Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №620/509/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/509/26 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Попової О.Г., суддів: Говоруна О.В., Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Лукянець Денис Миколайович в інтересах ОСОБА_1 звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - за сімейними обставинами - необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту від 01.12.2025 про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вище вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та закрити провадження у справі.

Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу не погодився із доводами апеляційної скарги, з огляду на відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції прийнятого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 є бабусею позивача та має встановлену 1Б групу інвалідності відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 19/25/2635/В (дата прийняття рішення 29.09.2025 рішення №19/25/2635/Р).

01.12.2025 позивач звернувся з рапортом щодо вирішення питання про звільнення його з військової служби відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - за сімейними обставинами потреба у постійному догляді за бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом 1 групи, яка потребує постійного стороннього догляду.

До рапорту були додані нотаріально засвідчені копії таких документів: паспорт громадянина України № НОМЕР_2 та РНОКПП ОСОБА_1 ; паспорт громадянина України та РНОКПП ОСОБА_2 (бабусі), НОМЕР_3 , виданий Семенівський РВ УМВС України в Чернігівській області, 26.04.2001; свідоцтво про народження ОСОБА_3 (батька Позивача), НОМЕР_9, виданий Виконавчим комітетом Перелюбської селищної ради депутатів Холминського району Чернігівської області, 15.02.1961; свідоцтво про народження ОСОБА_1 (Позивача), НОМЕР_4 , виданий відділом реєстрацій актів громадського стану Чернігівського міськвиконкому, 06.04.1995; свідоцтво про народження ОСОБА_4 (брата Позивача), НОМЕР_5 , виданий відділом реєстрацій актів громадського стану Чернігівського міськвиконкому, 12.10.1984; свідоцтво про смерть ОСОБА_3 (батька позивача), НОМЕР_6 , виданий Чернігівським міським управлінням юстиції, 02.02.2011; Витяг із рішення № 19/25/263 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 19/25/2635/В, КП Чернігівська обласна лікарня, 29.09.2025; пенсійне посвідчення ОСОБА_2 (бабуся), серія НОМЕР_7 ; довідка № 7426-500382758 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, Управлінням державних соціальних гарантій та розвитку соціальних послуг Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, 29.09.2025; Довідка про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 10272, видана Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради, 27.09.2025; довідка №526/89 про проходження військової служби брата ОСОБА_4 в Збройних Силах України, видана Військовою частиною НОМЕР_8 , 28.11.2025; копія витягу з військового квитка та довідка про склад зареєстрованих осіб від 04.11.25 № 12628 видана ЦНАПОМ; Довідка від 04.11.25 № 19-09/393, видана виконкомом Семенівської міської ради; заява про вибір піклувальника, реєстраційний номер 1117; бабусина заява щодо її батьків, братів та сестер.

Відповідач листом від 04.12.2025 № 8758 відмовив у задоволенні рапорту позивача та зазначив, що відповідно до вимог підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, до членів сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені; другого ступеня споріднення - її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Дійсним повідомляємо, що у Вашому рапорті відсутні документи, які підтверджують факт смерті членів сім`ї другого ступенів споріднення бабусі військовослужбовця - рідної сестри ОСОБА_5 ; рідного брата - ОСОБА_6 ; та документи, які підтверджують факт проживання рідного сина бабусі військовослужбовця - ОСОБА_7 в російській федерації. Згідно наданих Вами документів до рапорту, а саме акту перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 № 26/1 від 24.11.2025, зазначена інформація про наступних членів сім`ї Вашої бабусі, ОСОБА_2 , першого та другого ступенів споріднення: рідний син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин російської федерації, проживає в російській федерації; рідна сестра - ОСОБА_5 - померла; рідний брат - ОСОБА_6 - помер. Дійсним повідомляємо, що наданий Вами акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, який затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 № 26/1 від 24.11.2025, складений з порушенням вимог пункту 14.30 розділу XIV "Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України":

- комісією в акті не зазначено посилання на документи, які підтверджують факт смерті членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення бабусі військовослужбовця - рідної сестри ОСОБА_5 ; рідного брата - ОСОБА_6 ; чоловіка - ОСОБА_8 , рідного сина - ОСОБА_7 ;

- комісією в акті не зазначено посилання на документи, які підтверджують факт проживання рідного сина бабусі військовослужбовця - ОСОБА_7 в російській федерації;

- в акті відсутня інформація про використання комісією відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;

- комісією в акті не зазначена інформація про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит, відповідно до вимоги абзацу 7 пункту 14.30 розділу XIV Інструкції.

Таким чином, для прийняття рішення, Вам необхідно надати виправлений акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, який затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно частини другої статті 2 Закону № 2232-XII, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (частина шоста статті 2 Закону № 2232-XII).

Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1933-XII (далі - Закон № 1933-ХІІ), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17 березня 2014 року після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.

В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на час розгляду цієї справи.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.

Підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

За приписами частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 170). Додатком 19 до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Підпункт 28 пункту 5 зазначеного Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді;

З наведеної норми слідує, що умовами для звільнення з військової служби на зазначеній підставі є одночасна наявність таких обставин:

інвалідність І чи ІІ групи у члена сім`ї другого ступеня споріднення;

потреба здійснювати постійний догляд за такою особою, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;

відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи (якщо такі наявні - вони мають самі потребувати постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи).

Частиною першою статті 264 Сімейного кодексу України передбачено, що внуки, правнуки зобов`язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда.

Повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу. (стаття 266 Сімейного кодексу України)

У постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 викладено правовий висновок, що "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, рідна бабуся позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 має 1Б групу інвалідності відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №19/25/2635/В (дата прийняття рішення 29.09.2025 рішення № 19/25/2635/Р).

Підставою для відмови у задоволенні рапорту позивача стало те, що акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, який затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 №26/1 від 24.11.2025, складений з порушенням вимог пункту 14.30 розділу XIV "Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України":

- комісією в акті не зазначено посилання на документи, які підтверджують факт смерті членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення бабусі військовослужбовця - рідної сестри ОСОБА_5 ; рідного брата - ОСОБА_6 ; чоловіка - ОСОБА_8 , рідного сина - ОСОБА_7 ;

- комісією в акті не зазначено посилання на документи, які підтверджують факт проживання рідного сина бабусі військовослужбовця - ОСОБА_7 в російській федерації;

- в акті відсутня інформація про використання комісією відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;

- комісією в акті не зазначена інформація про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит, відповідно до вимоги абзацу 7 пункту 14.30 розділу XIV Інструкції.

Так, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що Військовою частиною НОМЕР_1 в цьому випадку застосовано формальний підхід до розгляду питання та не надано належної оцінки всім документам, долученим до рапорту позивача про звільнення зі служби.

Вимоги до форми акту перевірки сімейного стану військовослужбовця затверджені Додатком № 23 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, в якому відсутня необхідність зазначення посилання на документи, які підтверджують факт смерті або проживання за кордоном.

Аналогічно, у затвердженій формі акту відсутня необхідність зазначення інформація про використання комісією відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну та інформації про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит, відповідно до вимоги абзацу 7 пункту 14.30 розділу XIV Інструкції.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 потребує постійного строннього догляду (п.17.1.3 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №19/25/2635/В)

Чоловік та батьки ОСОБА_2 померли, син ОСОБА_3 помер, син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин росії проживає в росії; сестра ОСОБА_5 померла, брат ОСОБА_6 помер, онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 , онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовець Військової частини НОМЕР_8 .

Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця, який затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 №26/1 від 24.11.2025 підтверджено необхідність здійснення постійного догляду онуком ОСОБА_1 .

Крім того, у відповідь на звернення позивача ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 18.12.2025 №7/1402 повідомив, що під час своєї роботи комісія перевірила відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві, зокрема рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою, відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, інформацію з публічних електронних ресурсів, у тому числі інформацію надану в заяві ОСОБА_2 від 15.11.2025 року. З огляду в наявному доступі до державних реєстрів потреби у запитах до інших державних органів для отримання необхідної інформації не виникла. За підсумком роботи комісія дійшла висновку про підтвердження необхідності здійснення постійного догляду онуком ОСОБА_1 за ОСОБА_2 , що зазначено у висновку акту. Акт перевірки сімейного стану складено за формою, визначеною у додатку 23 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Виходячи з вище викладеного ІНФОРМАЦІЯ_7 не має правових підстав для внесення змін та доповнення додатками акту перевірки.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, оскільки актом перевірки сімейного стану військовослужбовця, який затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 № 26/1 від 24.11.2025 підтверджено необхідність здійснення постійного догляду онуком ОСОБА_1 .

Щодо аргументів відповідача, про відсутність доказів того, що рідний онук бабусі позивача - ОСОБА_4 - проходить військову службу, а тому не може вважатися його відсутність в розумінні абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до довідки від 28.11.2025 №536/89 виданої за формою 5, Військовою частиною НОМЕР_8 , рідний брат позивача - ОСОБА_4 перебуває на військовій службі за мобілізацією та є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_8 .

Тоді як, правильно звернуто увагу суд першої інстанції, Військовою частиною НОМЕР_1 - суб`єктом владних повноважень не надано до суду доказів на підтвердження того, що станом на момент розгляду цієї справи ОСОБА_4 не проходить військову службу, як і не було надано до суду апеляційної інстанції.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції уважив й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки, рішення відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки судом правильно встановлено протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні його з військової служби, суд першої інстанції правильно вважав, що в цьому випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Відтак, враховуючи те, що позивачу протиправно відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення, колегія суддів погоджується, що належним способам захисту прав позивача є покладення на відповідача зобов`язання звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами (необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи), та звільнити позивача від проходження військової служби з постановкою на військовий облік.

З огляду на викладене, Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 у справі №620/509/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Судді: О.В. Говорун

О.В. Чуприна