Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №672/425/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 672/425/26

Провадження № 22-ц/820/1746/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

розглянув у порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 672/425/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 06 травня 2026 року у складі судді Шинкоренка С.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ТзОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 454669323 від 25.03.2021 року у розмірі 73 037,32 грн, а також 2662,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався, що 25.03.2021 року між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 454669323, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 3 000 грн, шляхом перерахування коштів на банківську карту НОМЕР_1 . Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV874EU.

Позивач зазначав, що товариство набуло право вимоги до боржника на підставі укладених договорів факторингу та додаткових угод до них.

Так, 28.11.2018 року ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору факторингу, відповідно до якого ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

Крім того, 05.08.2020 року ТзОВ «ФК «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

11.07.2025 року між ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 73 037,32 грн, яка складається з: 21 999,20 грн – заборгованість по тілу кредиту, 51038,12 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, вказаний розмір заборгованості позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 06 травня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Ейс» заборгованість у розмірі 73037, 32 грн: з яких 21 999,20 грн – сума заборгованості за кредитом; 51038,12 грн – сума заборгованості за відсотками, судовий збір в сумі – 2662, 40 грн, витрати на правничу допомогу в сумі - 5000 грн.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по відсотках, тому просить цій частині рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги.

Апелянт посилається, що на нього поширюються пільги та гарантії, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Оскільки, суд першої інстанції не повідомив відповідача про розгляд справи, внаслідок чого останній не зміг надати інформацію про те, що він є військовослужбовцем та проходить військову службу, а також подати відзив на позовну заяву, а тому судом не було встановлено належним чином правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем процентів за користування кредитом, не надано належної оцінки статусу відповідача як військовослужбовця та не встановлено, чи відповідає здійснений позивачем розрахунок вимогам чинного законодавства та спеціальним гарантіям, передбаченим для військовослужбовців. Фактично суд обмежився формальним посиланням на наданий позивачем розрахунок заборгованості, не перевіривши його зміст, порядок формування та відповідність вимогам закону, що має істотне значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 51 038 грн. 12 коп. є передчасним, необґрунтованим та таким, що зроблений без повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи.

Апелянт вказує, що він був фактично позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи судом першої інстанції, подати відзив, надати докази, заявити клопотання та реалізувати інші процесуальні права, передбачені ЦПК України. У матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про начебто вручення поштового відправлення особисто ОСОБА_1 , однак відповідач в дійсності жодних процесуальних документів суду не отримував та й не міг отримати. Зазначає, що він проходить військову службу, бере участь у виконанні бойових завдань та тривалий час фактично не перебуває за місцем проживання, тому його ніяким чином не могли належним чином повідомити про розгляд справи за місцем його реєстрації.

Крім того, заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є очевидно завищеними, не відповідають критеріям співмірності та розумності, а тому, крім перерозподілу, підлягають ще й зменшенню судом апеляційної інстанції.

ТзОВ «ФК «Ейс» подало відзив на апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим. На підтвердження своєї позиції відповідачем подано до суду Довідку форми 5, із змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 19.10.2025 року, тобто після укладання Кредитного договору № 454669323 від 25.03.2021 року. Позивач зазначає, що нарахування відсотків здійснювалось з 25.03.2021 року по 26.07.2021 року, тобто до того, як відповідач став військовослужбовцем.

Крім того, відповідач стверджує, що позивач не обґрунтував понесення витрат на професійну правничу допомогу, однак до позовної заяви долучено свідоцтво адвоката Соломко О. В., довіреність надана ТОВ «ФК «ЕЙС», договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт. Відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг,який позивачем долучено, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Рішення суду в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 21 999,20 грн тіла кредиту, в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Дослідивши доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 25.03.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений кредитний договір 454669323.

Відповідно до п 1.1 Договору, товариство надало позичальникові кредит, на суму 3000 грн, який надається строком 5 днів, який є дисконтним періодом.

Згідно п.1.3 Договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п.1.4 Договору, за користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 186,15 % річних, що становить 0,51 % від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду.

Відповідно до п.п.1.6-1.7 Договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.7. Договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.7.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 % річних, що становить 2,30 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до укладених додаткових угод до Договору, ОСОБА_1 неодноразово збільшував суму кредиту: 03.04.2021 року отримав 3600 грн; 08.04.2021 року - 5300 грн; 13.04.2021 року - 3000 грн; 26.04.2021 року - 6500 грн, а також 26.04.2021 року ще 600 грн. кредитних коштів, таким чином тіло кредиту склало 21 999,20 грн.

Зарахування коштів підтверджується, наданими позивачем квитанціями та інформацією з АТ КБ «ПриватБанк», випискою по банківському рахунку.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» за плату, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і боржниками (портфель заборгованості).

Відповідно до витягу з Реєстру прав грошових вимог до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон плюс» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі: 45208 грн. 42 коп..

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, (портфель заборгованості).

Згідно витягу з Реєстру прав грошових вимог до Договору факторингу №05/0820-01 від 08.08.2020 р. ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі: 73037 грн. 32 коп.

11.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, (портфель заборгованості).

Згідно витягу з Реєстру прав грошових вимог до Договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 р. ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі: 73037 грн. 32 коп.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку за кредитним договором № 454669323 від 25.03.2021 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 73037 грн. 32 коп.: з яких 21999 грн. 20 коп. – сума заборгованості за кредитом; 51038 грн. 12 коп. – сума заборгованості за відсотками.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, між первинним кредитором та відповідачем був укладений кредитний договір в електронній формі, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про повідомлення позичальника кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови відповідно до вимог чинного законодавства України, при цьому позичальник не заперечував факт отримання коштів від кредитора за вказаним договором.

Відтак висновки суду про задоволення позовних вимог є цілком законним та обґрунтованими, оскільки позивачем доведено належними доказами існування між сторонами кредитних правовідносин, на тих умовах на які посилався позивач.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції відповідач посилається, що він є військовослужбовцем, тому нараховані відсотки за кредитом не підлягають стягненню, оскільки на нього поширюється правові гарантії, визначені п. 15 ст. 14 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Особливий період — період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац тринадцятий частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України»).

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію"№ 1126-VII від 17.04.2014 року, в Україні оголошено проведення часткової мобілізації.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває на час розгляду справи.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Тобто на вказані пільги мають право мобілізовані позичальники, військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та, правоохоронних органів спеціального призначення, залучених до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових завдань.

Відповідний правовий висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у в/ч НОМЕР_2 з 19.10.2025 року.

Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 поширюються правові гарантії, визначені п. 15 ст. 14 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», лише з 19.10.2025 року, а саме з моменту перебування на військовій службі.

Натомість в даній справі, кредитні правовідносини між позичальником і кредитодавцем виникли у березні 2021 року на підставі укладеного кредитного договору, при цьому період нарахування відсотків з 25.03.2021 року 26.07.2021 року, у вказаний період часу відповідач не був військовослужбовцем.

Після 26.07.2021 року ТзОВ «ФК «Ейс» не здійснювало жодних додаткових нарахувань.

Крім того, відповідачем розрахунок заборгованості спростований не був, як і н наведений власний контррозрахунок заборгоансоті по процентам.

Тому нарахування відповідачу відсотків здійснювалося кредиторами на законних підставах, оскільки у період їх нарахування відповідач не був військовослужбовцем, тому на нього не поширюється норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, розмір заборгованості вказаний у позовній заяві і який підлягає стягненню з відповідача нараховувалися первісними кредиторами, станом на дату відступлення права вимоги до ТзОВ «ФК «Ейс», а ТзОВ «ФК «Ейс» не здійснювало жодних додаткових нарахувань.

Оскільки відповідачем умови кредитного договору не виконувалися, то нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов погоджених між сторонами умов кредитування є правомірним.

Щодо посилань відповідача на порушення судом норм процесуального права, оскільки розгляд справи здійснено без його належного повідомлення, при цьому він не отримував копію позовної заяви та повідомлення про розгляд справи, тому був позбавлений можливості надати суду першої інстанції свої заперечення щодо заявлених позовних вимог, слід відхилити.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Відповіді № 2547199 від 01.04.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, місце реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Оскільки позовна заява подана через систему «Електронний суд», тому позивач направив позовну заяву на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним доказом, описом вкладення поштового листа.

Судом також було направлено на вказану адресу місця реєстрації відповідача, копія ухвали суду від 01.04.2026 року про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка відповідно до звортнього поштового повідомлення була вручена 8.04.2026 року підпис про отримання – Шимко.

Як видно з матеріалів справи відповідач отримував позовну заяву з додатками та ухвалу суд про прийняття позовної заяви до розгляду, а отже мав достатньо часу цікавитись результатом її розгляду, що є його процесуальним обов`язком.

Таким чином позивачем та судом першої інстанції вживалися необхідні заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, тому твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Колегія суддів також не знаходить підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення розмру витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України: Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача – адвокатом Соломко О.В. долучено до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги від 20.08.2025 року та додаткову угоду до нього, укладені між АБ «Соломко та партнери» в особі адвоката Соломки О.В. та ТзОВ «ФК «Ейс», копію акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року про надання юридичної допомоги у вказаній цивільній справі, у вигляді складання та подання позовної заяви та надання усної консультації, при цьому вартість виконаних робіт склала 7000 грн.

При цьому, суд першої інстанції визнав таку вартість послуг з правничої допомоги вочевидь завищеною та зменшив вартість витрат на правничу допомогу до 5 000 грн з таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно дослідив і проаналізував надані письмові докази, визначив характер спірних правовідносин та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 06 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк