Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №639/7586/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р.Справа № 639/7586/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 27.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Марченко В.В., вул.Полтавський Шлях, 45, місто Харків, 61052) по справі № 639/7586/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 226 від 09.02.2026 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000, 00 грн та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що позивач перебував на військовому обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після примусового доставлення позивача до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 співробітниками поліції (08.02.2026) йому було видано мобілізаційне розпорядження та мобілізовано до лав ЗСУ. Наступного дня під час перевірки відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_6 було виявлено факт неявки за повісткою та складена Постанова №226 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Разом з тим, позивачу належним чином повістка не вручалась, про її направлення взагалі не було нічого відомо, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без належного повідомлення та його участі. Витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2026 року №41 підтверджується той факт, що лейтенанта ОСОБА_1 вже з 10.02.2026 року було зараховано до списків особового складу даної частини. Натомість, 20.02.2026 року у застосунку Резерв+ позивача з`явилось повідомлення про порушення правил військового обліку, а саме нез`явлення за повісткою.

Позивач, перебуваючи на військовій службі, задля уникнення негативних наслідків для себе в майбутньому, в той же день через особистий кабінет в застосунку Резерв+ подав до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву про надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. 21.02.2026 року в його застосунку Резерв+ з`явилась Постанова № R371945 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесена у зв`язку з неявкою за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8 у строк та місце, зазначене в повістці. Було запропоновано сплатити штраф 17000,00 грн у пільговий період (зі знижкою 50%) до 13.03.2026. Позивачем було повністю сплачено штраф у розмірі 8500,00 грн 10.03.2026, що підтверджується копією фіскального чеку та не заперечується відповідачем.

Позивач зауважував, що наявна невідповідність між датою доставлення позивача до ТЦК та датою оголошення його в розшук. В описовій частині спірної постанови відповідачем не зазначається дата надсилання повістки, тільки її номер. За неявкою по одній і тій самій повістці відповідач протиправно двічі виніс різні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме Постанову №226 від 09.02.2026 та Постанову № R371945 від 21.02.2026, штраф за якою був сплачений у повному обсязі у встановлені строки.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 27.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено:

скасовано постанову тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 від 09.02.2026 № 226 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення у вигляді штрафу в сумі 17 000, 00 грн., справу про адміністративне правопорушення закрито;

ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

З наданої суду копії поштового відправлення суд першої інстанції встановив, що не зазначено номер телефону адресата, за яким працівник пошти мав би повідомити про надходження листа з позначкою «Повістка ТЦК», водночас конверт поштового відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення містять позначку повернення відправнику («одержувач відсутній за вказаною адресою»), у зв`язку з чим відсутні докази отримання позивачем повістки про явку для уточнення даних.

Враховуючи, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не довів наявність події та складу правопорушення вказаного правопорушення в діях (або бездіяльності) позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про скасування спірної постанови із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_9 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 27 серпня 2026 року по справі №639/7586/26; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю; судові витрати на витрати на правову допомогу покласти на позивача.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що за змістом постанови №226 по справі про адміністративне правопорушення 30.01.2026 року ОСОБА_1 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк та місце, зазначені в повістці та про поважні причини неприбуття не повідомив. З посиланням на пункт 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, щодо належного оповіщення про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, апелянт вказує на правомірність винесення оскаржуваної постанови у зв`язку із вчиненням позивачем адміністративного правопорушення.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 27.08.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, призначення судового засідання та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 05.10.2026.

02.10.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечують в повному обсязі. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 268 та частини другої статті 313 КАС України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у

ІНФОРМАЦІЯ_11 була за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформована повістка № 6095444 про виклик ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 для уточнення даних на 19.01.2026 року о 14:00 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до результатів перевірки відстежування поштового відправлення № R06703501260, 02.01.2026 вищезазначена повістка № 6095444 була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_8 , причина повернення: одержувач відсутній за вказаною адресою.

09 лютого 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 винесено постанову № 226 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн.

В постанові зазначено, що 08 лютого 2026 року до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_8 співробітниками поліції доставлений громадянин ОСОБА_1 . Під час перевірки відомостей встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом по повістці № 6095444 до ІНФОРМАЦІЯ_8 в час та місце вказане в повістці, у зв`язку з чим був поданий в розшук 30.01.2026 року. Громадянин ОСОБА_1 повідомив, що повістку особисто не отримував, йому її не вручали, поштою повістка не надходила. У відповідності до інформації що міститься на сайті Укрпошти, поштове відправлення R06703501260 було направлено на адресу громадянина ОСОБА_1 , але одержувач був відсутній за вказаною адресою, ін. відправлення повернуто. Громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначене правопорушення вчинене під час дії особливого періоду, який настав з моменту оприлюднення Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року і діє до теперішнього часу. Обставини, що обтяжують відповідальність згідно ст. 35 КУпАП відсутні. Обставини, що пом`якшують відповідальність згідно ст. 34 КУпАП відсутні.

Не погодившись з постановою № 226 від 09.02.2026 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, позивач звернувся з даним позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом на теперішній час.

Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 №65/2022 було оголошено проведення загальної мобілізації.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення діяв особливий період.

Відповідно до абзацу другого частини першої та частини третьої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

На виконання пункту 9 Положення №154, ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на ТЦК та СП законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Згідно з абзацом восьмим частини третьої статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, на підставі оскаржуваної постанови слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог статті 22 Закону №3543-XII у зв`язку з неприбуттям до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення, тобто вчинення такого порушення особою в особливий період.

При цьому, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (пункт 1 статті 247 КУпАП).

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як визначено статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем заперечується факт оповіщення його про необхідність прибуття до ТЦК та СП, у зв`язку з чим дослідженню підлягає дотримання порядку виклику ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 (далі – Порядок №560), резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.

У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (пункт 24 Порядку №560).

Отже, після отримання повістки військовозобов`язаний повинен з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. У випадку неможливості прибуття військовозобов`язаного, останній повинен повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Невиконання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вищезазначених вимог є порушенням правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

У силу вимог пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до абзаців другого, четвертого пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі – правила №270), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Згідно з пунктом 32 Правил № 270 поштове відправлення, поштовий переказ супроводжує така інформація, що надається відправником або зазначається на поштовому відправленні, якщо обов`язковість її надання (зазначення на поштовому відправленні) встановлена оператором поштового зв`язку:

1) найменування адресата (одержувача) та відправника: для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, якщо відомо - ім`я та прізвище адресата. На простих та реєстрованих поштових картках, листах (крім тих, що адресуються до запитання, до відділення) може бути зазначено лише прізвище та ініціали або ім`я та прізвище. На поштових відправленнях, адресованих до населених пунктів, які не мають вулиць і нумерації будинків, прізвище, ім`я та по батькові адресата (за наявності) зазначаються повністю;

номер абонента, за яким отримуються електронні комунікаційні послуги щодо мобільного або фіксованого зв`язку відправника та адресата (одержувача) (для реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, крім поштових карток, листів без оголошеної цінності, відправлень для сліпих);

2) поштова адреса: найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулку тощо), номер будинку, квартири/офісу; найменування населеного пункту, району, області (крім поштових переказів); поштовий індекс; країна призначення.

Оператор поштового зв`язку самостійно визначає спосіб надання відправником зазначеної інформації або спосіб зазначення такої інформації на поштовому відправленні, а також може визначати інші відомості, надання яких (зазначення яких на поштовому відправленні) для відправника обов`язкове.

У разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу (пункт 86 Правил №270).

Згідно з пунктом 73 Правил № 270 інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_8 для уточнення даних на 19.01.2026 року о 14:00 год. шляхом направлення повістки № 6095444 від 21.12.2025, яка повернулася до відповідача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчить трекінг поштового відправлення №R067063501260. У визначену дату та час позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_8 , доказів, що підтверджують наявність поважних причин нез`явлення матеріали справи не містять.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність оповіщення позивача, оскільки такий ґрунтується на неправильному застосуванні пункту 41 Порядку № 560 та пункту 82 Правил № 270.

Сам факт відсутності номера телефону адресата на поштовому відправленні не свідчить про неналежність його оповіщення. Пункт 41 Порядку № 560 прямо визначає, що у разі надсилання повістки поштою належним підтвердженням оповіщення є, зокрема, день проставлення поштовим оператором відмітки про відсутність особи за адресою її місця проживання, повідомленою ТЦК під час уточнення облікових даних, або за адресою її задекларованого/зареєстрованого місця проживання, якщо іншої адреси особа ТЦК не повідомила.

При цьому положення пункту 82 Правил № 270 не дають підстав для висновку про те, що зазначення номера телефону адресата є обов`язковою умовою належного оповіщення особи про надходження повістки. Навпаки, зазначеною нормою передбачено альтернативний порядок дій працівника поштового зв`язку у разі відсутності адресата: його інформування за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Водночас у разі відсутності адресата за зазначеною адресою та неотримання ним рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» протягом установленого строку поштовий оператор робить відмітку «адресат відсутній за зазначеною адресою» та повертає відправлення відправнику.

Отже, за наявності передбаченої пунктом 41 Порядку № 560 адреси сама відмітка поштового оператора про відсутність адресата є належним підтвердженням його оповіщення. Відсутність номера телефону не спростовує цього факту та не є самостійною підставою для висновку про неналежне оповіщення.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши факт направлення позивачу повістки рекомендованим поштовим відправленням та наявність на поштовому відправленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою», дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про недоведеність його оповіщення, помилково надавши вирішального значення відсутності номера телефону адресата на поштовому відправленні.

З урахуванням того, що відмітка про відсутність адресата є належним підтвердження оповіщення позивача, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що передбачає адміністративну відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП України.

Доводи позивача про винесення по одній і тій самій повістці різних постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме постанови №226 від 09.02.2026 та постанови № R371945 від 21.02.2026, є необґрунтованими, оскільки в межах заявленого позову предметом спору є постанова №226 від 09.02.2026, у зв`язку з чим правомірність постанови № R371945 від 21.02.2026 не є предметом цього судового розгляду та не підлягає оцінці судом при вирішенні питання щодо законності оскаржуваної постанови. Саме по собі посилання на тотожність повістки не свідчить про тотожність складу адміністративного правопорушення, покладеного в основу кожної з постанов.

Аргументи позивача щодо невідповідності дати його доставлення до приміщення ТЦК та СП колегія суддів також відхиляє, оскільки зазначення дати 08.02.2025, з огляду на те, що позивач перебував у розшуку з 30.01.2026, є очевидною технічною опискою, яка не впливає на зміст постанови та правильність висновків відповідача.

Так само незазначення в описовій частині постанови дати надсилання повістки за умови зазначення її номера саме по собі не свідчить про незаконність постанови, оскільки відповідні обставини підтверджуються матеріалами справи №226/2025 про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , долученими до відзиву на позовну заяву.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.

У цьому випадку позивач не довів, що зазначені неточності вплинули на встановлення обставин правопорушення або могли призвести до прийняття відповідачем іншого рішення. Отже, наведені доводи не свідчать про наявність істотних порушень процедури та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

З урахуванням викладеного колегія суддів підсумовує, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 27.08.2026 по справі № 639/7586/26 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо вимоги апелянта про відшкодування витрат на правову допомогу слід зазначити, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного понесення апелянтом таких витрат, зокрема, договору про надання правничої допомоги, документів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, а також доказів їх оплати, у зв`язку з чим підстави для їх стягнення з позивача відсутні, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 27.08.2026 по справі №639/7586/26 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Повний текст постанови складено 05.10.2026 року