Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №580/784/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/784/26 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), у якому просив:

визнати протиправними дії відповідача з відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2018 без обмеження максимальним розміром;

зобов`язати здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 без обмеження максимальним розміром.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали на усунення недоліків.

Судом першої інстанції констатовано пропуск шестимісячного строку звернення до суду із цим позовом, оскільки із позовними вимогами про визнання протиправними дій та зобов`язання провести перерахунок з 01.01.2018 звернувся лишень 27.01.2026. Зокрема, предмет спору стосується перерахунку пенсії, який здійснено з 01.01.2018 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі №440/1748/21. За висновками суду, оскільки пенсія перерахована позивачу на підставі рішення від 08.04.2021, то про можливе порушення своїх прав останній дізнався під час отримання відповідної суми коштів щомісяця, натомість обставин і фактів щодо звернення до відповідача та/або оскарження таких дій з дати отримання цих коштів і до дати звернення до суду в цій справі позовна заява не містить.

Позивачем 10.02.2026 подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, мотивоване, серед іншого, обставинами доведення до відома про порушення своїх прав виключно після відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, викладену у листі від 21.11.2025.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 позовну заяву ОСОБА_2 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві з усіма доданими до неї документами.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, а подані пояснення та матеріали не підтверджують існування об`єктивних і непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 16.02.2026, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, та, посилаючись на порушення норм процесуального права й неповне з`ясування обставин, просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Звертається до обставин не повідомлення відповідачем при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі №440/1748/21 про розмір пенсії та не отримання будь-яких документів, з яких би мав можливість таке встановити.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не скористалося правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність останнього не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Предметом апеляційного перегляду є перевірка дотримання позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, із позовними вимогами про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 без обмеження максимальним розміром, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду.

Суд наголошує на тому, що право громадян на отримання пенсії в належному розмірі не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Водночас поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії:

для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Зазначений правовий висновок неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.07.2025 у справі №420/23756/24.

За обставинами цієї справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі №440/1748/21 визнано протиправними дії та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати з 01 січня 2018 року та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 86 процентів відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою від 17.11.2025 про проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 без обмеження максимальним розміром пенсії; у відповідь на вказану заяву листом від 22.01.2026 повідомлено про відсутність у зобов`язальній частині коментованого рішення вимог щодо проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, відтак останній проводився з урахуванням чинних на той момент вимог законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про те, що про порушення своїх прав останній дізнався із змісту листа відповідача, оскільки отримання такого листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду за захистом порушених саме цих прав.

Про факт обмеження чи не обмеження позивачу пенсії з 01.01.2018 останньому не могло не бути відомо принаймні з лютого 2018 року, тобто з моменту отримання пенсії за січень 2018 року.

У свою чергу доказів вчинення будь-яких дій до листопада 2025 року з метою з`ясування розміру пенсії та її складових позивачем не надано.

Проте наведене не спростовує наявність у позивача матеріального права на перерахунок пенсії за період, у межах якого таке право може бути захищене судом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У противагу наведеному, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 позовну заяву ОСОБА_2 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві у повному обсязі, тобто включно з межами шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, протягом якого пропуску строку звернення до суду не відбулося.

Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду в цілому не ґрунтується на правильному застосування норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, позаяк означені вище обставини залишилися поза межами з`ясування судом першої інстанції; останнім не виокремлено позовні вимоги в тій частині, у якій вони спрямовані на судовий захист права позивача за період, щодо якого строк звернення до суду не пропущено.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до передчасного висновку про наявність підстав для постановлення ухвали про повернення позовної заяви, яка перешкоджає подальшому провадженню в справі.

Відповідно до частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративна справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 286, 294, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №580/784/26 про повернення позовної заяви, - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.