Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №320/18753/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/18753/26 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІО-ОПТ" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

1 травня 2026 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІО-ОПІТ" про стягнення податкового боргу у розмірі 266 738 212,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позовну заяву повернуто на підставі пункту 8 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянт зазначив про те, що відповідно до положення п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Звернув увагу суду на те, що визначальною умовою для звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків є наявність узгодженого грошового зобов`язання .

Додатково зазначив про те, що суд першої інстанції ототожнив право платника податків на оскарження податкових повідомлень-рішень протягом шестимісячного строку з обов`язком контролюючого органу утриматись від реалізації своїх повноважень.

Відповідач не подав до суду відзиву на апеляційну скаргу.

24.07.2026 апелянт подав додаткові пояснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо таку позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Верховний Суд в постановах від 21 серпня 2025 року у справі № 120/14874/24 та від 30 жовтня у справі № 120/14997/24, аналізуючи зазначену норму, дійшов висновку, що фактично пункт 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює процесуальне обмеження для суб`єкта владних повноважень: він не може подати до суду позов про стягнення боргу, який виник на підставі відповідного рішення суб`єкта владних повноважень раніше, ніж сплине строк на судове оскарження такого рішення, що визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).

У справі, що розглядається, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІО-ОПІТ" про стягнення податкового боргу у розмірі 266 738 212,00 грн.

Вказаний податковий борг виник, зокрема, на підставі податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2026 року № 0078912302.

Податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 17 лютого 2026 року, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

З огляду на відсутність відомостей щодо адміністративного оскарження такого податкового повідомлення-рішення, строк звернення до суду становить 6 місяців та тривав до 18 серпня 2026 року включно.

Отже, звернувшись до суду у травні 2026 року, позивач допустив порушення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу адміністративного судочинства України, що відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для повернення такої позовної заяви.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки у цій справі позов подано до суду до закінчення шестимісячного строку, встановленого для оскарження податкового повідомлення-рішення, у суб`єкта владних повноважень право на пред`явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло, а тому зазначений позов підлягає поверненню.

Щодо посилань апелянта на статтю 5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відсутність у Податковому кодексі України дублювання вимог процесуального законодавства щодо строку виникнення права на звернення до суду, не спростовує наведені вище правові висновки, а тому суд апеляційної інстанції відхиляє відповідні доводи апелянта.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, дотримався норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як наслідок, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

З огляду на процесуальний результат апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 270, 282, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 320/18753/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан