Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №400/7675/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7675/26

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Дата і місце ухвалення: 31.07.2026р., м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШЛ 049351 від 28 квітня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірною постановою його незаконно притягнуто до відповідальності у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що виразилося у перевезенні вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону. Позивач стверджував, що відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пунктів 1.3, 1.4 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 07.06.2010р. «Про затвердження Інструкції з використання тахографів на автомобільному транспорті», обов`язковому обладнанню тахографами підлягають виключно транспортні засоби, які використовуються для перевезення пасажирів або вантажів, та мають повну масу понад 3,5 тонни (тобто більше ніж 3500 кг). Оскільки повна маса автомобіля позивача становить рівно 3500 кг (категорія N1), встановлення та використання тахографа на даному ТЗ за законом не передбачено та є технічно необов`язковим. Посилався позивач і на недоведеність відповідачем комерційного (господарського) характеру перевезення, як обов`язкової умови для застосування санкцій.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 31.07.2026р. з ухваленням по справі нового судового рішення – про задоволення його позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що станом на березень-квітень 2026 року пункт 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Мінтрансзв`язку від 07.06.2010р. №340, поширював обов`язок ведення індивідуальної контрольної книжки водія або наявності копії графіка змінності на водіїв вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн включно. Однак, судом не враховано, що індивідуальна контрольна книжка водія є альтернативним способом обліку робочого часу виключно для тих суб`єктів, на яких розповсюджується обов`язок встановлення тахографів, проте з певних причин тахограф не встановлено чи він несправний. А відтак, вимога щодо наявності індивідуальної контрольної книжки водія не може застосовуватись розширено до транспортних засобів, максимальна маса яких не перевищує 3,5 тонни.

Також, апелянт посилається на те, що стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить імперативної вимоги щодо обов`язкової наявності в комплекті транспортних документів водія вантажного автомобіля масою до 3,5 тонн індивідуальної книжки водія або графіка змінності під час перевірки на дорозі.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що в акті перевірки №ОАР 072584 від 13.03.2026р. посадові особи Укртрансбезпеки сформулювали суть порушення через альтернативний сполучник: «відсутня індивідуальна книжка водія або копія графіку змінності водіїв». Сформулювавши обвинувачення у такий спосіб, контролюючий орган не встановив конкретного складу правопорушення, оскільки не визначив, який саме обов`язок із двох альтернативних покладається на перевізника та був ним порушений. Оцінка суду першої інстанції про те, що «відсутність обох документів охоплює склад порушення», є помилковою, оскільки адміністративно-господарська відповідальність вимагає чіткої та однозначної кваліфікації діяння.

Державна служба України з безпеки на транспорті подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Відповідач зазначає, що пунктом 6.3 Положення №340 чітко визначено, що водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф. Законодавцем при визначенні у ст.48 Закону документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 07.06.2007р. зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця.

Основним видом діяльності підприємця ОСОБА_1 є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний), а також інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

З 2014 року ФОП ОСОБА_1 належить спеціалізований вантажний фургон MERSEDES-BENZ SPRINTER 413 CDI, д.н. НОМЕР_1 , якій відповідно свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу має повну масу 3500 кг.

13.03.2026р. зазначений автомобіль, під керуванням водія ОСОБА_2 , перевозив вантаж - кондитерські вироби за маршрутом м. Умань Черкаської області – смт. Побузька Голованівський район Кіровоградської області на підставі товарно-транспортної накладної (ТТН) № РВГ 00000018074.

В районі 210 км автомобільної дороги Київ-Одеса, о 11 год. 40 хв. автомобіль був зупинений для перевірки співробітниками Управління державного нагляду (контролю) в Черкаській області.

Під час перевірки встановлено, що у водія ОСОБА_2 відсутня індивідуальна книжка водія або копія графіку змінності водіїв.

Зазначене відповідачем кваліфіковано як порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

За цим фактом посадовими особами Уктрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №ОАР 072584 від 13.03.2026р.

Матеріали перевірки передано на розгляд до відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області.

23.03.2026р. відділ державного нагляду (контролю) у Миколаївській області направив на адресу ФОП ОСОБА_1 запрошення прийняти участь у розгляді справи про порушення на автомобільному транспорті, який відбудеться 14.04.2024р.

У запрошенні зазначено, що у разі неявки ОСОБА_1 на розгляд справи справа буде розглянута за його відсутності.

Докази отримання позивачем відповідного запрошення в матеріалах справи відсутні.

13.04.2026р. відділ державного нагляду (контролю) у Миколаївській області повторно направив на адресу ФОП ОСОБА_1 запрошення прийняти участь у розгляді справи про порушення на автомобільному транспорті, який відбудеться 28.04.2026р.

Вказане запрошення позивачем отримано 14.04.2026р., що останнім не заперечується.

28.04.2026р. уповноваженою особою Управління державного нагляду (контролю) у Миколаївській області, на підставі акту перевірки №ОАР 072584 від 13.03.2026р., прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 049351, якою ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що станом як на момент складання акту перевірки (13.03.2026р.), так і на момент ухвалення постанови про застосування штрафу, у позивача був обов`язок вести облік робочого часу водія вантажного автомобіля масою до 3,5 тонн, а також надавати відповідні документи на вимогу працівників Укртрансбезпеки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі Порядок №1567).

Пунктом 2 Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 15 Порядку №1567 обумовлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених ст.ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Згідно частин 1 та 2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону №2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішнього перевезення вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, зокрема, зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010р. №340 затверджене Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 розділу I Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до пункту 1.5 розділу I Положення №340, у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні, зокрема: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); графік змінності - документ, який визначає початок та кінець робочої зміни на кожний день календарного місяця, а також вихідні дні.

Згідно п.6.2 розділу VІ Положення №340 перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Пунктом 6.3 розділу VІ Положення №340 передбачалося, що водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

Згідно п.6.4 розділу VІ Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.

Відповідно до пункту 7.1 розділу VІI Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство прямо вимагало від водія вантажного автомобіля до 3,5 тонн ведення обліку робочого часу водія: тахограф, індивідуальна книжка або графік змінності водіїв. При цьому, встановлення тахографу на транспортному засобі до 3,5 тонн було правом перевізника.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій №1727 від 12.12.2025р. затверджено в новій редакції Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Відповідно до п.п.1 п.3 цього Положення, вимоги цього Положення застосовуються до автомобільних перевізників та водіїв, які працюють за трудовими та (або) цивільно-правовими договорами, під час: внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів, якщо максимальна технічно допустима маса автомобільного транспортного засобу, включаючи будь-який причіп або напівпричіп, перевищує 3,5 тонни.

Вимог щодо ведення обліку часу до водіїв, які здійснюють перевезення вантажів на автомобілях до 3,5 тонн нова редакція Положення не містить.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що нова редакція Положення №340 набрала чинності лише 26.07.2026р.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на 13.03.2026р. у позивача був обов`язок вести облік робочого часу водія вантажного автомобіля до 3,5 тонн, а також надавати відповідні документи на вимогу працівників Укртрансбезпеки.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на автомобільного перевізника чинним законодавством покладено обов`язок з забезпечення, а на водія – пред`явлення до перевірки документів, передбачених статтею 48 Закону. Суб`єктом відповідальності за абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-IIІ є автомобільний перевізник.

Автомобільного перевізника статтею 1 Закону №2344-IIІ визначено як фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно ст.33 Закону №2344-IIІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в акті перевірки №ОАР 072584 від 13.03.2026р. посадові особи Укртрансбезпеки сформулювали суть порушення через альтернативний сполучник: «відсутня індивідуальна книжка водія або копія графіку змінності водіїв». За твердженнями апелянта, сформулювавши обвинувачення у такий спосіб, контролюючий орган не встановив конкретного складу правопорушення, оскільки не визначив, який саме обов`язок із двох альтернативних покладається на перевізника та був ним порушений.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи апелянта, оскілки п.6.3 Положення №340 у редакції до 26.07.2026р. передбачає необхідність ведення водієм обліку робочого часу та встановлює альтернативність підтвердження цього обліку: індивідуальна контрольна книжка водія або графік змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

Тобто, в залежності від обставин, водій мав право вести облік за кожним з передбачених варіантів, і надання одного з альтернативних документів, звільняли б у цьому випадку позивача від відповідальності.

Натомість, у випадку з позивачем, у водія транспортного засобу 13.03.2026р. не було жодного з цих альтернативних документів.

Зазначеної обставини ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ОСОБА_1 не заперечив.

За наведених обставин, на думку колегії суддів, склад правопорушення на автомобільному транспорті відповідачем у акті перевірки описаний правильно.

Підстави для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШЛ 049351 від 28 квітня 2026 року відсутні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення від 31.07.2026р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа, у відповідності до ст.12 КАС України, належить до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»-«г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 жовтня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук