Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №120/10245/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10245/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

05 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" та Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ТОВ «Подільський цемент» у листопаді 2023 року придбало у польського підприємства вживану автоматичну вібропресувальну лінію для виробництва бетонних виробів загальною вартістю 40 000 євро. У лютому 2024 року товариство подало до митного оформлення дві ЕМД на окремі частини обладнання, заявивши митну вартість за основним методом на підставі поданих контракту, інвойсів, платіжних та транспортних документів.

Митний орган не погодився із заявленою митною вартістю, пославшись на розбіжності у вартості товару, зазначеній в інвойсах та митних деклараціях країни відправлення, а також на відсутність окремих відомостей. У зв`язку з цим митну вартість було визначено за резервним методом, а в митному оформленні відмовлено. Вважаючи такі рішення протиправними, ТОВ «Подільський цемент» звернулося до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 1 Митного кодексу України (надалі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України.

Згідно із статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1, 2 статті 52 МК України).

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин 1, 2 статті 53 МК України слідує, що МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Водночас у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, якими декларант може підтвердити митну вартість товарів. Разом із тим застосування частини 3 статті 53 МК України (щодо витребовування митним органом додаткових документів) можливе лише за певних умов, що обумовлені цією частиною, а саме: у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; при цьому, вимога щодо надання додаткового (их) документу (ів) повинна стосуватися виключно лише того (тих) документу (ів), відсутність якого (яких) не дає можливості пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

На необхідності витребовування лише тих документів, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, що визначені частиною 3 статті 53 МК України, неодноразово вказував і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх рішеннях.

Таким чином, вимога щодо надання додаткових документів можлива лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому сумніви митного органу вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, на думку суду, надані декларантом документи підтверджують числове значення складових митною вартості розмитнюваних товарів, а тому суд доходить висновку, що вимога митного органу надати додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 МК України є безпідставною.

Окрім наведеного вище, на протиправність рішень про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 27 липня 2018 року у справі № 809/1174/17, від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15-а та ряду інших.

Однак аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, у рішеннях про коригування митної вартості ввезеного товару відповідачем не наведено.

Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, відповідач вказав на те, що в процесі опрацювання наданих до митного оформлення документів було встановлено, що такі документи містять розбіжності, а саме:

- зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000040/2 слідує, що в процесі опрацювання наданих до митного оформлення документів встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: сума в валюті PLN відрізняється у наданій фактурі (10532,99) та МД країни відправлення від 08.02.2024 №24PL445010E0366430 (11211) та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також, в інвойсі від 07.02.2024 № 2/02/2024 року відсутнє посилання на контракт на виконання якого здійснено зовнішньоекономічну операцію.

- зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000041/2 слідує, що в процесі опрацювання наданих до митного оформлення документів встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: в наданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 08.02.2024 №24PL445010E0366349 числові значення вартості товару (11429,00 PLN) відрізняються від значень, зазначених в рахунку-фактурі (інвойсі) від 07.02.2024 № 1/02/2024 (10750,16 PLN) та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також, в інвойсі від 07.02.2024 № 1/02/2024 року відсутнє посилання на контракт на виконання якого здійснено зовнішньоекономічну операцію.

Щодо тверджень митного органу про те, що в наданих до митного оформлення копіях декларацій країни відправлення числові значення вартості товару відрізняються від значень, що містяться в рахунках-фактурі (інвойсах), слід вказати на таке.

Як унормовано пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як встановлено зміст митних декларацій країни відправлення від 08.02.2024 №24PL445010E0366430, 08.02.2024 №24PL445010E0366349, а також рахунки-проформи (інвойси), Рахунок-проформа (інвойс) №2/02/2024 від 07.02.2024, № 00010/2023 від 16.10.2023, №1/02/2024 від 07.02.2024 та встановлено, що дійсно в таких документах наявні розбіжності між цінами, які зазначені в інвойсах, та цінами, що зазначені в митних деклараціях країни відправлення.

При цьому відомості про понесені позивачем транспортні витрати надавалися разом із поданими до митного органу електронними митними деклараціями, в яких зазначалося розшифрування такого поняття як "Статистична вартість" із зазначенням вартості товару та вартості доставки з переведенням курсів валют.

Відтак доводи митного органу про виявлені розбіжності ціни товару у поданих товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" копіях митних декларацій країни відправлення від ціни, зазначеної в рахунках-фактурах (інвойсах), слід визнати безпідставними.

Щодо доводів відповідача про відсутність в інвойсах посилання на контракт, на підставі якого здійснювалася зовнішньоекономічна операція, слід зазначити таке.

В оскаржуваних рішеннях відповідач також послався на відсутність в інвойсах відповідного посилання на зовнішньоекономічний контракт. Водночас така обставина сама по собі не може бути достатньою підставою для невизнання заявленої митної вартості, з огляду на таке.

Тобто, на думку митного органу відсутність в інвойсі прямого посилання на контракт, на підставі якого цей інвойс прийнятий є однією із підстав для його неприйняття і відповідно коригування митної вартості товару.

Однак, вказане твердження не відповідає дійсності та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Слід врахувати, що в чинному законодавстві, як національному, так і міжнародному відсутні обов`язкові вимоги до реквізитів, які мають бути зазначені в інвойсі, тобто рахунку на оплату, а тому відсутність в інвойсі посилання на відповідний договір не може слугувати підставою для визнання його недійсним або викликати сумніви щодо достовірності інформації, яка в ньому зазначена.

В свою чергу, згідно загальносвітової практики, інвойс має містити наступні реквізити: - дату складання; - найменування та реквізити продавця; - найменування та реквізити покупця; - найменування товарів; - ціну товарів; - загальну вартість рахунку; - валюту оплати; - ставки та розмір податку.

Враховуючи вищевикладене, про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості задекларованих товарів, та, як наслідок, безпідставність визначення такої вартості із застосуванням резервного методу.

При цьому саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості саме за ціною договору.

Варто також зупинитися і на тому, що, визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган в рішеннях, що оскаржуються, зазначив, що:

- джерелом числового значення митної вартості товару №1 (ЕМД 545) є ЕМД від 08.12.2023 № UA209170/2023/102363 за якою оформлено товар « 1.Опоки металеві (каркасна опалубка), форми для лиття мінеральних матеріалів, (суміш будівельного бетону), конструктивно призначені для опалубного монолітнокаркасного типу будівництва, з спеціальними пристосуваннями/кріпленнями (петлями, отворами, щілинами), вживана/ бувша у використанні: -щит опалубний Весто 120х150, арт.11010, 15шт;- щит опалубний Весто 75х150, арт.11012, 10шт;-щит опалубний Весто 60х150, арт.11013, 10шт;-щит опалубний Весто 50х150, арт.11014, 62шт;-щит опалубний Весто 40х150, арт.11015, 47шт;-щит опалубний Весто 30х150, арт.11016, 132шт;-щит опалубний Весто 20х150, арт.11017, 2шт;-щит опалубний Весто 120х75, арт.11018, 64шт;-щит опалубний Весто 100х75, арт.11019, 10шт. Виробник CONDOR S.P.A.» та складає 1,645 Євро/кг.

- джерелом числового значення митної вартості товару №2 (ЕМД 545) є ЕМД від 07.02.2024 № UA805020/2024/001209 за якою оформлено товар « 1.Контейнери виготовлені з чорних металів, призначені для накопичення та зберігання твердого побутово-комунального сміття та відходів, сконструйовані для автоматичного вивантаження сміття у кузов автомобіля, без механічних теплотехнічних пристроїв на чотирьох колесах, два з яких мають гальма, з кришкою та з ручками для штовхання, бувші у використанні: контейнер оцинкований для сміття-11 шт., ємністю 1100 л. контейнер оцинкований для сміття-7 шт., ємністю 770 л. Експортер: P.H.U. "IMPEX", Польща.» та складає 1,384 Євро/кг. Джерелом числового значення митної вартості товару №3 є ЕМД від 18.01.2024 № UA400040/2024/001477 за якою оформлено товар « 1.Пристрої для переміщення матеріалів. Конвеєри шнекові, виготовлені зі сталі, діаметр 300 мм, довжина 6 м., бувші у використанні,2004 рік випуску, в комплекті з електроприводами, в розібраному стані, 2 комплекти. Призначені для переміщення сипучих речовин. Торгова марка: Progress. Виробник: Wytwornia Sit PROGRESS J.Sawicz J.Krzysztoszek Sp.j. Обладнання зі слідами тривалої інтенсивної експлуатації, а також зі слідами демонтажу, має дефекти набутого характеру, що утворилися за призначенням і за зберіганням.Обладнання покрите місцевою корозією у вигляді смуг, сильна потертість, подряпини а також механічні пошкодження, вмятини металу. Лущення лакофарбового покриття до оголення металу.» та складає 1,55 Євро/кг.

- Джерелом числового значення митної вартості товару №1 (ЕМД 544) є ЕМД від 08.12.2023 №UA209170/2023/102363 за якою оформлено товар « 1.Опоки металеві (каркасна опалубка), форми для лиття мінеральних матеріалів, (суміш будівельного бетону), конструктивно призначені для опалубного монолітнокаркасного типу будівництва, з спеціальними пристосуваннями/кріпленнями (петлями, отворами, щілинами), вживана/ бувша у використанні: -щит опалубний Весто 120х150, арт.11010, 15шт;- щит опалубний Весто 75х150, арт.11012, 10шт;-щит опалубний Весто 60х150, арт.11013, 10шт;-щит опалубний Весто 50х150, арт.11014, 62шт;-щит опалубний Весто 40х150, арт.11015, 47шт;-щит опалубний Весто 30х150, арт.11016, 132шт;-щит опалубний Весто 20х150, арт.11017, 2шт;-щит опалубний Весто 120х75, арт.11018, 64шт;-щит опалубний Весто 100х75, арт.11019, 10шт. Виробник CONDOR S.P.A.» та складає 1,645 Євро/кг.

- Джерелом числового значення митної вартості товару №2 (ЕМД 544) є ЕМД від 07.02.2024 № UA805020/2024/001209 за якою оформлено товар « 1.Контейнери виготовлені з чорних металів, призначені для накопичення та зберігання твердого побутово-комунального сміття та відходів, сконструйовані для автоматичного вивантаження сміття у кузов автомобіля, без механічних теплотехнічних пристроїв на чотирьох колесах, два з яких мають гальма, з кришкою та з ручками для штовхання, бувші у використанні: контейнер оцинкований для сміття-11 шт., ємністю 1100 л. контейнер оцинкований для сміття-7 шт., ємністю 770 л. Експортер: P.H.U. "IMPEX", Польща.» та складає 1,384 Євро/кг. Джерелом числового значення митної вартості товару №3 є ЕМД від 18.01.2024 №UA400040/2024/001477 за якою оформлено товар « 1.Пристрої для переміщення матеріалів. Конвеєри шнекові, виготовлені зі сталі, діаметр 300 мм, довжина 6м., бувші у використанні,2004 рік випуску, в комплекті з електроприводами, в розібраному стані, 2 комплекти.

Слід погодитись, з доводами позивача, що митний орган не врахував суттєві відмінності між характеристиками імпортованого товару та товарів, використаних як джерела для коригування митної вартості. Зокрема, вони відрізнялися за назвою, призначенням, технічним станом, виробником, обсягом та сферою використання, що підтверджено порівняльними таблицями.

Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

У свою чергу, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

За наведених вище підстав, винесені відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 МК України.

Подані позивачем документи для митного оформлення товару надавали змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

За наведених вище обставин, відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, не було відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, рішення Вінницької митниці від 14.02.2024 №UA401000/2024/000040/2 та №UA401000/2024/000041/2 про коригування митної вартості є протиправними та підлягають скасуванню. У зв`язку з цим протиправними є і картки відмови №UA401000/2024/000177 та №UA401000/2024/000178, які також підлягають скасуванню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, слід врахувати приписи частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 12221,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 266 від 30 липня 2024.

Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 12221,00 гривень.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 гривень суд враховує приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано договір №07/24-а/4 від 10 липня 2024 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" (клієнт) та адвокатом Юрченком Тарасом Петровичем (адвокат).

Відповідно до пункту 1.1 вищезазначеного договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе виконання обов`язків з надання правової допомоги в частині консультування, підготовки необхідних документів та представництва інтересів клієнта щодо питань, пов`язаних із оскарженням рішень про коригування митної вартості №UA401000/2024/000040/2, №UA401000/2024/000041/2 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Пунктом 3.1 розділу 3 договору від 10 липня 2024 року передбачено, що винагорода за надання послуг - гонорар адвоката сплачується в гривнях та складається з плати, розмір якої визначається за згодою сторін та сплачується клієнтом.

Сторони погодили, що гонорар адвоката за надання правової допомоги, передбаченої цим договором складає у суді першої інстанції 20 000 гривень.

Наданим представником позивача випискою щодо руху коштів по рахунку ФОА від 23.08.2024 підтверджується сплата товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" на користь ОСОБА_1 грошових коштів, зокрема, в сумі 20000 гривень відповідно до договору №07/24-а/4 від 10 липня 2024 року.

Згідно з детальним розрахунком витрат на професійну правничу допомогу адвокат надав позивачу послуги з консультування, узгодження правової позиції, аналізу нормативно-правової бази та підготовки позовної заяви, загальна вартість яких становить 20 000 грн.

Водночас, заявлений розмір витрат є завищеним та неспівмірним зі складністю виконаної роботи. Зазначені послуги за своїм змістом взаємопов`язані та спрямовані на досягнення єдиної мети - підготовку позовної заяви, у зв`язку з чим їх окреме врахування не відповідає фактичному обсягу наданої правничої допомоги.

Відтак значна частина наданих адвокатом послуг, що надавалися на виконання умов договору про надання правової допомоги від 10 липня 2024 року, пов`язані із складанням позовної заяви, а тому деталізація (поділ на окремі частини) таких не свідчить про виконання роботи (надання послуг) у більшому обсязі.

Отже, враховуючи предмет і складність спору, обсяг наданої правничої допомоги, заперечення відповідача та наявність значної кількості аналогічних справ між сторонами, слід дійти висновку, що заявлені до відшкодування витрати у розмірі 20 000 грн є завищеними. З огляду на вимоги співмірності, розумності та справедливості суд визначив обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" та Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСушко О.О.

СуддіМацький Є.М. Залімський І. Г.