Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/14109/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14109/26

Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:10.07.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі – ГУПФ) України в Одеській області, ГУПФ України в Закарпатській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Закарпатській області №155250003846 від 09 квітня 2026 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язання ГУПФ України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з суми посадового окладу, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Одеській області від 10 березня 2026 року №5-976/26, починаючи з 17 грудня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання і виплачувати його в подальшому;

- зобов`язання ГУПФ України в Одеській області провести ОСОБА_1 виплату одним платежем заборгованості щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що виникла з 17 грудня 2024 року по день фактичного виконання рішення суду, виходячи з суми посадового окладу, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Одеській області від 10 березня 2026 року №5-976/26, з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що звернулась до ГУПФ України в Одеській області 03 квітня 2026 року з заявою та пакетом необхідних документів для призначення (перерахунку) та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Однак, рішення ГУПФ України у Закарпатській області №155250003846 від 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії. Позивач вважає вказане рішення протиправним, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідач – ГУПФ України в Одеській області позов не визнало, вказуючи, що не приймало участі у розгляді заяви позивача. До Головного управління було надано лише заяву, яку за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ України в Закарпатській області. ГУПФ України в Одеській області, зазначає, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду. Представник відповідача зазначає, що враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, з 01 січня 2024 року для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абз.5 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а саме: 2 102,00 грн.

Відповідач – ГУПФ України у Закарпатській області позов не визнало та вказувало, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абз.5 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а саме: 2 102,00 грн., оскільки у суддів, які працюють на відповідних посадах, базовий розмір прожиткового мінімуму, з якого визначаються посадові оклади суддівської винагороди не змінювався.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУПФ в Закарпатській області, ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Закарпатській області №155250003846 від 09 квітня 2026 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язано ГУПФ України в Закарпатській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з суми посадового окладу, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Одеській області від 10 березня 2026 року №5-976/26, починаючи з 17 грудня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області провести ОСОБА_1 виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з суми посадового окладу, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Одеській області від 10 березня 2026 року №5-976/26, з урахуванням раніше виплачених сум та виплатити заборгованість з 17 грудня 2024 року по день фактичного виконання рішення суду.

В іншій частині позову – відмовлено.

Стягнуто з ГУПФ України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 129,92 грн.

В апеляційній скарзі ГУПФ України в Закарпатській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- довідка видана за формою для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді відставці, проте вона не створює правових підстав для перерахунку пенсії;

- для визначення розміру посадового окладу суддів має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, а саме 2 102,00 грн.;

- апелянт посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року (справа №240/9028/24), в якій сформовано висновок щодо застосування ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі – Закон №1402-VIII) та визначення розмірів грошової винагороди суддів.

Також, в апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача;

- ГУПФ України у Одеській області не приймалось оскаржуване рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - ГУПФ України в Закарпатській області;

- ГУПФ України у Одеській області не є суб`єктом прийняття рішення. В свою чергу, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії визначено ГУПФ України в Закарпатській області, то саме цей орган і має завершити процедуру перерахунку(призначення) позивачеві пенсії;

- ГУПФ України у Одеській області також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року (справа №240/9028/24), в якій сформовано висновок щодо застосування ст. 135 Закону №1402-VIII та визначення розмірів грошової винагороди суддів.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУПФ в Одеській області позивач вказала, що апеляційна скарга носить формальний характер, в ній відсутні будь-які доводи стосовно неправильності або неповноти досліджених судом обставин справи, невірність застосування норм права і взагалі не згадується рішення першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ГУПФ України в Закарпатській області та ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

04 березня 1998 року ОСОБА_1 була призначена суддею Приморського районного суду м. Одеси на підставі Указу Президента України від 04 березня 1998 року №164/98.

Наказом начальника управління юстиції в Одеській області від 01 квітня 1998 року №73 о/с позивачка як суддя зарахована до штату Приморського районного суду м. Одеси з 07 квітня 1998 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Постановою Верховної Ради України від 15.2003 року №809-ІV позивач обрана безстроково суддею Приморського районного суду м. Одеси.

17 грудня 2024 року рішенням Вищої ради правосуддя №3650/0/15-24 позивач звільнена з посади судді Приморського районного суду м. Одеси у відставку у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На підставі вказаного рішення 17 грудня 2024 року головою Приморського районного суду м. Одеси видано наказ про звільнення позивача з посади судді Приморського районного суду.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області, отримує з 17 грудня 2024 року довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 96 481,80 грн, що становить 68% відсотків від заробітку, застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102, 00 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року залишено без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/2280/25 від 25 квітня 2025 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним дії ТУ ДСА України в Одеській області щодо визначення складових суддівської винагороди.

На виконання вищевказаного рішення ТУ ДСА в Одеській області видано довідку від 10 березня 2026 року №5-976/26, якою визначено, що станом на 01 січня 2024 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 204 390, 00 грн., із визначенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028, 00 грн.

ОСОБА_1 звернулась до ГУПФ України в Одеській області 03 квітня 2026 року з заявою та пакетом необхідних документів для призначення (перерахунку) та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглядало ГУПФ України у Закарпатській області.

Відповідно до Рішення ГУПФ України у Закарпатській області №155250003846 від 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді законодавством не змінено.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується та вважає його протиправним, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення ГУПФ України в Закарпатській області №155250003846 від 09 квітня 2026 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та таким, що належить до скасування.

Також, наявні підстави для зобов`язання ГУПФ України в Закарпатській області, який за принципом екстериторіальності розглядав заяву позивачки, провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з суми посадового окладу, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Одеській області від 10 березня 2026 року №5-976/26, починаючи з 17 грудня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Оскільки позивач перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області, тому виплата перерахованої суми щомісячного довічного грошового утримання, у тому числі заборгованості, яка виникне у зв`язку з цим перерахунком (різниці за минулий час), належить до повноважень ГУПФ України в Одеській області.

Щодо вимоги позивача про виплату заборгованості щомісячного довічного грошового утримання одним платежем суд першої інстанції зазначив, що вказана вимога стосується не відновлення порушених прав позивачки та вирішення спору по суті, а спрямована на визначення порядку виконання рішення суду, що вирішується в окремому порядку, визначеному КАС України та не може бути вирішена під час розгляду спору по суті.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 19, 130 Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів",

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 ч.2 ст. 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (п.24 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване ст. 142 Закону №1402-VIII, ч.4 якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч.1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб – 3 028 грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано ст. 135 Закону №1402-VIII, зокрема, п.1 ч.3 якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Слід зазначити, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість, ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2 102,00 грн.

Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст. 130 Конституції України і ч.3 ст. 135 Закону №1402-VIII.

Згідно Постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3 028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді – 2 102,00 грн), на підставі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною.

Доводи апеляційної скарги про те, що станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, колегія суддів відхиляє та вказує, що ГУПФ в Закарпатській області діяло необґрунтовано та всупереч вимог ч.2 ст. 130 Конституції України і ч.3 ст. 135 Закону №1402-VIII.

Колегія суддів акцентує увагу, що у даній справі, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань в апеляційних скаргах на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 24 квітня 2025 у справі №240/9028/24 з огляду на таке.

Так, при вирішенні спору колегія суддів враховує, що у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 Верховний Суд надав іншу оцінку аналогічним правовідносинам та його висновки є актуальними на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Зокрема, у названій постанові Верховний Суд зазначив, що:

" 55. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

56. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною."

В подальшому зазначену правову позицію підтримано Верховним Судом у його постановах, зокрема, від 16 березня 2026 року по справі №380/19912/24, від 08 квітня 2026 року по справі №340/1792/25.

Також, колегія суддів вважає необхідним вказати на безпідставність посилань апелянтів на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, ще й з огляду на таке.

У справі №240/9028/24 спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Однак, у даній справі, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року.

Відтак, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі.

Аналогічна позиція викладено у постанові Верховного Суду №580/3327/25 від 05 серпня 2026 року.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

ГУПФ в Одеській області обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу зазначив, що воно не є суб`єктом прийняття рішення та, оскільки, у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії визначено ГУПФ України в Закарпатській області, то саме цей орган і має завершити процедуру перерахунку(призначення) позивачеві пенсії.

Колегія суддів вказує, що даний довід апелянта є безпідставним, оскільки рішенням суду першої інстанції саме ГУПФ України в Закарпатській області й зобов`язано провести позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а ГУПФ України в Одеській області, в свою чергу, зобов`язано провести виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.