Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №400/10474/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10474/25

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

повний текст судового рішення

складено 31.07.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення 25254,27 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ), в якому просив:

- визнати протиправною дію ВЧ щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 25.10.2016 року у розмірі 1993,05 грн;

- стягнути з ВЧ на користь ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 25.10.2016 року у розмірі 25254,27 грн;

- визнати протиправною дію ВЧ щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік у розмірі 2583,68 грн;

- стягнути з ВЧ на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік у розмірі 2036,44 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позов задоволено.

18.03.2026 року судом ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ВЧ на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

23.07.2026 року від позивача надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали.

Ухвалою від 31.07.2026 року у задоволенні клопотання відмовлено.

Також, 23.07.26 позивачем подано заяву про стягнення з ВЧ на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

У зазначеній заяви позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу, пов`язані із зверненням до суду із заявою про встановлення судового контролю та клопотанням про постановлення окремої ухвали.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати та задовольнити заяву.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що судом вже вирішувалось питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача, а тому суд не вважає можливим повторне вирішення одного і того ж процесуального питання про стягнення судових витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст.134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, за приписами частини 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 7 ст.139 КАС України унормовує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

З поданої заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, яка надається позивачу адвокатським на підставі договору про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року №12/25, за подання клопотання про встановлення судового контролю та заяви про постановлення окремої ухвали.

Вказана заява надійшла до суду 23.07.2026 року, при цьому рішення у справі ухвалено 16.03.2026 року, судовий контроль встановлено 29.05.2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вже звертався до суду із заявою про стягнення на його користь судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в межах справи №400/10474/25.

Додатковим рішенням суду від 18.03.2026 року вказану заяву було задоволено та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ВЧ на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, судом вже вирішувалось питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у суді 1-ї інстанції, на користь позивача, а тому повторне вирішення одного і того ж процесуального питання про стягнення судових витрат не є можливим.

При цьому колегія суддів наголошує, що нормами процесуального законодавства не передбачено стягнення витрат на правничу допомогу за кожну окрему процесуальну дії.

Більш того, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у задоволенні заяви позивача про постановлення окремої ухвали, за подання якої останній просить стягнути судові витрати, - було відмовлено.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

СуддіГ.В. Семенюк О.І. Шляхтицький