Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №201/6088/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 рокум. Дніпросправа № 201/6088/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грек Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 07 липня 2026 р. (суддя Покопцева Д.О.) в адміністративній справі №201/6088/26 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , про застосування тимчасового обмеження особи у праві керування транспортними засобами під час мобілізації,-

В С Т А Н О В И В:

Соборний районний у місті ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд застосувати до ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації на строк до виконання або до відкликання ІНФОРМАЦІЯ_4 вимоги про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом від 30.03.2026 № 29/8/2044.

В обґрунтування позовної вимоги вказувалось на те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання військового обов`язку в запасі, на виклик на 26.12.2025 для уточнення даних за повісткою № 5955833 не прибув, вимогу № 29/8/2044 із викликом на 10.04.2026 не виконав. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 07 липня 2026 р. позовні вимоги задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що суд першої інстанції задовольнив позов за відсутності обставини вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, як обов`язкової умови, визначеної пунктом 1 частини 8 статті 283-2 КАС України. Висновок суду першої інстанції про те, що відповідач свої облікові дані не оновив суперечить наявним у справі доказам, поданим самим позивачем. З витягу з Реєстру та військово-облікового документа відповідача вбачається, що відповідач має оформлену та чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за підставою, передбаченою пунктом 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (педагогічний працівник закладу загальної середньої освіти), строком дії до 01.08.2026.

Позивач направив до апеляційного суду письмові пояснення, в яких зазначив про те, що 17.08.2026 о 09:36:23 військовозобов`язаний ОСОБА_1 в мобільному застосунку «Резерв+», який з 26.08.2025 є електронним кабінетом призовника, військовозобов`язаного та резервіста, особисто підписав заяву, в порядку статті 279-9 КУпАП про визнання порушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису. Саме ця заява стала підставою для винесення 17.08.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 постанови № R705960 про накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Позивач також вказав на те, що з 17.08.2026 ОСОБА_1 не являється порушником законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію/правил військового обліку, а тому оскаржуване відповідачем рішення Соборного районного у місті Дніпро суду від 07.07.2026 про застосування тимчасового обмеження особи у праві керування транспортними засобами під час мобілізації на строк до виконання ОСОБА_1 вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання обов`язку військовозобов`язаним, резервістом від 30 березня 2026 року №29/8/2044 є таким, що вже виконано. Поряд із цим, позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши відповідачу у задоволенні його апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник скаржника/відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.

Позивач просив розглянути апеляційну скаргу відповідача без участі свого уповноваженого представника.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведення позивачем невиконання відповідачем під час мобілізації обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Скаржник/відповідач наполягає на тому, що суд першої інстанції застосував статтю 283-2 КАС України за відсутності усіх визначених у ній умов.

Згідно частини першої статті 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Частиною 8 цієї ж статті визначено, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позивачем вимог у разі, якщо позивач не доведе існування обставин та вжиття заходів, передбачених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме:

1) невиконання особою під час мобілізації обов`язків, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

2) неможливість здійснити адміністративне затримання та доставити таку особу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки органами та підрозділами, що входять до системи поліції;

3) вручення такій особі вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом відповідно;

4) невиконання такою особою зазначеного у вимозі обов`язку (обов`язків).

Отже, наведена правова норма визначає обов`язок позивача по доведенню як існування конкретних обставин, так і вжиття ним заходів за наведеним законодавцем переліком.

Обставина невиконання особою (відповідачем) під час мобілізації обов`язків, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не є підставою для застосування обмеження у праві користування транспортним засобом, якщо відсутні докази вчинення такою особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач повідомив суд на стадії апеляційного провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП постановою від 17.08.2026. Однак, ця постанова була прийнята позивачем після застосування судом першої інстанції тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_1 визнав свою вину у порушенні законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, надавши, тим самим, свою згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки така заява не обмежує ОСОБА_1 у праві на оскарження постанови, і реалізацією якого він скористався, ініціювавши судове провадження № 201/13187/26. Крім того, при розгляді судом позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 про застосування обмеження у праві користування транспортними засобами ОСОБА_1 категорично заперечував проти обставини порушення ним законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку. У такому випадку доказом вчинення адміністративного правопорушення є виключно постанова про притягнення особи (відповідача) до адміністративної відповідальності, яка не оскаржена у встановлений законом строк або яка визнана правомірною після її перегляду в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, визначених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції через неповне встановлення судом обставин у справі та невірного застосування статті 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України. У задоволенні адміністративного позову колегія суддів відмовляє з мотивів, наведених вище.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами пункту "в" частини 4 статті 322 цього ж Кодексу, яким передбачено, що у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідачем сплачено судовий збір на суму 3194,88 грн. (2662,40 грн. (судовий збір за подачу адміністративного позову до суду першої інстанції) х 150% х 0,8 (коефіцієнт за подачу апеляційної скарги через систему «Електронний суд»). Ця сума підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань позивача, як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 283-2, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 07 липня 2026 р. в адміністративній справі №201/6088/26 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження особи у праві керування транспортними засобами під час мобілізації - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору на суму 3194 (три тисячі сто дев`яносто чотири) грн. 88 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 вересня 2026 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до частини 16 статті 283 - 2 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.П. Баранник

суддя О.О. Круговий