Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/5460/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5460/25

Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,

повний текст судового рішення

складено 30.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Ступакової І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунальної установи «Комбінат громадського харчування» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за позовом Комунальної установи “Комбінат громадського харчування” до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2026 року Комунальна установа “Комбінат громадського харчування” (надалі – Позивач) звернулась з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі – відповідач, ГУ ДПС), в якій просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2025 року №4694/15-32-07-06 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 7592 грн. за порушення п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позов обґрунтований позивачем тим, що у податкового органу не було підстав для призначення проведення фактичної перевірки позивача, контрольна розрахункова операція проведена не у порядок та не у спосіб, встановлені законодавством, з матеріалів перевірки не можливо встановити підстави для застосування до позивача фінансових санкцій, чек при здійсненні розрахункової операції позивачем виданий, а тому оскаржуване податкове-повідомлення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить таке рішення скасувати та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, комунальна установа «Комбінат громадського харчування» є юридичною особою, яка перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області, основний вид діяльності позивача – 56.29 Постачання інших готових страв.

Головним управлінням ДПС в Одеській області 17.12.2024 року виданий наказ №13090-п «Про проведення фактичної перевірки Комунальної установи «Комбінат громадського харчування», яким на підставі пп.пп.19-1.1.4, 19-1.1.8 п.19-1 ст.19-1, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.4 п.80.2 ст.80, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведення аналізу, що свідчить про можливі порушення при проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з порушенням забезпечення подання до органів ДПС звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, наказано провести фактичну перевірку позивача з 17.12.2024 року тривалістю 10 діб за період діяльності з 18.12.2021 року по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На підставі зазначеного наказу в період з 18.12.2024 року по 26.12.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області проведена фактична перевірка їдальні за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32, за результатами якої складений акт перевірки від 26.12.2024 року, зареєстрований 27.12.2024 року за №56778/15/53/PP0/33567747.

В акті перевірки зафіксовано порушення п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке в цьому акті описано наступним чином:

«Перевіркою встановлено, що розрахункові операції на загальну суму готівки проведені через РРО, чеки не надані».

Згідно опису наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків від 18.12.2024 року, сума готівкових коштів складає 7592 грн. Зазначена сума відповідно до Х-звіту проведена через РРО.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області направлене позивачу податкове повідомлення-рішення від 31.01.2025 року №4694/15-32-07-06, яким до позивача, за порушення п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7592 грн. на підставі п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення процедури проведення фактичної перевірки, суд першої інстанції вірно визначив обсяг нормативно-правового регулювання з цього питання, яке полягає в наступному.

Відповідно до положень пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст. 5, п.80.1, пп.80.2.4 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки, в тому числі, фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, з підстав неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

Відповідно до положень п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Як слідує з матеріалів справи, об`єктивними підставами для призначення фактичної перевірки позивача стала викладена у доповідній записці начальника податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області, яка направлена начальнику Головного управління ДПС в Одеській області, інформація про те, що основний вид діяльності позивача – 56.29 «Постачання інших готових страв», загальна сума доходу за 2023 рік складає 17899900 грн., у суб`єкта господарювання зареєстрований 1 РРО на одну господарську одиницю (їдальню), сума виторгу за листопад 2024 року склала 190575 грн.; протягом 2024 року позивачем не забезпечено подання до органів ДПС звітності, пов`язаної із застосуванням РРО або подання її з нульовими показниками.

В наказі Головного управління ДПС в Одеській області від 17.12.2024 року №13090-п зазначена як правова підстава призначення перевірки - п.п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, так і деталізовано фактичну підставу: наявність податкової інформації, отриманої в рамках проведення аналізу, що свідчить про можливі порушення при проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з порушенням забезпечення подання до органів ДПС звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Пункт 80.2 ст.80 ПК України визначає перелік підстав для проведення фактичної перевірки.

Підпункт 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України, на який є посилання в наказі ГУ ДПС від 17.12.2024 року №13090-п, в якості такої підстави передбачає неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

Отже, наведена в наказі ГУ ДПС від 17.12.2024 року №13090-п правова підстава для проведення фактичної перевірки (п.п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України) цілком узгоджується з наведеними в цьому наказі фактичними підставами - протягом 2024 року позивачем не забезпечено подання до органів ДПС звітності, пов`язаної із застосуванням РРО або подання її з нульовими показниками.

Наведені в позові та в апеляційній скарзі доводи про те, що оскільки фактична перевірки була призначена на підставі п.п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України, то така перевірка не могла охоплювати контроль дотримання законодавства щодо здійснення розрахункових операцій, колегія суддів вважає помилковими, так як виявлення контролюючим органом однієї з визначених пунктом 80.2 ст.80 ПК України підстав для проведення фактичної перевірки не обмежує обсяг тих питань, які мають бути досліджені під час такої перевірки згідно п.п.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України, тобто питання дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактична перевірка позивача проведена правомірно.

Що стосується обґрунтованості викладеного в акті фактичної перевірки висновку про порушення позивачем п.2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (надалі -Закон про РРО), який став підставою для спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 2 статті 3 Закону про РРО передбачає, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до ст. 2 Закону про РРО розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Контрольна стрічка - це: а) копії розрахункових документів, послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій, що надруковані або створені в електронній формі таким реєстратором, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі; б) електронні копії розрахункових документів, а також електронні копії фіскальних звітних чеків, які сформовані послідовно із додаванням у кожен наступний розрахунковий документ або фіскальний звітний чек хешу попереднього розрахункового документа або фіскального звітного чека та зберігаються в електронній формі програмним реєстратором розрахункових операцій під час його роботи на період відсутності зв`язку між програмним реєстратором розрахункових операцій та фіскальним сервером контролюючого органу (в режимі офлайн) до моменту передачі розрахункових документів або фіскальних звітних чеків до фіскального сервера контролюючого органу.

Електронна копія фіскального звіту - ідентична копія (у формі електронних даних) фіскального звіту, створеного реєстратором розрахункових операцій та/або програмним реєстратором розрахункових операцій, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання - 100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше.

Отже, відповідальність на підставі п.1 ст.17 Закону про РРО за порушення п.2 ст.3 цього закону наступає в тому випадку, якщо продавець, тобто суб`єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, не надасть покупцю відповідного розрахункового документа в паперовому вигляді та/або електронній формі.

В рамках фактичної перевірки фіксація такого порушення здійснюється перевіряючими шляхом проведення контрольної розрахункової операція згідно п.80.1 та 80.4 ст.80 ПК, які передбачають, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), а перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Таким чином, в рамках фактичної перевірки дотримання платником податків вимог п.2 ст.3 Закону про РРО перевіряється шляхом проведення контрольної розрахункової операції.

Однак, долучений до справи в електронному вигляді акт фактичної перевірки від 26.12.2024 року №56778/15/53/PP0/33567747 містить інформацію про те, що була проведена контрольна розрахункова операція на суму 99 грн., і розрахунковий документ (чек) на суму цієї операції був виданий.

Викладаючи в акті фактичної перевірки опис виявлено порушення пункту 2 статті 3 Закону про РРО, перевірячі не зазначили, по яким саме розрахунковим операціям позивачем не були видані розрахункові документи (чеки).

При цьому, в цьому ж акті фактичної перевірки зазначено, що всі виявлені під час перевірки на місці проведення розрахунків готівкові кошти на суму 7592 грн. відповідно до Х-звіту були проведені через РРО.

Тобто, цей акт фактичної перевірки підтверджує дотримання позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону про РРО, тобто проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Сам факт дотримання позивачем вимог п.1 ст. 3 Закону про РРО стосовно всієї виявленої під час перевірки суми готівкових коштів в розмірі 7592 грн. свідчить про те, що на цю суму операцій належний позивачу реєстратор розрахункових операцій створив відповідні розрахункові документи, які позивач в силу приписів пункту 2 статті 3 цього ж закону повинен був надати покупцям за наслідками здійснених продажів.

Вказуючи в акті фактичної перевірки про те, що «розрахункові операції на загальну суму готівки проведені через РРО, чеки не надані», перевіряючи однак не зазначають, кому саме, за який саме товар, і на яку суму не були надані чеки.

Отже, акт фактичної перевірки не містить в собі будь-яких конкретних даних, на підставі яких можливо було б стверджувати про факт порушення позивачем пункту 2 статті 3 Закону про РРО.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок, який передбачений п.2 ст.3 Закону про РРО полягає у видачі розрахункового документа саме покупцю, що саме по собі не передбачає зберігання цих розрахункових документів (чеків) на місці проведення розрахунків.

Якщо ж вся виявлена перевіряючими сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків, як зазначено в акті фактичної перевірки, була проведена позивачем через РРО, що підтверджено відповідним Х-звітом, то відомості щодо розрахункових документів на всю суму таких коштів повинні зберігатися у фіскальній пам`яті такого РРО.

Таким чином, оскільки передбачена пунктом 1 статті 17 Закону про РРО відповідальність за порушення пункту 2 статті 3 цього закону настає виключно за невидачу покупцю розрахункового документа в паперовому вигляді та/або електронній формі, а в рамках даного спору саме таких фактів колегією суддів не встановлено, то колегія суддів вважає недоведеним висновок акту фактичної перевірки про порушення позивачем п.2 ст.3 Закону про РРО у вигляді невидачі покупцям розрахункових документів (чеків) на суму 7592 грн..

Виходячи з цього, відповідач, як суб`єкт владних повноважень в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України не довів правомірність застосування до позивача спірним податковим повідомленням-рішення штрафної санкції на підставі п.1 ст.17 Закону про РРО.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок невірного застосування норм матеріального права та неповного з`ясування всіх обставин справи, з прийняттям по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн., а за подачу апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір в розмірі 4542 грн., а всього 6964,40 грн., які підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322. ст.325, ст.328 КАС України апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Комбінат громадського харчування» – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року по справі №420/5460/25 – скасувати.

Прийняти по справі №420/5460/25 нову постанову, якою позовні вимоги Комунальної установи «Комбінат громадського харчування» – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 31.01.2025 року №4694/15-32-07-06.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 44069166) на користь Комунальної установи «Комбінат громадського харчування» (код ЄДРПОУ: 33567747) судові витрати в сумі 6964 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 40 коп..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

СуддіО.В. Джабурія І.Г. Ступакова