодо строкового обмеження) для призначення та виплати одноразової грошової допомоги не дотримана.

Одночасно слід врахувати, що обставина яка викладена у оскаржуваному рішенні суб`єкта владних повноважень щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не є підставою для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки обов`язкова умова щодо встановленого строку між настанням смерті та звільнення з військової служби відсутня

З урахуванням вищенаведеного, позивачка не набула права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 з тієї підстави, що між датою звільнення його зі служби та датою його смерті минуло більше року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСушко О.О.

СуддіМацький Є.М. Залімський І. Г.