Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №160/25800/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/25800/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 р. (суддя Тулянцева І.В) в адміністративній справі №160/25800/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046050025592 від 29 серпня 2025 р. про відмову у призначенні їй пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати їй з 22 серпня 2025 р. пенсію за віком відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 25 червня 2000 р. по 01 липня 2002 р., що дає право на призначення пенсії з 22 серпня 2025 р., тобто з дати звернення.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що записами трудової книжки підтверджено період її роботи з 25 червня 2000 р. по 01 липня 2002 р., який має бути зарахований до її страхового стажу для призначення пенсії за віком. Формальні неточності у заповненні трудової книжки, не можуть бути підставою для порушення її права на соціальний захист.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Судом:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046050025592 від 29 серпня 2025 р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 25 червня 2000 р. по 01 липня 2002 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 серпня 2025 р. про призначення пенсії за віком

відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано про відсутність підстав для призначення позивачці пенсії за віком у зв`язку із відсутністю в неї необхідного страхового стажу, до якого правомірно не було зараховано період її роботи з 25 червня 2000 р. по 01 липня 2002 р. згідно записів трудової книжки, оскільки відсутні дані в Державному реєстрі застрахованих осіб та відсутня печатка при звільненні.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивачки до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком, яка була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та рішенням №046050025592 від 29 серпня 2025 р. в призначенні пенсії відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу до якого не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 25 червня 2000 р. по 01 липня 2002 р., оскільки відсутні дані в Державному реєстрі застрахованих осіб та відсутня печатка при звільненні.

Не погодившись із даним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його до суду.

Задовольняючи частково позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на зарахування періоду роботи до страхового стажу у зв`язку із неналежним введенням роботодавцем її трудової книжки.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

01 січня 2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статтею 1, частиною 4 статті 24 якого визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До введення в дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійні відносини регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» статтею 56 якого встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Щодо доводів апеляційної скарги про правомірність не врахування позивачці до її страхового стажу періоду роботи з 25 червня 2000 р. по 01 липня 2002 р. із посиланням на наявність у трудовій книжці недоліків у записі про звільнення, то слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 р., у разі звільнення працівника, всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Судом апеляційної інстанції досліджено записи наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та встановлено, що записами №7,8 підтверджено її роботу з 25 червня 2000 р. по 01 липня 2002 р. Водночас, запис про звільнення (№8) не відповідає вимогам Інструкції №58, оскільки відсутня печатка.

З цього приводу слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018р. у справі №687/975/17 вказано, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.

Щодо доводів апеляційної скарги про несплату страхових внесків в період з 25 червня 2000 р. по 01 липня 2002 р., то слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 23 березня 2020 р. у справі №535/1031/16-а вказано, що відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків Законом покладено на роботодавця.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046050025592 від 29 серпня 2025 р. та наявності підстав для його скасування, із визначенням йому обов`язку зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 25 червня 2000 р. по 01 липня 2002 р. та у зв`язку із цим повторно розглянути її заяву про призначення пенсії від 22 серпня 2025 р.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухваленого ним рішення.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 р. в адміністративній справі №160/25800/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 01 жовтня 2026 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш