Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №591/6470/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р.Справа № 591/6470/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Сумської міської ради на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Зеря Ю.О., повний текст складено 19.08.26 по справі № 591/6470/26

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Сумської міської ради

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до Зарічного районного суду м. Суми з позовною заявою до Виконавчого комітету Сумської міської ради, в якій просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №269 від 25.05.2026 та стягнути моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19.08.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Сумської міської ради №269 від 25.05.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн за ч.2 ст.156 КУпАП, а провадження у справі закрито. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Виконавчого комітету Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 665,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Виконавчий комітет Сумської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19.08.2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП є порушення вимог п.2 розпорядження голови Сумської ОДА - начальника ОВА від 03.02.2025 №72-ОД «Про торгівлю алкогольними напоями в Сумській області» (зі змінами). Пункт порушення та назву відповідного нормативно-правового акта зазначено у протоколах про адміністративні правопорушення серії ВБА №002424, №002425, складених 14.05.2026 відносно ОСОБА_1 . Вказує, що розпорядженням голови Сумської ОДА - начальника ОВА від 28.08.2025 №555-ОД було внесено зміни до розпорядження голови Сумської ОДА - начальника ОВА від 03.02.2025 №72-ОД, а саме: пункт 1 було виключено, а пункти 2-12 слід вважати відповідно пунктами 1-11. Зважаючи на такі зміни, нумерація пунктів розпорядження голови Сумської ОДА - начальника ОВА від 03.02.2025 №72-ОД змінилася, зокрема, пункт 3 розпорядження, яким регулюються заборони на території міста Суми, наразі вважається пунктом 2. З огляду на таке, в провину позивачці ставиться саме порушення вимог п.2 розпорядження голови Сумської ОДА - начальника ОВА від 03.02.2025 №72-ОД «Про торгівлю алкогольними напоями в Сумській області» (зі змінами), а саме: «Заборонити до особливого розпорядження, але не пізніше, ніж час дії правового режиму воєнного стану, на території м.Суми: у роздрібній торговельній мережі та кафетеріях продаж алкогольних напоїв з 19:00 до 11:00 години наступного дня; у закладах ресторанного господарства (крім кафетеріїв) продаж алкогольних напоїв з 21:00 до 11:00 години наступного дня». Наголошує, що докази у справі вказують на те, що ОСОБА_1 виконувала обов`язки продавця в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_2 , а отже вона є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП.

ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19.08.2026 без змін. Зазначає, що в матеріалах справи відсутній касовий чи товарний чек про реалізацію алкогольного/слабоалкогольного напою, з якого можна було б встановити, в якого суб`єкта господарювання був придбаний товар та їх перелік. При цьому, посилання апелянта на скріншоти транзакцій та фотофіксації зображень про проведення платежу вказаних обставин не підтверджують. Стверджує, що з оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за продаж у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 алкогольних напоїв, а саме: горілки марки «Hlibny Dar» класична, об`ємом 1л та алкогольний напій «Шейк» ємністю 0,5л, вартістю 58 грн, алкогольний напій «Рево», ємністю 0,5л. Однак, напої «Шейк» та «Рево» відносяться до слабоалкогольних напоїв з вмістом етилового спирту не більше 8,5%, що свідчить про некоректність викладених у фабулі протоколу серії ВБА №002425 від 14.05.2026 обставин, як наслідок притягнення особи до адміністративної відповідальності. Звертає увагу, що надані фотокартки та відеозаписи не містять інформації про подію продажу алкогольного напою. Зауважує, що відсутні докази того, що зображені на відеозапису особи надали згоду на зняття на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку. Отже відео було знято таємно та без згоди, що є порушенням норм КПК України. Наголошує, що на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.

Виконавчий комітет Сумської міської ради подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що обов`язком продавця є видача споживачеві розрахункового документу встановленої форми, який засвідчує факт купівлі товару із відповідною позначкою про дату здійснення такої операції, однак недотримання цієї вимоги та відсутність розрахункового документу не є однозначним підтвердженням непроведення відповідної касової операції із продажу товару, а може свідчити про інші обставини, зокрема недотримання суб`єктом господарювання положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або наміру уникнути відповідальності за реалізацію алкогольних/слабоалкогольних напоїв. Вказує, що скріншоти транзакцій містять: дату та час здійснення покупок (які збігаються із датою та часом подій адміністративних правопорушень, що зафіксовані у протоколах про адміністративні правопорушення від 14.05.2026); суму, на яку здійснено купівлю (відповідно 123 та 425 грн); назву торгової точки (в даному випадку магазин «Lebid»). З огляду на таке, скріншоти транзакцій містять інформацію про події продажу алкогольних напоїв, а отже є доказами по справі. Стверджує, що відповідно до змісту п.2 та п.79 ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» «слабоалкогольний напій» є вужчим від «алкогольний напій» поняттям та становить одну із категорій алкогольних напоїв. З огляду на таке, зауваження представника позивачки з приводу зазначення в протоколі «алкогольний напій» замість «слабоалкогольний напій» є недоречним. Посилається на те, що адміністративна комісія, при винесенні постанови №269 від 25.05.2026, дослідила усі докази по справі про адміністративне правопорушення у сукупності та взаємозв`язку. Дії адміністративної комісії при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 чітко регламентовано вимогами КУпАП.

Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст.286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Учасники по справі отримали копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, судову повістку та апеляційну скаргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів.

Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Відповідач в судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

Представник позивачки в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги відповідача, просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 14.05.2026 старшим інспектором сектору ювенальної превенції ВП Сумського РУП ГУНП в Сумській області Рашевською-Усок Я.В. складено протокол серії ВБА №002424 про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП.

Зі змісту складеного протоколу встановлено, що 14.05.2026 близько 21:27 год ОСОБА_1 в приміщенні магазину «Лебідь» за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи на посаді продавчині, здійснила продаж алкогольного напою, а саме горілки марки «Hlibniy Dar» класична, об`ємом 1л, вміст спирту 40% вартістю – невідомо у кількості однієї пляшки, а також інший товар на загальну суму 425,00 грн, гр. ОСОБА_3 , 1995 р.н., своїми діями порушила п.2 вимоги розпорядження голови Сумської ОДА начальника ОВА від 03.02.2025 №72-ОД «Про торгівлю алкогольними напоями в Сумській області» (зі змінами).

У відповідній графі протоколу зазначено, що до нього додаються копії документів, відеозапис, фотокопії, пояснення.

14.05.2026 інспектором СЮП ВП Сумського РУП ГУНП в Сумській області Василенко Ю.В. складено протокол серії ВБА №002425 про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП.

Згідно складеного протоколу, 14.05.2026 близько 21:09 год за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місці у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_2 , здійснила продаж алкогольних напоїв, а саме алкогольний напій «Шейк» ємкістю 0,5 л, вартістю 58 грн та слабоалкогольний напій «Рево» ємкістю 0,5 л, вартістю 65 грн, загальна вартість 123 грн, гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїми діями порушила розпорядження голови Сумської ОДА начальника ОВА від 03.02.2025 №72-ОД п.2 «Про торгівлю алкогольними напоями в Сумській області» (зі змінами).

У відповідній графі протоколу зазначено, що до нього додаються копії документів, відео.

Пояснення особи, щодо якої складені вказані протоколи, у протоколах відсутні.

Відповідно до відомостей, занесених до протоколів, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся 25.05.2026 о 14-00 год.

У ході розгляду справи захисником Бондаренко Н.О. до адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Сумської міської ради було подано клопотання про об`єднання адміністративних матеріалів в одне провадження та заперечення на протоколи про адміністративне правопорушення.

За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем 25.05.2026 винесено постанову №269 адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Сумської міської ради по справі про адміністративне правопорушення, за якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень за ч.2 ст.156 КУпАП, провадження у справах щодо яких було об`єднано в одне провадження, та накладено на неї штраф у сумі 6800,00 грн.

Не погодившись з накладенням адміністративного стягнення за ч.2 ст.156 КУпАП, позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення, тому оскаржувана постанова відповідача підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження спричинення позивачці саме неправомірними діями відповідача душевних страждань, фізичного чи морального болю тощо.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, проте з інших мотивів, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту – КупАП; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За положеннями ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

Згідно із ч.1 ст.218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1, 103-2, 104, 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, частинами першою - четвертою статті 156-1, статтями 156-2, 159, частиною першою статті 163-17, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 189, 189-1, 212-1 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, що тягне за собою накладення штрафу від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи диспозицію частини другої статті 156 КУпАП, суб`єктом цього правопорушення є працівник підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування.

При цьому, норма частини другої статті 156 КУпАП є бланкетною адміністративно-правовою нормою. Тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст.156 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого недотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався Указами Президента України: №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, №793/2025 від 20.10.2025, №40/2026 від 12.01.2026, №342/2026 від 27.04.2026, №596/2026 від 13.07.2026.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Пунктами 3, 4 Порядку встановлення обласними державними адміністраціями (обласними військовими адміністраціями) під час воєнного стану заборони торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, у визначений період доби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1528, заборона торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, в межах відповідної території у визначений період доби з метою забезпечення громадської безпеки та порядку встановлюється рішенням голови обласної держадміністрації (начальника обласної військової адміністрації - у разі її утворення), проект якого погоджується з відповідним військовим командуванням (оперативним командуванням), виключно на територіях можливих бойових дій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, активних бойових дій, для яких не визначена дата завершення бойових дій, тимчасово окупованих територіях, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації, відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінрозвитку.

Рішенням голови обласної держадміністрації (начальника обласної військової адміністрації - у разі її утворення) визначається період доби, на який вводиться заборона торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, а також строк дії такої заборони на відповідній території.

Також відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Пунктом 3 розпорядження голови обласної державної адміністрації – начальника обласної військової адміністрації від 03.02.2025 №72-ОД «Про торгівлю алкогольними напоями в Сумській області» заборонено до особливого розпорядження, але не пізніше, ніж час дії правового режиму воєнного стану, на території м. Суми: у роздрібній торговельній мережі та кафетеріях продаж алкогольних напоїв з 19:00 до 11:00 години наступного дня; у закладах ресторанного господарства (крім кафетеріїв) продаж алкогольних напоїв з 21:00 до 11:00 години наступного дня.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації – начальника обласної військової адміністрації від 28.08.2025 №555-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації – начальника обласної військової адміністрації від 03 лютого 2025 року № 72-ОД» внесено до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації – начальника обласної військової адміністрації від 03 лютого 2025 року № 72-ОД «Про торгівлю алкогольними напоями в Сумській області», зареєстрованого в Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції 04 лютого 2025 року за № 18/802, такі зміни, зокрема: 1) пункт 1 виключити. У зв`язку з цим пункти 2 – 12 вважати відповідно пунктами 1 – 11.

Отже, на момент винесення постанови адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Сумської міської ради від 25.05.2026 №269, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн за ч.2 ст.156 КУпАП, саме пункт 2 розпорядження голови обласної державної адміністрації – начальника обласної військової адміністрації від 03.02.2025 №72-ОД «Про торгівлю алкогольними напоями в Сумській області» (зі змінами) встановлював заборону до особливого розпорядження, але не пізніше, ніж час дії правового режиму воєнного стану, на території м. Суми: у роздрібній торговельній мережі та кафетеріях продаж алкогольних напоїв з 19:00 до 11:00 години наступного дня; у закладах ресторанного господарства (крім кафетеріїв) продаж алкогольних напоїв з 21:00 до 11:00 години наступного дня.

За цим, висновок суду першої інстанції про те, що питання реалізації алкогольних напоїв у місті Суми регулюється пунктом 3 розпорядження №72-ОД, однак ані протоколи про адміністративне правопорушення, ані оскаржувана постанова не містять аналізу вказаного розпорядчого акта, при цьому матеріали справи свідчать, що адміністративне правопорушення, інкриміноване позивачці, вчинене на території міста Суми, колегія суддів вважає помилковим.

Продовжуючи апеляційний розгляд справи, колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 ст.247 КУпАП).

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту постанови адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Сумської міської ради від 25.05.2026 №269 встановлено, що 14.05.2026 близько 21:09 год за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місці у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_2 , здійснила продаж алкогольних напоїв, а саме алкогольний напій «Шейк» ємкістю 0,5 л, вартістю 58 грн та слабоалкогольний напій «Рево» ємкістю 0,5 л, вартістю 65 грн, загальна вартість 123 грн, гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїми діями порушила розпорядження голови Сумської ОДА начальника ОВА від 03.02.2025 №72-ОД п.2 «Про торгівлю алкогольними напоями в Сумській області» (зі змінами), що передбачає адміністративну відповідальність згідно з ч.2 ст.156 КУпАП.

Також у постанові зазначено, що 14.05.2026 близько 21:27 год ОСОБА_1 в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи на посаді продавчині, здійснила продаж алкогольного напою, а саме горілки марки «Hlibniy Dar» класична, об`ємом 1л, вміст спирту 40% вартістю – невідомо у кількості однієї пляшки, а також інший товар на загальну суму 425,00 грн, гр. ОСОБА_3 , 1995 р.н., своїми діями порушила п.2 вимоги розпорядження голови Сумської ОДА начальника ОВА від 03.02.2025 №72-ОД «Про торгівлю алкогольними напоями в Сумській області» (зі змінами), що передбачає адміністративну відповідальність згідно з ч.2 ст.156 КУпАП.

За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем постановлено:

- об`єднати в одне провадження справи про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , передбачені ч.2 ст.156 КУпАП;

- притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та застосувати стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн на користь держави.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, при розгляді справ про адміністративні правопорушення були досліджені: протоколи серії ВБА №002424, ВБА №002425, складені 14.05.2026; копія паспорта ОСОБА_1 ; рапорти ст. інспектора СЮП ВП СРУП капітана поліції Рашевської-Усок Я. В. (2 арк.); скріншот є-Документа паспортних даних ОСОБА_3 із застосунку «Дія»; скріншот транзакції на суму 425 грн з магазину Lebid від 14.05.2026 о 21.27 год; фотозображення придбаних алкогольних напоїв (2 арк.); пояснення ОСОБА_3 , копії витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідини, що використовується в електронних сигаретах (щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах (6 арк.); копії виписки з СДР на ФОП ОСОБА_2 (2 арк.); лист НПУ ГУНП в Сумській обл. Сумського районного управління від 18.05.2026 №90276-2026 про засідання адміністративної комісії і розгляд справ за протоколами серії ВБА №002424 та ВБА №002425 від 14.05.2026 відносно ОСОБА_1 25.05.2026 (2 арк.); копія фіскального чека Укрпошти від 18.05.2026 №4001100163390 (2 арк.); копія трекінгу Укрпошти про отримання відправлення від 18.05.2026 №4001100163390 (2 арк.); рапорт інспектора СЮП ВП Сумського РУП ГУНП в Сумській області лейтенанта поліції Василенко Ю. (1 арк.); скріншот Армія ID-посвідчення ОСОБА_4 із застосунку Армія+; скріншот транзакції на суму 123 грн. з магазину Lebid від 14.05.2026 о 21.09 год.; відеозаписи на СD-дисках (3 шт.).

Колегія суддів враховує, що на підтвердження вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, відповідачем надано до матеріалів справи оптичні диски, на яких містяться наступні відеофайли: «0000028_00000020260514211927_0317.MP4»; «0000028_00000020260514212427_0318.MP4»; «0000028_00000020260514212625_0319.MP4»; «0000028_00000020260514213924_0321.MP4»; «0000028_00000020260514214424_0322.МР4»; «0000028_00000020260514214924_0323.MP4»; «0000028_00000020260514215424_0324.МР4»; «0000028_00000020260514215924_0325.МР4», «0000028_00000020260514220425_0326.МР4»; «0000028_00000020260514220924_0327.МР4»; «0000028_00000020260514221424_0328.МР4»; «0000028_00000020260514221924_0329.МР4»; «0000028_00000020260514222425_0330.МР4»; «0000028_00000020260514222925_0331.МР4»; «0000028_00000020260514223425_0332.МР4»; «0000028_00000020260514223926_0333.МР4»; «0000028_00000020260514224425_0334.МР4»; «0000028_00000020260514224925_0335.МР4»; «VID260514-212742F-000281-000000-0010. MOV»; «VID260514-213035F-000292-000000-0055. MOV»; «IMG_5091.MOV»; «IMG_5092.MOV»; «IMG_6198.MOV».

Разом з тим, суд зазначає, що надані відповідачем відеофайли на оптичних дисках підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст.99 КАС України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом відповідача або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого - ознаки цифрового підпису автора.

Як встановлено колегією суддів, шляхом огляду змісту оптичних дисків, на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення копій відеозаписів.

Вказане також підтверджується довідкою начальника відділу ІТЗ Другого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2026 про відсутність кваліфікованого електронного підпису.

За цим, відеозаписи, надані відповідачем на підтвердження факту вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, не можуть вважатися належними доказами по справі про адміністративне правопорушення.

Судом першої інстанції не враховано вищенаведених обставин, незважаючи на відповідні посилання позивачки в позовній заяві.

Більше того, колегія суддів зазначає, що з наданих відеозаписів неможливо встановити ані місця зйомки, ані пори доби, коли проведена зйомка, ані точного переліку товарів, які були передані він продавця до покупців.

Як додатки до протоколів про адміністративне правопорушення вказані копії документів, відеозапис, фотокопії та пояснення, проте, які саме документи були долучені до протоколів, не конкретизовано, що ставить під сумнів включення до переліку тих доказів, які були взяті до уваги адміністративною комісією при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Рапорти працівників поліції в силу статті 251 КУпАП не можуть вважатися належними і достатніми доказами вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, оскільки інспектори поліції є зацікавленими особами при розгляді цієї справи, що ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин справи, а тому такі рапорти не можуть слугувати беззаперечними доказами винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а.

Пояснення ОСОБА_3 не містять інформації, з якої можливо було б достовірно встановити особу продавця.

При цьому, оскільки ОСОБА_3 на засіданні комісії заслуханий не був та не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, тому його покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду у постанові від 27.06.2019 у справі №560/751/17, яка є обов`язковою для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Також колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутній касовий чи товарний чек про реалізацію алкогольного/слабоалкогольного напою, з якого можна було б встановити, в якого суб`єкта господарювання був придбаний товар та їх перелік.

Посилання апелянта на скріншоти транзакцій та фотофіксації зображень про проведення платежу вказаних обставин не підтверджують.

Тобто, жодними належними доказами не підтверджується факт продажу позивачкою алкогольних напоїв в заборонений час.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , є необґрунтованим, оскільки вказана обставина не заперечується позивачкою.

Натомість, позивачка наголошує, що адміністративні матеріали не містять будь-яких доказів, які б підтверджували саму подію продажу алкогольних та слабоалкогольних напоїв у зазначений у протоколах та постанові час, зокрема, зафіксованих фактів передачі від продавця покупцям відповідних товарів, їх оплати, особу продавця.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р.; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р.; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення позивачкою зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, відтак і підстави для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності відсутні.

У зв`язку з чим колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки відповідачем не доведено наявності у діях позивачки події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення відносно позивачки підлягає закриттю.

Враховуючи відсутність належних доказів вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає, що інші доводи сторін про правомірність чи неправомірність оскаржуваної постанови не впливають на вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Сумської міської ради від 25.05.2026 №269 та закриття справи, проте з інших мотивів, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції з підстав та мотивів його прийняття в частині задоволення позову, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

При цьому, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн апелянтом не оскаржується.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19.08.2026 по справі № 591/6470/26 змінити з підстав та мотивів його прийняття в частині задоволення позову, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19.08.2026 по справі №591/6470/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко