Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №240/2977/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2977/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

05 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення зі служби без проведення остаточного розрахунку та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити середній заробіток за період затримки повного розрахунку при звільненні з 29 січня 2020 року по 28 грудня 2025 року включно, а також визнати протиправною бездіяльність щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплачених грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі №240/24370/24 та зобов`язання вчинити відповідні дії. Також просив нарахувати та виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплачених сум грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 – 2022 року, за весь час затримки виплати з 29 січня 2020 року по день здійснення виплат – 28 грудня 2025 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 позов задоволено частково, ухвалено:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 без проведення остаточного розрахунку, а саме без проведення виплати грошового забезпечення в сумі 190521,51 грн;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 220 серпня 2023 року по 19 лютого 2024 року в розмірі 76313 (сімдесяти шести тисяч трьохсот тринадцяти) грн 54 коп;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з сум виплачених ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 – 2022 роки на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі №240/24370/24;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 – 2022 роки на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі №240/24370/24;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки не вирішено питання про нарахування та виплату компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення.

16.04.2026 суд ухвалив додаткове рішення у даній справі, яким вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити.

Доповнити резолютивну частину рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №240/2977/26 такими двома абзацами:

"Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплачених сум грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 – 2022 року, за весь час затримки виплати з 29 січня 2020 року по день здійснення виплат – 28 грудня 2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплачених сум грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 – 2022 року, за весь час затримки виплати з 29 січня 2020 року по день здійснення виплат – 28 грудня 2025 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.".

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати у частині задоволення позову, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що звизначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (Закон №2050-ІІІ) є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом № 245 від 19 серпня 2023 року позивач звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу частини.

Під час проходження служби в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року позивачу отримував грошове забезпечення та грошову допомогу на оздоровлення у період 2020 – 2022 років у розмірі, що не відповідав вимогам законодавства.

Повний розрахунок з позивачем В/ч НОМЕР_1 здійснила 28 грудня 2025 року шляхом перерахування недоплачених суд грошового забезпечення у розмірі 146701,56 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.

Також під час проведення належних позивачу до виплати сум відповідач утримав податок на доходи фізичних осіб у розмірі 34293,87 грн.

З метою отримання відповідних сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку 28 грудня 2025 року позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою.

Листом від 16 січня 2026 року відповідач відмовив у проведенні відповідних виплат.

Уважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, нарахування й виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб з суми виплачених грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі №240/24370/24, позивач звернувся до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Встановлено, що позивач просив, зокрема, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Однак, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 позовні вимоги у цій частині не вирішено.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність ухвалення додаткового судового рішення для вирішення позовних вимог у цій частині.

Задовольняючи означені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що грошове забезпечення нараховане не вірно, в судовому порядку позивачем такі обставини доведені, а тому позивачу підлягає виплаті компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Згідно із ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Згідно зі ст.4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

У ході розгляду даної справи встановлено порушення строку виплати позивачу сум грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 – 2022 року.

Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати доходу у зв`язку з порушенням строків виплати таких сум за весь час затримки виплати, з 29 січня 2020 року по день здійснення виплат – 28 грудня 2025 року.

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

У постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, Верховний Суд указував на те, що аналіз наведених пунктів 2 – 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2020 року у справі №813/189/18 зазначив, що компенсація податку з доходів фізичних осіб відноситься до компенсаційних платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Враховуючи наведені норми Порядку № 44 та висновки касаційного суду, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати має здійснюватися з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про ухвалення додаткового рішення про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЗалімський І. Г.

СуддіСушко О.О. Мацький Є.М.