Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №640/8876/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/8876/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Компанієць І.Д., Оксененка О.М., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-будівельний Альянс «Центр» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-будівельний Альянс «Центр» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

21.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-будівельний Альянс «Центр» (надалі - ТОВ «Український виробничо-будівельний Альянс «Центр») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2020 №00542615050102 та № 00552615050102 (т.1 а.с.1).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні рішення прийняті безпідставно з огляду на те, що посадовими особами контролюючого органу не були взяті до уваги всі первині документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані позивачем, і які складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач наполягає, що наданими документами спростовуються висновки відповідача про нереальність (безтоварність) господарських правовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Іново Консалт», ТОВ «Менріс», ТОВ «Агро Строй», ТОВ «Вайнорінг», ТОВ «Голд Тім», ТОВ «Слент Лайн», ТОВ «Елан Пром», ТОВ «Сілтор Буд», ТОВ «Мрія Інвест Строй», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Всесвітбуд», ТОВ «ТД «Комерццо Інсайд», ТОВ «Дамріоф», ТОВ «Блек Дейлі», ТОВ «Алвес Систем», ТОВ «Кардо Сервіс», ТОВ «Сельта Трейд», ТОВ «Будівельна фірма «Будсервісгруп», ТОВ «Блок-Буд Інвест», ТОВ «Торговий дім Берегея», ТОВ «Модуль-Еволюшн».

Позивач зазначає, що спірні рішення ґрунтуються лише на тому, що у контрагентів позивача були відсутні будь-які основні засоби, а саме власні приміщення чи орендовані, відсутні штатні працівники, виробничі обладнання, транспортні засоби чи торгівельне обладнання, що необхідно для здійснення господарської операції і виконання умов договорів, проте, такі висновки є хибними і спростовуються належними доказами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021, позов задоволено повністю (т.21 а.с.217, т. 22 а.с.188).

Постановою Верховного Суду від 28.09.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.23 а.с.128).

Цією ж постановою Верховним Судом було здійснено заміну первісного відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267), на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011), про що зазначено у мотивувальній частині постанови.

Скасовуючи рішення судів першої інстанції касаційна інстанції зазначила наступне: «відповідач у ході судового розгляду посилався на те, що діяльність контрагентів позивача має ознаки фіктивності і свої доводи обґрунтовував тим, що ТОВ «Агро Строй», ТОВ «Іново Консалт», ТОВ «Голд Тім», ТОВ «Модуль-Еволюшн», ТОВ «Слент Лайн» зареєстровані на підставних осіб, які у ході допиту як свідків у кримінальних провадженнях повідомили про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності вказаних товариств.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи контролюючого органу, вказав на те, що для адміністративного суду преюдиційне значення має лише вирок суду у кримінальній справі, а відтак посилання на наявність кримінальних проваджень та протоколів допитів свідків не можуть слугувати належним підтвердженням нереальності господарських операцій.

Не заперечуючи правильність висновків судів, що порушення кримінального провадження в контексті доказу в адміністративній справі не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, а також висновку, що показання особи, отримані в процедурах кримінального провадження, не є доказом в адміністративному судочинстві, не можна погодитися, що такий довід відповідача не підлягав перевірці з використанням засобів доказування у адміністративній справі.

Відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій тому, що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову. Подібний висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа №826/6146/16)…. Відтак, повідомлені контролюючим органом фактичні обставини, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, мали б бути перевірені та отримати належну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

Разом з тим, суди некритично віднеслися до повідомленої інформації й не надали належної правової оцінки таким обставинам.

Відхиляючи ж посилання відповідача на вирок Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2019 у справі № 757/33399/19-к, яким затверджено угоду про винуватість засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ "Елан Пром" ОСОБА_1 та визнано його винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205-1 Кримінального кодексу України, то як встановлено судом першої інстанції вказаний вирок не стосується безпосередніх взаємовідносин ТОВ "Елан Пром" з позивачем, а отже не може слугувати доказом відсутності реальності господарських взаємовідносин. Наведене, на думку судів, свідчить на користь того, що сам факт існування даного вироку не може ставити під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, за умови наявності у справі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій не надана системна оцінка юридичного значення документів, підписаних від імені ТОВ "Елан Пром", ТОВ «Агро Строй», ТОВ «Іново Консалт», ТОВ «Голд Тім», ТОВ «Модуль-Еволюшн», ТОВ «Слент Лайн» особами, які заперечують свою причетність до діяльності останніх, не здійснена оцінка долучених до матеріалів копій документів на предмет їх відповідності вимогам первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що між позивачем та ТОВ "Елан Пром", ТОВ «Агро Строй», ТОВ «Іново Консалт», ТОВ «Голд Тім», ТОВ «Модуль-Еволюшн», ТОВ «Слент Лайн» реально здійснені та фактично виконані господарські операції є передчасними».

В наслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м.Києва вказана справа 05.02.2024 надійшла на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 року у задоволені позовних вимог відмовлено повністю (т.34 а.с.91).

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а правомірність спірних рішень доведено відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т.34 а.с.129).

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви, а саме, що первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нереальності господарської операцій позивача з вище переліченими контрагентами.

Апелянт наголосив, що позивач не має нести відповідальність за дії його контрагентів, і перевіряти благонадійність своїх контрагентів.

Апелянт наполягає, що суд першої інстанції надав безпідставну перевагу інформації про притягнення до кримінальної відповідальності засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Елан Пром» вироком Печернського районного суду м.Києва від 11.07.2019 у справі № 757/33399/19, яким затверджено угоду про винуватість ОСОБА_1 та визнано його винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205-1 КК України, оскільки вказаний вирок не стосується безпосередніх правовідносин ТОВ «Елан Про» з позивачем.

Апелянт надав доводи відносно кожного правочину з кожним вищевказаним контрагентом, навів докази, і посилаючись на судову практику Верховного Суду просить задовольнити апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 було відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.

29.04.2026 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій наголошено на правильності висновків суду першої інстанції (т.35 а.с.2).

01.05.2026 справа надійшла до суду апеляційної інстанції (т.35 а.с.30)

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2026 вказане апеляційне провадження надійшло у провадження судді Карпушової О.В. та було слухання справи призначено у відкрите судове засідання на 23.09.2026.

23.09.2026 представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Представник позивача подав клопотання про відкладення слухання справи через те, що адвокат Любченко Т.С. у вказаний день знаходиться у відрядження у Миколаївській області.

Колегія суддів визнала це клопотання не обґрунтованим, оскільки представник позивача не долучив до вказаного клопотання доказів щодо перебування в цей день у відрядженні, крім того, явка представника позивача судом не визнавалась обов`язковою, апелянт в апеляційні скарзі висловив всі доводи і необхідності у витребуванні і дослідженні додаткових доказів не має.

З огляду на положення ч.2 ст.313 КАС України та на те, що справа розглядається після постановлення Верховним Судом у цій справі рішення про направлення на новий розгляд, тобто для виконання вказівок Верховного Суду, колегія суддів вважає, можливим постановити рішення у цій справі за відсутності представника позивача, і на підставі тих документів, які є в матеріалах справи, оскільки у позивача було достатньо часу і можливості подати всі необхідні докази на підтвердження його позиції.

Справу розглянуто в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Справу розглянуто у порядку ст.308 КАС України в межах доводів апеляційної скарги позивача.

Обставини встановлені судом.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період з 30.10.2019 по 19.11.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Український виробничо-будівельний альянс «Центр», за результатом якої складено акт від 26.11.2019 №140/26-15-05-01-02/34280208 (т.1 а.с.45).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем виявлено порушення позивачем:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 5, 6, 7, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 12 091 871 грн, в тому числі за III-IV квартали 2017 року на 1 024 997 грн, за 2018 рік на 6 522 739 грн, за півріччя 2019 року на 4 544 135 грн;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18 292 866 грн., в тому числі в липні 2017 року на суму 69 938 грн, в серпні 2017 року на суму 92 586 грн, в вересні 2017 року на суму 62 173 грн, в жовтні 2017 року на суму 331 092 грн, в листопаді 2017 року на суму 146 980 грн, в грудні 2017 року на суму 355 968 грн, в січні 2018 року на суму 71 500 грн, в лютому 2018 року на суму 213 104 грн, в березні 2018 року на суму 137 249 грн, в квітні 2018 року на суму 549 826 грн, в травні 2018 року на суму 695 914 грн, в червні 2018 року на суму 554 802 грн, в липні 2018 року на суму 786 576 грн, в серпні 2018 року на суму 628 194 грн, в вересні 2018 року на суму 1 028 680 грн, в жовтні 2018 року на суму 360 252 грн, в листопаді 2018 року на суму 1 030 143 грн, в грудні 2018 року на суму 1 305 068 грн, в січні 2019 року на суму 1 220 306 грн, в лютому 2019 року на суму 1 385 028 грн, в березні 2019 року на суму 453 131 грн, в квітні 2019 року на суму 1 741 435 грн, в травні 2019 року на суму 1 736 146 грн, в червні 2019 року на суму 3 336 775 грн.

В акті зазначено, що перевіркою повноти декларування показників рядка 02 Декларацій з податку на прибуток «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.07.2017 по 30.06.2019 встановлено їх заниження на загальну суму 67 177 064 грн.

Зокрема наведено, що перевіркою встановлені факти документального оформлення ТОВ «УВБА «Центр» операцій з придбання товарів у суб`єктів господарювання з контрагентами, по яких на підставі наданих до перевірки документів та податкової інформації, наявної в податковому органі, не підтверджено придбання товарів по ланцюгу постачання: ТОВ «Іново Консалт», ТОВ «Менріс», ТОВ «Агро Строй», ТОВ «Вайнорінг», ТОВ «Голд Тім», ТОВ «Слент Лайн», ТОВ «Елан Пром», ТОВ «Сілтор Буд», ТОВ «Мрія Інвест Строй», ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Всесвітбуд», ТОВ «ТД «Комерццо Інсайд», ТОВ «Дамріоф», ТОВ «Блек Дейлі», ТОВ «Алвес Систем», ТОВ «Кардо Сервіс», ТОВ «Сельта Трейд», ТОВ «Будівельна фірма «Будсервісгруп», ТОВ «Блок-Буд Інвест», ТОВ «Торговий дім Берегея», ТОВ «Модуль-Еволюшн».

Такі висновки були зроблені контролюючим органом на підставі такого:

- подана контрагентами податкова звітність про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку i сум утриманого з них податку (Форма №1 ДФ), свідчить про відсутність трудових ресурсів;

- відомості, зазначені контрагентами у поданих повідомленнях про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (Форма №20-ОПП), не підтверджуються даними з ЄРПН;

- при аналізі ЄРПН не встановлено придбання контрагентами тих послуг та товарів, які постачалися позивачу, що свідчить про відсутність реального джерела походження товарів/послуг;

- аналіз податкової звітності та даних ЄРПП відносно постачальників контрагентів свідчить, що такі постачальники не придбавали товарів, які були в подальшому реалізовані контрагентам;

- надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами не містять всіх необхідних даних, зокрема, товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) щодо поставки товарів;

- відносно посадових осіб ТОВ «Елан Пром» постановлено обвинувальний вирок про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України;

- контрагенти фігурують в кримінальних провадженнях правоохоронних органів, а їх посадові особи надали пояснення щодо непричетності до діяльності таких підприємств.

Контролюючий орган виснував про заниження позивачем за період з 01.07.2017 по 30.06.2019 фінансового результату до оподаткування на загальну суму 67 177,10 тис. грн; завищення на цю ж суму задекларованих показників у рядку 2050 звіту «Собівартість реалізованої продукції»; заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 12 091 871 грн.

Наведені обставини, а саме аналіз господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами, стали підставою також для висновку контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.07.2017 по 30.06.2019 на суму 18 292 866 грн та, як наслідок, заниження суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету, у такому ж розмірі.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві 14.01.2020 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00542615050102, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 18 137 807,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 12 091 871,00 грн та за штрафними санкціями на 6 045 936,00 грн (т.2 а.с.1);

- № 00552615050102, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 27 439 299,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 18 292 866,00 грн та за штрафними санкціями на 9 146 433,00 грн. (т.2 а.с.3)

Прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 06.04.2020 №12378/6/99-00-08-05-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення- без змін (т.2 а.с.5).

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, та не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з пунктом 5 Положення №15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пунктами 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбаченій ПК України. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.

Згідно з частиною другою статті 9 Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 88 від 24.05.1995 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, з системного аналізу приписів Закону № 996-ХІV та Положення № 88 від 24.05.1995 вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей, зокрема: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця (п.п. «а» п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Висновки суду.

Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що певна позиція податкового органу щодо нереальності (безтоварності) здійснення підприємством господарської операції з конкретними повинна бути обґрунтованою, з глибоким аналізом первинної документації, іншої документації та зі співставленням додаткової інформації, наявної у відповідача, а рішення податкового органу, як суб`єкта владних повноважень, на якого покладається доводити правоту свого рішення, повинно відповідати положенням ч.2 ст.2 КАС України.

Крім того слід наголосити, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами, і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Так, Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у цій справі при розгляду касаційної скарги відповідача наголосив, що «правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування».

Згідно частин 5 та 6 статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Виконуючи вказану норму закону, суд першої інстанції ретельно проаналізував первинні документи надані сторонами (35 томів), які визнав такими, що не підтверджують обґрунтованість позовних вимог і протиправність спірних рішень відповідача.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Так, спірні рішення прийняті на підставі висновків відповідача щодо нерелальності господарських операцій позивача з 20 контрагентами ТОВ «Іново Консалт» (договір купівлі-продажу товару №6 від 16.04.2019), ТОВ «Менріс» (договір надання послуг №3 від 10.12.2018), ТОВ «Агро Строй» (договір поставки від 01.11.2018), ТОВ «Вайнорінг» (договору підряду на виконання монтажних робіт та технічного обслуговування б/н від 03.09.2018), ТОВ «Голд Тім» (договір поставки товару від 10.01.2019, договір №03/09 від 03.09.2019 про виконання будівельно-монтажних робіт), ТОВ «Слент Лайн» (договір поставки товару б/н від 08.01.2018; договір про виконання будівельно-монтажних робіт від 26.04.2028 №35/04-С; договір про виконання монтажних робіт від 06.07.2028 №36/08-С), ТОВ «Елан Пром» (договір поставки № 11/12-2017 від 11.12.2017, договір № 11-02/12-2017 від 11.12.2017 про виконання робіт), ТОВ «Сілтор Буд» (договір поставки № 01-02/2018 від 01.02.2018, а також надано ряд послуг по виконанню робіт), ТОВ «Мрія Інвест Строй» (договір поставки товару № 02/05-2018 від 26.04.2018), ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Всесвітбуд» (договір поставки № 04-05/2018 від 04.05.2018, договір про надання послуг №б/н від 02.04.2018), ТОВ «ТД «Комерццо Інсайд» (договір поставки товару б/н від 31.01.2018, договір поставки товару б/н від 08.01.2019), ТОВ «Дамріоф» (договір про виконання монтажних робіт від 05.06.2018), ТОВ «Блек Дейлі» (договір надання послуг № б/н від 12.07.2018; договір поставки від 04.11.2018), ТОВ «Алвес Систем» (договір надання послуг від 12.07.2018), ТОВ «Кардо Сервіс» (договір про надання послуг від 01.11.2018; договір поставки від 01.11.2018), ТОВ «Сельта Трейд» (договір купівлі-продажу товару № 01/02/2019-1 від 01.02.2019), ТОВ «Будівельна фірма «Будсервісгруп» (договір на виконання будівельно-монтажних робіт від 02.01.2019 №02/01/19; договір субпідряду № 10/01/19 від 10.01.2019; договір субпідряду монтажних робіт від 10.01.2019 №10/01/19/1; договір субпідряду монтажних робіт від 10.01.2019 №10/01/19), ТОВ «Блок-Буд Інвест» (договір про надання послуг з технічного обслуговування димових та вентиляційних каналів б/н від 03.12.2018), ТОВ «Торговий дім Берегея» (договір поставки товару від 02.05.2019) та ТОВ «Модуль-Еволюшн» (договір про надання послуг №03-01/2018 від 03.01.2018; договір про надання послуг б/н від 03.01.2017; договір поставки №01-02/2019 від 04.02.2019; договір поставки №02-02/2018 від 01.02.2018; договір поставки №268 від 04.08.2017; договір поставки №272 від 01.09.2017; договір поставки №265 від 24.07.2017; договір поставки №264 від 10.07.2017; договір послуг по подачі бетону на відстань №264 від 10.07.2017; договір №1525 від 20.04.2017; договір №1090 від 23.03.2017).

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Іново Консалт» (1).

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ «Іново Консалт» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару від 16.04.2019 №6, згідно якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість продавцю на умовах, визначених цим договором, вартість товару - 446 348,16 грн відповідно до специфікації та обов`язок покупця розрахуватися за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктами 3.1, 3.4 цього договору визначено, що якість товару повинна відповідати технічним умовах для відповідних видів продукції. Гарантія на товар визначається на підставі документів виробника. Місце поставки товару визначається за домовленістю сторін.

Відповідно до специфікації вартості товару (додаток №1 до договору) позивачу мав бути поставлений товар (триплекс 24,6 мм 12 мм DiamantEPG PE 12 мм, DiamantEPG PE.4 з отворами) (т. 2, а.с. 30).

На підтвердження реальності господарської операції позивачем були надані документи: податкові накладні, видаткові накладні на поставку мембран, плит, мінеральної вати, інсталяції, кріплень, прокладок, трапів, кутиків, інсталяцій, радіаторів, пісуарів, унітазів, склосітки, сумішей ґрунтувальних, триплексів, монтажних елементів, сифонів, монтажних труб тощо (т. 2, а.с. 31- 41, т. 14, а.с. 56, 73 -76, т.34 а.с. 9).

Проте, долучені до матеріалів справи документи були підписані зі сторони ТОВ «Іново-Консалт» директором Є. О. Шевельовим.

Відповідач надав докази того, що Київською місцевою прокуратурою №6 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019101060000123, в рамках якого було допитано громадянина ОСОБА_2 , який відповідно до інформаційних ресурсів ДПС України під час взаємовідносин з ТОВ «Український виробничо-будівельний альянс «Центр» був засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Іново Консалт», але згідно з протоколом допиту цього свідка від 18.04.2019 останній засвідив (т. 20 а.с. 44 47), що за грошову винагороду він погодився стати директором ТОВ «Іново Консалт» без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю, де знаходилось підприємство і чим займалось йому не відомово і будь-яку підприємницьку діяльність він не вів, будь які договори від імені ТОВ «Іново Консалт» не укладав і не підписував, і інші документи також не складались і не підписувались.

Так, колегія суддів, враховуючи надані докази, дійшла висновку про правильність висновків суду першої інстанції про нереальність господарської операції позивача з цим контрагентом.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на невідповідності визначеного специфікаціями товару фактично поставленому, оскільки крім визначених специфікаціями триплексів 24,6 мм 12 мм DiamantEPG PE 12 мм, DiamantEPG PE.4 з отворами видаткові накладні містять іншу номенклатуру товарів, заявлених як поставлені на адресу позивача, у той час як умовами договору визначено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця товар відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість продавцю на умовах, визначених цим договором.

Також, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги довід позивача, що документи надані позивачем на підтвердження подальшого використання цих товарів при взаємовідносинах з іншими підприємствами ДП МА «Бориспіль» та ТОВ «ДІОНІКС ЛТД» не підтверджують реальність господарської операції з ТОВ «Іново Консалт», оскільки наявність таких документів не підтверджує в повній мірі у кого саме цей товар був придбаний, отже не може бути визнаний належним та допустимим доказом.

Крім того, вищенаведений протокол допиту свідка може бути визнаний належним у сукупності з іншими доказами.

Так, касаційна інстанція у цій справі зазначила, що наявність протоколу допиту не може бути проігнорована, і цьому документу має бути надана відповідна оцінка.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що протокол допиту свідка, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визнаний як належний доказ в адміністративній справі лише в разі відображення цих показів під час розгляду кримінальної справи в суді і постановлення судом обвинуваченого вироку. До винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Як встановлено було судом, кримінальне провадження у вищенаведеній справі не завершено.

Проте, колегія суддів, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними доказами обґрунтованості позовних вимог по цьому контрагенту, оскільки наведені вище обставини у сукупності, в тому числі і податкової інформації про відсутність у цього контрагента кваліфікованого персоналу, складних приміщень, транспортних засобів, технічних та виробничих потужностей, для виконання умов договору, свідчать про те, що вказаний правочин був оформлений без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, доводи апелянта про надання належних доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог по цьому контрагенту не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Менріс» (2).

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Менріс» (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 10.12.2018 №3, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з монтажу на об`єктах, визначених замовником. Виконавець має право залучити для надання послуг за даним договором субпідрядні організації. Вид послуг, характеристика, об`єкт зазначаються в акті виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг).

Позивач на підтвердження виконання умов цього договору надав первинні документи: акти надання послуг, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.

Проте, позивач на підтвердження оплати за отримання цих послуг надав документи про перерахування коштів ні ТОВ «Менріс», а ТОВ «Інтерпол Плюс», з яким нібито ТОВ «Менріс» уклав договір про відступлення права вимоги за фактично виконані роботи ТОВ «Менріс», саме рахунки від 04.11.2019 №39 та платіжні доручення №1190 від 04.11.2019, №1949 від 13.11.2019, №1947 від 11.11.2019, №1948 від 12.11.2019, №1943 від 08.11.2019, №1955 від 18.11.2019, №1950 від 14.11.2019, №1969 від 20.11.2019, №1960 від 19.11.2019, №1957 від 19.11.2019, №1956 від 18.11.2019, №1971 від 22.11.2019, №1970 від 21.11.2019 та акти взаємозаліку.

Але суд першої інстанції визнав господарську операцію позивача з цим контрагентом не реальною, оскільки в актах приймання-передачі робіт зазначено не ТОВ ТОВ «Інтерпол Плюс», а ТОВ «Менріс» як виконавець робіт, а саме здійснили послуги з поточного ремонту на об`єктах замовника, капітального ремонту покрівлі, монтажу системи вентиляції автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, заміни вікон, послуги з виконання робіт з вогнезахисного обробляння дерев`яних конструкцій горищних приміщень (т.2, а.с. 47-182).

І ця обставина апелянтом не спростована, і заслуговує на увагу.

Крім того, не спростована інша обставина, що цей контагент розрахункові рахунки в установах банків не відкривав, що також дає сумніву тому, як це товариство могло здійснювати господарську діяльність чи реалізацію будь-яких ТМЦ (робіт, послуг), в тому числі на адресу позивача.

Також, у сукупності вже з наведеними обставинами, заслуговує на увагу податкова інформація щодо цього контрагента, а саме те, що у ТОВ «Менріс» відсутнє виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання та складські приміщення, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, у тому числі орендоване, і для виконання договору з позивачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про нереальність господарської операції позивача з цим контрагентом, оскільки надані документи не підтверджують позицію позивача і можливість цього контрагента виконати умови договору за відсутності трудових ресурсів і виробничих потужностей.

Крім того, не заслуговують уваги доводи апелянта, що наявні докази того, що ТОВ «Менріс» надало послуги та виконало роботи, зокрема, капітальний ремонт в комунальному некомерційному підприємстві «Київський міський центр громадського здоров`я», поточний ремонт в прокуратурі міста Києва в рамках укладених позивачем договору, оскільки у наявних документах відсутній детального опису виконаних робіт, а також опис матеріалів, за допомогою яких такі роботи виконувались, а в актах надання послуг неможливо здійснити співставлення номенклатури таких матеріалів та виконаних робіт.

Також, суд першої інстанції звернув увагу, що відсутність конкретизації щодо об`єкта, на якому виконувались роботи (т. 2, а.с. 56) унеможливлює ідентифікацію такого об`єкта судом, а визначені умовами договору «послуги з монтажу» є відмінними від зазначених в актах надання послуг з виконання робіт вогнезахисного обробляння дерев`яних конструкцій, ремонту покрівлі.

Крім того, апелянт не надав докази на підтвердження наявності у позивача за умовами договорів, укладених з контрагентами-замовниками, права на залучення ТОВ «Менріс» до виконання означених робіт.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про непідтвердженість обґрунтованості позовних вимог з цим контрагентом належними та допустимими доказами.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Агро Строй» (3).

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Агро Строй» (постачальник) було укладено договір поставки товару від 01.11.2018 б/н, за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець сплачує за отримані товари, зазначені в асортименті, кількості та ціні, визначених відповідно до прайсів, асортименту та розцінок постачальника, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором. Загальна вартість договору становить загальну вартість всіх видаткових накладних відповідно до асортименту продукції та фактичної поставки товару.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.4 договору якість товару повинна відповідати технічним умовам для відповідних видів продукції. Гарантія на товар визначається на підставі документів виробника. Місце поставки товару визначається за домовленістю сторін (п. 4.1 договору).

Відповідно до долучених до матеріалів справи видаткових накладних позивачу постачались котли, пінополістирол, клей для плитки, штукатурка, профіль, баки, бетонозмішувачі, блоки, газоблоки, металопрофіль, лаки (т. 2, а.с. 193 -199).

Долучені до матеріалів справи документи підписані зі сторони ТОВ «Агро Строй» директором О. С. Здоровець.

Позивачем відображено означені господарські операції на рахунку 631 (т. 2, а.с. 184-190).

Отже, відповідач в акті перевірки зазначив, що ТОВ «Агро Строй» імпорт продукції в 2018 році не здійснювало; підприємством було подано Звіт про фінансові результати за 2018 рік, згідно якого у Товариства відсутні будь-які основні засоби та необоротні активи; згідно звітів про нарахування єдиного внеску, поданих до податкового органу за місцем реєстрації ТОВ «Агро Строй» в штаті обліковується 4 працівника; в результаті аналізу ІС «Податковий блок» та податкової звітності ТОВ «Агро Строй» встановлено відсутність жодного виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання, складських приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інших основних фондів, у тому числі орендованих.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних цим контрагентом транспортні засоби, складські приміщення та інші основні засоби не орендувались та не придбавались, що ставить під сумнів можливість ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві.

Також, в акті перевірки наведено, що згідно пояснень ОСОБА_3 жодного підпрємтсва на себе не реєстрував і підприємницьку діяльність не здійснював, за таких обставин, відповідачем робиться висновок, що господарська діяльність ТОВ «Агро Строй» має ознаки нереальності, тобто обставини реалізації товарів контрагентом ТОВ «Агро Строй» позивачу не підтверджені належними доказами і договір оформлений без мети настання реальних наслідків.

Суд першої інстанції оцінив у сукупності наявні матеріали та доводи сторін, і погодився з позицією відповідача.

Так, щодо розрахунків з цим контрагентом, то позивач надав повідомлення про договір між ТОВ «Агро Строй» та ТОВ «Діонікс ЛТД №05/10-2019 від 10.05.2019, відповідно до якого ТОВ «Агро Строй» відступає на користь ТОВ «Діонікс ЛТД» право вимоги до позивача за вищенаведеним договором.

Проте, цей документ не було надано під час перевірки, що відповідно до положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України не приймається, і сам договір не надавався.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що згідно умов договору, укладеного між позивачем і цим контрагентом, визначено поставку товару згідно прайсів постачальника, проте ці прайси не були надані суду, що унеможливлює співставлення зазначених у них товарів із такими, що відображені у видаткових накладних, виписаних ТОВ «Агро Строй» на адресу позивача.

Вказана обставина апелянтом не спростовано і заслуговує на увагу.

Крім того, позивачем не надано пояснень та доказів на підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Агро Строй» товарів, оприбуткування товару чи подальшого його зберігання, а також транспортування цього товару.

Товарно-транспортні накладні не є основними доказами, проте могли бути оцінені у сукупності з іншими доказами.

Таким чином, враховуючи надані сторонами докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем обґрунтованості позовних вимог по взаємовідносинам з цим контрагентом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реальності господарської операції позивача з ТОВ «Агро Строй».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Вайнорінг» (4).

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Вайнорінг» (виконавець) було укладено договір підряду на виконання монтажних робіт та технічного обслуговування від 03.09.2018 б/н, за умовами якого виконавець зобов`язується на замовлення замовника виконати монтаж та технічне обслуговування систем безпеки, вентиляції, охорони та інших та передати виконані роботи замовнику актом про прийняття виконаних робіт (наданих послуг) по договору, а замовник в свою чергу зобов`язується прийняти закінчені роботи і надані послуги та оплатити їх відповідно до умов цього договору. Вид робіт зазначається в актах про прийняття виконаних робіт (наданих послуг). Виконавець виконує роботи та надає послуги на об`єктах згідно додатків до договору.

Так, додатком №1 до вказаного договору є адреси будинків, за якими мають бути виконані роботи.

Так, податковий орган в акті перевірки стверджує, що господарська діяльність ТОВ «Вайнорінг» має ознаки нереальності здійснення операцій, а правочини між позивацем та цим підприємством здійснений без мети настання реальних наслідків.

Такі висновки зроблені через те, що цей контрагент розрахункові рахунки в установах банків не відкривав, з травня 2019 року не звітує, не має виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання, складських приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності та інших основних фондів, у тому числі орендованих.

Позивач на підтвердження виконання цього договору надав акти здачі-приймання робіт (надання послуг), в яких зазначено про виконання монтажних та пусконаладочних робіт, прочистки димових та вентканалів (т. 3, а.с. 23 -24).

Відповідно до видаткових накладних (т. 3, а.с. 25- 27, т. 14, а.с. 106) контрагент поставив позивачу також товар: алмазне кільце, електроди, анкери, болти, дроти, ґрунтовку, тканину.

Відповідно до аків звіряння, заборгованість між сторонами цього договору відсутня.

Проте, позивач надав на підтвердження розрахунків з ТОВ «Вайнорінг» копію листа ТОВ «Вайнорінг» від 02.07.2019 № 91/20/70-3, яким повідомлено позивача про відступлення ТOВ «СПЕЦТOРГКРАЇНА» права вимоги на суму 729 785.39 грн. відповідно до укладеного між ними договору від 03.09.2018 та рахунки і платіжні доручення №312 від 03.07.2019, №313 від 03.07.2019, №314 від 03.07.2019, які міститься в матеріалах справи.

З огляду на положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України через несвоєчасність подачі цих документів, а саме під час перевірки, вони не були прийняті судом першої інстанції як докази у справі.

Також, на підтвердження реальності господарської операції позивач надав акти прийому-передачі, укладені між ТОВ «Вайнорінг» і ПБФ «Овен», роботи, як замовником (код ЄДРПОУ 14140957).

Але, суд першої інстанції зазначив, що відсутність детального опису виконаних робіт, матеріалів, за допомогою яких такі роботи виконувались, та адрес їх виконання в актах унеможливлює співставлення судом номенклатури таких матеріалів та робіт, дослідження їх на предмет того, чи були вони придбані у контрагента ТОВ «Вайнорінг» позивачем у спірному періоді та в подальшому використані саме в межах укладеного з ПБФ «Овен» договору. Відсутність таких доказів, виключає можливість стверджувати про придбання робіт у ТОВ «Вайнорінг» та подальше використання їх позивачем саме в межах укладеного з ПБФ «Овен» договору.

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження наявності у позивача за умовами договорів, укладених з контрагентом-замовником, права на залучення ТОВ «Вайнорінг» до виконання означених робіт.

Апелянтом такі висновки суду першої інстанції не спростовані, через що вони заслуговують на увагу.

Також відповідно до видаткових накладних (т. 3, а.с. 25 -27, т. 14, а.с. 106) позивачу контрагентом ТОВ «Вайнорінг» були поставлено товари: алмазне кільце, електроди, анкери, болти, дроти, ґрунтовку, тканину, але в в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача чи цього контрагента складських приміщень для зберігання товару, оприбуткування товару, транспортування цього товару, в тому числі товарно-транспортні накладні.

Не надання цих доказів підтверджує позицію відповідача щодо нереальності цієї господарської операції між позивачем з цим контрагентом.

Крім того, доводи апелянта, що придбані у ТОВ «Вайнорінг» товари і матеріали були використані позивачем під час реконструкції пасажирського терміналу «D» на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» не підтверджені належними доказами, оскільки надані позивачем документи - копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, копії актів приймання виконаних будівельних робіт, тощо, як вище вже аналізувалося, не можуть визнаватися належними, коли не можливо встановити походження товару чи придбання.

Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав вважати реальними господарські операції з ТОВ «Вайнорінг» є правильними.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Голд Тім» (5).

Так, відповідач в акті перевірки зазначив, що розрахункові рахунки ТОВ «Голд Тім» в установах банків не відкривало, а отже не могло здійснювати реалізацію будь-яких ТМЦ (робіт, послуг) на адресу позивача та відповідно здійснити їх закупівлю; з травня 2019 року ТОВ «Голд Тім» не звітує; імпорт продукції в 2018 році, півріччі 2019 року не здійснювало; звіти про фінансові результати, декларації з податку на прибуток за 2018 рік, півріччя 2019, повідомлення та звіти про прийняття працівників у штат та нарахування і виплату заробітної плати до контролюючих органів не подавались.

Також відповідач в акті перевірки зазначає, що в результаті аналізу ІС «Податковий блок» та податкової звітності ТОВ «Голд Тім» встановлено відсутність жодного виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання, складських приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інших основних фондів, у тому числі орендованих. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних транспортні засоби, складські приміщення та інші основні засоби не орендувались та не придбавались. Номенклатура та обсяг реалізованих товарів, виконаних робіт ТОВ «Голд Тім» на адресу позивача, на переконання відповідача, свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без трудових ресурсів.

Крім того, відповідач зазначив, що Київською місцевою прокуратурою №6 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019101060000123, в рамках якого було допитано громадянина ОСОБА_4 , який відповідно до інформаційних ресурсів ДПС України, під час взаємовідносин з ТОВ «Український виробничо-будівельний альянс «Центр» був засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Голд Тім». Згідно з протоколом допиту свідка від 18.04.2019, ОСОБА_4 підтвердив свою непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Голд Тім».

Отже, відповідачем було зроблено висновок, що господарська діяльність ТОВ «Голд Тім» має ознаки нереальності здійснення операцій, а правочини між цим підприємством та позивачем здійснені без мети настання реальних наслідків.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Голд Тім» (виконавець) укладено договір про виконання будівельно-монтажних робіт від 03.09.2019 №03/09, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати будівельно-монтажні роботи, а замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх вартість. Обсяг, характер і вартість робіт, передбачених п. 1.1 даного договору, визначаються в акті приймання-передачі наданих послуг. Виконавець виконує роботи з використанням своїх матеріалів та обладнання. Загальна вартість договору становить 570 000,00 грн.

Позивач на підтвердження реальності господарської операції з цим контрагентом надав копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, які містять печатку ТОВ «Голд Тім», але не містять підписів сторін, підсумкову відомість ресурсів, яка не містить ні підписів, ні печаток сторін, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 3, а.с. 141- 149).

Отже, суд першої інстанції не прийняв ці документи як належні докази з огляду на відсутність у них обов`язкових реквізитів.

Колегія суддів з цим погоджується.

Крім того, щодо акта здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.3, а.с. 149), то відсутність детального опису виконаних робіт, адреси об`єкта, а також матеріалів, за допомогою яких такі роботи виконувались, унеможливлює співставлення номенклатури таких матеріалів та робіт, встановлення об`єкта, на якому такі роботи проводились, дослідження їх на предмет того, чи були вони придбані у контрагента ТОВ «Голд Тім» позивачем у спірному періоді та в подальшому використані в межах власної господарської діяльності.

Отже, суд першої інстанції зробив висновок, що відсутність таких доказів виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Голд Тім» робіт в межах означеного договору, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Голд Тім» (постачальник) було укладено ще договір поставки товару від 10.01.2019 б/н, за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець сплачує за отримані товари, зазначені в асортименті, кількості та ціні, визначених відповідно до прайсів, асортименту та розцінок постачальника, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором. Загальна вартість договору становить загальну вартість всіх видаткових накладних відповідно до асортименту продукції та фактичної поставки товару. Відповідно до пунктів 3.1, 3.4 договору якість товару повинна відповідати технічним умовам для відповідних видів продукції. Гарантія на товар визначається на підставі документів виробника. Місце поставки товару визначається за домовленістю сторін (п. 4.1 договору).

Позивач на підтвердження реальності господарської цієї операції надав копії видаткових накладних на поставку коробів пластикових, внутривальних провидів, сповіщувачів, баз чотирьохконтактних (т. 3, а.с. 150 152), проте за умовами договору визначено поставку товару позивачу згідно прайсів постачальника.

Суд першої інстанції зазначив, що через відсутність таких прайсів унеможливе співставлення зазначених у них товарів із такими, що відображені у видаткових накладних, виписаних ТОВ «Голд Тім» на адресу позивача, внаслідок чого, видаткові накладні не є належними доказами.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у позивача та контрагента відсутні вирбничі потужності, а саме складські приміщення, транспортні засобу, і доказів на підтвердження зберігання чи транспортування товару не надано, в тому числі товарно-транспортні накладні, і це все свідчить про неможливість виконання цим контрагентом умов вказаного договору.

Апелянт вказані висновки суду першої інстанції не спростував, відповідних доказів не надав.

Щодо доводів позивача, що придбані позивачем товари у ТОВ «Голд Тім» були поставлені замовникам позивача, а саме ТОВ «Євробетон» та ТОВ «Цивільний захист», а також були використані в ході виконання будівельних робіт для ТОВ «ТЗС ГРУП» та ДП МА «Бориспіль», то суд першої інстанції правильно їх не прийняв до уваги, оскільки надані документи не надавались позивачем в ході перевірки, а саме видаткові накладні № 5 від 05.04.2019, №8 від 17.04.2019, акти приймання виконаних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Актами приймання виконаних будівельних робіт №50 за вересень 2018 року, №1 за листопад 2018 року, №3 за листопад 2018 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, розрахунком загальновиробничих витрат, підсумковими відомостями ресурсів, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, підтверджується, що виконані ТОВ «Голд Тім» роботи були зроблені для замовників позивача - ТОВ «ТЗС ГРУП» та ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» під час виконання будівельних робіт.

Розрахунок за фактично поставлений ТОВ «Голд Тім» матеріали та виконані роботи здійснювався шляхом перерахунку коштів на користь ТОВ «Агрокапітал», оскільки позивач надав лист ТОВ «Агрокапітал» №5 від 16.12.2019 про відступлення права вимоги від ТОВ «Голод Тім» до ТОВ «Агрокапітал» на підставі договору про відступлення права.

Проте, суд першої інстанції ці доводи також не прийняв до уваги, оскільки згідно змісту акту перевірки позивач під час проведення перевірки ці документи не надавав, як то передбачено положеннями пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Таким чином, аналізуючи надані сторонами докази,, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем обґрунтованості позовних вимог в частині правовідносин з цим контрагентом ТОВ «Голд Тім» і тому висновки суду першої інстанції про відсутність підстав вважати реальними господарські операції з цим контрагентом є правильними.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Слент Лайн» (6).

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Слент Лайн» (підрядник) було укладено договори на виконання монтажних робіт від 06.07.2018 №36/08-С, від 26.04.2018 №35/04-С за умовами яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати монтаж систем протипожежної безпеки за адресами, за домовленістю сторін, а замовник бере на себе зобов`язання оплатити такі роботи на умовах відповідно до цього договору. Підрядник виконує роботи з використанням своїх матеріалів та обладнання, роботи, обладнання та матеріали, не передбачені кошторисами, необхідність яких з`явилась у процесі виконання завдання цього договору, оформлюються відповідними доповненнями до договору у письмовій формі.

Так, відповідач в акті перевірки зазначив, що цей контрагент розрахункові рахунки в установах банків не відкривав, з травня 2019 не звітує, звіти про фінансові результати чи декларації з податку на прибуток за період з 2018-2019 не подавались, відсутні трудові ресурси, виробничі потужності, обладнання, транспортні засоби, складські приміщення, у тому числі орендовані.

Крім того, в акті зазначено про досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019101060000123 від 17.04.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст. 191 КК України, в рамках якого було допитано засновника і директора ТОВ «Слент Лайн».

Отже, відповідач вважає, що господарська діяльність ТОВ «Слент Лайн» має ознаки нереальності здійснення операцій, а правочини між цим підприємством та ТОВ «Український виробничо-будівельний альянс «Центр» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Позивач на спростування таких висновків та на підтвердження реальності господарської операції надав первинну документації (т. 2, а.с. 212-213).

Так, зі змісту актів здачі-приймання робіт (надання послуг), в яких зазначено про монтаж систем протипожежної безпеки вбачається відсутність детального опису виконаних робіт, адреси об`єкта, а також матеріалів, за допомогою яких такі роботи виконувались, і це унеможливлює співставлення судом номенклатури таких матеріалів та робіт, встановлення об`єкта, на якому такі роботи проводились, дослідження їх на предмет того, чи були вони придбані у контрагента ТОВ «Слент Лайн» позивачем у спірному періоді та в подальшому використані в подальшому в межах власної господарської діяльності.

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження наявності у позивача за умовами договорів, укладених з контрагентами-замовниками, права на залучення ТОВ «Слент Лайн» до виконання означених робіт.

Суд першої інстанції зробив висновок, що відсутність таких доказів виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Слент Лайн» робіт в межах означеного договору.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованими.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Слент Лайн» (постачальник) було укладено договір поставки товару від 08.01.2018 б/н, за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець сплачує за отримані товари, зазначені в асортименті, кількості та ціні, визначених відповідно до прайсів, асортименту та розцінок постачальника, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором. Загальна вартість договору становить загальну вартість всіх видаткових накладних відповідно до асортименту продукції та фактичної поставки товару. Відповідно до пунктів 3.1, 3.4 договору якість товару повинна відповідати технічним умовам для відповідних видів продукції. Гарантія на товар визначається на підставі документів виробника. Місце поставки товару визначається за домовленістю сторін (п. 4.1 договору).

Так, позивач на підтвердження реальності господарської операції за цим договором надав видаткові накладні (т. 2, а.с. 211), згідно яких цей контрагент поставив позивачу алмазні коронки та круги армовані, проте за умов договору товар мав би бути поставлений згідно прайсів постачальника, які позивач не надав контролюючому органу.

Отже, суд першої інстанції зробив висновок, що відсутність таких прайсів унеможливлює співставлення зазначених у них товарів із такими, що відображені у видатковій накладній, виписаній ТОВ «Слент Лайн» на адресу позивача, тобто відсутні належні докази на підтвердження реальності господарської операції.

Крім того, у сукупності з податкової інформації про відсутність у позивача та цього контрагента складських приміщень для зберігання товару, транспортних засобів для транспортування, та не надання товарно-транспортних накладних чи доказів оприбуткування такого, свідчить також про нереальність цієї господарської операції, і колегія суддів погоджується за таким висновком.

Щодо доводів позивача, що зазначені вище товари, які були придбані у цього контрагента ТОВ «Слент Лайн», були використані позивачем під час виконання робіт для замовників - ТОВ «Вікінг Строй» (ЄДРПОУ 41112700), ТОВ «СКД Олтекс» (ЄДРПОУ 36040074) та ТОВ «Цемсервіс» (ЄДРПОУ 32294952), а саме: електромонтажних робіт, робіт з монтажу та пусконалагоджування системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу на об`єктах в м. Обухів, м. Житомир, м. Фастів, м. Біла Церква, та інших, то суд першої інстанції відхилив їх, що колегія суддів вважає правильним, оскільки як зазначалось вище, під час перевірки позивач ці документи не подавав, і відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України такі документи не підлягають прийняттю до уваги як докази.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Елан Пром» (7).

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Елан Пром» (підрядник) було укладено договір про виконання електромонтажних робіт від 11.12.2017 №11-02/12-2017, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати комплекс робіт з монтажу систем протипожежного призначення на об`єкті замовника згідно наданого замовником проекту, а саме: електромонтажні роботи. Обсяг, характер і вартість робіт та об`єкт, на якому мають виконуватись роботи, передбачені п.1.1 даного договору, визначаються погодженим сторонами кошторисом, додаток №1 до даного договору. Роботи, обладнання та матеріали, не передбачені кошторисом, необхідність в яких з`явилася в процесі виконання завдання цього договору, оформлюється відповідним доповненням до договору у письмовій формі.

Позивач на підтвердження реальності господарської операції надав копії актів надання послуг електромонтажних, монтажу систем протипожежної безпеки.

Проте, суд першої інстанції зазначив, що відсутність в актах детального опису виконаних робіт, адреси об`єкта (в частині актів надання послуг), а також матеріалів, за допомогою яких такі роботи виконувались, унеможливлює співставлення судом номенклатури таких матеріалів та робіт, встановлення об`єкта (частині актів надання послуг), на якому такі роботи проводились, дослідження їх на предмет того, чи були вони придбані у контрагента ТОВ «Елан Пром» позивачем у спірному періоді та в подальшому використані в подальшому в межах власної господарської діяльності.

Ця обставина заслуговує на увагу, відсутність таких доказів виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Елан Пром» робіт в межах означеного договору, і колегія суддів з цим погоджується.

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що з серпня 2019 року ТОВ «Елан Пром» не звітує, звіт за 2018 рік та декларацію з податку на прибуток за 2018 рік подано з нульовими показниками, відсутні встановлені виробничі потужності, обладнання, транспортні засоби, складські приміщення, інше устаткування необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, в тому числі орендоване.

На спротсування цих висновків докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відносно ОСОБА_1 директора ТОВ «Елан Пром» (код 41782999) у наявності в Єдиному реєстрі судових рішень вирок Печерського районного суду м. Києва 11.07.2019 у справі №757/33399/19-к, в якому зазначено таке, що ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, та призначити йому, узгоджене сторонами, угоди покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Отже, враховуючи зміст вказаного вироку, ОСОБА_1 не підписував будь яких документів від імені ТОВ «Елан Пром», нереальність господарської операції з цим контрагентом підтверджена належними доказами, цей договір укладався без мети настання реальних наслідків.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Елан Пром» (постачальник) було укладено договір поставки від 11.12.2017 №11/12-2017, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця будівельні матеріали, надані за договором, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором. Загальні асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних або у погоджених сторонами специфікаціях, які підписані уповноваженими представниками постачальника і продавця, скріплені печатками сторін та становлять невід`ємну частину цього договору. Сума договору складається з усіх сум, вказаних у видаткових накладних або специфікаціях, прийнятих покупцем від постачальника на умовах та впродовж терміну дії даного договору.

Позивач надав суду первинну документацію, в тому числі видаткові накладні на поставку конструкцій, клапанів протипожежних, дифузорів, адаптерів, решіток, труб, анкерів, шурупів тощо (т.4, а.с. 21, 39- 98, т. 15, а.с. 134, 136, 137, 168, 172 ,174).

Проте, з вищенаведених обставин і висновків, цю угоду також не можна визнати реальною, укладеною з метою настання реальних наслідків.

Такий висновок можна зробити стосовно іншого договору, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Елан Пром» (постачальник) щодо поставок від 20.07.2018 №С-27БМК/18.

Крім того, за цими договорами позивач не надав рахунки-фактури, які є обов`язковою передумовою для поставки вказаних товарів за умов наведених договорів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про нереальність господарських операцій позивача з цим контрагентом по вказаним трьом договорам, і такий висновок зроблено з урахування судової практики та положень чинного законодавства.

Зокрема, Верховним Судом наголошувалося, що Податковий кодекс України та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів. Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 Податкового кодексу України та статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Суд першої інстанції констатує, що зі змісту вироку вбачається, що суд не досліджував та не давав оцінки господарським операціям ТОВ «Український виробничо-будівельний альянс «Центр» та ТОВ «Елан Пром», проте, усі первинні документи від імені ТОВ «Елан Пром» підписані директором цього підприємства Шевченком Д.В., який заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності цього Товариства.

Таким чином, апелянт не спростував такі висновки суду першої інстанції про нереальність господарських операцій з цим контрагентом, і суд апеляційної інстанції з ними погоджується, через що усі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки вирок суду є переважним доказом.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Сілтор Буд» (8).

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Сілтор Буд» (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 14.10.2017 №17/224, за умовами якого виконавець зобов`язується з 14.10.2017 по 31.12.2017 надавати послуги з: прочистки димових і вентиляційних каналів; проектних робіт; влаштування протипожежних систем, систем диспетчеризації та амортизації; монтажу автоматичної системи ПГ, систем протипожежної безпеки, слабкострумових мереж; технічного обслуговування систем охоронної, пожежної сигналізації, автоматичного та автономного пожежогасіння, а замовник прийняти й оплатити послуги.

В акті перевірки відповідач робить висновки, що ТОВ «Сілтор Буд» з квітня 2019 не звітує, відсутні будь-які основні засоби та нематеріальні активи, транспортні засоби та складські приміщення, чи інше устаткування для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, трудові ресурси.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відносно засновника та керівника ТОВ «Сілтор Буд» ОСОБА_5 порушено кримінальне провадженні №32018100060000023 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого 4.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, згідно пояснень якої вона не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності даного підприємства.

Позивач на спростування висновків податкового органу про нереальність господарської операції надав первинну документації, в тому числі копії актів надання послуг (т. 5, а.с. 185- 186, т. 6, а.с. 34 - 46).

Проте, суд першої інстанції визнав їх неналежним доказом, зазначивши, що відсутність детального опису виконаних робіт, адреси об`єкта а також матеріалів, за допомогою яких такі роботи виконувались, унеможливлює співставлення судом номенклатури таких матеріалів та робіт, встановлення об`єкта, на якому такі роботи проводились, дослідження їх на предмет того, чи були вони придбані у контрагента ТОВ «Сілтор Буд» позивачем у спірному періоді та в подальшому використані в межах власної господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, що відсутність таких доказів, виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Сілтор Буд» робіт в межах означеного договору.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Сілтор Буд» (постачальник) було укладено договір поставки матеріалів від 01.02.2018 №01-02/2018, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором. Сума договору складається з усіх сум, вказаних у видаткових накладних або специфікаціях, прийнятих покупцем від постачальника на умовах та впродовж терміну дії даного договору. Оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на основі рахунка-фактури, виставленого відповідно до заявки покупця. Якість та комплектність товару, що постачається, повинна відповідати стандартам та технічним умовам, що ставляться до даного виду товару.

Позивач на підтвердження цього договору надав первинну документацію, в тому числі копії видаткових накладних (т. 5, а.с. 187 - 250, т. 6, а.с. 1-33, т. 16, а.с. 70, 71, 83, 137, 139, 205, 206, 225, 227, т. 18 а.с. 18, 56 - 57).

Проте, аналізуючи зміст договору, поставка товару мала б відбутися на підставі рахунків-фактур, які суду не були надані, хоча обов`язковою передумовою для здійснення поставки товарів є цей документ, і це унеможливлює співставлення зазначених у них товарів із такими, що відображені у видаткових накладних, виписаних ТОВ «Сілтор Буд» на адресу позивача.

Апелянтом такий висновок суду першої інстанції не спростовано, внаслідок чого суд апеляційної інстанції визнає його правильним.

Щодо доводів апелянта, про те, що придбані у ТОВ "Сілтор Буд" товари та послуги у подальшому були надані, а товари поставлені замовникам (перелік їх вказаний у акті), і це підтверджується видатковими накладними (перелік вказаний в акті) та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (також перелік вказаний в акті), то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ці докази не є належними, оскільки якщо відсутні докази придбання (походження) товару, то докази подальшого використання також не підлягають прийняттю до уваги.

Такий висновок судом першої інстанції вже робився відносно інших, вище перелічених контрагентів позивача по цій перевірці, і який суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим і зробленим з урахуванням правових позицій Верховного Суду.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Мрія Інвест Строй» (9).

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Мрія Інвест Строй» (виконавець) було укладено договір про виконання монтажних робіт від 02.04.2018 б/н, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати монтажні роботи, а замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх вартість. Обсяг, характер і вартість робіт, передбачених договором, визначаються завданнями замовника, накладними та актами прийому-здачі виконаних робіт. Виконавець виконує роботи з використанням своїх матеріалів та обладнання. Роботи, обладнання та матеріали, не передбачені кошторисом, необхідність в яких з`явилася в процесі виконання завдання цього договору, оформлюється відповідним доповненням до договору у письмовій формі.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що ТОВ «Мрія Інвест Строй» не має виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання, складських приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інших основних фондів, у тому числі орендованих.

Позивач на підтвердження реальності господарської операції з цим контрагентом надав первинну документації, в тому числі акти надання послуг (т. 6, а.с. 97 -103).

Проте, суд першої інстанції ці документи не визнав належними доказами, і зазначив, що у вказаних актах відсутні посилання на номери договору, детальний опис виконаних робіт, адреси об`єкта, а також матеріалів, за допомогою яких такі роботи виконувались, що унеможливлює співставлення номенклатури таких матеріалів та робіт, встановлення об`єкта, на якому такі роботи проводились, дослідження їх на предмет того, чи були вони придбані у контрагента ТОВ Мрія Інвест Строй» позивачем у спірному періоді та в подальшому використані в межах власної господарської діяльності.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, оскільки такий висновок є обґрунтованим і зробленим з урахуванням судової практики, отже, відсутність таких доказів виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Мрія Інвест Строй» робіт в межах означеного договору, і реальність цього договору не підтверджена належними доказами.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Мрія Інвест Строй» (постачальник) було укладено договір від 26.04.2018 №02/05-2018, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність товар відповідно до прайсів постачальника, а покупець зобов`язаний прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору. Якість товару, що постачають за цим договором, має відповідати стандартам та вимогам, що ставляться до такого виду товару. Загальна вартість договору становить загальну вартість товару, поставленого по видаткових накладних/рахунках-фактурах, протягом усього строку дії договору.

Позивач на підтвердження своєї позиції надав первинну документацію, в тому числі копії видаткових накладних (т. 6, а.с. 104, 145, т. 14, а.с. 107, т. 15, а.с. 22, 135, т. 16 а.с. 106, 111, т. 34 а.с. 15 - 16).

Проте, частина цих документів не містить посилання на номер договору, на виконання якого вони виписані (т.16).

Крім того, суд першої інстанції констатував, що умовами договору визначено поставку товару відповідно до прайсів постачальника, проте такі документи не було надані.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відсутність таких прайсів, як обов`язкової передумови для здійснення поставки товарів, унеможливлює співставлення зазначених у них товарів із такими, що відображені у видаткових накладних, виписаній ТОВ «Мрія Інвест Строй» на адресу позивача, і у сукупності з податковою інформацією про відсутність у цього контрагента виробничих потужностей, і не подачу документів про зберігання, оприбуткування чи транспортування товару, свідчить про нереальність господарської операції з цим контрагентом.

Щодо доводів позивача, що придбані у ТОВ "Мрія Інвест Строй" товари у подальшому були поставлені замовникам (перелік вказаний у акті перевірки), то колегія суддів з цього приводу вже робила висновки, а саме те, що погоджується з висновками суду першої інстанції, що ці докази не є належними, оскільки якщо відсутні докази придбання (походження) товару, то докази подальшого використання також не підлягають прийняттю до уваги.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Всесвітбуд» (10).

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Всесвітбуд» було укладено договір про надання послуг від 02.04.2018 б/н, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з монтажу автоматичної системи ПГ на об`єктах, визначених замовником. Вид послуг, характеристика, об`єкт зазначаються в акті виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг).

Відповідач в акті перевірки зазначив, що до травня 2018 року ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Всесвітбуд» діяльність не здійснювало, з лютого 2019 року не звітує, звіти про фінансові результати, декларації з податку на прибуток за 2018 не подавало, згідно звітів про нарахування єдиного внеску за 2018 рік штатна численність працюючих складає 1 особа, виробниче обладнання, транспортні засоби, обладнання, складські приміщення та устаткування, необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності відсутнє, в тому числі орендоване.

Позивач на підтвердження реальності господарської цієї опрації надав первинну документації, в тому числі копії актів надання послуг (т. 6, а.с. 51, 57).

Проте, суд першої інстанції визнав ці акти не належними доказами, оскільки в них відсутні номери договору, детальний опис виконаних робіт, адреси об`єкта, матеріали, за допомогою яких такі роботи виконувались, і це унеможливлює співставлення судом номенклатури таких матеріалів та робіт, встановлення об`єкта, на якому такі роботи проводились, дослідження їх на предмет того, чи були вони придбані у контрагента ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Всесвітбуд» позивачем у спірному періоді та використані в подальшому в межах власної господарської діяльності.

Такий висновок колегія суддів вважає правильним, оскільки відсутність таких доказів унеможливлює дійти висновку про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Всесвітбуд» робіт в межах означеного договору.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Всесвітбуд» було укладено договір поставки від 04.05.2018 № 04-05/2018, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього договору. Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визнчається у рахунках-фактурах постачальника, або в інших додатках до цього договору, які є невід`ємними частинами даного договору, та/або у видаткових/залізничних накладних. Поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року на умовах DDP склад покупця з урахуванням особливостей, встановлених цим договором. Поставка товару здійснюється на склад покупця за адресою, вказаною у видатковій накладній. Протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунку-фактури постачальника, узгодженого сторонами.

Позивач подав на підтвердження цього договору первинну документацію, в тому числі копії видаткових накладних (т. 6, а.с. 58 -93).

Проте, згідно цього договору визначено поставку товару позивачу згідно рахунків-фактур, проте ці документи не були подані суду.

Отже, суд першої інстанції робить висновок, що відсутність таких рахунків-фактур в матеріалах справи унеможливлює співставлення зазначених у них товарів із такими, що відображені у видаткових накладних, виписаних ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Всесвітбуд» на адресу позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Також заслуговують на увагу інформація про відсутність у позивача та цього контрагента складських приміщень для зберігання товару, оприбуткування товару, чи транспортних засобів, чи доказів щодо транспортування цього товару, в тому числі орендованим транспортом, оскільки для підтвердження реальності здійснення перевезення товарів від ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Всесвітбуд» позивачу необхідно було б прослідкувати рух виконання цього договору і за допомогою яких засобів.

Апелянт наведене не спростував, відповідних доказів не надав, через що суд першої інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про нереальність здійснення цієї операції з метою настання реальних наслідків.

Щодо доводів позивача про подальше використання цього товару, то як вже зазначалось ці доводи не заслуговують уваги, оскільки якщо матеріалами справи не підтверджено поставку товару належними доказами, то документи щодо подальшого використання також не є належними доказами через неможливість ідентифікацію товару.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ТД «Комерццо Інсайд» (11).

Між позивачем (замовник) та ТОВ «ТД «Комерццо Інсайд» (виконавець) було укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт від 31.01.2018 б/н, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати будівельно-монтажні роботи за адресами, за домовленістю сторін, а замовник бере на себе зобов`язання оплатити такі роботи на умовах відповідно до цього договору. Виконавець виконує роботи з використанням своїх матеріалів та обладнання. Загальна вартість договору становить загальну вартість всіх актів прийому-здачі виконаних робіт відповідно до виконаних робіт.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що ТОВ «ТД «Комерццо Інсайд» до квітня 2018 року діяльність не здійснювало, з травня 2019 року не звітує, звіти про фінансові результати, декларації з податку на прибуток за 2018 та півріччя 2019 року не подавались, відсутнє виробниче обладнання, транспортні засоби складські приміщення, а устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, у тому числі орендоване.

Позивач на підтвердження реальності господарської операції надав первинну документацію, в тому числі копії актів надання послуг (т. 6, а.с. 148 -149).

Проте, суд першої інстанції визнав їх не належними доказами, оскільки відсутність детального опису виконаних робіт, адреси об`єкта а також матеріалів, за допомогою яких такі роботи виконувались, унеможливлює співставлення судом номенклатури таких матеріалів та робіт, встановлення об`єкта, на якому такі роботи проводились, дослідження їх на предмет того, чи були вони придбані у контрагента ТОВ «ТД «Комерццо Інсайд» позивачем у спірному періоді та в подальшому використані в подальшому в межах власної господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, що відсутність таких доказів виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «ТД «Комерццо Інсайд» робіт в межах означеного договору.

Крім того, між позивачем та цим контрагентом було укладено договори поставки товару від 31.01.2018 б/н та від 08.01.2019 б/н, за умовами яких ТОВ «ТД «Комерццо Інсайд» (постачальник) передає у власність позивачу (покупцю), а покупець приймає отримані товари, зазначені в асортименті, кількості та ціні, визначених відповідно до прайсів, асортименту та розцінок постачальника, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором. Загальна вартість договору становить загальну вартість всіх видаткових накладних відповідно до асортименту продукції та фактичної поставки товару.

Позивач на підтвердження виконання цих договорів надав первинну документацію, в тому числі копії видаткових накладних в якості підтвердження виконання умов договорів (т. 6, а.с. 150 153, т. 15, а.с. 79).

Проте, суд першої інстанції констатував, що відсутність у цих видаткових накладних реквізитів договорів унеможливлює їх ідентифікацію відносно до цих договорів.

Крім того, згідно умов цих договорів поставка товару позивачу здійснюється відповідно до прайсів постачальника, проте ці документи не були надані.

Апелянтом вказане не спростовано.

Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок, а суд апеляційної інстанції з ним погоджується, що відсутність таких прайсів, як обов`язкової передумови для здійснення поставки товарів, в матеріалах справи унеможливлює співставлення зазначених у них товарів із такими, що відображені у видаткових накладних, виписаній ТОВ «ТД «Комерццо Інсайд» на адресу позивача.

Відповідачем доведено правомірність його висновку відносно цього контрагента про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «ТД «Комерццо Інсайд».

Щодо доводів позивача про подальше використання цього товару, то як вже зазначалось, ці доводи не заслуговують уваги, оскільки якщо матеріалами справи не підтверджено поставка товару належними доказами, то документи щодо подальшого використання також не є належними доказами через неможливість ідентифікації товару.

Крім того, матеріали справи також не містять жодних доказів на підтвердження наявності у позивача за умовами договорів, укладених з контрагентами-замовниками, права на залучення ТОВ «ТД «Комерццо Інсайд» до виконання означених робіт.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Дамріоф» (12).

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Дамріоф» (виконавець) було укладено договір на виконання монтажних робіт від 05.06.2018 б/н, за умовами якого виконавець зобов`язується виконати монтажні роботи на об`єкті замовника та передати виконані роботи замовнику за актом прийому-здачі виконаних робіт до договору, а замовник, в свою чергу, зобов`язується прийняти закінчені роботи та оплатити їх відповідно до умов цього договору. Роботи виконуються з використанням витратних матеріалів виконавця. Період та обсяг виконаних робіт підтверджуються актом прийому-здачі виконаних робіт. Оформлення виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акта прийому-здачі виконаних робіт.

В акті перевірки відповідач зазначив, що до червня 2018 року ТОВ «Дамріоф» діяльність не здійснювало, з жовтня 2018 року не звітує, звіти про фінансові результати та декларації з податку на прибуток за 2018 рік не подавало, за штатом працює 1 особа, виробниче обладнання відсутнє, як і транспортні засоби, інше обладнання, складські приміщення чи устаткування необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, в тому числі орендоване.

Позивач на підтвердження реальності господарської операції з цим контрагентом надав первинну документацію, в тому числі копії актів надання послуг (т. 6, а.с. 169 -177).

Проте, суд першої інстанції визнав зазначені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не належними доказами, зазначивши, що відсутність номеру договору, детального опису виконаних робіт, адреси об`єкта, а також матеріалів, за допомогою яких такі роботи виконувались, унеможливлює співставлення судом номенклатури таких матеріалів та робіт, встановлення об`єкта, на якому такі роботи проводились, дослідження їх на предмет того, чи були вони придбані у контрагента ТОВ «Дамріоф» позивачем у спірному періоді та в подальшому використані в подальшому в межах власної господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відсутність таких доказів виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Дамріоф» робіт в межах означеного договору.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем доведено правомірність його висновку щодо цього контрагента про нереальність здійснення господарської операції позивача з цим контрагентом.

Щодо доводів позивача про подальше використання цього товару, то як вже зазначалось, ці доводи не заслуговують уваги, оскільки якщо матеріалами справи не підтверджено поставку товару належними доказами, то документи щодо подальшого використання також не є належними доказами через неможливість ідентифікації товару.

Крім того, матеріали справи також не містять жодних доказів на підтвердження наявності у позивача за умовами договорів, укладених з контрагентами-замовниками, права на залучення ТОВ «Дамріоф» до виконання означених робіт.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Блек Дейлі» (13).

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Блек Дейлі» (підрядник) було укладено договір від 19.07.2018, за умовами якого замовник надає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи з будівельно-монтажних робіт на об`єктах замовника та передати виконані роботи замовнику за актом здачі-приймання робіт (надання послуг), а замовник, в свою чергу, зобов`язується прийняти виконані роботи (надані послуги) та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору. Загальна вартість договору складається з загальної вартості специфікацій (рахунків), що є невід`ємною частиною договору. Датою закінчення робіт вважається дата їх фактичного закінчення та представлення замовнику для прийняття та підписання актів виконаних робіт (надання послуг).

Також між позивачем та цим контрагентом було укладено договір поставки від 04.11.2018 б/н на поставку позивачу товару відповідно до асортименту та переліку. Загальна вартість договору становить загальну вартість всіх видаткових накладних відповідно до асортименту продукції та фактичної поставки товару.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що у ТОВ «Блек Дейлі» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, підприємство за місцезнаходженням не знаходиться, через що робить висновок, що ТОВ «Блек Дейлі» (код 41932779) здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Позивач надав видаткові накладні (т. 7, а.с. 199 -206, т. 14, а.с. 139, т. 15, а.с. 21, т. 15, а.с. 60-61, 103 -104, 107, 128), проте в них відсутні посилання номери договорів.

Апелянтом вказане не спростовано.

Отже, суд першої інстанції зробив висновок, що відсутність у договорі чи додатках до нього, переліку товару, який є предметом цих договорів, та враховуючи відсутність у видаткових накладних реквізитів договору (номер та дата), унеможливлює ідентифікацію заявленого як поставленого ТОВ «Блек Дейлі» на адресу позивача товару, перелік якого міститься у видаткових накладних, як такого, що є предметом договору від 04.11.2018 б/н.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відсутність таких доказів виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Блек Дейлі» робіт в межах означеного договору.

Також заслуговує на увагу податкова інформація про відсутність у позивача та у цього контрагента складських приміщень для зберігання товару, доказів оприбуткування товару, транспортування, в тому числі товарно-транспортнтх накладних, тощо.

Отже, відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження означених обставин унеможливлює дослідження судом реальності здійснення перевезення товарів від ТОВ «Блек Дейлі» позивачу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем доведено правомірність його висновку щодо цього контрагента про нереальність здійснення господарської операції позивача з цим контрагентом.

Щодо доводів позивача про подальше використання цього товару, то як вже зазначалось, ці доводи не заслуговують уваги, оскільки якщо матеріалами справи не підтверджено поставка товару належними доказами, то документи щодо подальшого використання також не є належними доказами через неможливість ідентифікації товару.

Крім того, між сторонами був укладений договір про надання послуг від 12.07.2018 б/н, за умовами якого позивачу надавались послуги з монтажу на об`єктах, визначених ним як замовником.

Проте, відсутність в матеріалах справи первинних документів, якими б підтверджувалося надання позивачу послуг з виконання будівельно-монтажних робіт на об`єктах замовника контрагентом ТОВ «Блек Дейлі» унеможливлює дослідження їх на предмет реальності здійснення таких господарських операцій.

Апелянтом наведене не спростовано, відповідних доказів не надано, таким чином висновки суду першої інстанції відносно взаємовідносин з цим контрагентом є правильними, угоди укладались без мети реального настання наслідків.

Отже, суд апеляційної інстанції дослідив всі документи, що були подані сторонами в ході слухання справи, і вважає правильними висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, оскільки апелянт не спростував доводи апелянта відповідними доказами.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Алвес Систем»(14).

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Алвес Систем» (постачальник) було укладено договір поставки від 03.12.2018, за умовами якого постачальник передає, а покупець приймає у власність товари відповідно до асортименту постачальника, а покупець зобов`язується оплатити даний товар на умовах, передбачених даним договором. Загальна вартість договору становить загальну вартість всіх видаткових накладних відповідно до асортименту продукції та фактичної поставки товару.

В акті перевірки відповідач зазначив, що ТОВ «Алвес Систем» не має виробничих потужностей, обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання, складських приміщень, а також устаткування що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інших основних фондів у тому числі орендованих. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних транспортні засоби, складські приміщення та інші основні засоби не орендувались та не придбавались.

Також в акті перевірки зазначено про відкриття кримінальних проваджень по контрагентам ТОВ «Алвес Систем».

Позивач на підтвердження реальності господарської операції надав первинну документацію, в тому числі видаткові накладні, проте в них відсутні номери договорів на підставі яких вони оформлені (т. 8, а.с. 4, т. 14, а.с. 156, т. 15, а.с. 88).

Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок, що відсутність у договорі чи додатках до нього переліку товару, який є предметом такого договору, враховуючи відсутність у видаткових накладних реквізитів договору (номер та дата), унеможливлює ідентифікацію заявленого як поставленого ТОВ «Алвес Систем» на адресу позивача товару, перелік якого міститься у видаткових накладних, як такого, що є предметом договору від 03.12.2018 б/н.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність таких доказів виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Алвес Систем» робіт в межах означеного договору.

Крім того, заслуговують на уваги податкова інформація про відсутність у позивача та контрагента складських приміщень для зберігання товару, та відсутність доказів щодо оприбуткування товару, транспортування товару, в тому числі товарно-транспортних накладних, тощо.

Апелянтом вказане не спростовано, внаслідок чого, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що неподання жодних доказів на підтвердження означених обставин унеможливлює дослідження судом реальності здійснення перевезення товарів від ТОВ «Алвес Систем» позивачу.

Щодо доводів позивача про подальше використання цього товару, то як вже зазначалось, ці доводи не заслуговують уваги, оскільки якщо матеріалами справи не підтверджено поставку товару належними доказами, то документи щодо подальшого використання також не є належними доказами через неможливість ідентифікації товару.

Як вже підсумовувалось вище, наявність доказів подальшого використання товару, придбання якого не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, не може призвести до легалізації непідтверджених документально господарських операцій з його придбання позивачем.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Кардо Сервіс» (15).

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Кардо Сервіс» (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 01.11.2018, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з монтажу на об`єктах, визначених замовником. Вид послуг, характеристика, об`єкт визначаються в акті виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг). Загальна вартість договору становить загальну суму усіх актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідач в акті перевірки зазначає, що ТОВ «Кардо Сервіс» звіти про фінансові результати, Декларації з податку на прибуток за 2018 рік до контролюючих органів не подавались, чисельність працівників 1 особа, у підприємства відсутні виробничі потужності, відсутнє обладнання, транспортні засоби, складські приміщення і устаткування необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідач робить висновок, що ТОВ «Кардо Сервіс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Позивач на підтвердження реальності здійснення господарської операції надав первинну документацію, в тому числі копії видаткових накладних та актів надання послуг (т. 8, а.с. 14 -25, т. 15, а.с. 129 - 130).

Проте, суд першої інстанції ці документи визнав неналежними доказами і зазначає, що відсутність реквізитів договору, детального опису виконаних робіт, адреси об`єкта а також матеріалів, за допомогою яких такі роботи виконувались, унеможливлює співставлення судом номенклатури таких матеріалів та робіт, встановлення об`єкта, на якому такі роботи проводились, дослідження їх на предмет того, чи були вони придбані у контрагента ТОВ «Кардо Сервіс» позивачем у спірному періоді та в подальшому використані в подальшому в межах власної господарської діяльності.

Отже, суд першої інстанції робить висновок, що відсутність таких доказів виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Кардо Сервіс» робіт в межах означеного договору.

Крім того матеріали справи також не містять жодних доказів на підтвердження наявності у позивача за умовами договорів, укладених з контрагентами-замовниками, права на залучення ТОВ «Кардо Сервіс» до виконання означених робіт.

Також, між позивачем та цим контрагентом було укладено договір поставки від 01.11.2018 на поставку позивачу товару. Загальна вартість договору становить загальну вартість всіх видаткових накладних відповідно до асортименту продукції та фактичної поставки товару.

Позивач надав на підтвердження реальності господарської операції первинну документацію, в тому числі копії видаткових накладних та актів надання послуг (т. 8, а.с. 14 -25, т. 15, а.с. 129 - 130).

Проте, суд констатував, що відсутність у договорі чи додатках до нього переліку товару, який є предметом такого договору, відсутність у видаткових накладних реквізитів договору (номер та дата) унеможливлює ідентифікацію заявленого як поставленого ТОВ «Кардо Сервіс» на адресу позивача товару, перелік якого міститься у видаткових накладних, як такого, що є предметом договору від 01.11.2018 б/н.

Отже, суд першої інстанції робить висновок, що відсутність таких доказів, на переконання суду, виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Кардо Сервіс» робіт в межах означеного договору.

Крім того, суд першої інстанції приймає до уваги інформацію про відсутність у позивача та контрагента складських приміщень для зберігання товару, заявленого як придбаний у ТОВ «Кардо Сервіс», як і відсутність доказів транспортування означеного товару, як то товарно-транспортних накладних тощо, доказів оприбуткування такого товару на складах позивача.

Відповідно до договору про надання послуг від 01.11.2018 року, ТОВ "Кардо Сервіс" надало позивачу послуги, зокрема, монтаж електричних та слабострумних мереж. Отримання зазначених послуг підтверджується актом надання послуг № 127 від 14.11.2018.

Проте, наявність доказів подальшого використання товару, придбання якого не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, не може призвести до легалізації непідтверджених документально господарських операцій з його придбання позивачем.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про нереальність господарських операцій позивача з цим контрагентом ТОВ «Кардо Сервіс», апелянтом такий висновок не спростовано.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Сельта Трейд» (16).

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Сельта Трейд» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару від 01.02.2019 №01/02/2019-1, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар та матеріали ( в т.ч. будівельні) відповідно до асортименту продукції, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість продавцю на умовах, визначених цим договором. Загальна вартість договору становить загальну вартість всіх видаткових накладних відповідно до асортименту продукції та фактичної поставки товару. Якість товару повинна відповідати технічним умовам для відповідних видів продукції. Гарантія на товар визначається на підстав документів виробника.

В акті перевірки відповідач зазначив, що ТОВ «Сельта Трейд» з серпня 2019 року не звітує, декларації з податку на прибуток за 2018 рік та півріччя 2019 не подавались, у підприємства відсутні будь-які основні засоби та нематеріальні активи, чисельність працівників 12 осіб, з травня 2019 року звіти про нарахування єдиного внеску та відомості про нарахування заробітної плати не подавались. Згідно податкової інформації ТОВ «Сельта Трейд» не має виробничих потужностей, а саме обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання, складських приміщень, а також устаткування що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інших основних фондів, у тому числі орендованих.

Відповідач вважає, що підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Позивач на підтвердження здійснення реальності господарської операції надав первинну документації, у тому числі копії видаткових накладних (т. 8, а.с. 35 -49, т. 14, а.с. 45, 87, 89- 90, 111, т. 34 а.с. 17), калькуляцію на металоконструкції шахти ліфта (т. 15, а.с. 23 29), калькуляцію на виготовлення композитних панелей (т. 15, а.с. 58).

Проте, суд зауважує, що відсутність у договорі чи додатках до нього переліку товару, який є предметом такого договору, враховуючи відсутність у видаткових накладних реквізитів договору (номер та дата) унеможливлює ідентифікацію заявленого як поставленого ТОВ «Сельта Трейд» на адресу позивача товару, перелік якого міститься у видаткових накладних, як такого, що є предметом договору від 04.11.2018 б/н., тобто відсутність таких доказів, виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Сельта Трейд» робіт в межах означеного договору.

Крім того, заслуговуює на увагу те, що у позивача та контрагента відсутні складські приміщення для зберігання товару, заявленого як придбаний у ТОВ «Сельта Трейд», як і відсутні докази транспортування означеного товару, як то товарно-транспортні накладні, тощо, докази оприбуткування такого товару на складах позивача.

Апелянтом вказане не спростовано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцїі, що відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження означених обставин унеможливлює дослідження судом реальності здійснення перевезення товарів від ТОВ «Сельта Трейд» позивачу.

Апелянт зазначає, що наведені вище товари були використані позивачем під час виконання інших робіт іншим замовника, але як вже зазначалось, наявність доказів подальшого використання товару, придбання якого не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, не може призвести до легалізації непідтверджених документально господарських операцій з його придбання позивачем.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Будівельна фірма «Будсервісгруп» (17).

Відповідач в акті перевірки зазначив, що ТОВ «Будівельна фірма Будсервісгруп» до лютого 2019 року підприємницьку діяльність не здійснювало, з серпня 2019 року не звітує, декларації з податку на прибуток за півріччя 2019 не подавало, відсутні виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення та устаткування, необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, в тому числі орендоване.

Податковий орган вважає, що ТОВ «Будівельна фірма Будсервісгруп» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (підрядник) та ТОВ «Будівельна фірма «Будсервісгруп» (субпідрядник) укладено договір субпідряду від 10.01.2019 №10/01/19, за умовами якого субпідрядник зобов`язується на умовах і в порядку даного договору виконати будівельні роботи на об`єкті, що визначений у пункті 1.2 цього договору, а підрядник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи. Об`єкт виконання робіт за договором знаходиться за адресою: «Приміщення 1-8 поверхів адміністративної будівлі (літера « 1В»), в складі єдиного майнового комплексу по вул. М. Вовчка, 18-а в Оболонському районі м. Києва». Фактичний перелік, обсяг, характеристика та вартість робіт відповідно до п. 1.1 цього договору визначаються сторонами додатково в актах виконаних робіт. Факт виконання робіт по даному договору підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання виконаних робіт. Забезпечення матеріалами здійснюється за погодженням сторін. Якість матеріалів/обладнання, які використовуються при виконанні будівельних робі, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до якості, або зразкам (еталонам). Якість матеріалів/обладнання гарантується субпідрядником, якщо матеріали/обладнання поставляються субпідрядником. Якість матеріалів/обладнання гарантується підрядником, якщо матеріали/обладнання поставляються підрядником.

Також, між вказаними підпрємствами було укладено договір субпідряду від 05.02.2019 №05/02/19, за умовами якого позивач доручає ТОВ «Будівельна фірма «Будсервісгруп» провести роботи по налагодженню автономної системи порошкового пожежогасіння в приміщенні виробничий цех та зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх субпідряднику на умовах, у строки та розмірах, обумовлених даним договором. Роботи проводяться на об`єкті: приміщення цеху за адресою: м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69Б.

На підтвердження вказаних договорів позивач надав первинну документацію, в тому числі копії актів надання послуг з додатками (т. 8, а.с. 75 -250, т. 9, а.с. 1- 250, т. 10, а.с. 1 - 132).

Проте, суд першої інстанції щодо вказаних актів зазначив, що відсутність детального опису виконаних робіт, також матеріалів, за допомогою яких такі роботи виконувались, унеможливлює співставлення судом номенклатури таких матеріалів та робіт, дослідження їх на предмет того, чи були вони придбані у контрагента ТОВ «Будівельна фірма «Будсервісгруп» позивачем у спірному періоді та використані в подальшому в межах власної господарської діяльності.

Суд першої інстанції констатує, і суд апеляційної інстанції погоджується, що відсутність таких доказів виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Будівельна фірма «Будсервісгруп» робіт в межах означеного договору.

Крім того, матеріали справи також не містять жодних доказів на підтвердження наявності у позивача за умовами договорів, укладених з контрагентами-замовниками, права на залучення ТОВ «Будівельна фірма «Будсервісгруп» до виконання означених робіт.

Апелянтом вказане не спростовано.

Щодо доводів позивача про те, що у подальшому, зазначені вище роботи були виконанні для замовників на їх об`єктах і полягали в роботах з монтажу автоматичної установки пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, поліпшенню системи автоматичної системи пожежної сигналізації тощо, то з приводу таких доводів, як вже зазначалось, надані позивачем документи не можуть визнаватися належними та допустимими доказами, оскільки за відсутності належних доказів щодо придбання (походження) товару, то також не підлягають визнанню такими інші докази щодо подальшого використання таких товарів.

Таким чином, враховуючи у сукупності наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем реальності здійснення господарської операції з цим контрагентом.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Блок-Буд Інвест» (колишня назва ТОВ «Спецоптстрой») (18).

Відповідач в акті перевірки щодо цього контрагента зазначив, що ТОВ «Блок-Буд Інвест» імпорт продукції в 2018 році, півріччі 2019 року не здійснювало, декларації з податку на прибуток за 2018 рік, півріччя 2019 не подавались, фінансовий звіт за 2018 рік подано з нульовими показниками, у підпримєства відсутністє виробниче обладнання, транспортні засоби, складські приміщення та інше устаткування необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, у тому числі орендоване.

Крім того, в акті перевірки зазначається, що в рамка кримінального провадження № 42016101010000225 від 09.09.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України накладено арешт на майно ряду підприємств, в тому числі і ТОВ «Блок-Буд Інвест».

Відповідач вважає, що ТОВ «Блок-Буд Інвест» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Матеріалами справи підтврджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Спецоптстрой» (виконавець) було укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування димових те вентиляційних каналів від 03.12.2018, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати послуги з прочистки димових та вентиляційних каналів, а замовник прийняти і оплатити послуги. Найменування послуг: прочистка димових та вентиляційних каналів на об`єктах замовника за погодженням та заявками замовника. Прочистка димових та вентиляційних каналів спрямовані на забезпечення безперебійної роботи димових та вентиляційних каналів. За умовами означеного договору виконавець повинен виконати передбачені цим договором послуги та забезпечити безпечність, надійність, безперебійність роботи димових та вентиляційних каналів впродовж строку дії договору. Датою закінчення надання послуг вважається дата їх фактичного закінчення та представлення замовнику для прийняття та підписання акта.

Проте, згідно умов договору, надання позивачу послуг здійснюється відповідно до заявок, які не були надані суду.

Крім того, між означеними сторонами укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт від 03.12.2018 на об`єкті позивача.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії актів надання послуг з додатками в якості підтвердження виконання умов договорів (т. 10, а.с. 143 -250, т. 11, а.с. 1-44).

Проте, з приводу цих актів суд першої інстанції зазначає, що відсутність детального опису виконаних робіт, матеріалів, за допомогою яких такі роботи виконувались, унеможливлює співставлення судом номенклатури таких матеріалів та робіт, встановлення об`єкта, на якому такі роботи проводились, дослідження їх на предмет того, чи були вони придбані у контрагента ТОВ «Блок-Буд Інвест» позивачем у спірному періоді та використані в подальшому в межах власної господарської діяльності.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відсутність вищеперелічених доказів виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Блок-Буд Інвест» робіт в межах означеного договору.

Крім того позивач по взаємовідносинам з цим контрагентом надав видаткові накладні, виписані ТОВ «Спецоптстрой» (т.10, а.с. 152, 153, 182, 184), проте, позивач не надав договору, на виконання якого ці видаткові накладні були виписані.

Також заслуговує на увагу податкова інформація про відсутність у позивача та контрагента складських приміщень для зберігання товару, заявленого як придбаний у ТОВ «Блок-Буд Інвест», як і відсутність доказів транспортування означеного товару, як то товарно-транспортних накладних, тощо, доказів оприбуткування такого товару на складах позивача.

Наведені обставини апелянтом не спростовано, необхідних доказів не надано.

На підставі вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції з перевезення товарів від ТОВ «Блок-Буд Інвест» позивачу, дає можливість погодитися з висновком податкового органу, що цей договор було укладено без мети настання реальних наслідків.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім Берегея» (19).

Відповідач в акті перевірки зазначив, що ТОВ «Торговий дім Берегея» до 2019 не здійснювало діяльність, фінансову звітність та декларації з податку на прибуток півріччя 2019 року не подавало, у підпримєства відсутністє виробниче обладнання, транспортні засоби, складські приміщення та інше устаткування, необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, у тому числі орендоване.

Так, в акті перевірки зазначено про здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження по контрагентам ТОВ «Торговий дім Берегея», в наслідок чого робить відповідач робить висновок, що господарська діяльність ТОВ «Торговий дім Берегея» має ознаки нереальності здійснення операцій.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Торговий дім Берегея» (продавець) було укладено договори купівлі-продажу товару від 02.05.2019, від 01.04.2019 б/н, за умовами яких продавець зобов`язується передати у власність покупця товар відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість продавцю на умовах, визначених цим договором. Загальна вартість договору становить загальну вартість всіх видаткових накладних відповідно до асортименту продукції та фактичної поставки товару. Якість товару повинна відповідати технічним умовам для відповідних видів продукції. Гарантія на товар визначається на підставі документів виробника.

Позивач надав первину документацію, в тому числі видаткові накладні (т. 11, а.с. 119- 149, т. 14, а.с. 46, 109 - 110).

Проте, у вказаних видаткових накладних відсутні реквізити договорів, що унеможливлює ідентифікацію товару.

Крім того, згідно умов договору, поставку товару визначено у відповідності до специфікацій, які не були надані суду.

Отже, суд першої інстанції констатував, що не надання таких специфікацій унеможливлює співставлення даних щодо товарів у цих документах.

Апелянтом вказані обставини не спростовано.

Також заслуговує на увагу відсутність у позивача та цього контрагента складських приміщень для зберігання товару, заявленого як придбаний у ТОВ «Торговий дім Берегея», як і відсутність доказів транспортування означеного товару, як то товарно-транспортних накладних, тощо, докази оприбуткування такого товару на складах позивача.

Щодо доводів позивача про те, що у подальшому, зазначені товари були використані для інших замовників, то ці доводи не приймаються судом, оскільки за відсутності належних доказів щодо придбання (походження) товару, також не підлягають визнанню такими інші докази щодо подальшого використання таких товарів.

Таким чином, враховуючи у сукупності наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем реальності здійснення господарської операції з цим контрагентом.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Модуль-Еволюшн» (20).

Відповідач в акті перевірки зазначив, що з червня 2019 року ТОВ «Модуль-Еволюшн» не звітує, декларації з податку на прибуток за 2017 рік, 2018 рік та півріччя 2019 року не подавались, фінансовий звіт за 2017 рік та за 2018 рік щодо основних засобів не декларувався, чисельність працюючих 1 особа, у підпримєства відсутністє виробниче обладнання, транспортні засоби, складські приміщення та інше устаткування, необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, у тому числі орендоване.

Крім того, в акті перевірки відповідач зазначає, що ТОВ «Модуль-Еволюшн» внесено до АІС «СФП» як суб`єкта фіктивного підприємництва, в рамках розслідування кримінального провадження №32018100100000107 від 07.08.2018 допитано громадянку ОСОБА_6 , яка зазначає про непричетність до діяльності вказаного підприємства, внаслідок чого відповідач робить висновок, що ТОВ «Модуль-Еволюшн» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Модуль-Еволюшн» (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 03.01.2018 № П 03-01/2018, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з розробки проектів, а замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх вартість відповідно до актів наданих послуг на умовах цього договору. Строк надання послуг з 03.01.2018 по 31.12.2018 включно.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Модуль-Еволюшн» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 03.01.2017 б/н, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх вартість відповідно до актів наданих послуг на умовах цього договору. Строк надання послуг - з 03.01.2017 по 31.12.2017 включно.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (проектні роботи, розробка, виконання робочого проекту реконструкції об`єкта, виконання інженерно-геологічних вишукувань тощо) в якості підтвердження виконання умов договорів (т. 12, а.с. 132- 155, т. 13, а.с. 87- 226).

Відсутність у договорі жодних ідентифікуючих ознак видів робіт, які мали бути виконані ТОВ «Модуль-Еволюшн» унеможливлює співставлення їх із зазначеними в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Щодо актів суд першої інстанції зазначає, що відсутність реквізитів договорів, детального опису виконаних робіт, адреси об`єкта, а також матеріалів, за допомогою яких такі роботи виконувались, унеможливлює співставлення судом номенклатури таких матеріалів та робіт, встановлення об`єкта, на якому такі роботи проводились, дослідження їх на предмет того, чи були вони придбані у контрагента ТОВ «Модуль-Еволюшн» позивачем у спірному періоді та використані в подальшому в межах власної господарської діяльності.

Відсутність таких доказів, на переконання суду, виключає можливість стверджувати про подальше використання позивачем, придбаних у ТОВ «Модуль-Еволюшн» робіт в межах означеного договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Крім того, долучені позивачем копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 16, а.с. 45- 46), не мають необхідних реквизитів як посилання на номери договорів, що унеможливлює дослідження їх судом на предмет відповідності заявлених як виконані роботи із обумовленими такими договорами.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Модуль-Еволюшн» (постачальник) укладено договір поставки від 01.02.2018 №02-02/2018, за умовами якого постачальник передає у власність покупця товари відповідно до асортименту постачальника, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором. Загальна вартість договору становить загальну вартість всіх видаткових накладних відповідно до асортименту продукції та фактичної поставки товару. Якість товару, що постачається, відповідає діючому законодавству, стандартам, технічним умовам даного виду товару, підтверджується сертифікатом якості виробника (за наявності).

Позивачем було долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних в якості підтвердження виконання умов договорів (т. 12, а.с. 156- 251, т. 13, а.с. 1- 86, т. 14, а.с. 155, т. 15, а.с. 45, 82, 87, 106, 132- 133, 187, 206 -210, т.16, а.с. 11- 14, 65 -69, 140 -143, 170, 172 -182, 204, 228, т. 17 а.с. 19- 20, 23, 25 31, т.34 а.с. 14).

Проте, суд першої інстанції констатував відсутність в матеріалах справи частини договорів, посилання на які зазначені у видаткових накладних.

Отже, відсутність такого необхідного реквизиту докуменита як номер договору унеможливлює дослідження їх судом на предмет відповідності заявлених як поставлені товари із обумовленими такими договорами.

Крім того, в частині наданих позивачем видаткових накладних- відсутні ідентифікуючі ознаки договорів, на виконання яких вони були виписані, що унеможливлює встановлення їх відношення до певних договорів.

Апелянтом вищевикладене не спростовано.

Крім того, судом було взято до уваги податкова інфомрація про відсутність у позивача та цього контрагента складських приміщень для зберігання товару, не подачу докаів щодо транспортування товару, в тому числі товарно-транспортних накладних.

Щодо доводів позивача про те, що у подальшому, зазначені товари були використані для інших замовників, то ці доводи не приймаються судом, оскільки за відсутності належних доказів щодо придбання (походження) товару, також не підлягають визнанню такими інші докази щодо подальшого використання таких товарів.

Отже, враховуючи у сукупності наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем реальності здійснення господарських операції з цим контрагентом.

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним наголосити, що чинним законодавством передбачено обов`язок платника податків надати усі документи під час перевірки, отже, з огляду на цю норму закону, колегія суддів зазначає, що апеляційна інстанція перевіряє правомірність спірного рішення суду і спірного рішення суб`єкта владних повноважень на день прийняття ними рішення, тому приймати у суді апеляційної інстанції нові документи, які не досліджувалися цими органами не є правомірним, оскільки ці органи не досліджували ці документи при прийнятті спірних рішень, а підприємство, зловживаючи своїми правами, не подаючи документи своєчасно, сприяє затягуванню справи і встановлення у спорі істини.

Отже, проаналізувавши суть договірних відносин з кожним контрагентом та первинну документацію, надану позивачем своєчасно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відносини позивача з кожним контрагентами не мали реального характеру, оскільки наявні в матеріалах справи такий висновок не спростовують, документи мають недоліки і суперчності, і деяки документи подано не своєчасно.

Таким чином, позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження обгрунтованості позовних вимог, внаслідок чого всі його доводи по кожному контрагенту не заслуговують уваги.

З огляду на вказаний висновок, не заслуговують уваги доводи апелянта щодо судової практики, тощо, оскільки правомірність прийнятого податковим органом відносно кожної господарської операції оцінюється відповідно до наявних в матеріалах справах документів.

Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, колегія суддів вважає, що всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст виготовлено відповідно до ст.243 - 02.10.2026.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-будівельний Альянс «Центр» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-будівельний Альянс «Центр» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць

О.М. Оксененко