Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/32727/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р.Справа № 520/32727/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/32727/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ"

до Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України), в якому просив:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2025 №UA100230/2025/610011/1.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2025/000429.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року позов задоволено.

Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2025 №UA100230/2025/610011/1.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2025/000429.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на користь Приватного акціонерного товариства "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ" сплачений судовий збір у сумі 3308 (три тисячі триста вісім) грн. 98 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 р. та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України (в подальшому – МК України), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ" (покупець, далі - позивач) та нерезидентом компанією Shouguang Yaobang Imp. &Exp Industry Co., LTD (Китай) (продавець) укладено контракт №1-17 CN від 03.01.2017, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного контракту. Найменування, асортимент та кількість товару визначається згідно інвойсу на базі проформи-фактури, які є невід`ємними додатками до контракту.

Відповідно до умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту Позивачем придбано у компанії Shouguang Yaobang Imp.& Exp Industry Co., LTD скло витягнуте листове без поглинального відбивального або невідбивального шарів, без додаткової обробки та без поліровки, незабарвлене, прозоре з необробленими краями для використання в обрамленні рам для картин: скло товщина 1.2 мм, розміром: 100*150 мм. - 660,00 м2. (22000 шт.); 150*210 мм. -1039,50 м2. (11000шт,); 210*300 мм. - 3672,90 м2. (5300 шт.); Листи з пластмаси. Скло PET листове з поліетилентерефталату, непористе, неармоване, нешарувате, без підкладки та не поєднані подібним способом з іншими мате ріалами з необробленими краями для використання в обамленні фоторамок, товщина 0,23 мм, різних розмірів: 100*150 мм.- 300 м2, (20000шт.); 150*210мм. -600,08 м2, (19050 шт.); 210*300 мм. - 2500,47 м2, (39690 шт.); 300*400 мм. – 1008 м2, (8400 шт.); 300*400мм. -2352,00 м2.(2800 шт.); скло товщина 2 мм, розмір: 914*1220 мм. - 4 415,72 м2. (360 шт.). Виробник: SHOUGUANG YAOBANG IMP.&EXP. INDUSTRY CO., LTD. Країна виробництва CN.

14.11.2025 позивачем для здійснення митного оформлення вказаного товару подано до Київської митниці митну декларацію № 25UA100230022424U3, за якою заявлено митну вартість товару за основним (першим) методом визначення митної вартості товару, тобто за ціною договору (операції) 879 783,70 грн.: ціна товару – 15 812.17 доларів США та транспортні витрати – 214 659 грн.

Разом із митною декларацією Позивачем було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: Пакувальний до інв.№SGYBZY2507 від 04.08.2025, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice): SGYBZY250702 від 04.08.2025, Коносамент (Bill of lading): UTRUST25080204 від 09.08.2025, Автотранспортна накладна (Road consignment note): 395653 від 13.11.2025, Автотранспортна накладна (Road consignment note): 395654 від 13.11.2025, Декларація про походження товару (Declaration of origin): SGYBZY250702 від 04.08.2025, Проформа-інвойс SGYBZY250702 від 02.07.2025, Банківський платіжний документ (що стосується товару): 107 від 07.07.2025, Банківський платіжний документ (що стосується товару): 109 від 11.08.2025, Рахунок-фактура (транспортно - експедиційні послуги): LS-4692717 від 07.11.2025, Рахунок-фактура (транспортно - експедиційні послуги): LS-4692721 від 07.11.2025, Банківський платіжний документ (оплата транспортно-експедиційних послуг): 6385 від 11.11.2025, Банківський платіжний документ (оплата транспортно-експедиційних послуг): 6386 від 11.11.2025, Довідка про транспортні витрати № 477959 від 07.11.2025, Довідка про транспортні витрати № 477959-1 від 07.11.2025, Прейскурант (прайс-лист) виробника товару: б/н від 19.06.2025, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу: 1-17 CN від 03.01.2017, Додаткова угода №1 від 19.04.2025, Договір про надання послуг митного брокера: 02-11/2023 від 06.11.2023, Договір (контракт) про перевезення: 0106-24 від 01.06.2024, Договір (контракт) про перевезення: 2 від 07.08.2020, Копія митної декларації країни відправлення: 431020250000185155 від 09.08.2025, Додаткові угоди до зовнішньоекономічного контракту: Додаткова угода № №1 від 10.07.2017, Додаткова угода №2 від 01.10.2019, Додаткова угода №3 від 28.12.2020, Додаткова угода №№4 від 05.01.2022, №5 Додаткова угода від 14.11.2022, Додаткова угода №№6 від 29.11.2022, Додаткова угода №№7 від 02.12.2022,, Додаткова угода №№8 від 29.12.2022, Додаткова угода №9 від 02.06.2023, Додаткова угода №№10 від 26.09.2023, Додаткова угода №1/25 від 10.01.2025, Додаткова угода N2/25 від 26.05.2025, Додаткова угода N3/25 від 29.07.2025.

За результатом розгляду вказаної митної декларації відповідач прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2025 року №UA100230/2025/610011/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2025/000429.

На обґрунтування прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови зазначено наступне:

1) згідно умов продажу зазначених в проформі інвойс від 02.07.2025 № SGYBZY250702, а саме пункт 6 breakage claims in excess 5% on the whole cоnsignment during the offloading process should be reported to Insurance Company (претензії щодо поломки більше 5 відсотків від всієї партії товару в процесі завантаження, повинні бути повідомлені страховій компанії) пункт 8 the buyers should buy insurance by themselves before shipment on FOB, CNF clause (покупець повинен самостійно придбати страховий поліс перед відправкою на умовах FOB, CNF.), таким чином передбачено наявність страхового поліса. Зазначені документи, до митного оформлення не надано.

2) в наданій копії митної декларації країни відправлення від 09.08.2025 № 431020250000185155 в графі номер контракту/угоди зазначено номер SGYBZY250702, що не відповідає зовнішньоекономічному договору (контракту) зазначеному в 44 графі електронної митної декларації від 14.11.2025 № 25UA100230022424U3, а саме №1-17 CN від 03.01.2017.

3) код товару в наданій копії митної декларації країни відправлення від 09.08.2025 № 431020250000185155 не відповідає інформації розміщеній на сайті http://stats customs.gov.cn/indexEn.

4) у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.

В результаті митним органом визначено митну вартість імпортованого товару із застосуванням резервного методу (джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: Товар №1 – за основу взята митна декларація від 17.07.2025 № UA100230/2025/15390 (вартість товару «Скло витягнуте листове без поглинального відбивального або невідбивального шарів, без додаткової обробки та без поліровки, незабарвлене, прозоре з необробленими краями для використання в обрамленнірам для картин товщина 1.2мм, розміром:150*210мм. 693,00м2.;210*300 мм.-5676,30м2.;300*400мм.-1344,00м2.; Виробник: SHOUGUANG YAOBANG IMP.&EXP.INDUSTRY CO., LTD. Країна виробництва CN. Торгівельна марка нема даних, вартість згідно джерела інформації 0,9443 дол.США/кг. Комерційними умовами поставки за вищезгаданою ЕМД є FOB CN QINGDAO. Товар постачався у кількості 21000 кг).

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення та картка відмови протиправні, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 4, п. 1 ч. 6 ст. 321 МК України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п. 23 ч. 1 ст. 4 МК України).

Статтями 246, 248 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 6 ст. 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктом 2 частини 4 статті 54 МК України встановлено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 318 МК України встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5, 9, 21 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (Контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно із ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 МК України встановлено, що підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо тверджень відповідача, що згідно умов продажу зазначених в проформі інвойс від 02.07.2025 № SGYBZY250702, а саме пункт 6 breakage claims in excess 5% on the whole cjnsignment during the offloading process should be reported to Insurance Company (претензії щодо поломки більше 5 відсотків від всієї партії товару в процесі завантаження, повинні бути повідомлені страховій компанії) пункт 8 the buyers should buy insurance by themselves before shipment on FOB, CNF clause (покупець повинен самостійно придбати страховий поліс перед відправкою на умовах FOB, CNF.), таким чином передбачено наявність страхового поліса. Зазначені документи, до митного оформлення не надано, суд зазначає наступне.

Вказаний пункт 8 «the buyers chould buy insurance by themselves before shipment on FOB, CNF clause (покупець повинен самостійно придбати страховий поліс перед відправкою на умовах FOB, CNF)» лише свідчить про те, що відповідальність за страхування покладається на покупця, однак цей пункт не має зобов`язального характеру, тобто він не покладає зобов`язання на позивача здійснювати страхування товару.

Позивачем не здійснювалося страхування вантажу, тож вимога про надання документів про страхування є протиправною.

Так, у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 320/2455/19 Верховний Суд виклав висновок, що відсутність страхових документів/документів, що містять відомості про вартість страхування не може слугувати беззаперечним доказом необґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару. Якщо ж за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідні висновки відповідача є безпідставними та не можуть бути підставою для відмови у митному оформленні та коригування митної вартості.

Судом встановлено, у довідках про транспортні витрати № 477959 та № 477959-1 зазначено, що страхування вантажу не здійснювалось.

Щодо тверджень відповідача, що в наданій копії митної декларації країни відправлення від 09.08.2025 № 431020250000185155 в графі номер контракту/угоди зазначено номер SGYBZY250702, що не відповідає зовнішньоекономічному договору (контракту) зазначеному в 44 графі електронної митної декларації від 14.11.2025 № 25UA100230022424U3, а саме №1-17 CN від 03.01.2017, а також код товару в наданій копії митної декларації країни відправлення від 09.08.2025 № 431020250000185155 не відповідає інформації розміщеній на сайті http://stats.customs.gov.cn/indexEn, колегія суддів зазначає наступне.

Номер SGYBZY250702 – це номер інвойса, тобто з митної декларації країни відправлення можна ідентифікувати, якого саме Товару вона стосується.

Суд зазначає, що експортна декларація країни відправлення складається у відповідності до правил країни експортера, у даному випадку – законодавства Китайської народної республіки, та позивач жодним чином на це впливати не може.

Відповідно до ч.ч. 1-2 та п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку , здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості , наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни , що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

За ч.1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, відповідач має повноваження щодо перевірки числових значень митної вартості і саме числові значення митної вартості впливають на розмір митної вартості, у свою чергу числові значення збігаються, жодних розбіжностей між числовими значеннями немає.

Крім того, частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено документи, які підтверджують митну вартість товарів, і серед цих документів не міститься експортна декларація країни відправлення.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема у постанові від 05.03.2019 р. у справі №815/5791/17, у постанові від 25 січня 2019 р. у справі №815/5852/17, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Колегія суддів зауважує, що експортна декларація країни відправлення не віднесена до обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість, отже зазначена в ній інформація не впливає на визначення ціни товару та, відповідно, митної вартості.

Відповідна експортна декларація країни відправлення має значення лише, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ, з огляду на наступне.

Так, Верховним Судом сформовано правовий висновок, відповідно до якого формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості (зокрема у постанові від 12 липня 2022 року в справі №814/2172/16, постанові від 15 лютого 2023 року в справі №815/2552/16).

Крім того, Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 р. у справі № 820/9195/15 і від 28.08.2018 р. у справі № 810/3879/17 зазначив: «Сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем , оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку».

Так, у постанові Верховного суду від 09 липня 2020 року у справі № 804/5445/17, суд зробив висновок, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. (Аналогічний висновок викладено у постанові від 16 липня 2020 року у справі №815/6833/17).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані декларантом до митного органу документи є достатніми для визначення митної вартості товарів за основним методом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2025 №UA100230/2025/610011/1.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2025/000429 необхідно визнати протиправною та скасувати.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 р. – без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 520/32727/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк