Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/16875/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16875/26

Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,

повний текст судового рішення

складено 16.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Ступакової І.Г.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”, ОСОБА_2 , ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ФЛЕКСІС” про визнання протиправною постанови,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2026 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, в якому просив:

- визнати протиправною Постанову приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 28 грудня 2023 року про арешт майна Боржника – ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №73690544, якою накладено арешт, зокрема, на нерухоме майно: 1/1 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;

- скасувати Постанову приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 28 грудня 2023 року про арешт майна Боржника у виконавчому провадженні №73690544.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова про арешт майна Боржника – ОСОБА_2 була винесена у межах виконавчого провадження №73690544, відкритого приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем 28 грудня 2023 року щодо примусового виконання виконавчого напису №5349, вчиненого 13 грудня 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Елеонорою Віталіївною, про звернення стягнення на предмет іпотеки — житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,1505 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зі змісту цієї постанови слідує, що приватним виконавцем при накладенні арешту було встановлено, що “Згідно довідки з ДРРПНМ за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1658101651237, 1/1 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 5123755800:02:008:0418, загальною площею 0.1505 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ”. Однак станом на дату винесення оскаржуваної Постанови у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були наявні відомості про зареєстроване право спільної часткової власності позивача на 11/100 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:02:008:0418.

Позивач також зазначає, що станом на дату винесення оскаржуваної Постанови (28 грудня 2023 року) та на дату звернення з цим позовом, він також є власником житлового будинку, загальною площею 280,3 кв.м., житловою площею 197 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, площею 0,1505 га.

За таких обставин позивач вважає, що відповідач оскаржуваною Постановою неправомірно наклав арешт на всю земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:02:008:0418, незважаючи на існування станом на дату винесення оскаржуваної Постанови зареєстрованого за позивачем права спільної часткової власності на 11/100 частини арештованої земельної ділянки, при тому, що позивач не був та не є Боржником у виконавчому провадженні №73690544.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 грудня 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., за реєстровим номером 5349, було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, а саме: будинок житловий з господарчими будівлями та спорудами (реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 11789965), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку загальною площею 0,1505 га, кадастровий номер: 5123755800:02:008:0418, цільове призначення “будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)”, на якій розташований вказаний будинок.

28 грудня 2023 року постановою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. відкрито виконавче провадження ВП №73690544 з примусового виконання Виконавчого напису №5349, виданого 13 грудня 2013 року приватним нотаріусом Тертичною Е.В., боржник - ОСОБА_2 , стягувач - Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”.

28 грудня 2023 року постановою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. про арешт майна боржника, накладено арешт на нерухоме майно: 1/1 частка земельної ділянки, реєстраційний/кадастровий номер 51233755800:02:008:0418, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 8673343,77 грн..

18.09.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 1/1 земельної ділянки, площею 0,1505 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 43306512 від 02.10.2018

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.01.2019 у справі № 509/5900/18, визнано за ОСОБА_1 право приватної спільної часткової власності на 11/100 частин, що складає 0,0165 га земельної ділянки, загальною площею 0,1505 га, кадастровий номер: 5123755800:02:008:0418, цільовим призначенням “будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)” (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1658101651237), на якій розташований житловий будинок, загальною площею 109,4м2, житловою площею 95,1м2, адреса: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1677330851237), який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

26.02.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 11/100 земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 45789804 від 04.03.2019.

Підстава внесення запису: рішення суду, справа № 509/5900/18, виданий 18.01.2019, видавник: Овідіопольський районний суд Одеської області.

Постановою Одеського апеляційного суду від 15.04.2021 року по справі №509/5900/18 рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 січня 2019 року скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності - відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 25.06.2021 року по справі №509/5900/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року вважати неподаною та повернуто скаржнику.

13.01.2026 в Державному реєстрі прав проведено державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_1 на 11/100 земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вже зазначено вище, позивач вважає спірну постанову неправомірною та такою, що порушує його права з тих підстав, що на час винесення такої постанови за ним були зареєстровані майнові права на частину земельної ділянки, яка арештована спірною постановою в рамках виконавчого провадження ВП №73690544, в якому він не є боржником.

Відхиляючи такі доводи та відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача на 11/100 земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:008:0418 у встановленому законом порядку були припинені на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 року по справі №509/5900/18, що виключає підстави для задоволенням заявленого позову.

Апелянт з таким рішенням не погоджується з тих підстав, що сам лише факт винесення спірної постанови в той момент, коли в Державному реєстрі було зареєстровано право власності позивача на 11/100 земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, вже є достатньою підставою для скасування спірної постанови як неправомірної.

Колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою спірних правовідносин, а доводи апелянта відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що виявлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у ч.2 ст. 2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Якщо ж факту порушення прав свобод чи інтересів судом не встановлено, то підстави для задоволення позову відсутні незалежно від того, чи є дії або рішення суб`єкта владних повноважень протиправними.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Частиною 1 ст. 5 КАС України чітко визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється у разі їх порушення.

Колегія суддів зазначає, що оскільки право власності позивача на 11/100 земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, яке він набув та зареєстрував в Державному реєстрі на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.01.2019 по справі № 509/5900/18, було припинено у встановленому законодавством порядку 13.01.2026 на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 15.04.2021 по справі № 509/5900/18, то на момент звернення позивача до суду з цим позовом позивач вже не мав жодних прав на зазначену земельну ділянку, а тому спірна постанова не могла порушувати прав та інтересів позивача на момент його звернення до суду з цим позов.

Як вже зазначено вище, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, а якщо ж такого факту порушення прав свобод чи інтересів судом не встановлено, то підстави для задоволення позову відсутні незалежно від того, чи є дії або рішення суб`єкта владних повноважень протиправними.

За таких обставин суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволені позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року по справі №420/16875/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

СуддіО.В. Джабурія І.Г. Ступакова