Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №120/7634/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7634/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

05 жовтня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІННО" до Вінницької митниці про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ТОВ «АГРІННО» уклало з «AGRILIFE EUROPE» LTD Контракт від 22.11.2023 № 11/22-01, за умовами якого позивач є покупцем, а продавець зобов`язується поставити товар на умовах, визначених Контрактом та додатками до нього. Загальна вартість Контракту становить 646 959,00 євро.

На виконання Контракту позивач імпортував засіб захисту рослин HELIOS MAKSI, SG (Геліос Максі РГ) та подав митну декларацію № 24U401020018241US, заявивши митну вартість товару в розмірі 79 520 євро за основним методом — за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості позивач подав митному органу Контракт, додаток до нього, інвойс, пакувальний лист, експортну митну декларацію, страховий поліс, коносамент, документи щодо транспортних витрат, платіжні документи, висновок про вартість товару та інші документи, передбачені статтею 53 МК України.

За результатами перевірки митний орган дійшов висновку про наявність розбіжностей у поданих документах, зокрема щодо вартості транспортно-експедиційних послуг, а також поставив під сумнів обґрунтованість заявленої вартості товару. У зв`язку з цим відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 02.04.2024 № UA401000/2024/000092/1 та картку відмови у прийнятті митної декларації № UA401020/2024/000404.

Коригуючи митну вартість, митний орган застосував другорядний метод її визначення та використав інформацію з іншої митної декларації, за якою аналогічний товар було оформлено за ціною 4,152 євро за кг.

Позивач не погоджується із зазначеним рішенням, вважаючи, що митну вартість було належним чином підтверджено документами, а підстави для відмови у застосуванні основного методу її визначення та переходу до другорядного методу були відсутні. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.04.2024 № UA401000/2024/000092/1 та картку відмови від 02.04.2024 № UA401020/2024/000404.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 1 МК, законодавство України з питань митної справи складається Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі з урахуванням результатів аналізу ризиків та залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України визначає перелік таких митних формальностей та необхідність участі у їх виконанні посадової особи митного органу (далі - АСМО "Інспектор").

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII МК та главою 8 розділу ІІІ МК (ч. 1 ст. 53).

Згідно з ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

За обставин справи, для підтвердження заявленої митної вартості митному органу, разом з ЕМД позивач, зокрема, надав: рахунок-проформа від 22.11.2023 № 2023/11/22-03, рахунок-фактура від 22.11.2023 № 2023/11/22-03, зовнішньоекономічний договір від 22.11.2023 № 11/22-01, довідка про транспортні витрати б/н від 26.03.2024.

У оскарженому рішенні відповідач вказав, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: у рахунку-фактурі про надання транспортно - експедиційних послуг № 00065139 від 26.03.2024 вартість послуг міжнародного перевезення контейнерів MEDU8792252 та MEDU8857836 в сумі 137696,60 грн відрізняється від зазначеної вартості перевезення вантажу в контейнерах MEDU8792252 та MEDU8857836 в сумі 105920,30 грн зазначеної у документі, що підтверджує вартість перевезення № б/н від 26.03.2024.

Слід зазначити, що згідно з рахунком-фактурою від 26.03.2024 № 00065139 загальна вартість транспортно-експедиційних послуг становить 211 840,92 грн. Позивач надав пояснення ТОВ «МУЛЬТИТРАНС», відповідно до яких витрати на перевезення двох контейнерів становлять 137 696,60 грн за маршрутом Констанца (Румунія) – м/п Ісакча та 74 144,32 грн за маршрутом м/п Орлівка – м. Браїлів.

Таким чином, вартість перевезення одного контейнера становить 105 920,46 грн (68 848,30 грн + 37 072,16 грн), що підтверджується відповідним розрахунком. Отже, наведені обставини спростовують висновок митного органу про наявність розбіжностей у документах щодо транспортних витрат.

Як встановлено, позивачем для митного оформлення надано документи для підтвердження витрат на транспортування не в повному обсязі, то слід зазначити, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРІННО" для підтвердження факту доставки вантажу надано такі документи: Коносамент від 29.12.2023 MEDUQQ910752 А403096005; договір № 01-02/244 про надання транспортно - експедиційних послуг від 01.02.2024 (а.с. 82-83); договір про надання послуг перевезення від 11.01.2024 № 65 (а.с. 84-93); рахунок - фактуру від 26.03.2024 № 0065139 (а.с. 94); рахунок - фактуру від 25.03.2024 № DPW 5664 (а.с. 95); платіжну інструкцію від 16.04.2024 № 435 (а.с. 99); платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.04.2024 № 185 (а.с. 100) та пояснення ТОВ "Мультитранс" щодо транспортних витрат від 22.02.2024 в розмірі 95619,96 грн.

Наведені вище докази є належними та допустими, що підтверджують транспортні витрати товариства на поставлений товар.

Отже, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості товару, що ввозився позивачем на митну територію України, суд зазначає таке.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 (справа № 200/6521/20-а) зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проаналізувавши обставини, що встановлені у цій справі, надані декларантом документи виключали обґрунтовані сумніви Митного органу в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище. Документи які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни, яка була сплачена за товар, що ввозився на територію України в режимі імпорту. Тому, митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.

Водночас не наведення належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності певних документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару (постанова Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17).

Стосовно обраного відповідачем джерела, яке було взято для визначення митної вартості товару, то в оскаржуваному рішенні, відповідачем зазначено:

Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 28.03.2024 № UA401020/2024/ 017570 за якою оформлено аналогічний товар: "1. Засоби захисту рослин - гербіциди на основі гліфосату не військового призначення, не в аерозольній упаковці: HELIOS MAKSI, SG (Геліос Максі РГ), діюча речовина ammonium salt of glyphosate 757 g/kg (амонійна сіль гліфосату 757 г/кг, у кислотному еквіваленті 680 г/ кг, запаковано в алюмінієві пакети по 10 кг і по 2 пакета в картонні коробки - 22400кг - 1120 коробок на 40 палетах. Номер партії: 20231225JFD. Виробник ZHEJIANG JINFANDA BIOCHEMICAL CO., LTD Торговельна марка Агрохімічні технології. Країна виробництва CN" та складає 4,152 Євро за кг.

Обираючи в якості джерела числового значення схожий товар, відповідач не зазначив порівняльних характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

В контексті спірного питання, суд вважає за необхідне застосувати правові позиції, що зазначені в постановах від 24 листопада 2021 року у справі №9520/11059/2020 та від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19, в яких Верховний Суд звернув увагу, що крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Всупереч вказаному вище, відповідачем не наведено обґрунтованих пояснень щодо зроблених коригувань.

Підсумовуючи встановлені обставини, позивач подав достатні та належні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Наведені відповідачем розбіжності спростовані дослідженими судом доказами, а обґрунтованих підстав для сумніву в достовірності заявленої митної вартості митним органом не доведено.

Відтак, підстави для її коригування були відсутні, у зв`язку з чим рішення про коригування митної вартості від 02.04.2024 № UA401000/2024/000092/1 та картка відмови від 02.04.2024 № UA401020/2024/000404 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

28 квітня 2025 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, у якому Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІННО" також просило стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що "Адвокатське Бюро "Олени Кононенко" були надані послуги із складання відзиву на апеляційну скаргу, що підтверджується договором про надання правничої допомоги ордером про надання правничої допомоги № 1879246 від 23 квітня 2025 року, рахунком-фактурою № 23/04/25 від 23 квітня 2025 року, платіжною інструкцією №1797 від 28.04.2025, актом від 23 квітня 2025 року про надання правничої допомоги відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 23/04/2025 від 23 квітня 2025 року.

Відповідач подав заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу, у якому просив відмовити в задоволенні заяві.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

З урахуванням зазначеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому враховуючи надані позивачем докази понесених витрат на правничу допомогу, суд не заперечує обґрунтованості встановленого договірними відносинами розміру адвокатського гонорару, який було сплачений позивачем за надані послуги.

Проте, колегія суддів оцінює співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги, складністю справи, ціною позову, значенням даної справи для сторін, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, виходячи з фактично витраченого представником позивача часу та наданих послуг, а також кількості підготовлених документів та їх зміст.

Враховуючи, що розмір вартості наданих послуг, визначених позивачем, є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача частини судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу, а саме 3000 грн, що відповідає засадам співмірності та справедливості.

Таким чином заява позивача про стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІННО" витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці у розмірі 3000,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСушко О.О.

СуддіМацький Є.М. Залімський І. Г.