Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №520/31408/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 р.Справа № 520/31408/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року (ухвалене суддею Садовою М.І.) в справі № 520/31408/25

за позовом ОСОБА_1

до Національної поліції України , Головного управління Національної поліції в Харківській області

третя особа Державне бюро розслідувань

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому, з урахування заяви про зміну позовних вимог, просив: визнати протиправними дії ОСОБА_2 , які полягають у підміні майна, яке повинно бути повернуто; визнати протиправними дії посадових осіб Національної поліції України, які полягають у неналежному розгляді скарги про компенсацію витрат, завданих уповноваженими особами ГУНП в Харківській області; зобов`язати уповноважених осіб ГУНП в Харківській області вжити заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, які були завдані позивачу в результаті ущемлення його прав власності на майно, яке не повернуто, відповідно до ухвал суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 р. частково задоволено адміністративний позов, а саме: визнано неправомірними дії Національної поліції України, які полягають у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 від 13.04.2025 р.; зобов`язано Національну поліцію України розглянути скаргу позивача від 13.04.2025 р. та надати детальну інформацію про результати її розгляду, з урахуванням Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996р. №6/5/3/41, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 р. за №106/1131) та з урахуванням висновків суду; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій ОСОБА_2 , які полягають у підміні майна, яке повинно бути повернуто, та направити до суду першої інстанції матеріали справи для продовження розгляду в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає, що суд першої інстанції не надав оцінки фактам, встановленим в ухвалах Октябрського районного суду м. Полтави від 08.08.2022 р. в справі №554/2878/22, Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 р. в справі №643/8947/23, Ленінського районного суду міста Харкова від 09.07.2024 р. в справі №643/5565/24, Київського районного суду міста Харкова від 02.12.2024 р. в справі №643/11507/24, що вплинуло на безпідставну та немотивовану відмову при розгляді позовної вимоги про визнання протиправними дії ОСОБА_2 , які полягають у підміні майна, яке повинно бути повернуто.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Національна поліція України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що Національна поліція України під час розгляду спірного звернення (скарги) позивача діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, своєчасно та протягом розумного строку, що виключає ознаки протиправності дій Національної поліції України.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги відповідача.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційних скарг позивача не підлягають задоволенню, а вимоги апеляційної скарги Національної поліції України підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що в провадженні сектору дізнання ХРУП №2 ГУНП в Харківській області перебувало кримінальне провадження за №42021222040000017 від 15.04.2021 за ч. 1 ст. 358 КК України.

13.07.2021 р. дізнавачем СД Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2021 р. (справа № 953/12063/21, н/п 1-кс/953/6321/21), проведено обшук квартири АДРЕСА_1 , співвласником якої є ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом обшуку від 13.07.2021 р. в кримінальному провадженні № 42021222040000017, з вищевказаної квартири вилучено ряд майна.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.08.2021 р. (справа №953/12063/21 нп 1-кс/953/8240/21) клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Карнаух О.М. в кримінальному провадженню № 42021222040000017 від 15.04.2021 р. про накладення арешту на майно - задоволено частково, відмовлено в частині накладання арешту на технічний паспорт на садібний житловий будинок.

01.10.2021 р. ОСОБА_1 отримав на відповідальне зберігання відеокарту Radeon RX470 Gaming x 8g, відеокарту RX580 Р8Р, відеокарту Sapphire Radeon RX 470; відеокарта HD, відеокарту RX 480 (підтверджується власноручною розпискою від 01.10.2021 р.).

23.11.2021 р. ОСОБА_1 повернуто: ноутбук Acer Aspire AS 3810 TZ414G32i; ноутбук NEC nb013107; ноутбук Asus x51i; ноутбук Asus k701j; носій Blaze Patriot 60gb; жорсткий носій WD1600BEVT; жорсткий носій WD320BPVT; жорсткий носій Seagate Barracuda 3000gb; жорсткий носій НОМЕР_1 ; жорсткий носій Maxtor; дискета чорного кольору без пізнавальних знаків з биркою «Шрифти DOS»; флеш накопичувач чорного кольору 16 gb 3 штук; металевий каркас до якого приєднані блок живлення, відеокарти у кількості 6 штук, материнська плата, жорсткий диск; мicro SD 32 gb; системний блок Chifteck з жорсткими дисками, системні блоки ПК у кількості 3 штук, про що свідчить копія протоколу від 23.11.2021 р. Від отримання іншого майна, заявник відмовився.

25.11.2021 р. ОСОБА_1 повернуто відеокарти Radeon RX 480, Asus RX 480, Gigabyte GV-RX48GI, Gigabyte GV-N210 та системні блоки ПК у кількості 2 штук, про що свідчить власноручна розписка від 25.11.2021 р. Від отримання відеокарти AMD Radeon RX 480 ОСОБА_1 відмовився, про що свідчить копія протоколу від 25.11.2021 р.

24.06.2022 р. ОСОБА_1 отримав принтер EPSON C43UX та принтер Samsung.

04.01.2023 р. ОСОБА_1 прибув до ХРУП №2 ГУНП в Харківській області, написав заяву про те, що він оглянув майно, яке перебуває в камері схову, та вказав що воно не працює, та в усній формі відмовився його забирати.

В заяві від 04.01.2023 р. ОСОБА_1 зазначив наступне: «Я, ОСОБА_1 04.01.2023 р. перевірив майно, яке зберігається в камері схову ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, та було встановлено, що: відеокарта s/n 181635001605 – не працює (прим. зазначений серійний номер відповідає відеокарті «AMD Radeon RX 480», що вказано дізнавачем в протоколі огляду від 14.07.2021 в графі «Предмет № 20»); жорсткий диск 3,5 без бірки, номер PCB100466824 - не працює (прим. зазначений жорсткий диск в протоколі огляду вказаний дізнавачем в графі «Предмет № 6» як жорсткий диск без розпізнавальних знаків на корпусі якого мається № z240500113e); жорсткий диск 2,5 Hp 2ARWD13YV03X - не працює (прим. під час обшуку був вилучений лише один жорсткий диск НР, який в протоколі огляду зазначено дізнавачем як жорсткий диск з помітками «НР» об`ємом пам`яті 146 gb (s/n plvd3vre) в графі «Предмет № 12»); жорсткий диск 3,5 Seagate s/n 6vpkfyav - не працює (прим. зазначений серійний номер відповідає жорсткому диску «Seagate», s/n 6vpkfyav, що вказано дізнавачем в протоколі в графі «Предмет № 7»); жорсткий диск 3,5 Seagate s/n 9qz068pc - не працює (прим. Зазначений серійний номер відповідає жорсткому диску «Barracuda Seagate 7200.10», s/n 9qz068pc, що вказано дізнавачем в протоколі в графі «Предмет № 8»); жорсткий диск 3,5 Hitachi s/n 5hlh2zzl - не працює (прим. зазначений серійний номер відповідає жорсткому диску «Hitachi» об`ємом пам`яті 500 gb (s/n 5hlh2zzl), що вказано дізнавачем в протоколі в графі «Предмет № 3»); жорсткий диск 2,5 Toshiba, s/n 83rmssbms-вмикався 2 рази та не має жодних файлів (прим. зазначений серійний номер відповідає жорсткому диску «Toshiba» об`ємом пам`яті 320 gb (s/n 83rmssbms), що вказано дізнавачем в протоколі в графі «Предмет № 13»); жорсткий диск 3,5 Samsung s/n s01jj10у593877 не містить жодного файла, що належить мені (прим. зазначений серійний номер відповідає жорсткому диску «Samsung» s/n s01jj10у593877, що вказано дізнавачем в протоколі в графі «Предмет № 9»).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2024 р. в справі № 643/11507/24 н/п 1кп/953/1157/24 суд вирішив, повернути володільцю ОСОБА_1 речові докази (диски, відеокарти, які відмовлявся отримати ОСОБА_1 в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню). Суд також розглянув усне клопотання ОСОБА_1 про «компенсацію» і не знайшов підстав для його задоволення, постановивши лише повернення майна в натурі.

28.12.2024 р., прибувши до ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, ОСОБА_1 відмовився отримувати вказане майно, оскільки вважає, що в камері схову зберігається не працююче майно, що містить ознаки грибка, запаху сирості та іржі, про що написав власноручно свої заперечення в протоколі повернення майна.

28.12.2024 р. дізнавачем прийнято постанову про неможливість виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2024 р., у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 вважає, що йому не належать: відеокарта Radeon RX 480; відеокарта AMD Radeon RX 480, жорсткий носій Нр; жорсткий носій Hitachi. Інше зазначене в ухвалі майно під час проведення обшуку 13.07.2021 р. у ОСОБА_1 не вилучалось.

13.04.2025 р. позивач звернувся зі скаргою до Національної поліції України, в якій зазначив, що 07.04.2025 р. ним отримано лист №1655/119-49/01-2024, в якому зазначено: «Пропонуємо Вам з`явиться 10.04.2025 р. о 10-00 годині до ВД ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 1/29 з метою ознайомлення з фактом надіслання зазначеної відповіді. 10.04.2025 р. він прибув до ВД ГУНП в Харківській області за адресом: м. Харків, вул. Ярославська, 1/29, однак його навіть не пустили у будинок. В грудні 2024 році він з`являвся за викликом дізнавача ХРУП №2 ГУНП в Харківській області нібито для отримання майна, однак майно що було вилучене 13.07.2021 р. так і не було повернуто в повному обсязі. В відповідному протоколі та їх додатках зафіксовані ці факти. У зв`язку з тим, що посадові особи ГУНП в Харківській області не одноразово викликали позивача та не виконували відповідних дій, для яких його викликали (повернення майна, ознайомлення з фактом надіслання зазначеної відповіді) для чого він змушений відриватися від звичних занять, втрачаючи заробіток, у зв`язку з чим просить компенсувати 42000 грн. за лживі виклики у грудні 2024 року для повернення майна та 10.04.2025 року.».

05.05.2026 р. Національна поліція України розглянула скаргу позивача від 13.04.2025 р. на окремих працівників Харківського районного управління поліції (в подальшому – РУП) № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області (в подальшому – ГУНП в Харківській області), ГУНП в Харківській області з проханням відшкодувати шкоду, завдану незаконними, на думку позивача, діями зазначених посадових осіб, а також з інших питань та повідомила наступне. Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в подальшому – Закон) передбачено виключний перелік підстав для такого відшкодування. Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів. За інформацією, наданою відділом дізнання ГУНП в Харківській області встановлено, що на виконання ухвали Київського районного суду міста Харкова від 02.12.2024 р. в справі № 643/11507/24 (провадження № 1-кп/953/1157/24) ОСОБА_1 запрошено до Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області для отримання вказаного в ухвалі майна. 28.12.2024 р., прибувши до районного управління поліції, ОСОБА_1 відмовився отримувати вказане майно, про що написав власноручно свої заперечення в протоколі повернення майна. У зв`язку із цим 28.12.2024 р. дізнавачем винесено постанову про неможливість виконання згаданої ухвали суду, а копію направлено до Київського районного суду міста Харкова. Водночас, обставини, зазначені у скарзі щодо недопущення ОСОБА_1 10.04.2025 р. до адмінбудівлі ГУНП в Харківській області не знайшли свого підтвердження. Зокрема, встановлено, що в адмінбудівлі ГУНП в Харківській області Коротецький В.І. не перебував, факт не допуску його до адмінбудівлі не встановлено, записи щодо його перебування в Журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до адмінбудівлі ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 1/29 відсутні.

Позивач вважає, що Національна поліція України неналежно розглянула скаргу позивача від 13.04.2025 р., оскільки не вирішено питання відшкодування шкоди, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідь за наслідками розгляду скарги від 13.04.2025 р. не відповідає вимогам законодавства, оскільки не містить жодної інформації про вирішення питання, яке порушено позивачем в скарзі від 13.04.2025 р. щодо можливості відшкодування шкоди, тому обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Національної поліції України щодо неналежного розгляду скарги від 13.04.2025 р. та зобов`язати Національну поліцію України розглянути скаргу позивача від 13.04.2025 р. та надати детальну інформацію про результати її розгляду, з урахуванням Закону та Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” (затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 р. №6/5/3/41, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 за №106/1131), з урахуванням висновків суду.

Відмовляючи в іншій частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували протиправність дій ОСОБА_2 щодо підміни майна, яке повинно бути повернуто позивачу.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії посадових осіб Національної поліції України, які полягають у неналежному розгляді скарги про компенсацію витрат, завданих уповноваженими особами ГУНП в Харківській області та зобов`язання уповноважених осіб ГУНП в Харківській області вжити заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, які були завдані позивачу в результаті ущемлення його прав власності на майно, яке не повернуто, відповідно до ухвал суду суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1176 Цивільного кодексу України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч. 7 ст.1176 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01.12.1994 р. №266/94-ВР (в подальшому -Закон №266/94-ВР) визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до ст. 2 Закону №266/94-ВР, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Згідно з ст. 3 Закону №266/94-ВР, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону №266/94-ВР, у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, дізнавач, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Статтею 12 Закону №266/94-ВР визначено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Згідно з п. 11 Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 р. №6/5/3/41, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06.03.1996р. за №106/1131 (в подальшому - Положення №6/5/3/41), для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: 1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів; 2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції; 3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 12 Положення №6/5/3/41, у місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в п. 11 Положення, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною 1 ст.12 Закону постанову (ухвалу).

У разі, коли повернення майна в натурі неможливе, за рахунок підприємств, установ, організацій, яким воно було передано безоплатно, відшкодовується його вартість.

У випадках, коли майно було знищене, втрачене або пошкоджене під час знаходження у розпорядженні органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури чи суду, з вимогою про відшкодування вартості майна громадянин має право звернутися до цих органів, а якщо неможливість повернення майна в натурі виникла після передачі його фінансовому органу, вимога пред`являється до цього органу.

З зазначеною вимогою до вказаних органів громадянин має право звернутися протягом шести місяців після направлення йому повідомлення.

Розгляд зазначеної вимоги громадянина до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду провадиться в місячний термін і в порядку, передбаченому п.12 Положення.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що діяння та рішення органів судової влади, органів дізнання, органів досудового розслідування, органів які здійснюють оперативно-розшукову діяльність можуть бути оскаржені громадянином до суду у разі невідповідності таких діянь та рішень вимогам закону і завдання такими діяннями та рішеннями шкоди власним майновим та немайновим правам (інтересам) конкретного громадянина.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду належить розглядати саме у порядку цивільного судочинства, та такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.03.2025 р. в справі №161/170/24, який відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом.

Судовим розглядом встановлено, що 13.04.2025 р. ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Національної поліції України, в якій просив компенсувати 42000 грн. за лживі виклики у грудні 2024 року для повернення майна та 10.04.2025 р., оскільки посадові особи Головного управління Національної поліції в Харківській області неодноразово викликали його та не виконували відповідних дій, для яких позивач викликався (повернення майна, ознайомлення з фактом надіслання зазначеної відповіді) для чого він змушений відриватися від звичних занять, втрачаючи заробіток.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 13.04.2025 р. (реєстраційний номер від 14.04.2025 № К-10244/ез) позивачу листом Управління дізнання Національної поліції україни від 05.05.2025 № 65682-2025 надано відповідь, в якій зазначено, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в подальшому – Закон) передбачено виключний перелік підстав для такого відшкодування. Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів. За інформацією, наданою відділом дізнання ГУНП в Харківській області встановлено, що на виконання ухвали Київського районного суду міста Харкова від 02.12.2024 р. в справі № 643/11507/24 (провадження № 1-кп/953/1157/24) ОСОБА_1 запрошено до Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області для отримання вказаного в ухвалі майна. 28.12.2024 р., прибувши до районного управління поліції, ОСОБА_1 відмовився отримувати вказане майно, про що написав власноручно свої заперечення в протоколі повернення майна. У зв`язку із цим 28.12.2024 р. дізнавачем винесено постанову про неможливість виконання згаданої ухвали суду, а копію направлено до Київського районного суду міста Харкова. Водночас, обставини, зазначені у скарзі щодо недопущення ОСОБА_1 10.04.2025 р. до адмінбудівлі ГУНП в Харківській області не знайшли свого підтвердження. Зокрема, встановлено, що в адмінбудівлі ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 не перебував, факт не допуску його до адмінбудівлі не встановлено, записи щодо його перебування в Журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до адмінбудівлі ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 1/29 відсутні.

Зі змісту відповіді на скаргу від 13.04.2025 р. вбачається, що Національна поліція України надала повну, обґрунтовану та вмотивовану відповідь на всі порушені у спірній скарзі питання, у зв`язку з чим, відповідь Національної поліції України, яка надана листом Управління дізнання Національної поліції України від 05.05.2025 р. (924610) № 65682-2025 є правомірною та наданою відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що Національна поліція України під час розгляду скарги позивача діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, своєчасно та протягом розумного строку, що виключає ознаки протиправності дій Національної поліції України.

Отже, суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ОСОБА_2 , які полягають у підміні майна, яке повинно бути повернуто, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 18.09.2025 р. наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області призначено службове розслідування відносно поліцейських ХРУП №2 ГУНП у Харківській області за скаргою ОСОБА_1 від 26.08.2025 р. з приводу можливих порушень вимог діючого законодавства України поліцейськими ХРУП № ГУНП в Харківській області. Обставини, викладені в зазначеній скарзі, свідчать про наявність ознак дисциплінарних проступків у діях поліцейських ХРУП № 2 ГУНИ в Харківській області.

10.11.2025 р. позивач звернувся з запитом про надання інформації до Державного бюро розслідувань. На вказаний запит позивачу повідомлено, що копію висновку службового розслідування щодо можливих неправомірних дій посадових осіб ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області отримано ТУ ДБР у м. Полтаві 26.09.2025 р. за вх. №46770-25/п. За результатом розгляду встановлено, що слідчими другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022170020000461 від 09.07.2022 р., розпочатому за фактами викладеними (встановленими) під час проведення вказаного службового розслідування, у зв`язку з чим прийнято рішення про долучення матеріалів службового розслідування до матеріалів кримінального провадження №62022170020000461 від 09.07.2022 р. та перевірки викладених (встановлених) у ньому фактів в межах здійснення досудового розслідування.

Звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести “небезпідставність” своїх доводів щодо порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що визначений приписами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.06.2020 р. в справі № 520/2261/19, від 21.06.2023 р. в справі № 916/3027/21.

В матеріалах справи відсутні та позивачем не надано будь-яких доказів, які підтверджують протиправність дій ОСОБА_2 щодо підміни майна, яке повинно бути повернуто ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для визначення протиправними дії ОСОБА_2 , тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги в цій частині.

Стосовно доводу апеляційної скарги позивача, що судом першої інстанції не надано оцінки фактам, встановленим в ухвалах Октябрського районного суду м. Полтави від 08.08.2022 р. в справі №554/2878/22, Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 р. в справі №643/8947/23, Ленінського районного суду міста Харкова від 09.07.2024 р. в справі №643/5565/24, Київського районного суду міста Харкова від 02.12.2024 р. в справі №643/11507/24, що вплинуло на безпідставну та немотивовану відмову при розгляді позовної вимоги про визнання протиправними дій ОСОБА_2 , які полягають у підміні майна, яке повинно бути повернуто, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Зі змісту ухвали Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 р. в справі № 643/8947/23 вбачається, що відповідно до протоколу проведення обшуку від 13.07.2021 р. картонна коробка від принтеру як самостійний об`єкт не вилучалась. Зазначеним рішенням дізнавача зобов`язано повернути ОСОБА_1 пакувальну тару для принтера. Жодних висновків про вчинення ОСОБА_2 протиправної підміни чи привласнення майна ухвала не містить. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 04.07.2024 р. в справі 643/5565/24. встановлено, що кримінальне провадження перебуває в провадженні дізнавача ОСОБА_3 , а колишній дізнавач ОСОБА_2 ще з вересня 2022 р. переведений до іншого органу поліції та не здійснює розслідування у ХРУП №2. В ухвалі суду зазначено, що все вилучене майно зберігається в камері схову речових доказів ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області. Причиною, через яку майно фактично не було передано ОСОБА_1 , є його власна позиція: позивач прибуває для отримання майна, але відмовляється його забирати, стверджуючи, що воно йому нібито не належить, при цьому іншого майна у провадженні немає. Задовольняючи скаргу в порядку ст. 169 КПК України та зобов`язуючи повернути майно, слідчий суддя виходив виключно з факту скасування арешту майна судом у 2023 році. Також, жодних висновків про наявність в діях дізнавача ОСОБА_2 протиправності, факту «підміни речей» чи розукомплектування техніки з вини ГУНП дана ухвала не містить. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.08.2022 р. в справі № 554/2878/22 зобов`язано дізнавача повернути тимчасово вилучені відеокарти, оскільки на них на той момент не було накладено арешт. Суд констатував процесуальну бездіяльність щодо факту утримання майна, але жодних висновків про те, що відеокарти були «підмінені», дана ухвала не містить.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи в частині відмови в задоволенні позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 р., в частині визнання неправомірними дій Національної поліції України, які полягають у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 від 13.04.2025 р. та зобов`язання Національної поліції України розглянути скаргу позивача від 13.04.2025 р. та надати детальну інформацію про результати її розгляду, з урахуванням Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996р. №6/5/3/41, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 р. за №106/1131) та з урахуванням висновків суду, та ухвалити в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 р. залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Національної поліції України задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 по справі № 520/31408/25 скасувати в частині визнання неправомірними дії Національної поліції України, які полягають у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 від 13.04.2025 р. та зобов`язання Національну поліцію України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 13.04.2025 р. та надати детальну інформацію про результати її розгляду, з урахуванням Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996р. №6/5/3/41, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 р. за №106/1131) та з урахуванням висновків суду.

Ухвалити в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 р. в справі № 520/31408/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін