Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №320/51934/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/51934/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: cудді-доповідача: Терези Ю.О., cуддів: Безименної Н.В., Грибан І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії за віком без урахування заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.01.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 4,31622 без урахування заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.01.2024.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії за віком без урахування заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.01.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 4,31622 без урахування заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.01.2024.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, який був обчислений Відповідачем на основі періодів, за які Позивач не отримувала заробітну плату, та застосований для обчислення розміру пенсії Позивача, є неправильним та негативно впливає на розмір пенсії Позивача. Тому, Відповідач протиправно не застосував Позивачу належний коефіцієнт заробітної плати 4,31622, розрахований з виключенням періоду з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019, за який не було сплачено страхові внески.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що розмір пенсії Позивача розраховано з урахуванням страхового стажу 36 років 06 місяців 06 днів (438 місяців), коефіцієнт стажу становить 0,36500. До страхового стажу включено період перебування за кордоном з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 29.02.2019. Заробітна плата, визначена за період з 01.07.2000 по 29.02.2024 (270 місяців), при цьому заробіток за період з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 29.02.2019 внесено без сум заробітної плати, у зв`язку з відсутністю відомостей про нараховану заробітну плату в системі персоніфікованого обліку.

Також Відповідач зазначає, що, з урахуванням положень ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), Позивачу проведено оптимізацію пенсії за період з 01.01.2006 по 31.07.2009. Крім того, додатково, понад 10 %, виключено 41 місяць страхового стажу, в період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та періоди під час воєнного стану. Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески, застосована в розмірі 13559,41 гривень. Індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі до проведення оптимізації становив - 1,83391, після проведення оптимізації становить - 2,54607. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав - 34523,21 грн (13559,41 x 2,54607). Розмір пенсії за віком з 18.01.2024 становить - 12742,63 гривні.

Отже, Відповідач вважає, що під час призначення Позивачу пенсії діяв правомірно.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 та витребувано з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи № 320/51934/24.

02.03.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали адміністративної справи.

26.06.2026 за результатами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Кучми А.Ю., вказана апеляційна скарга надійшла до провадження судді-доповідача Терези Ю.О.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 справу прийнято до провадження новим складом суду та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

У цій справі жоден з учасників не заявляв клопотання про розгляд справи за їх участі, наявні у справі докази є достатніми для вирішення справи, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 05.03.2024 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 13.03.2024 № 104350007293 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 520/10670/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву Позивача від 05.03.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду в даній справі.

На підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 520/10670/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області призначено пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону № 1058-IV, починаючи з 18.01.2024.

На думку Позивача, при обчисленні пенсії Відповідач неправильно застосував показник індивідуального коефіцієнта заробітної плати, оскільки для його розрахунку неправомірно враховано періоди, протягом яких Позивач не отримувала заробітну плату та не сплачувала страхові внески (з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019). Тому, замість належного коефіцієнту 4,31622 помилково застосовано коефіцієнт 0,36500.

У зв`язку з цим, 20.08.2024 Позивач звернулася до Відповідача із заявою, у якій просила здійснити перерахунок пенсії із зарахуванням періодів з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019 до страхового стажу та із виключенням заробітної плати за період з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019, починаючи з 18.01.2024.

Відповідач, у відповідь на зазначену заяву листом від 25.09.2024 № 6778- 27882/P-02/8-1000/24 (а.с. 11), повідомив Позивача, що заробітна плата Позивача визначена за період з 01.07.2000 по 29.02.2024 (270 місяців), при цьому заробіток за період з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 29.02.2019 внесено без сум заробітної плати, за відсутності відомостей про нараховану заробітну плату в системі персоніфікованого обліку. Тому, пенсію призначено згідно з чинним законодавством України.

Позивач, вважаючи дії Відповідача протиправними і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, звернулася до суду з цим позовом.

Оцінка висновків суду першої інстанції і доводів учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною першою статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788-ХІІ), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту «а» абзацу 3 частини першої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону № 1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 07.06.2018 № 2449-VIII «Про дипломатичну службу» (надалі - Закон № 2449-VIII) дипломатична служба - це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності посадових осіб дипломатичної служби, пов`язаній з реалізацією зовнішньої політики України, захистом національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

За змістом частини першої-другої статті 37 Закону № 2449-VIII держава сприяє створенню умов для працевлаштування іншого з подружжя під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби.

Час перебування за кордоном іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, зараховується до страхового стажу.

Порядок нарахування страхового стажу та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для іншого з подружжя, який не працював під час перебування за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, визначається законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Колегія суддів зазначає, що основним документом, який містить відомості про страховий стаж особи, є трудова книжка.

У трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а.с. 30-36) зазначені наступні періоди страхового стажу:

- з 03.12.2005 по 18.12.2010 - Позивач перебувала у довгостроковому відрядженні з чоловіком ОСОБА_2 у Посольстві Україні в Південно-Африканській Республіці;

- з 03.12.2015 по 10.04.2021 - перебувала у довгостроковому відрядженні з чоловіком ОСОБА_2 у Посольстві Україні в Об?єднаних Арабських Еміратах.

Зазначені періоди додатково підтверджується довідкою Міністерства закордонних справ України від 04.09.2023 № 201/201-919-83625-ВН (а.с. 18).

Також у довідці Військової частини НОМЕР_3 від 01.09.2023 № 222/7/472 (а.с. 17) зазначено, що ОСОБА_1 з 03.12.2005 по 18.12.2010 та з 03.12.2015 по 10.04.2021 перебувала у довгостроковому відрядженні з чоловіком ОСОБА_2 , мала спеціальність «Економіка праці» та не працювала з 03.12.2005 по 18.12.2010, з 03.12.2015 по 10.04.2021 у зв?язку з неможливістю працевлаштування за даною спеціальністю.

Харківський окружний адміністративний суд у своєму рішенні від 27.05.2024 у справі № 520/10670/24, яке набрало законної сили 27.06.2024, зазначив, що записами у копії приєднаної до справи трудової книжки Позивача та іншими поданими до суду копіями документів підтверджено право Позивача на віднесення до страхового стажу періоду 03.12.2005 по 18.12.2010 та періоду 03.12.2015 по 10.04.2021 як у порядку статті 37 Закону України від 20.09.2001 № 2728-ІІІ «Про дипломатичну службу», статті 37 Закону України від 11.01.2011 № 2911-VI «Про внесення змін до Закону України «Про дипломатичну службу»», статті 37 Закону № 2449-VІІІ, так і у порядку пункту з частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ, які є спеціальними нормами права порівняно з частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV.

Також Харківський окружний адміністративний суд зазначив, що згідно з відомостями довідки форми ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за заявника з березня 2019 року до квітня 2021 року Військовою частиною НОМЕР_3 сплачувались страхові внески.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки трудова книжка Позивача та додаткові документи містять всі необхідні записи про проживання Позивача - дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю за період 03.12.2005 по 18.12.2010 та за період 03.12.2015 по 10.04.2021 та враховуючи сплату страхових внесків з березня 2019 року до квітня 2021 року Військовою частиною НОМЕР_3 , то використані суб`єктом владних повноважень юридичні і фактичні мотиви не можуть позбавити заявника права на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення шляхом збільшення за рахунок окреслених проміжків часу тривалості страхового стажу.

Згідно із статтею 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Відповідач зазначає, що розмір пенсії Позивача розраховано з урахуванням страхового стажу 36 років 06 місяців 06 днів (438 місяців), коефіцієнт стажу становить 0,36500. До страхового стажу включено період перебування за кордоном з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 29.02.2019. Заробітна плата, визначена за період з 01.07.2000 по 29.02.2024 (270 місяців), при цьому заробіток за період з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 29.02.2019 внесено без сум заробітної плати, у зв`язку з відсутністю відомостей про нараховану заробітну плату в системі персоніфікованого обліку.

Також Відповідач стверджує, що з урахуванням положень ст. 40 Закону № 1058-IV Позивачу проведено оптимізацію пенсії за період з 01.01.2006 по 31.07.2009. Крім того додатково, понад 10%, виключені 41 місяць страхового стажу, в період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та періоди під час воєнного стану. Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески, застосована в розмірі 13559,41 гривень. Індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі до проведення оптимізації становив - 1,83391, після проведення оптимізації становить - 2,54607. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав - 34523,21 грн (13559,41 x 2,54607). Розмір пенсії за віком з 18.01.2024 становить - 12742,63 гривні.

Викладене підтверджується розрахунком заробітку для обчислення пенсії Позивача (а.с. 15 зворот).

З додатків до протоколу про призначення пенсії Позивача (а.с. 13-15) вбачається, що в період з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019 заробіток Позивача дорівнює 0.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою, до якої враховується коефіцієнт заробітної плати.

Показник індивідуального коефіцієнта заробітної плати прямо пропорційний розміру пенсії.

Разом з тим, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати обчислюється шляхом ділення суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески, на суму середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що індивідуальний коефіцієнт заробітної плати обчислюється лише враховуючи ті періоди, за які особа отримувала заробітну плату та сплачувала страхові внески.

Разом з тим, Відповідач оптимізував пенсію Позивача, виключивши ті 10 % дозволених законодавством періодів, які не мав застосовувати, адже за ці періоди не було отримано сум заробітної плати, яка необхідна для обчислення індивідуального коефіцієнта заробітної плати.

Тобто, при обчисленні пенсії Позивача, Відповідачем в цілому зараховано 270 місяців страхового стажу, з яких 96 місяців складає період з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019, за який не було сплачено страхові внески та який не мав враховуватись для обчислення індивідуального коефіцієнта страхового стажу .

Відповідно до положень статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Отже, 96 місяців із загального страхового стажу - 270 місяців не можна вважати страховими в розумінні статті 1 Закону № 1058-ІV.

Тому, для обчислення розміру пенсії має враховуватися 174 місяці (270 місяців - 96 місяців) страхового стажу, за які сплачувались страхові внески, і саме із цієї кількості місяців страхового стажу має обчислюватись індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, а не з 270 місяців, як це зробив Відповідач.

Отже, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, який був обчислений Відповідачем на основі періодів, за які Позивач не отримувала заробітну плату, та застосований для обчислення розміру пенсії Позивача є неправильним, та негативно впливає на розмір пенсії позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії Відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії за віком без урахування заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019 та зобов`язав Відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу пенсії за віком без урахування заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019, починаючи з 18.01.2024.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно зобов`язав Відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу пенсії за віком із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 4,31622, з огляду на наступне.

Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії без урахування періодів страхового стажу з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019, за які не було сплачено страхові внески та які не мали враховуватись для обчислення індивідуального коефіцієнта страхового стажу, який входить до складових середньомісячного заробітку для обчислення пенсії.

Відповідно, питання щодо застосуванням коефіцієнта заробітної плати 4,31622 є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Колегія суддів зауважує, що Відповідач у відповідь на заяву Позивача повідомив про розрахунок розміру пенсії з урахуванням положень ст. 40 Закону 1058-ІV. Відтак спору щодо розміру коефіцієнта заробітної плати 4,31622 на час звернення Позивача у цій справі до суду не існувало.

Також, Відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної Позивачу пенсії за віком на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, вбачається, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується та приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.

Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13).

Тобто, призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Крім того, як встановлено вище, Відповідач в оскаржуваній відмові не зарахував страховий стаж Позивача в повному обсязі.

Отже, вимоги Позивача щодо здійснити перерахунку та виплати Позивачу пенсії за віком із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 4,31622 не підлягають задоволенню, оскільки на цій стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження Відповідача щодо застосування коефіцієнта заробітної плати.

Водночас колегія суддів встановила, що оскаржуване рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 320/51934/24 не підписано головуючим суддею Лисенко В.І.

Згідно з матеріалами справи, остання розглядалась у паперовій формі.

Водночас, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи (а.с. 49-51) міститься рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 320/55250/24, ухвалене головуючим суддею Лисенко В.І. за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Після тексту судового рішення навпроти прізвища судді Лисенко В.І. відображений підпис.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні.

З огляду на викладене, оскільки оскаржуване рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 320/51934/24 не підписано головуючим суддею Лисенко В.І., це є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Отже, у сукупності рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме шляхом:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії за віком без урахування заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.01.2024;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком без урахування заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.01.2024.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження частково.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії за віком без урахування заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.01.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком без урахування заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.12.2005 по 31.12.2010 та з 01.04.2016 по 28.02.2019 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18.01.2024.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя - доповідач: Ю.О. Тереза

Судді: Н.В. Безименна

І.О. Грибан