Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №620/6545/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6545/26 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК АГРО ТРЕЙДІНГ" про застосування тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі території України, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (надалі по тексту також - позивач, ГУ ДПС у Чернігівській області, податковий орган) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік агро трейдінг" (надалі по тексту також - відповідач-2), у якому просило встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік агро трейдінг" (код ЄДРПОУ 42951090) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до погашення податкового боргу щодо якого таке обмеження встановлене.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 позовну заяву заяву Головного управління ДПС у Чернігівській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік агро трейдінг" про застосування тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі території України - залишено без розгляду.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив із того, що у порушення строку, визначеного частиною 2 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), податковий орган звернувся до суду з цим позовом лишень 08.06.2026, хоч правові підстави для звернення виникли ще з 18.04.2026.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ГУ ДПС у Чернігівській області оскаржило її в апеляційному порядку, та, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування власний доводів вказує, що право на звернення до суду в порядку статті 389-2 КАС України може бути реалізоване в межах тримісячного строку, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу, що і було здійснено позивачем у спірному випадку.

ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК АГРО ТРЕЙДІНГ" не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність останнього не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 201 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовуються у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Позивач звернувся до суду з цим позовом саме на підставі положень пункту 87.13 статті 87 ПК України, а також статті 289-2 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 289-2 КАС України у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень: саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід вважати об`єктивно визначені обставини, за наявності яких суб`єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб`єкта владних повноважень чи пов`язуватися з будь-якими суб`єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз`яснень.

Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд зазначає, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду.

При цьому, правові підстави для звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникають через 240 днів від дня вручення платнику податків податкової вимоги, а відповідні повноваження повинні бути реалізовані контролюючим органом в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 12.09.2024 у справі №120/2322/24, від 12.09.2024 року у справі №140/26462/23, від 01.07.2025 у справі №120/2450/24, від 24.07.2025 у справі №80/11507/24, від 11.09.2025 у справі №460/1354/25.

Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №280/5892/25, від 18.12.2025 у справі160/20031/25, від 27.01.2026 у справі №160/20024/25, від 10.09.2026 у справі №320/41802/25.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 ПК України).

Згідно абзаців 1-2 пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Положеннями абзаців 1, 4 підпункту 14 пункту 6 розділу IV "Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 за №610 визначено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

З матеріалів справи встановлено, що податкова вимога форми "Ю" №0003200-1307-2501 від 13.05.2025 надіслана за податковою адресою ТОВ "ОРГАНІК АГРО ТРЕЙДІНГ" (вул. Попудренка 37, Рудівка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17570) рекомендованим листом з повідомленням про вручення 13.08.2025, котра повернулася на адресу контролюючого органу із відміткою про не вручення 20.08.2025 у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Отже, коментована податкова вимога вважається врученою 20.08.2025.

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про сплив 240 календарних днів для сплати податкового боргу 17.04.2026, проте вважав, що позовна заява у цій справі така має бути подана податковим органом з дотриманням строку, визначеного частиною 2 статті 283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, та залишив позов без розгляду з підстав, передбачених статтею 270 КАС України.

Так, стаття 270 КАС України встановлює особливості обчислення процесуальних строків в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема у справах за зверненнями податкових органів у порядку статті 283 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 270 КАС України передбачено, що на обчислення строків у таких справах не поширюються правила частин другої-десятої статті 120 цього Кодексу.

Окрім цього, частиною 5 статті 270 КАС України визначено, що строк подання позовних заяв не може бути поновлений, а позовні заяви, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

Втім, як вже зазначалося в цій постанові, позовну заяву в цій справі подано згідно вимог статей 160, 161, 289-2 КАС України КАС України.

Звідси, судом першої інстанції залишено поза увагою актуальні позиції Верховного Суду у такій категорії справ щодо реалізації права на звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України в межах тримісячного строку, передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України.

Оскільки 240 календарних днів для сплати податкового боргу сплинули 17.04.2026, колегія суддів констатує відсутність пропуску ГУ ДПС у Чернігівській області строку звернення до суду з цим позовом, право на яке реалізоване 08.06.2026.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав погодитися із обґрунтуванням суду першої інстанції, за яким позовна заява подана з пропуском встановленого строку звернення до суду та, як наслідок, залишення її без розгляду на виконання вимог частини 5 статті 270 КАС України.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, яка перешкоджає подальшому провадженню в справі.

Відповідно до частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративна справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 294, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК АГРО ТРЕЙДІНГ" про застосування тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі території України, - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі №620/6545/26 про залишення позовної заяви без розгляду, - скасувати.

Справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК АГРО ТРЕЙДІНГ" про застосування тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі території України направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.