Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №560/15192/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/15192/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

05 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання дій протиправними, скасування припису,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову одночасно із поданням позовної заяви.

Заявник просив забезпечити позов шляхом зупинення дії:

- припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт, яким Головні інспектори ДІАМ вимагають зупинити будівельні роботи на об`єкті будівництва за адресою: вул. Паркова, 1, м. Хмельницький, а саме об`єкту будівництва: «Реконструкція будівлі, диско - клубу молодіжно-розважального комплексу під готельно-ресторанний комплекс м. Хмельницький, вул. Паркова, 1, кадастровий номер ділянки 6810100000:02:005:0005», до усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зазначених в приписі про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 05 червня 2026, виданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким Головні інспектори ДІАМ вимагають усунути у встановленому законодавством порядку допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а саме об`єкту будівництва: «Реконструкція будівлі, диско - клубу молодіжно-розважального комплексу під готельно-ресторанний комплекс М. Хмельницький, АДРЕСА_1 , кадастровий номер ділянки 6810100000:02:005:0005» шляхом отримання документу, який дає право на виконання будівельних робіт відповідно до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, до вимог державних будівельних норм, стандартів і правил до 05 серпня 2026, виданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у задоволені заяви відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 150 КАС України суд має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони прав і охоронюваних законом інтересів позивача до вирішення спору по суті.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина друга статті 151 КАС України). Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Розглядаючи заяву, суд враховує те, що забезпечення адміністративного позову - це винятковий захід, який застосовується лише за наявності безумовних та обґрунтованих підстав.

Обґрунтовуючи заяву, позивач посилається на процедурні порушення, допущені посадовими особами ДІАМ під час проведення перевірки, що, на його думку, свідчить про очевидну протиправність оскаржуваних приписів.

Суд критично оцінює такі доводи, оскільки перевірка дотримання відповідачем процедури проведення державного архітектурно-будівельного контролю, оцінка виявлених порушень, а також законності та обґрунтованості винесених приписів є безпосереднім предметом судового розгляду під час вирішення спору по суті.

Під "очевидними ознаками протиправності" суд розуміє таку невідповідність рішень або дій нормам права, яка є явною, візуально помітною без необхідності проведення глибокого аналізу доказів та з`ясування фактичних обставин (наприклад, видання акта неповноважним органом). Натомість доводи заявника про процедурні порушення потребують ретельного дослідження матеріалів перевірки, витребування і дослідження доказів, що виключає можливість визнання оскаржуваних приписів "очевидно протиправними" на цій стадії.

Заявник просить зупинити дію приписів про зупинення підготовчих та будівельних робіт та про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності. Водночас, зупинення дії припису, який забороняє проведення будівельних робіт, фактично надає позивачу право легально продовжити здійснення таких робіт (у даному випадку - масштабної реконструкції) всупереч встановленим контролюючим органом порушенням ще до того, як суд дасть належну правову оцінку законності дій посадових осіб ДІАМ.

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, від 20.03.2020 у справі №640/19692/19, від 25.06.2020 у справі №640/25227/19, від 12.08.2021 у справі №640/22802/20) сформував сталу практику щодо спорів у сфері містобудування: зупинення дії припису про зупинення будівельних робіт як захід забезпечення позову фактично є дозволом суду на продовження будівництва, яке було зупинене уповноваженим органом державного контролю. Це нівелює мету та завдання архітектурно-будівельного контролю, підміняє повноваження ДІАМ та призводить до вирішення спору по суті без його фактичного розгляду судом.

Звертаючись із заявою, позивач також посилається на можливість настання певних негативних наслідків.

У той же час, в розумінні статті 150 КАС України небезпека заподіяння шкоди повинна мати не абстрактний, а очевидний та реальний характер.

Заявник не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність невідворотної шкоди, яку неможливо буде відшкодувати у разі скасування приписів у майбутньому. Сама по собі зупинка діяльності через акт державного контролю є закономірним наслідком реалізації владних повноважень і не є тією винятковою шкодою, що вимагає негайного втручання суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав позивача.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 04.03.2021 у справі №640/7296/19, повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. З огляду на потенційну небезпеку наслідків порушення такого законодавства здійснення державного контролю не може ставитися у залежність від можливості суб`єкта господарювання здійснювати свою діяльність.

Верховний Суд звертає увагу й на те, що рішення чи дії суб`єкта владних повноважень дійсно можуть мати певні негативні наслідки для суб`єкта господарювання, однак сам по собі такий вплив, навіть за умови його доведення, не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (постанови від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 26.12.2019 у справі №640/13245/19, від 04.03.2021 у справі №640/7296/19).

З огляду на практику Європейського суду з прав людини (справи "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") втручання держави у право власності (у даному випадку - зупинення будівельних робіт) визнається виправданим, якщо воно здійснюється "згідно із законом" та спрямоване на задоволення "суспільного інтересу" за умови дотримання розумної пропорційності та балансу.

Суд виходить з того, що сфера містобудування та архітектури тісно пов`язана із забезпеченням безпеки життя і здоров`я людей, надійності будівель і споруд, екологічної безпеки. Публічний інтерес у цій справі полягає у недопущенні самочинного або небезпечного будівництва та суворому дотриманні ДБН. Інтерес позивача (який, як видно зі змісту заяви, зводиться переважно до комерційних або фінансових ризиків від простою будівництва) у даному випадку не переважає над публічним інтересом громади міста Хмельницького та держави в особі ДІАМ щодо дотримання законності під час реконструкції об`єкта масового відвідування (готельно-ресторанного комплексу). Надання судом можливості продовжувати будівельні роботи за наявності встановлених суб`єктом владних повноважень порушень несе високо ймовірні ризики для публічного інтересу, усунути наслідки яких згодом може бути неможливо.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

ГоловуючийБоровицький О. А.

СуддіВатаманюк Р.В. Курко О. П.