Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №420/22561/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22561/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

04.11.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Бітова А.І.,

– Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 10.03.2025 року №155550004516 (на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.03.2025 року №155550004516);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984 року по 28.06.1985 року та періодів роботи з 01.01.1992 року по 20.02.1992 року, з 02.01.1995 року по 18.08.2005 року та з 01.10.2005 року по 28.02.2006 року, з 01.04.2006 року по 30.04.2006 року, з 01.06.2006 року по 31.08.2006 року, з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року в ПП «Євротрост» та з 01.01.2022 року по 30.06.2022 року, з 01.04.2023 року по 31.08.2023 року та здійснити призначення та перерахунок пенсії з дня звернення, а саме починаючи з 26.09.2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 10.03.2025 року №155550004516 (на заміну Рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.03.2025 року №155550004516).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984 року по 28.06.1985 року та періодів роботи з 01.01.1992 року по 20.02.1992 року, з 02.01.1995 року по 18.08.2005 року та з 01.10.2005 року по 28.02.2006 року, з 01.04.2006 року по 30.04.2006 року, з 01.06.2006 року по 31.08.2006 року, з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року в ПП «Євротрост» та з 01.01.2022 року по 30.06.2022 року, з 01.04.2023 року по 31.08.2023 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2023 року про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового (пільгового) стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що зобов`язуючи відповідача зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.10.2005 року по 28.02.2006 року, з 01.04.2006 року по 30.04.2006 року, з 01.06.2006 року по 31.08.2006 року, з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року в ПП «Євротрост» та з 01.01.2022 року по 30.06.2022 року, з 01.04.2023 року по 31.08.2023 року, судом першої інстанції порушено статтю 24 Закону з огляду на відсутність відомостей про сплату страхових внесків. На думку апелянта, судом не враховано, що спірний період роботи з 02.01.1995 року по 18.08.2005 року позивачем не підтверджено додатковими документами. Крім того, апелянт вказує, що період з 01.09.1984 року по 24.12.1991 року (навчання) перевищує законодавчо встановлений строк, а також період військової служби позивача в армії перетинається з періодом навчання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155550004516 від 03.10.2023 року відмовлено у її призначенні через не зарахування відповідних періодів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 року по справі №420/20836/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №155550004516 від 03.10.2023 року та зобов`язано повторно розглянути заяву від 26.09.2023 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, однак відповідач знову винесено Рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.03.2025 року №155550004516, оскільки до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 20.06.1984 року:

З 01.01.1992 року по 20.02.1992 року – у колгоспі ім. Щорса, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум участі у громадському господарстві;

з 02.01.1995 року по 18.08.2005 року – оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою зразка Молдавської РСР, відсутній підпис відповідальної особи. В індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків;

з 01.10.2005 року по 28.02.2006 року, з 01.04.2006 року по 30.04.2006 року, з 01.06.2006 року по 31.08.2006 року, з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року – оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи, у підставі внесення запису про звільнення з роботи номер наказу дописано, в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків;

з 01.01.2022 року по 30.06.2022 року, з 01.04.2023 року по 31.08.2023 року – оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків;

не враховано період навчання з 01.09.1984 року по 24.12.1991 року згідно відомостей диплома НОМЕР_2 від 24.12.1991 року, оскільки перевищує допустимий та перетинається з періодом проходження строкової служби.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у призначенні пенсії, звернулась до суду із цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV передбачено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Поряд з цим, згідно статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Верховним Судом сформована усталена правова позиція, відповідно до якої особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи (зокрема, постанови від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17).

За таких обставин, посилання апелянта на відсутність відомостей про сплату страхових внесків у періоди роботи з 01.10.2005 року по 28.02.2006 року, з 01.04.2006 року по 30.04.2006 року, з 01.06.2006 року по 31.08.2006 року, з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року в ПП «Євротрост» та з 01.01.2022 року по 30.06.2022 року, з 01.04.2023 року по 31.08.2023 року, підтверджені записами трудової книжки, не є підставою для незарахування зазначеного страхового стажу.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Колегія суддів вважає, що недоліки оформлення трудової книжки виявлені відповідачем, не можуть вважатися достатніми і самостійними підставою для відмови позивачеві у зарахуванні періодів роботи з 01.01.1992 року по 20.02.1992 року, з 02.01.1995 року по 18.08.2005 року, з 01.10.2005 року по 28.02.2006 року, з 01.04.2006 року по 30.04.2006 року, з 01.06.2006 року по 31.08.2006 року, з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

Щодо періоду роботи з 02.01.1995 року по 18.08.2005 року суд зазначає, що 13 березня 1992 року Урядами держав-учасниць (у тому числі України та Молдови) підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (набрала чинності 13 березня 1992 року). Статтею 6 Угоди (чинна на час звернення позивача за призначенням пенсії) установлено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

29 жовтня 1996 року ратифіковано Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності для України 19 листопада 1996 року.

Статтями 5, 8 цієї Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Молдова та членів їх сімей здійснюється по законодавству тієї держави, на території якої вони постійно проживають. При призначенні пенсії, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, обчислення трудового (страхового) стажу, накопиченого у відповідності із законодавством України і законодавством Республіки Молдова, в тому числі і до вступу в дію цієї Угоди, а також на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 1 січня 1992 року, проводиться по законодавству держави, яка призначає пенсію.

Статтею 15 Угоди про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення також обумовлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, які видані у встановленому порядку на території України і на території Республіки Молдова, в тому числі і до вступу в силу цієї Угоди, а також на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 1 січня 1992 року, приймаються без легалізації.

Статтею 14 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення обумовлено, що уповноважені органи Договірних Сторін будуть надавати один одному на безоплатній основі необхідну інформацію про чинне законодавство, його зміни, а також обставини, які мають значення для призначення пенсій громадянам.

Згідно ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, у разі наявності сумнівів щодо роботи позивача з 02.01.1995 року по 18.08.2005 року відповідач не був позбавлений можливості звернутися до відповідних установ задля отримання інформації та копій документів про роботу позивача, однак під час повторного розгляду заяви позивача відповідач на вказані обставини уваги не звернув.

Щодо зарахування до страхового стажу періодів навчання позивача, відповідач помилково не звернув увагу, що предметом позовних вимог є лише частина зазначеного стажу з період навчання з 01.09.1984 року по 28.06.1985 року.

Так, відповідно до п. «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення, до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно записів в трудовій книжці та військовому квитку позивача, 01.09.1984 року позивача зарахований студентом 1 курсу стаціонарного відділення агрофакультету, а в період з 29.06.1985 року по 15.05.1987 року проходив службу в армії.

Враховуючи, що на розгляд відповідача подано повні відомості про трудовий стаж, однак такі необґрунтовано не були враховані органом пенсійного фонду, у тому числі відповідачем не обґрунтовано причини не зарахування цих періодів робіт до страхового стажу позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність оспорюваного рішення відповідача, наявність підстав для скасування цього рішення відповідача із покладенням на відповідача обов`язку зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу та повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на наведене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з`ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський