Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/15522/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15522/25

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. Дата і місце ухвалення: 30.07.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.02.2023 року перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО96766 від 08.04.2025 року, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням проведених виплат;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО96766 від 08.04.2025 року, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення набрало законної сили 23.09.2025 року.

26.09.2025 року у справі видано два виконавчих листа.

Ухвалами суду:

- від 13.11.2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 року у справі №420/15522/25 у строк 20 календарних днів з дня отримання копії ухвали.

- від 05.12.2025 року прийнято звіт ГУПФ України в Одеській області в порядку ст.382 КАС України про виконання рішення суду у справі №420/15522/25 в частині здійснення перерахунку пенсії та розрахунку доплати до пенсії ОСОБА_1 ; встановлено ГУПФ України в Одеській області новий строк для подання звіту суду в частині виплати ОСОБА_1 166478,63грн. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/15522/25 від 22.08.2025 року 30 календарних днів з дня отримання ним копії ухвали;

- від 09.01.2026 року, зокрема, відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.01.2026 року в порядку ст.382 КАС України про виконання рішення у справі №420/15522/25 в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості у сумі 166478,63грн.; встановлено ГУПФ України в Одеській області новий строк для подання звіту суду в частині виплати ОСОБА_1 166478,63 грн. на виконання рішення від 22.08.2025 року 30 календарних днів з дня отримання ним копії ухвали;

- від 11.02.2026 року відмовлено у прийнятті звіту ГУПФ України в Одеській області від 05.02.2026 року в порядку ст.382 КАС України про виконання рішення суду у справі №420/15522/25 в частині виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії у сумі 166478,63 грн.; змінено спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 року у справі №420/15522/25 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених ОСОБА_1 сум пенсії з 01.02.2023 року на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми доплати до пенсії у розмірі 166478,63 грн., нарахованої з 01 лютого 2023 року по листопад 2025 року включно;

- від 18.06.2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі №420/15522/25 відмовлено.

17.07.2026 року надійшла заява представника позивача, у якій заявник з посиланням на норми ст.383 КАС України просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 року по справі №420/15522/25, починаючи з 01 липня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати ОСОБА_1 в повному обсязі суму пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 року по справі №420/15522/25, починаючи з 01 липня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомити Одеського окружного адміністративного суду про виконання ухвали суду у місячний строк з моменту її отримання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 , подану в порядку ст.383 КАС України у справі №420/15522/25 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу суду від 30 липня 2026 року, постановити ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 від 17.07.2026 року, подану в порядку ст.383 КАС України задовольнити. Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення суду від 22.08.2025 року у справі №420/15522/25, починаючи з 01 липня 2026 року.

Направити окрему ухвалу ГУ ПФУ в Одеській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а також для забезпечення виплати пенсії в розмірі, перерахованому на виконання рішення суду від 22.08.2025 року у справі №420/15522/25.

Зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області повідомити П`ятий апеляційний адміністративний суд про вжиті заходи у тридцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що невиплата позивачу в липні 2026 року пенсії в розмірі, який відповідач сам визначив за наслідками перерахунку з урахуванням індексації, застосованої на підставі постанови №236 (25950,00 грн), є не виникненням нового права, а продовженням невиконання того самого триваючого обов`язку, встановленого резолютивною частиною рішення від 22.08.2025 року.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, застосував висновки Верховного Суду у постанові від 30 квітня 2026 року у справі №340/7985/25, згідно якого не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового рішення, не підлягає формальному застосуванню до ситуації, коли новий позов спрямований не на повторне зобов`язання виконати попередні рішення як такі, а на захист іншого права, що виникло після його виконання у частині щодо перерахунку та виплати пенсії без застосування Порядку №821, тобто права на отримання пенсії у розмірі, який, на думку позивача, визначено відповідачем із застосуванням Порядку №821, правомірність якого є предметом спору у цій справі. Це якісно інші правовідносини, інший предмет із самостійною підставою позову.

Суд констатував виникнення нових правовідносин між сторонами, оскільки під час розгляду справи №420/15522/25 судом не розглядалось питання правомірності/неправомірності виплати ГУПФ України в Одеській області позивачу пенсії та її розміру починаючи з 01.07.2026 року .

Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу положень частини 4 статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За правилами частини 1 статі 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині 1 статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сил.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні заяви, поданої в порядку 383 КАС України, суд зазначив, що під час розгляду справи №420/15522/25 судом не розглядалось питання правомірності/неправомірності виплати ГУПФ України в Одеській області позивачу пенсії та її розміру починаючи з 01.07.2026 року, а відтак вказане свідчить про виникнення нових правовідносин між сторонами.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі №420/15522/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.02.2023 року перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО96766 від 08.04.2025 року, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням проведених виплат;

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО96766 від 08.04.2025 року, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням проведених виплат.

Вказане рішення суду набрало законної сили 23.09.2025 року.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, згідно з яким розмір його пенсії склав 23610,00 грн., що підтверджується копією перерахунку пенсії з 01.12.2025 року.

У подальшому, відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.03.2026 року на виконання постанови №236, внаслідок чого позивачу було нараховано індексацію пенсії. Отже, загальний розмір пенсії з урахуванням індексації склав 25950,00 грн., що підтверджується копією перерахунку пенсії з 01.03.2026 року.

Водночас, у липні 2026 року позивачу виплачено пенсію у розмірі 21678,82 грн..

Заборгованість пенсії становить 4271,18 грн..

Відтак, після набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 року позивачу виплачується пенсія у меншому розмірі, аніж визначений пенсійним органом після проведеного перерахунку на його виконання.

За таких обставин перевірка того, чи виплачується позивачу фактично саме ця - визначена самим відповідачем на виконання рішення суду сума, є не питанням, що виходить за межі предмета спору, та підлягає розгляду шляхом подання нового позову, а прямим і безпосереднім змістом судового контролю за виконанням рішення суду.

Також в оскаржуваній ухвалі судом відмовлено в задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, з тих підстав, що під час розгляду справи №420/15522/25 судом не розглядалось питання правомірності/неправомірності виплати ГУПФ України в Одеській області позивачу пенсії та її розміру починаючи з 01.07.2026 року, зокрема, не вирішувалось питання протиправності застосування Постанови №821 до розміру пенсії.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що досліджуючи матеріали справи, колегією суддів встановлено, що у звіті відповідача, який надійшов до суду першої інстанції 05.02.2026 р. вказано, що виплата перерахованої пенсії та нарахованої доплати до пенсії в подальшому буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.09.2026 р. у справі 580/490/26 зазначено, що застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. Саме тому предметом незгоди позивачки є не самостійна правомірність постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, а правомірність її застосування відповідачем під час виконання судового рішення у справі № 580/2568/25.

Колегія суддів відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову.

Водночас колегія суддів вважала правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції об`єктивно не міг врахувати зазначену правову позицію, оскільки така сформована після постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали по цій справі.

Оскільки суд першої інстанції не встановив усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення заяви, не надав оцінки всім доводам заявника, а висновок про передчасність звернення із заявою не відповідає матеріалам справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 383, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року – скасувати.

Ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України по справі №420/15522/25 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 року по справі №420/15522/25, починаючи з 01 липня 2026 року;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вжити заходи, щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 року у справі №420/15522/25 шляхом виплати недоплаченої у липні 2026 року суми пенсії у розмірі 4271,18 грн..

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 жовтня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук