Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/37726/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37726/25

Головуючий в 1 інстанції: Хлімоненкова М.В. Дата і місце ухвалення: 17.07.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування наказу, поновлення на службі в поліції та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив суд:

- скасувати наказ Департаменту патрульної поліції України за №560 від 29.08.2025р. «Про застосування до працівника УПП в Одеській області ДПП дисциплінарного стягнення», яким до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0173350) застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- поновити лейтенанта ОСОБА_1 на службі в поліції з 29.08.2025р.;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення – 29.08.2025р. по дату поновлення на службі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що наказом Департаменту патрульної поліції України №560 від 29.08.2025р. до нього незаконно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Вказаний наказ в подальшому був реалізований наказом ДПП від 14.07.2025р. №1161 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП та зараховано в розпорядження Департаменту патрульної поліції. Позивач зазначав, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення мають бути виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, тобто протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. В той же час, оскаржуваний наказ №560 від 29.08.2025р. містить посилання лише на отримані відомості від органу досудового слідства, які містять перелік правопорушень, які не підтверджені вироком суду, що вступив у законну силу. Висновки службового розслідування повність відтворюють повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та не мають жодних посилань на самостійно встановлені факти дисциплінарного проступку, аналізу характеру такого проступку, особи порушника, ступеню вини тощо.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 17.07.2026р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд своїми висновками фактично підмінив дисциплінарний проступок самою підозрою, яка була вручена ОСОБА_1 під час досудового слідства у кримінальному провадженні. При цьому, судом першої інстанції не враховано сталу практику Верховного Суду з приводу того, що сам факт кримінального переслідування, затримання чи повідомлення про підозру не є достатньою підставою для дисциплінарного звільнення. Дисциплінарна комісія повинна самостійно встановити склад дисциплінарного проступку, а не відобразити фабулу кримінального провадження.

Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні спору судом не надано належної правової оцінки посиланням позивача, що під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія не встановила: які конкретні службові обов`язки були порушені ОСОБА_1 ; коли саме і за яких обставин; які дії були вчинені ним під час несення служби; який причинний зв`язок між поведінкою позивача і порушенням дисципліни; які саме докази підтверджують дисциплінарний проступок. В оскаржуваному судовому рішенні відсутній аналіз у чому саме проявилася вина, які саме «негативні особисті якості» встановлені, чому не враховано позитивні характеристики ОСОБА_1 за сім років служби та чи є обраний ДПП вид дисциплінарного стягнення пропорційним.

Посилається апелянт і на те, що судом не враховано порушене право ОСОБА_1 на захист. Апелянт стверджує, що співробітник поліції один раз приїхав до СІЗО і запропонував надати йому пояснення. Позивач прямо заявив, що бажає давати пояснення лише за участю захисника, однак такої можливості йому не було забезпечено.

Департамент патрульної поліції подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Відповідач зазначає, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім видом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням відповідних обставин і не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу, що має право приймати рішення за результатами дисциплінарного провадження у конкретній ситуації між альтернативними, кожен з яких є правомірним. Дисциплінарною комісією встановлено склад дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Зокрема, враховано, що 04.07.2025р. лейтенанта поліції ОСОБА_1 затримано відповідно до статті 208 Кримінального процесуального кодексу України та повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. Інформація про цей випадок була широко поширена в мережі Інтернет, набравши на момент проведення службового розслідування понад 39000 переглядів, що негативно позначилося не тільки на його особистому авторитеті, а й на авторитеті Національної поліції України в цілому. Це спричинило значний суспільний резонанс, що підриває довіру до правоохоронних органів та їх здатність забезпечувати правопорядок у країні. Причинами виявленого порушення лейтенантом поліції ОСОБА_1 стали його недисциплінованість, негативні особисті якості, не виявлення ним високої свідомості, дисципліни. Під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією враховано, що за час несення служби ОСОБА_1 вісім разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, що є обставиною, яка обтяжує відповідальність у відповідності до п.2 ч.1 ст.19 Дисциплінарного статуту. Вчинок лейтенанта поліції ОСОБА_1 є проявом негідної поведінки, тому у відповідача були всі підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді інспектора роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП НПУ.

03.07.2025р. позивача було затримано у порядку, передбаченому ст.208 КПК України, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025164220000016 від 21.03.2025р. та у подальшому 04.07.2025р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, а саме: в пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади чи службового становища вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси від 04.07.2025р. у справі №523/12797/25 щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Згідно доповідної записки начальника ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП капітана поліції Марунича В., 03.07.2025р. приблизно о 12.00 співробітниками Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (з дислокацією у м. Одесі), в межах документування фактів корупційної діяльності в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №4225164220000016, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.03.2025р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, було затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України інспектора роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вимагання та отримання грошових коштів у розмірі 4900 доларів США за невжиття заходів мобілізаційного характеру.

У доповідній записці капітан поліції ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до розстановки сил та засобів роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП на момент затримання ОСОБА_1 ніс службу на охоронні адміністративної будівлі ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, а також у мережі Інтернет було виявлено критичні публікації, у яких висвітлена вищевказана подія.

Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ №2149 від 09.07.2025р. призначено службове розслідування, утворено дисциплінарну комісію та відсторонено ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків.

Відповідно до витягу з наказу Департаменту патрульної поліції НПУ №1161 о/с від 14.07.2025р. лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора роти з обслуговування міста Ізмаїл управління патрульної поліції в Одеській області, з 04.07.2025р. зараховано в розпорядження Департаменту патрульної поліції.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією 07.08.2025р. складено висновок службового розслідування, затверджений начальником Департаменту патрульної поліції.

Згідно вказаного висновку в ході службового розслідування встановлено, що 03.07.2025р. лейтенанта поліції ОСОБА_1 було затримано в порядку статті 208 КПК України та повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 ККУ за кваліфікуючими ознаками, а саме: в пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Також, 04.07.2025р. до лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01.09.2025р. включно. Інформація щодо цієї події поширена у месенджері Telegram та набула понад 6000 переглядів. Також, інформація щодо досліджуваної події була висвітлена у різних Інтернет публікаціях та набула суспільного резонансу, який підриває авторитет Національної поліції України.

У висновку вказано, що причинами виявленого порушення лейтенантом поліції ОСОБА_1 стали його недисциплінованість, негативні особисті якості, не виявлення ним високої свідомості, дисципліни.

Також, дисциплінарною комісію встановлено обставини, що обтяжують відповідальність, передбачені пунктом 2 частини першої статті 19 Дисциплінарного проступку, а саме: вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення.

Дисциплінарною комісією враховано, що за час несення служби ОСОБА_1 притягувався до дисциплінарної відповідальності 8 разів, а саме: саме: наказом УПП в Одеській області ДПП від 17.07.2020р. №165 у вигляді догани; наказом УПП в Одеській області ДПП від 22.08.2022р. №469 у вигляді догани; наказом УПП в Одеській області ДПП від 14.10.2022р. №584 у вигляді суворої догани; наказом УПП в Одеській області ДПП від 16.08.2023р. №764 у вигляді суворої догани; наказом УПП в Одеській області ДПП від 08.03.2024р. №183 у вигляді зауваження; наказом УПП в Одеській області ДПП від 25.10.2024р. №656 у вигляді зауваження; наказом УПП в Одеській області ДПП від 25.02.2025р. №136 у вигляді догани; наказом УПП в Одеській області ДПП від 22.04.2025р. №263 у вигляді суворої догани.

Обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , дисциплінарною комісією не встановлено.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є працівником патрульної поліції, який зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, вимог антикорупційного законодавства України, сприяти посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, дисциплінарна комісія зазначила, що останній не утримався від дій, що підривають авторитет Національної поліції України. Відтак, вчинок лейтенанта поліції ОСОБА_1 є проявом негідної поведінки, тому є усі підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

У зв`язку з викладеним, дисциплінарна комісія вважала, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту необхідно застосувати до інспектора роти обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ №560 від 29.08.2025р. за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини третьої статті Дисциплінарного статуту, відповідно до частини дванадцятої статті 19, пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Вказаний наказ реалізовано наказом Департаменту патрульної поліції НПУ №1610 о/с від 25.09.2025р., яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи протиправним наказ Департаменту патрульної поліції України №560 від 29.08.2025р. ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що до позивача обґрунтовано застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, адже вчинений ОСОБА_1 проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. За висновками суду, такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.

Суд зазначив, що застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Позивачем вчинений проступок, який проявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських, тобто проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків, а тому суд дійшов висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018р. №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018р. №893 (далі - Порядок №893).

Статтею 1 Закону №580-VIII визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ч.1 ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно ч.1 ст.17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно ч.1 ст.64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Необхідно звернути увагу, що зі змісту присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.03.2020р. у справі №816/604/17.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016р. №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила). Ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Відтак, обов`язок дотримуватися професійно-етичних вимог, правил поведінки поліцейських, загальнолюдських цінностей, які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству, є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від посади, звання та його місцеперебування.

Зокрема, абз.2, 3, 4, 6 п.1 розділу ІІ Правил визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі.

Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Приписами статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Частинами першою, другою, третьою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року по справі №320/3085/20 зазначив, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.

Порушення моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, що негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 14.03.2023р. по справі №320/1206/21, від 10.04.2023р. по справі №520/5143/21.

Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органу поліції.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018р. №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893).

Пунктом 1 Розділу V Порядку №893 визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

В п.4 Розділу V Порядку №893 зазначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно п.7 Розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

В п. 2 Розділу VІ Порядку №893 зазначено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. (п. 1 Розділу VІІ Порядку № 893).

Положеннями ст.77 Закону №580-VIII визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського. Так, п.6 ч.1 вказаної статті визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в їх сукупності колегія суддів звертає увагу, що притягненню поліцейського до відповідальності передує проведення службового розслідування на підставі своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

Спірні правовідносини в справі зумовлені застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за порушення вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини третьої статті Дисциплінарного статуту.

Як вже зазначалося колегією суддів, за змістом висновку службового розслідування, 03.07.2025 лейтенанта поліції ОСОБА_1 було затримано в порядку статті 208 КПК України та повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 ККУ за кваліфікуючими ознаками, а саме: в пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади чи службового становища вчинене за попередньою змовою групою осіб. Також, 04.07.2025 до лейтенанта поліції ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01.09.2025 включно.

Інформація щодо цієї події поширена у месенджері Telegram, висвітлена у різних Інтернет публікаціях та набула суспільного резонансу, який підриває авторитет Національної поліції України.

Причинами виявленого порушення лейтенантом поліції ОСОБА_1 стали його недисциплінованість, негативні особисті якості, не виявлення ним високої свідомості, дисципліни.

При зверненні з даним позовом до суду та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що ані висновок дисциплінарного розслідування, а ні спірний наказ не містять інформації про вчинення позивачем порушення, що має ознаки саме дисциплінарного проступку, та не містять достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, вчиненого поліцейським.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки службовим розслідуванням встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 вчинив грубий дисциплінарний проступок, що виразився в порушенні низки вимог профільних нормативно-правових актів щодо діяльності позивача - як працівника поліції, що виразилося в: особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм діючого законодавства України, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України; вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, порушенні Присяги поліцейського в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського; порушенні етики поліцейського.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях/бездіяльності позивача складу дисциплінарного проступку та його доведеність відповідачем в ході проведення службового розслідування, колегія суддів враховує, що дисциплінарний проступок являє собою протиправну винну дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Тобто, притягнення особи до дисциплінарної відповідальності можливе у разі не дотримання поліцейським вимог щодо чесного, неупередженого, гідного та належного виконання обов`язків, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, зокрема, й Законом України «Про запобігання корупції», а також вчинення дій, що підривають рівень довіри, поваги та визнання законності дій поліції з боку суспільства.

Що ж до посилання апелянта на відсутність вироку у кримінальному провадженні, в якому йому оголошено підозру, то вирішуючи питання про обґрунтованість висновків службового розслідування, суд виходить із того, що дисциплінарна відповідальність поліцейського має автономний характер і не є тотожною кримінальній відповідальності.

При цьому, встановлення судом відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення не виключає можливості кваліфікації тих самих дій як дисциплінарного проступку, оскільки підставою для дисциплінарної відповідальності є порушення службової дисципліни, що оцінюється через призму Присяги поліцейського та етичних норм.

Колегія суддів зазначає, що встановлені матеріалами адміністративної справи обставини - зокрема повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України у межах кримінального провадження №42025164220000016 - попри відсутність остаточного вироку, містять достатній обсяг відомостей про вчинення позивачем дій, несумісних із Присягою.

Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19 , від 15 серпня 2024 року у справі №420/5700/23.

Відсутність вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірного наказу, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний п.6 ч.1 ст.77 Закону № 580-VIII, а не пункт 10 цієї норми.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»).

Акцентуючи увагу на тому, що Закон України «Про Національну поліцію» виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не варто ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Висновки службового розслідування хоча і ґрунтуються, в тому числі, на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно позивача за ознаками кримінального правопорушення, однак також ґрунтуються на відомостях, встановлених в ході дисциплінарного провадження.

Як зазначалось вище, відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону №580-VІІІ, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, враховуючи висвітлення даної події в мережі «Інтернет», порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у Національній поліції України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Позивач, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що сам факт пред`явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності та висвітлення цієї події у засобах масової інформації, призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції. Те що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме позивач свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону № 580-VIII.

Враховуючи тяжкість проступку, його наслідки, які фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.

Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Як встановлено судом, позивачем вчинений проступок, який проявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських, тобто проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків, а тому застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним.

При вирішенні спору колегія суддів враховує, що суттєвою обставиною, за якої вчинений дисциплінарний проступок, є той факт, що Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на теперішній час, тобто той стан, коли з 24.02.2022р. на співробітників поліції покладено виконання своїх функціональних обов`язків, так і додаткових повноважень і завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України. Український народ розраховує на те, що поліцейські, як представники держави, будуть сумлінно виконувати свої обов`язки.

З метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, особовий склад Національної поліції було переведено на посилений варіант несення служби з 24.02.2022р.

Під час дії воєнного стану до працівника поліції висунуті більш жорсткі вимоги щодо дотримання службової дисципліни та безпосередньо здійсненні своєї службової діяльності.

Що ж до посилань апелянта на те, що Департаментом не забезпечено його право на захист, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2025р. старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції Івановим Я. було здійснено виїзд до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» з метою реалізації прав ОСОБА_1 .

Позивачу було запропоновано надати пояснення у приміщенні державної установи «Одеській слідчий ізолятор», однак від надання пояснень в межах службового розслідування лейтенант поліції ОСОБА_1 відмовився на підставі статті 63 Конституції України, що було зафіксовано на портативний відеореєстратор.

Старшим лейтенантом поліції Івановим Я. було складено акт про відмову лейтенанта поліції Юденка А. від надання пояснень від 24.07.2025р. реєстр. №ВН16630/41/13/03/25.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту, кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування Департаменту патрульної поліції України за №560 від 29.08.2025р. «Про застосування до працівника УПП в Одеській області ДПП дисциплінарного стягнення».

Оскільки інші вимоги позивача в частині його поновлення на службі в Національній поліції України, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є похідними вимогами від вимоги щодо протиправності вказаного наказу щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідно такі вимоги також не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа, у відповідності до п.1 ч.6 ст.12 КАС України, належить до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»-«г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 жовтня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук