Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №320/31566/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №320/31566/25

Суддя: Ключкович Василь Юрійович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/31566/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сас Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 7 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про непридатність до військової служби за станом здоров`я з 19.02.1996 з виключенням з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку на підставі підпункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» згідно з інформацією, що міститься у паперовому посвідченні про приписку № 1078 від 19.02.1996.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідно до запису у посвідченні про приписку від 19.02.1996 він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Незважаючи на неодноразові звернення позивача із вимогою про зміну його статусу в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів з «військовозобов`язаний» на «невійськовозобов`язаний», ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідних змін не вніс.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 7 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Суд виснував, що відомості про те, що позивача визнано непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час на підставі постанови військово-лікарської комісії від 25 листопада 1997 року внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і відображаються в електронному військово-обліковому документі позивача, а постанова військово-лікарської комісії, оформлена протоколом № 31 від 25 листопада 1997 року у встановленому законом порядку не скасована та є дійсною, відтак у ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні правові підстави для внесення змін до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність ОСОБА_1 до військової служби за станом здоров`я з 19 лютого 1996 року з виключенням його з військового обліку.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду №320/31566/25 від 07.01.2026 в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначено у посвідченні про приписку ОСОБА_1 № 1078 від 19.02.1996, військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Києві позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статею « 31 а» відповідно до протоколу № 29 від 19.02.1996.

Водночас у електронному військово-обліковому документі позивача, що відображається через застосунок «Резерв+» зазначено, що позивача визнано непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час на підставі постанови ВЛК від 25.11.1997.

Позивач вказує, що на повторний медичний огляд його направлено не було і 25.11.1997 він повторно ВЛК не проходив.

14.11.2024 позивач звернувся до відповідача зі заявою про внесення змін до його статусу у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів з «військовозобов`язаний» на «невійськовозобов`язаний».

22.11.2024 представником позивача було направлено до відповідача адвокатський запит № 22-11 з проханням надати завірену копію довідки ВЛК та копію карти обстеження за 1997 рік.

07.12.2024 відповідач надав відповідь на адвокатський запит, в якій вказав, що під час проходження військово-лікарської комісії в рамках проведення призову на військову службу до лав Збройних Сил України в 1997 році рішення щодо ступеня придатності призовників заносилось в особову справу призовника. Оскільки термін зберігання особової справи сплив, вона була знищена. Враховуючи вищевикладене, інформація щодо проходження військово-лікарської комісії, а саме довідка ВЛК та карта обстеження громадянина ОСОБА_1 за 1997 рік в ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутня.

21.02.2025 позивач повторно звернувся до відповідача зі заявою про внесення змін до його статусу у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів з «військовозобов`язаний» на «невійськовозобов`язаний», додавши до неї нотаріально завірену копію посвідчення про приписку.

20.03.2025 представником позивача було направлено до відповідача адвокатський запит № 20-03 з проханням надати інформацію про результат розгляду заяви від 21.02.2025, поданої ОСОБА_1 .

07.04.2025 на електронну адресу представника позивача надійшла відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 на адвокатський запит від 20.03.2025, в якій вказано, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідно до відомостей про медичний огляд від 25.11.1997 ОСОБА_1 визнано непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за статтями 26 Б та 31 Б (протокол № 31). Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не було визнано непридатним до військової служби, в ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні правові підстави для виключення його з військового обліку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

09.04.2025 представником позивача було направлено до відповідача адвокатський запит №09-04 з проханням надати копії протоколу № 31 від 25.11.1997 та копії протоколу № 29 від 19.02.1996 про проходження ВЛК ОСОБА_1 , оскільки на протокол № 31 від 25.11.1997 відповідач посилається у своїй відповіді на адвокатський запит від 20.03.2025, а на протокол № 29 від 19.02.1996 здійснюється посилання у посвідченні про приписку позивача.

11.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав відповідь на адвокатський запит від 09.04.2025, яка повністю дублює відповідь на адвокатський запит від 20.03.2025.

Позивач вказує, що станом на день подання позову відповідач так і не надав у відповідь на адвокатський запит від 09.04.2025 копії протоколу № 31 від 25.11.1997 та копії протоколу № 29 від 19.02.1996 про проходження ВЛК ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі- Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону.

Так, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписи статті 37 Закону визначають порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Верховний Суд у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 280/2880/24 дійшов висновку, що законодавець у статті 37 Закону чітко виокремлює поняття «зняття» з військового обліку та «виключення» з військового обліку, при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку: громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку громадяни продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

У межах цієї справи позивач стверджує, що не має статусу військовозобов`язаного, оскільки був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку, що, на його думку, підтверджується записом у паперовому посвідченні про приписку №1078.

Підставою виникнення спірних правовідносин слугує відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у внесенні відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Так, між відомостями, зазначеними у посвідченні про приписку ОСОБА_1 №1078, та даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, існує невідповідність щодо категорії придатності до військової служби.

У означеному посвідченні про приписку вказано, що позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до постанови ВЛК від 19 лютого 1996 року.

Відповідно до електронного військово-облікового документу, що відображається через застосунок «Резерв+», позивача визнано непридатним у мирний час, але обмежено придатним у воєнний час на підставі постанови ВЛК від 25 листопада 1997 року (протокол № 31).

За твердженнями позивача, його не було направлено на повторний медичний огляд, та 25 листопада 1997 року повторно ВЛК він не проходив.

Редакцією частини шостої статті 16 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (чинній на момент визнання позивача непридатним до військової служби) було визначено, що відповідно до результатів медичного огляду призовника, його моральних і професійних якостей, а також матеріального і соціального стану призовника та членів його сім`ї районна (міська) призовна комісія виносить і оголошує призовникові рішення: про придатність до військової служби і призов на військову службу з призначенням до роду Збройних Сил України чи до інших військ, а також визначає дату відправлення його на службу у Збройні Сили України чи в інші військові формування; про тимчасову непридатність до військової служби за станом здоров`я; про надання відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтями 17 і 18 цього Закону; про непридатність за станом здоров`я до військової служби в мирний час, обмежену здатність у воєнний час і зарахування в запас; про непридатність до військової служби із зняттям з військового обліку.

Наведене свідчить про те, що законодавством, чинним станом на 19 лютого 1996 року, не було передбачено можливість виключення військовозобов`язаного з обліку.

Редакцією частини 4 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що зняттю з військового обліку підлягають громадяни: а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку; б) які досягли граничного віку перебування в запасі; в) призвані або прийняті на військову службу; г) взяті на спеціальний облік Міністерства внутрішніх справ України у зв`язку з призначенням на посади рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ чи зарахуванням курсантами і слухачами вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України; д) які вибули на постійне місце проживання за межі України; е) померлі.

Підпунктом 12 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3633-IX (набрав чинності 18.05.2024) передбачено, що військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

Суд враховує, що постанова військово-лікарської комісії, оформлена протоколом № 31 від 25 листопада 1997 року у встановленому законом порядку не скасована та є дійсною.

Відповідно до пункту 2.3 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, ЦВЛК є вищим органом медичного забезпечення Збройних Сил України. До її виключної компетенції належить право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати або не затверджувати постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії). Рішення ЦВЛК є обов`язковими до виконання.

Отже, суд виходить з того, що Реєстр є автоматизованою інформаційно-телекомунікаційною системою, призначеною для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, захисту та знеособлення інформації. Згідно із Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», відомості, що вносяться до Реєстру, повинні бути повними, актуальними та достовірними. Підставою для внесення до Реєстру запису про «виключення з військового обліку» є чинна, не скасована постанова ВЛК про непридатність до військової служби.

Таким чином, постанова військово-лікарської комісії, оформлена протоколом № 31 від 25 листопада 1997 року створює правові наслідки, які унеможливлюють задоволення вимог позивача.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 7 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua