Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №640/6313/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/6313/20 Суддя (судді) першої інстанції: Блонський В.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.

Суддів: Грибан І.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКТОР БЕЗПЕКИ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕКТОР БЕЗПЕКИ» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2020 року № 0006280504, № 0006270504.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі помилкових висновків акта перевірки щодо нереальності господарських операцій ТОВ «Сектор Безпеки» з його контрагентом - ТОВ «Охоронне агентство «Безпека Плюс», Позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

В обґрунтування позову також зазначено:

- Позивач здійснює господарську діяльність з надання охоронних послуг на підставі відповідної ліцензії МВС України. У період березня-травня 2018 року підприємство виконувало зобов`язання перед низкою кінцевих замовників (ПП АФ «Журавка», ТОВ «Фірма «Т.М.М.», ТОВ «Укрбуд Інвест» та іншими) на загальну суму 2 478 471,00 грн. З огляду на обмежену кількість штатного персоналу (від 7 до 12 осіб у період, що перевірявся), Позивач не мав об`єктивної можливості надати такий обсяг послуг власними силами, у зв`язку із чим залучив субпідрядну організацію - ТОВ «ОА «Безпека Плюс» за договором № 2802/18-К від 28.02.2018.

- акт виконання послуг субпідрядником підтверджується належним чином оформленими первинними документами (актами надання послуг) та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податковими накладними. Позивач наголошує, що вказані операції призвели до реальних змін у структурі його активів та були необхідні для отримання доходу від кінцевих замовників.

- Позивач вважає неприпустимими посилання відповідача на ознаки фіктивності ТОВ «ОА «Безпека Плюс», що ґрунтуються виключно на письмових поясненнях громадянина ОСОБА_1 , наданих старшому уповноваженому ОУ ГУ ДФС, оскільки такі пояснення не є вироком суду в кримінальному провадженні, не були предметом безпосереднього дослідження в суді та не можуть спростовувати фактичне виконання господарських операцій.

- чинне законодавство не ставить у залежність право платника на податковий кредит від стану податкового обліку його контрагентів або виконання ними своїх зобов`язань. Позивач не несе відповідальності за можливі порушення, допущені третіми особами, які перебувають поза межами його впливу та контролю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2025 постановлено прийняти до провадження адміністративну справу № 640/6313/20, замінити відповідача, Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 43141267), на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011), розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2026 позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.02.2020 року № 0006280504, № 0006270504;

- стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКТОР БЕЗПЕКИ" витрати зі сплати судового збору в розмірі 7050,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві;

- стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКТОР БЕЗПЕКИ" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з такого:

- норми податкового законодавства не ставлять достовірність даних податкового обліку платника податків у залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності;

- порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними;

- доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту;

- чинним законодавством не встановлено за умову дійсності правочинів наявність у контрагента платника податку необхідного виробничого та технічного персоналу, а відсутність у такого контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), за викладеного у сукупності, суд вважає, що при розгляді цієї адміністративної справи відповідачем не було наведено переконливих доводів, які б ґрунтувались на об`єктивній інформації та спростовували реальність господарської діяльності позивача, зокрема щодо спірних господарських операцій засвідчених дефектними первинними документами, оскільки не надано беззаперечних доказів на спростування факту нереальності їх здійснення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, далі - Скаржник) подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти постанову, якою відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовано, зокрема, наступним:

- надані Позивачем документи мають виключно формальний характер та не підтверджують фактичного виконання господарських операцій, саме по собі оформлення первинних документів та податкових накладних не є безумовною підставою для формування податкового кредиту за відсутності реального руху активів та фактичного надання послуг;

- перевіркою встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасника надання послуг, за фактом здійснення яких Позивач сформував податковий кредит;

- податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2018 року контрагентом не подана, встановлено розбіжність між сумою задекларованого Позивачем податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання, задекларованого ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС», за березень 2018 року;

- ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» не має достатніх ресурсів для надання відповідних послуг Позивачу;

- отримано пояснення від особи, яка заперечує причетність до реєстрації і фінансово-господарської діяльності ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС».

В частині оскарження стягнення на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу Відповідач посилається, зокрема, на безпідставність і неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

06.07.2026 Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції Позивач, зокрема, зазначає:

- позиція Скаржника зводиться до того, що послуги кінцевим замовникам були надані, однак придбання Позивачем послуг, необхідних для виконання цих же зобов`язань, визнається нереальним. Такий висновок не підтверджений жодним доказом, а є виключно припущенням податкового органу;

- залучення субпідрядника для виконання значної частини обсягу охоронних послуг не означає, що такий субпідрядник виконував усі функції позивача. ТОВ «СЕКТОР БЕЗПЕКИ» залишалося стороною договорів із кінцевими замовниками, організовувало виконання взятих на себе зобов`язань, здійснювало розрахунки, забезпечувало взаємодію із замовниками та відповідало перед ними за виконання договорів. Податковий орган змішує обсяг послуг з охорони, переданих на виконання іншому суб`єкту господарювання, з усією діяльністю позивача як сторони договорів із замовниками;

- Скаржник посилається на відомості податкових баз щодо ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС», зокрема зазначає, що за березень 2018 року контрагент не подав декларацію з податку на додану вартість та звіт з єдиного внеску, за квітень 2018 року у звітності відображена одна працююча особа, а за травень - дев`ять осіб. Також відповідач зазначає про відсутність у базах інформації про витрати на оренду приміщень, комунальні послуги, транспорт та інші ресурси. Наведені відомості стосуються податкової поведінки контрагента, однак не встановлюють обставин виконання кожної операції з позивачем. Неподання декларації або звіту, кількість осіб, зазначена у звітності, та відсутність у базах контролюючого органу окремих витрат можуть бути підставою для перевірки самого контрагента, але не замінюють доказування нереальності операції з конкретним платником податків.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Скаржника, встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 640/6313/20 з Хмельницького окружного адміністративного суду.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026 справу призначено до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

У цій справі апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Встановлені обставини

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, в період з 24.01.2020 по 28.01.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 43141267) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача, за результатами якої складено Акт від 31.01.2020 № 119/26-15-05-04-03/40363433 (далі - Акт перевірки, т. 1 а.с. 16-28).

Згідно з висновками Акту перевірки, встановлено порушення Позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 283002 грн., у тому числі: за березень 2018 на суму 113779 грн., за квітень 2018 на суму 53318 грн., за травень 2018 на суму 122275 грн.;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2018 на суму 116280 грн.

Наведені висновки зроблено контролюючим органом за результатами дослідження господарських операцій Позивача з ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС»

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 43141267) прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.02.2020:

- № 0006280504 (т. 1 а.с. 33-35), яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 353753,00 грн., з яких 283002,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 70751,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0006270504 (т. 1 а.с. 36-37), яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 116280,00 грн. за звітний період травень 2018 року.

Не погоджуючись вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Позивач звернувся до суду з позовом.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався такими доводами:

- висновки контролюючого органу про нереальність спірних господарських операцій зроблено на підставі інформації (письмових пояснень) про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності керівника ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» та відсутністю у ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» матеріально-технічної бази для ведення відповідної господарської діяльності;

- норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності;

- дійсність правочинів не залежить від наявності у контрагента платника податку необхідного виробничого та технічного персоналу, а відсутність у такого контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників можливе за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу.

Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, не погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції і, оцінюючи доводи апеляційної скарги і заперечення проти таких доводів, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, виходить з такого.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України у редакції, чинній на момент формування Позивачем спірного податкового кредиту, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Абзац 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 постанови).

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 постанови).

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій, а також певні недоліки в оформленні первинних документів. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть спростовувати або підтверджувати позицію контролюючого органу.

Тож, аналіз спірних правовідносин колегія суддів здійснює з огляду на наведену позицію Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з Актом перевірки (а.с. 21) Позивач сформував податковий кредит у розмірі 399282,00 грн. на підставі зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкових накладних, виданих ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 41931728):

- від 31.03.2018 № 53 на суму ПДВ 18667,20 грн., № 54 на суму ПДВ 7000,20 грн., № 55 на суму ПДВ 7000,20 грн., № 56 на суму ПДВ 11667,00 грн., № 57 на суму ПДВ 69444,44 грн.;

- від 30.04.2018 № 85 на суму ПДВ 16552,50 грн.;

- від 16.05.2018 № 48 на суму ПДВ 43000,00 грн., № 49 на суму ПДВ 64541,67 грн., № 50 на суму ПДВ 16291,67 грн.;

- від 31.05.2018 № 41 на суму ПДВ 14715,00 грн., № 42 на суму ПДВ 16698,30 грн., № 43 на суму ПДВ 23364,00 грн., № 44 на суму ПДВ 77928,56 грн., № 45 на суму ПДВ 12411,33 грн.

Контролюючий орган, вважаючи формування податкового кредиту на підставі вказаних податкових накладних безпідставним, зменшив Позивачу від`ємне значення ПДВ у розмірі 116280,00 грн. за травень 2018 і визначив грошові зобов`язання з ПДВ у розмірі 283002,00 грн. за березень, квітень, травень 2018.

Висновку про безпідставність формування Позивачем податкового кредиту контролюючий орган дійшов у зв`язку з такими обставинами:

- ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» не подано декларацію з ПДВ, внаслідок чого виникла розбіжність між задекларованим Позивачем податковим кредитом і податковими зобов`язаннями ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» за березень 2018;

- ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» не подано фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, що унеможливлює встановлення наявності основних засобів, залишків запасів тощо;

- Звіт про нарахування єдиного внеску за березень 2018 ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» не подано;

- Згідно зі звітом про нарахування єдиного внеску ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС», кількість працюючих у квітні 2018 - одна особа, у травні 2018 - дев`ять осіб;

- остання звітність з ПДВ подана ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» за вересень 2018;

- свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» анульоване 30.10.2019 за неподання декларацій протягом року;

- у письмових поясненнях директор ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» заперечує свою причетність до діяльності цього підприємства.

На підставі вказаних обставин контролюючий орган дійшов висновку про непідтвердження проведення господарських операцій між Позивачем і ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС».

Дослідивши надані Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» документи, колегія суддів встановила наступне.

Господарські операції, за якими сформовано спірний податковий кредит, здійснено на виконання Договору № 2802/18-К про надання охоронних послуг від 28.02.2018 (далі - Договір, т. 1 а.с. 167-172), укладеного між Позивачем (замовник) і ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» (виконавець).

Згідно з пп. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по охороні об`єктів, а саме:

а) організація та здійснення встановленого перепускного режиму на об`єктах замовника, згідно з внутрішніми інструкціями та наказами;

б) прийняття заходів по припиненню конфліктних ситуацій на території об`єктів;

в) охорони та зберігання об`єктів, усього майна, незалежно від місця його розміщення на території об`єктів, які охороняються на умовах і в порядку, передбаченому даним Договором.

Колегія суддів зауважує, що Договір не містить відомостей про об`єкти, охорона яких є предметом Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охоронну діяльність» від 22.03.2012 № 4616-VI (далі - Закон № 4616-VI) суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, чинного на момент укладення Договору, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 4616-VI охоронна діяльність - це надання послуг з охорони власності та громадян.

Стаття 5 Закону № 4616-VI визначає види охоронних послуг: охорона майна громадян; охорона майна юридичних осіб; охорона фізичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону № 4616-VI замовник послуг з охорони майна зобов`язаний надати суб`єкту охоронної діяльності для ознайомлення оригінали документів або завірені в установленому порядку їх копії, що підтверджують його право володіння чи користування майном на законних підставах, охорона якого є предметом договору, а також правомірність знаходження такого майна, транспортного засобу чи особи у визначеному місці охорони.

За Договором надаються послуги охорони майна.

Отже, комплексний аналіз ч. 3 ст. 8 Закону № 4616-VI і ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України дозволяють дійти висновку, що у Договорі сторони мали визначити предмет договору і конкретизувати, яке саме майно має охоронятися.

Як зазначалося, Договір не містить відомостей про майно, охорона якого є предметом Договору.

Колегія суддів також зазначає, що у Договорі відсутня ціна послуг, що надаються на його підставі.

Досліджуючи первинні документи, надані Позивачем на підтвердження факту надання послуг за Договором, колегія суддів, серед іншого, керується ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) у редакції, чинній на момент складання первинних документів за Договором, який встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Долучені до матеріалів справи акти надання послуг (т. 1 а.с. 173-186) не містять інформації щодо змісту та обсягу господарської операції. Загальне формулювання «послуги з охорони об`єктів», місяць і рік надання такої послуги, не дають можливості встановити, що саме і протягом якого часового відрізку охоронялося.

Отже, первинні документи не дозволяють дійти обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій, а також встановити суть і обсяг таких операцій.

Як зазначалося, охорона майна може здійснюватися щодо конкретних об`єктів. Ні Договір, ні акти наданих послуг, складені на його виконання, не містять інформацію про об`єкт, що охоронявся, тому, на переконання колегії суддів, матеріалами справи не підтверджено факт надання ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» Позивачу послуг з охорони об`єктів.

Колегія суддів також критично оцінює аргументи Позивача щодо того, що послуги за Договором придбавалися з метою залучення ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» до охорони об`єктів за договорами, укладеними Позивачем як виконавцем послуг з охорони з третіми особами.

Відповідно до ст. 7 Закону № 4616-VI охоронні послуги є ліцензованим видом діяльності. І Позивач, і ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» мають такі ліцензії (від 05.05.2016 № 362 і від 19.02.2018 № 122 відповідно), що підтверджується розміщеною на сайті МВС України інформацією (perelik-cubjektiv-gospodarskoyi-diialnosti-iakim-vidana-licenziia-na-provadzennia-oxoronnoyi-diialnosti-2.pdf).

Ліцензійні умови провадження охоронної діяльності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 № 960 (далі - Ліцензійні умови). Відповідно до п. 15 Ліцензійних умов охоронники, охоронці повинні входити до штату суб`єкта охоронної діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону № 4616-VI персонал охорони під час виконання функціональних обов`язків повинен мати при собі посвідчення з підписом керівника суб`єкта охоронної діяльності, в якому зазначаються прізвище, ім`я, по батькові особи, яка належить до персоналу охорони, дата видачі і термін дії посвідчення та міститься фотокартка особи, якій видано посвідчення.

У долучених до матеріалів справи договорах від 01.11.2017 № 1 (т. 1 а.с. 68-72), від 16.04.2018 № 1604/18-К (т. 1 а.с. 91-95), від 19.02.2018 № 1902/18 (т. 1 а.с. 127-132) вказано, що охоронні послуги забезпечуються силами і засобами виконавця («Охорони»).

Договори від 31.10.2017 № 011117-ІІІ (т. 1 а.с. 47-52), від 01.12.2017 № 0112/17 (т. 1 а.с. 59-63), від 01.12.2017 № 0112/17-К (т. 1 а.с. 77-84), від 16.04.2018 № 1604/18-К (т. 1 а.с. 91-95), від 22.11.2017 № 2211/17-К (т. 1 а.с. 98-103), від 01.12.2017 № 0112/17-М (т. 1 а.с. 108-113), від 13.12.2017 № 1312/17-К (т. 1 а.с. 118-122), від 24.11.2017 № 2511/17-К (т. 1 а.с. 146-150), від 15.03.2018 № 1503/18-К (т. 1 а.с. 159-163) містять зобов`язання виконавця (Позивача) забезпечувати дотримання встановлених правил пожежної безпеки на постах силами працівників або співробітників виконавця під час здійснення охорони.

Колегія суддів також зауважує, що матеріали справи не містять доказів залучення до надання послуг за договорами, у яких Позивач є виконавцем охоронних послуг, ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС».

Водночас, оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє посилання Скаржника на пояснення ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 244 зворот, 245), оскільки цей документ не відповідає критерію допустимості доказів. Зокрема, відсутня інформація, за яких обставин і у зв`язку з чим відібрано пояснення, а адресовані особі запитання не стосуються предмету доказування у цій справі.

Колегія суддів враховує недоведеність того, що ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС» є фіктивним підприємством.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про неприпустимість покладання на Позивача негативних наслідків податкової поведінки контрагента, проте первинні документи, складені на підтвердження здійснення господарських операцій між Позивачем і ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС», не дозволяють підтвердити реальність надання послуг з охорони, зважаючи, що жоден з цих документів не містить інформації про об`єкти, які охоронялися. Зважаючи, що саме Позивач приймав надані послуги від ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС», відповідальність за достовірність і повноту інформації, відображеної в актах наданих послуг, покладається і на Позивача.

Суд першої інстанції не дослідив первинні документи і Договір, якими Позивач обґрунтовує реальність господарських операцій і, відповідно, право на формування податкового кредиту у розмірі 399282,00 грн., внаслідок чого не було виявлено недоліки змісту цих документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до безпідставного задоволення позову.

Зважаючи на це, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі № 640/6313/20 задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі № 640/6313/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза

Судді: І.О. Грибан

С.В. Златін