Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №160/33185/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/33185/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 р. (суддя Лозицька І.О) в адміністративній справі №160/33185/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення нарахування та виплати йому грошового забезпечення за період з 02 березня 2022 р. по 19 травня 2023 р. із урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт в редакції згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести йому за період з 02 березня 2022 р. по 19 травня 2023 р. нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт в редакції згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати йому грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р.;

- зобов`язати Військової частини НОМЕР_2 провести нарахування та виплату йому грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р.;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р.;

- зобов`язати Військової частини НОМЕР_2 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка його грошове забезпечення та інші виплати протиправно обчислювала із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 р., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 в первинній редакції.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025р. та від 22 грудня 2025 р. відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; замінено відповідача у справі з Військової частини НОМЕР_2 на правонаступника Військову частину НОМЕР_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026р. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Судом:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у проведенні нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02 березня 2022 р. по 19 травня 2023 р. із урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт в редакції згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 за період з 02 березня 2022 р. по 19 травня 2023 р. нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 р., 01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт в редакції згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704;

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р.;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р.;

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р.;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що не зважаючи на визнання протиправним та скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі №826/6453/18 пункту 6 Постанови КМУ №103, безпосередньо пункт 4 Постанови КМУ №704 незаконним не визнавався та не був скасований, тому позивачу правомірно здійснено обрахунок грошового забезпечення із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 р. Також вказано, що відсутні підстави для здійснення обрахунку позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2022 та 2023 роки із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року, оскільки рапорт про її виплату від позивача не надходив.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 02 березня 2022 р. по 07 червня 2024 р. Позивач звернувся до Військовій частині НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року. Листом №1143/7745 від 06 листопада 2025 р. Військовою частиною НОМЕР_2 повідомлено позивача про те, що грошове забезпечення нараховано йому відповідно до Порядку, затвердженого Міністерством оборони України від 07 червня 2018 р. №260 та виплачено у повному обсязі.

Не погодившись із нарахуванням та виплатою грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи частково позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 р. відновлено пункт 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, яка передбачала обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням та інших додаткових видів грошового забезпечення із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 1 січня відповідного календарного року.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача відносно правомірності обчислення грошового забезпечення позивача, зокрема, з 02 березня 2022 р. по 19 травня 2023 р. із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 р., слід зазначити наступне.

01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано Постанову КМУ №103 в частині внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ №704.

Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 р. у справі № 440/6017/21 дійшов висновку, що з 01 січня 2020 р. положення пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для посадових окладів саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для розрахунку позивачу його грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення в період з 02 березня 2022 р. по 19 травня 2023 р. включно, виходячи із первинної редакції пункту 4 Постанови КМУ №704, а саме із урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня 2022 р. та 01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача відносно безпідставного зобов`язання його судом першої інстанції провести нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2022 та 2023 роки із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року, оскільки така виплата позивачу у спірний період взагалі не нараховувалася, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями карток особового рахунку.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині із прийняттям нового рішення у відповідній частині.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 р. в адміністративній справі №160/33185/25 - скасувати в частині, якою визнано протиправними дії та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи із розміру грошового забезпечення із урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 р. в адміністративній справі №160/33185/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 30 вересня 2026 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш