Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/25249/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р.Справа № 520/25249/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/25249/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 (п.і. АДРЕСА_2 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 03 грудня 2020 року по 19 січня 2023 року, у сумі 303 080 (триста три тисячі вісімдесят) грн 00 коп.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 (п.і. АДРЕСА_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 03 грудня 2020 року по 19 січня 2023 року, у сумі 303 080 (триста три тисячі вісімдесят) грн 00 коп.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року про повернення позовної заяви, постановлену у справі № 520/25249/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що 28 липня 2026 року відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум (дата фактичного розрахунку), тобто саме ця дата є початком перебігу строку для звернення до суду для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та дізнавшись про фактичний розрахунок, не зволікаючи, 14 серпня 2026 року, звернувся до суду не порушуючи визначений законом процесуальний строк.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ст. 294, ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла таких висновків.

Судом встановлено такі обставини справи.

Позивач проходив службу у відповідача та був звільнений з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 13.11.2020 № 226.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 297 від 03.12.2020 позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учасника бойових дій за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 03.12.2020 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та без урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 рік, для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учасника бойових дій відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим званням) за період з 29.01.2020 по 03.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період із 01 січня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період із 01 січня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік - січень 2008 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 по справі № 520/32123/25 залишено без змін.

28.07.2026 відповідачем на виконання рішення суду у справі № 520/32123/25 було сплачено позивачу перераховане грошове забезпечення та індексацію у розмірі 116 277,27 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

18.08.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивач подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, у якій, з посиланням на практику Верховного Суду, вказав, що 28 липня 2026 року відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум (дата фактичного розрахунку), тобто саме ця дата є початком перебігу строку для звернення до суду для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тоді як позивач дізнавшись про фактичний розрахунок, не зволікаючи, 14 серпня 2026 року звернувся до суду не порушуючи визначений законом місячний строк, визначений частиною 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Початок строку звернення до суду із вимогою про стягнення (зобов`язання нарахувати та виплатити) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначений вказівкою на подію (день фактичного розрахунку), що унеможливлює поєднання зазначеної вимоги із вимогою про стягнення невиплачених сум заробітної плати (грошового забезпечення), тому позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав та інтересів.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивач вже звертався до суду за захистом своїх прав на оплату праці. Не одночасне заявлення вимог по оплаті праці, в тому числі, й при звільнені, штучно збільшує період, за який можливе стягнення спірних сум із роботодавця (в контексті ст. 117 КЗпПУ) і в цьому разі може розглядатися як зловживання правами. На переконання суду позивач мав розуміти, що він, звертаючись до суду з вимогами по оплаті праці може мати право й на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а тому, добросовісно користуючись своїм правами, мав б заявити одночасно всі вимоги: як по оплаті праці, так і по вимогам згідно зі ст. 117 КЗпПУ ще при першому зверненні до суду, а не чекати винесення рішення національним судом за його позовом, набрання таким рішенням чинності та факту подальшого його виконання. З огляду на викладене, суд виснував, що у позивача було достатньо часу задля звернення до суду із своїми вимогами по стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 03.12.2020, натомість позивач своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду не повідомив.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Реалізація цього права передбачає, зокрема, дотримання порядку, визначеного процесуальним законом, в тому числі щодо строків звернення до адміністративного суду.

За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предметом спору у цій справі є стягнення на користь позивач середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Положеннями ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 (у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу), серед іншого, зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).

КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Отже, строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою ч. 5 ст. 122 КАС України, тобто становить один місяць, який обраховується з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20, постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 160/914/23.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що 28 липня 2026 року відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум (дата фактичного розрахунку), тобто саме ця дата є початком перебігу строку для звернення до суду для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та дізнавшись про фактичний розрахунок, не зволікаючи, 14 серпня 2026 року, звернувся до суду не порушуючи визначений законом процесуальний строк.

Колегія суддів погоджується з такими доводами апелянта з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу у відповідача і був звільнений у 2020 році.

Не погоджуючись з повнотою виплати йому грошового забезпечення, ОСОБА_1 звертався до суду з відповідним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учасника бойових дій за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 03.12.2020 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та без урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 рік, для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учасника бойових дій відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим званням) за період з 29.01.2020 по 03.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період із 01 січня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період із 01 січня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік - січень 2008 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 по справі № 520/32123/25 залишено без змін.

28.07.2026 відповідачем на виконання рішення суду у справі № 520/32123/25 було сплачено позивачу перераховане грошове забезпечення та індексацію у розмірі 116 277,27 грн.

Водночас, оскільки відповідачем 28.07.2026 не було сплачено на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (в порядку статті 117 КЗпП України), позивач 14.08.2026 звернувся до суду з цим позовом.

Колегія суддів зазначає, що середній заробіток за ст. 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

При цьому, перебіг строку на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 та постанові Верховного Суду від 12.03.2026 у справі № 420/9470/25.

Отже, у разі існування спору щодо сум, які підлягали виплаті працівнику в момент звільнення, для встановлення відповідальності роботодавця, яка передбачена ст. 117 КЗпП України, визначальним також є факт проведення остаточного розрахунку.

Відтак, за обставинами цієї справи остаточний розрахунок із позивачем на виконання рішення суду у справі № 520/32123/25 був проведений 28.07.2026, а позивач звернувся до суду з позовом 14.08.2026.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що після отримання ОСОБА_1 виплат на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 по справі № 520/32123/25, а саме 28.07.2026, позивач в межах місячного строку, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто без пропуску процесуального строку.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що у позивача було достатньо часу задля звернення до суду із своїми вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 03.12.2020, в той час як позивач своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду не повідомив, є помилковим, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно із ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року по справі № 520/25249/26 - скасувати.

Справу № 520/25249/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко