Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/17162/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р.Справа № 520/17162/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/17162/26

за позовом ОСОБА_1

до Служби безпеки України , Управління Служби безпеки України в Харківській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Харківській області, в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Голови Служби безпеки України № 423-ОС/дск від 20 березня 2026 року в частині направлення майора ОСОБА_1 у розпорядження Міністра оборони України;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Начальника Управління Служби безпеки України в Харківській області № 117-ОС/дск від 21 травня 2026 року про виключення майора ОСОБА_1 зі списків особового складу УСБУ в Харківській області;

- поновити майора ОСОБА_1 на попередній займаній посаді в Управлінні Служби безпеки України в Харківській області, яку він обіймав до винесення оскаржуваних наказів, та в списках особового складу цього Управління з 21 травня 2026 року;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 травня 2026 року і до дня ухвалення судового рішення про поновлення на службі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що на виконання вимог суду першої інстанції надано клопотання на обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду з позовом, разом з документами, проте викладеним в них фактам не надано судом належної правової оцінки. Зазначає, що причинами пропуску строку звернення до суду, зокрема було перебування позивача на території ведення воєнних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові). Таким чином, оскаржувана ухвала входить до переліку ухвал суду першої інстанції, визначеного ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на які підлягають розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належним чином завіреної копії оскаржуваного наказу Голови Служби безпеки України № 423-ОС/дск від 20 березня 2026 року, доказів надіслання адвокатського запиту від 27.06.2026 до Центрального управління Служби безпеки України, доказів підписання адвокатського запиту від 27.06.2026 електронним кваліфікованим підписом, доказів отримання зазначеного адвокатського запиту відповідачем представником позивача не було усунено недоліки позовної заяви, яку залишено без руху ухвалою від 25.06.2026.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно п.1 ч.4 ст.169 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої позовної заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.

Предметом спірних правовідносин є наказ Голови Служби безпеки України №423-ОС/дск від 20 березня 2026 року в частині направлення майора ОСОБА_1 у розпорядження Міністра оборони України та наказ Начальника Управління Служби безпеки України в Харківській області № 117-ОС/дск від 21 травня 2026 року про виключення майора ОСОБА_1 зі списків особового складу УСБУ в Харківській області.

Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції, зокрема виходив з того, що позивачем в порушення п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України не додано до позовної заяви оскаржуваного наказу Голови Служби безпеки України № 423-ОС/дск від 20 березня 2026 року, тобто, не надано доказу, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Крім того, позивач, звернувшись із позовом 22.06.2026 (згідно відтиску штампу канцелярії суду на позовній заяві), пропустив місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст.122 КАС України, не зазначивши обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Представником позивача ухвалу суду від 25.06.2026 про залишення позовної заяви без руху отримано 26.06.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Від представника позивача 06.07.2026 до суду надійшла заява на виконання ухвали суду від 25.06.2026, в якій ним зазначено, що позивач та його представник не мають і об`єктивно не могли мати на руках повного тексту або витягу Наказу Голови СБУ № 423-ОС/дск від 20.03.2026 року на момент звернення до суду. З метою усунення недоліків та самостійного отримання доказів, представником позивача - адвокатом Мазюком О.М. 27.06.2026 року було сформовано та направлено офіційні адвокатські запити безпосередньо до Центрального управління СБУ (м. Київ) та Управління СБУ в Харківській області. Факт доставки та реєстрації запиту Головним офісом СБУ підтверджується автоматичним повідомленням відомства за реєстраційним номером № М-641 від 30.06.2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», строк розгляду адвокатського запиту становить не більше 5 робочих днів.

Проте, як зазначає представник позивача, станом на 05.07.2026 року, в порушення вимог чинного законодавства, відповідачами не надано жодної відповіді та завірених копій/витягів запитуваних наказів і кадрових матеріалів стосовно ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку наведеному вище, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ч.1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

У відповідності до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд, зокрема:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Голови Служби безпеки України № 423-ОС/дск від 20 березня 2026 року в частині направлення майора ОСОБА_1 у розпорядження Міністра оборони України;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Начальника Управління Служби безпеки України в Харківській області № 117-ОС/дск від 21 травня 2026 року про виключення майора ОСОБА_1 зі списків особового складу УСБУ в Харківській області.

Отже, спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, навіть якщо подання відповідного позову про компенсацію відбувається після його звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 10.02.2025 у справі №240/5940/24, від 20.11.2025 року у справі №260/1942/24.

Представником позивача разом з позовом до Харківського окружного адміністративного суду подано клопотання про витребування доказів, в якому він просив суд:

Витребувати від Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33):

- повний текст (або належним чином завірений витяг) Наказу Голови Служби безпеки України № 423-ОС/дск від 20 березня 2026 року в частині, що стосується направлення майора ОСОБА_1 у розпорядження Міністра оборони України, а також документи, які стали підставою для його видачі.

Витребувати від Управління Служби безпеки України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Мироносицька):

- повний текст (або належним чином завірений витяг) Наказу Начальника Управління СБУ в Харківській області № 117-ОС/дск від 21 травня 2026 року про виключення майора ОСОБА_1 зі списків особового складу в частині, що його стосується;

- матеріали службових перевірок (розслідувань) стосовно ОСОБА_1 ;

- висновки чергових атестацій та характеристики стосовно ОСОБА_1 за весь період проходження служби в УСБУ в Харківській області, що містяться в матеріалах його особової справи та до яких Позивач і його представник наразі повністю позбавлені доступу;

- інші матеріали, які стали підставою для виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу УСБУ в Харківській області.

Ухвалою суду від 25.06.2026 відмовлено у витребуванні доказів по справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Служби безпеки України в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки позивач не здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання таких доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява представника позивача сформована в системі «Електронний суд» від 08.07.2026, зі змісту якої вбачається, що стороною позивача 05.07.2026 подано заяву про усунення недоліків, у якій зазначалося про направлення адвокатських запитів з метою самостійного отримання Наказу Голови СБУ № 423-ОС/дск від 20.03.2026 року.

У відповіді долученої до заяви, відповідач не надав належних доказів того, що ОСОБА_1 був будь-яким чином (письмово, усно, шляхом ознайомлення з проектом чи рапортом) ознайомлений або повідомлений про ініціювання його переміщення на початку лютого 2026 року чи про винесення спірного наказу в березні 2026 року.

Водночас, предстаник позивача просив суд першої інстанції задовольнити клопотання про витребування доказів та витребувати від Служби безпеки України (Центрального управління) та Управління СБУ в Харківській області: Повний текст (або належним чином завірений витяг) Наказу Голови СБУ № 423-ОС/дск від 20.03.2026 року; Оригінал (або належним чином завірену копію) Контракту про проходження військової служби майором ОСОБА_1 в СБУ; У разі твердження про відсутність чи знищення особистої справи позивача — надати суду офіційний Акт про знищення/втрату особистої справи ОСОБА_1 із зазначенням правових підстав; Продовжити розгляд справи та відкрити провадження в адміністративній справі № 520/17162/26.

Колегія суддів звертає увагу, що приймаючи спірну ухвалу 08.07.2026 про повернення позову, судом першої інстанції не розглянутою залишилась заява представника позивача сформована в системі «Електронний суд» від 08.07.2026.

Враховуючи, що судом першої інстанції не встановлено фактичної дати отримання позивачем оспорюваного рішення, не з`ясовано ці обставини у спосіб передбачений КАС України, а також об`єктивну можливість позивача звернутися до суду щодо його оскарження, колегія суддів вважає, що він дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про повернення позовної заяви.

Водночас колегія суддів звертає увагу на положення частини 3 статті 123 КАС України, відповідно до якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не врахував цих обставин при вирішенні питання щодо прийняття до розгляду позову, у зв`язку з чим передчасно повернув позов, позбавивши позивача права на належний судовий захист.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, ЄСПЛ за результатами розгляду справиv. Romania зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.

Так, у справіv. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.

Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до статті 6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

За цих умов, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову передчасними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 по справі №520/17162/26 - скасувати.

Справу №520/17162/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк